Рішення

від 29.03.2023 по справі 741/410/22

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер 2/741/100/23

Єдиний унікальний номер 741/410/22

РІШЕННЯ

іменем України

29 березня 2023 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Багмута О.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Макіївської сільської ради, третя особа приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу Дмитренко Віта Михайлівна про тлумачення заповіту та встановлення факту його належності,

УСТАНОВИВ:

У червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Носівського районного суду Чернігівської області з цією позовною заявою.

Позовні вимоги позивач мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Мати склала заповіт, посвідчений 18 березня 2021 року, старостою Степовохутірського старостинського округу Макіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області Кратко Н.М., яким заповіла ОСОБА_1 дві земельні ділянки (паї) розміром 4,49 га та 4,66 га, які належали їй на підставі витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданих 19 листопада 2013 року реєстраційною службою Носівського районного управління юстиції Чернігівської області. Під час підготовки тексту заповіту номери витягів з Державного реєстру речових прав на земельні ділянки були зазначені правильно, а серії документів - ні. Замість правильних ЕАР № 261034 та ЕАР № 261036 вказані БАР № 261034 та БАР № 261036. Ідентифікувати земельні ділянки по кадастрових номерах чи правовстановлюючих документах (державних актах) неможливо, так як вони в заповіті не зазначені. Також у заповіті спадкоємця по батькові зазначено « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_4 ». Ці помилки були виявлені лише тоді, коли позивач звернулася у встановлений законом шестимісячний термін із заявою про прийняття спадщини після смерті матері до нотаріуса. Нотаріус постановою відмовила позивачу у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на майно після померлої ОСОБА_2 , оскільки документи про право власності на вказані земельні ділянки та паспортні дані позивача не відповідають тим, що зазначені у заповіті. Позивач звернулася до Степовохутірського старостинського округу Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області з проханням виправити вказані помилки у заповіті, однак отримала письмову відмову, оскільки внести зміни у заповіт не можливо в зв`язку зі смертю заповідача, та рекомендовано звернутися до суду.

Саме тому позивач просила судовим рішенням тлумачити заповіт складений ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 18 березня 2021 року, старостою Степовохутірського старостинського округу Макіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області Кратко Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 3, зазначивши, що волевиявлення волі заповідача є розпорядження, згідно якого ОСОБА_2 заповіла: земельну ділянку (пай), розміром 4,49 га, право власності на яку підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно серії ЕАР № 261036 від 19.11.2013, виданого реєстраційною службою Носівського районного управління юстиції Чернігівської області; земельну ділянку (пай), розміром 4,66 га, право власності на яку підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно серії ЕАР № 261034 від 19.11.2013, виданого реєстраційною службою Носівського районного управління юстиції Чернігівської області. Встановити факт належності заповіту, складеного ОСОБА_2 18 березня 2021 року, посвідченого старостою Степовохутірського старостинського округу Макіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області Кратко Н.М., зареєстрованого в реєстрі за № 3, спадкоємцю ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 27 липня 2022 року відкрито провадження в цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 08 листопада 2022 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач позовну заяву підтримала, просила її задовольнити з підстав наведених в ній, пояснила, що останні три роки вона здійснювала догляд за матір`ю ОСОБА_2 . Перебуваючи при світлій пам`яті та ясному розумі, остання виявила бажання скласти на неї заповіт, яким заповісти саме їй ( ОСОБА_1 ) дві земельні ділянки (паї). У березні 2021 року позивач запросила посадову особу старостинського округу ОСОБА_5 , якою у присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і було посвідчено заповіт. Указала, що під час підготовки тексту заповіту були допущені описки у написанні серій витягів з Державного реєстру речових прав на земельні ділянки та по батькові спадкоємця. Дані помилки були виявлені коли вона звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті матері до нотаріуса , що і стало перешкодою у прийнятті спадщини. Зазначила, що у неї є рідний брат ОСОБА_8 , який є інвалідом, та якого вона доглядає, також - сестра ОСОБА_9 , яка проживає у м. Києві, стосунків з нею вона не підтримує. Інша сестра ОСОБА_10 померла, у неї залишилась донька ОСОБА_11 . Про те, що ОСОБА_2 раніше (у лютому 2013 року) вже складала заповіт на ті самі дві земельні ділянки на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_11 їй не відомо, адже за життя мати їй про це ніколи не повідомляла. ОСОБА_11 є її племінницею, вони мають нормальні стосунки. Про те, що остання подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини їй також не відомо.

Представник відповідача територіальної громади в особі Макіївської сільської ради в судове засідання не з`явився, але до початку судового розгляду справи по суті направив до суду заяву, у якій просить розглянути справу за відсутності представника Макіївської сільської ради за наявними в матеріалах справи документами, позов визнають.

Третя особа приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу Дмитренко В.М. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надіслала до суду заяву, у якій просила справу слухати у її відсутності.

Статтями 43 та 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 дала показання, що у березні 2021 року до неї звернулася ОСОБА_2 з проханням скласти заповіт на дві земельні ділянки на її дочку ОСОБА_1 . При складанні заповіту були надані копії, а не оригінали, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Свідок пригадує, що ОСОБА_2 була у нормальному стані, при пам`яті та розуміла значення своїх дій, однак через те, що вона не могла причитати заповіт були залучені два свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . При цьому, заповіт власноручно підписувала ОСОБА_2 . Вказала, що остання повідомила їй, що раніше вона вже складала заповіт, однак виявила бажання скласти новий заповіт. Влітку 2021 року ОСОБА_1 повідомила їй, що заповіт містить помилки. ОСОБА_5 знає, що ОСОБА_1 має брата та сестер, однак, які у них стосунки їй не відомо. Зазначила, що у заповіті по батькові позивача вона вказала « ОСОБА_3 » бо таку інформацію їй повідомила сама ОСОБА_2 . Пізніше виявилось, що в оригіналах витягів з Державного реєстру речових прав на земельні ділянки, на які було складено заповіт, зазначені серії «ЕАР» , а у заповіті вказано «БАР». Про те внести зміни до заповіту наразі не можливо.

Вислухавши пояснення позивача, показання свідка, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд робить нижченаведений висновок.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України доказами у цивільному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Отже, у силу вимог ст. ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 11).

Згідно з копією свідоцтва про народження ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її матір`ю є ОСОБА_2 , а батьком - ОСОБА_13 (а. с. 20).

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу 07 листопада 1981 року гр. ОСОБА_12 уклала шлюб із гр. ОСОБА_14 . Після укладення шлюбу їй присвоєно прізвище « ОСОБА_15 » (а. с. 21).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_14 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ( а. с. 22).

З витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища вбачається, що ОСОБА_16 та ОСОБА_17 28 липня 1992 року уклали шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_16 набула прізвище « ОСОБА_18 » (а. с. 23).

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 виданого 28 березня 2002 року шлюб між гр. ОСОБА_17 та гр. ОСОБА_1 розірвано, після розірвання шлюбу їй залишено прізвище « ОСОБА_18 » (а. с. 24).

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (стаття 1218 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За життя ОСОБА_2 було складено заповіт, посвідчений 26 лютого 2013 року приватним нотаріусом Носівського районного нотаріального округу Дмитренко В.М. й зареєстровано в реєстрі за № 118, за яким ОСОБА_2 заповідала ОСОБА_9 земельну ділянку, розміром 4,66 га, кадастровий № 7423886000:02:002:0056, яка розташована на території Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області та ОСОБА_11 земельну ділянку, розміром 4,49 га, кадастровий № 7423886000:02:002:0055, яка розташована на території Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області, що підтверджується копією заповіту (а. с. 4), та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 50).

Крім цього, ОСОБА_2 також було складено інший заповіт, посвідчений 18 березня 2021 року старостою Степовохутірського старостинського округу Макіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області Кратко Н.М. й зареєстрований в реєстрі за № 3, за яким ОСОБА_2 заповідала дочці ОСОБА_1 земельну ділянку (пай), розміром 4,49 га, право власності на яку підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно серії БАР № 261036 від 19.11.2013, виданого реєстраційною службою Носівського районного управління юстиції Чернігівської області; земельну ділянку (пай), розміром 4,66 га, право власності на яку підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно серії БАР № 261034 від 19.11.2013, виданого реєстраційною службою Носівського районного управління юстиції Чернігівської області, що підтверджується копією заповіту, який не змінено та не відмінено (а. с. 13), та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 51).

Судом установлено, що 20 червня 2003 року на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 097052, яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 4,49 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області, що підтверджується копією відповідного державного акта (а. с. 16).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно серії ЕАР № 261036 від 19 листопада 2013 року земельна ділянка, розміром 4,49 га, кадастровий № 7423886000:02:002:0055, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 (а. с. 15).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧН № 097052, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4,66 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області (а. с. 18).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно серії ЕАР № 261034 від 19 листопада 2013 року земельна ділянка, розміром 4,66 га, кадастровий № 7423886000:02:002:0056, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 (а. с 17).

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Судом установлено, що до майна померлої ОСОБА_2 приватним нотаріусом Носівського районного нотаріального округу Дмитренко В.М.заведена спадкова справа, копія якої витребувана від нотаріуса та наявна в матеріалах справи.

Так, із копії спадкової справи № 23/2021 до майна померлої ОСОБА_2 (а. с. 43-85) убачається, що 22 травня 2021 року у визначений законодавством шестимісячний строк позивач звернулася, подавши у встановлений законодавством шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини, до відповідного органу нотаріату про прийняття спадщини за заповітом. ОСОБА_8 відмовився від прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , подавши заяву до відповідного органу нотаріату. Інші спадкоємці ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , звернулися до приватного нотаріуса Носівського районного нотаріального округу Дмитренко В.М. з заявами про прийняття спадщини.

Приватний нотаріус Носівського районного нотаріального округу Дмитренко В.М. повідомила ОСОБА_11 про те, що вона не має права на спадщину, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 18 березня 2021 року було складено заповіт, який посвідчено старостою Степовохутірського старостинського округу Макіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області за реєстровим № 3 не на її користь, що підтверджується листом від 03 вересня 2021 року вих. № 145/02-14 ( а. с. 83).

10 січня 2022 року позивачем подано приватному нотаріусу заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Але 10 січня 2022 року нотаріус своєю постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 2/02-31 відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що останньою не подано документи, які підтверджують наявність на момент відкриття спадщини права власності у ОСОБА_2 на земельну ділянку (пай) площею 4,49 га, підтвердженого витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно серії БАР № 261036 від 19.11.2013 року виданим реєстраційною службою Носівського районного управління юстиції Чернігівської області; на земельну ділянку (пай) в розмірі 4,66 га, підтвердженого витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно серії БАР № 261034 від 19.11.2013 року виданим реєстраційною службою Носівського районного управління юстиції Чернігівської області. А такою вказане в заповіті майно заповідано дочці - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 14).

З довідки Степовохутірського старостинського округу Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 14 січня 2022 року № 5 вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що в зв`язку зі смертю заповідача ОСОБА_2 внести зміни у заповіт не можливо. Також вказано, що під час складання заповіту старостою Степовохутірського старостинського округу були допущені помилки, а саме серії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було зазначено «БАР», замість правильного « ЕАР » та по батькові дочку заповідача вказано « ОСОБА_3 » замість правильного « ОСОБА_4 » (а. с. 19).

Відповідно до положень статті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За змістом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 5 статті 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Відповідно до положень статті 213 ЦК України зміст правочину може бути юридично розтлумачений.

Оскільки правочином відповідно до законодавства є дія особи, що спрямовується на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, необхідність тлумачення змісту правочинів виникає у випадках нечіткого виявлення волі сторонами. У таких випадках необхідно встановити дійсні наміри сторін. Це означає, що суб`єкт тлумачення повинен встановити загальне для усіх сторін значення слів і понять.

Особливості тлумачення заповіту викладені у статті 1256 ЦК України.

Згідно статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями, тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України, суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. За відсутності спору тлумачення заповіту здійснюється самими спадкоємцями на підставі частини першої статті 1256 ЦК України.

Верховний Суд у складі об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину та з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Виходячи з аналізу ст. 213 ЦК України, тлумачення заповіту здійснюється з метою визначення справжньої волі заповідача і може мати місце, якщо заповіт викликає питання у спадкоємців, має суперечливий характер, у зв`язку з чим необхідно уточнити його зміст.

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Потреба у тлумаченні виникає тоді, коли заповіт містить суперечливі положення, що ускладнюють його виконання.

Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

При цьому, потреба у тлумаченні виникає тоді, коли заповіт містить суперечливі положення, що ускладнюють його виконання.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 335/9398/16-ц.

Зі змісту заповіту ОСОБА_12 вбачається, що об`єктом спадкування є земельна ділянка (пай) площею 4,49 га та земельна ділянка (пай) площею 4,66 га. Однак при складанні заповіту серії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було зазначено «БАР», замість правильного « ЕАР ».

Якщо в тексті заповіту була допущена помилка, то заповідач ОСОБА_2 за життя мала можливість усунути зазначену помилку шляхом звернення до нотаріальної контори для внесення змін до заповіту, складеного 18 березня 2021 року, або складення нового заповіту.

З урахуванням того, що при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у зміст заповіту, суд приходить до висновку, що текст заповіту ОСОБА_2 від 18 березня 2021 року не підлягає тлумаченню, а позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення тлумачення заповіту не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Бобровицьким РВ УМВС України в Чернігівській області 11 лютого 2009 року (а. с. 8), убачається, що по батькові позивача ОСОБА_4 . Те ж саме по батькові указано і в довідці про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 (а. с. 10).

Як зазначалося вище позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком є ОСОБА_13 (а. с. 20).

В судовому засіданні встановлено, що у заповіті, який посвідчений 18 березня 2021 року старостою Степовохутірського старостинського округу Макіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області Кратко Н.М. й зареєстрований в реєстрі за № 3 по батькові позивача було помилково записано як « ОСОБА_3 » замість вірного « ОСОБА_4 ».

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд робить висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині встановлення факту належності заповіту підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 213, 317, 1216-1218, 1223, 1233, 1254, 1256, 1297 ЦК України, ст. ст. 259, 263-265, 273, 315, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Макіївської сільської ради, третя особа приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу Дмитренко Віта Михайлівна про тлумачення заповіту та встановлення факту його належності задовольнити частково.

Встановити факт належності заповіту, складеного ОСОБА_2 18 березня 2021 року, посвідченого старостою Степовохутірського старостинського округу Макіївської сільською ради Носівського району Чернігівської області Кратко Н.М., зареєстрованого в реєстрі за № 3, спадкоємцю ОСОБА_1 .

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовної вимоги про тлумачення заповіту.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Макіївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04415531, місцезнаходження: с. Макіївка Ніжинського району Чернігівської області, вул. Центральна, буд. 27;

третя особа: приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу Дмитренко Віта Михайлівна, місцезнаходження: м. Носівка Чернігівської області, вул. Вокзальна, буд. 27 а.

Повний текст судового рішення складено 29 березня 2023 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА