Постанова

від 27.03.2023 по справі 907/732/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2023 р. Справа №907/732/22

Західний апеляційний господарський суд, в складі:

головуючого (судді доповідача): Кордюк Г.Т.

суддів: Кравчук Н.М.

Скрипчук О.С.

Секретар судового засідання Клебан Н.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фармація Карпат б/н від 16.01.2023 (вх.№01-05/171/23 від 17.01.2023)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2022 (повний текст ухвали виготовлено 29.12.2022, суддя Ремецькі О.Ф.)

у справі №907/732/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Діамант, м.Львів,

до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів,

до відповідача -2: Товариства з обмеженою відповідальністю Фармація Карпат, м.Харків,

про визнання недійсним електронного аукціону, оформленого у вигляді протоколу №LLP001-UA-20220919-49633 від 27 вересня 2022 року

За участю представників:

від позивача Дудяк Р.А.

від відповідача-1 не з`явився;

від відповідача-2 Колісниченко А.С.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2022 провадження у справі №907/732/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Діамант, до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та до Товариства з обмеженою відповідальністю Фармація Карпат про визнання недійсним електронного аукціону, оформленого у вигляді протоколу №LLP001-UA-20220919-49633 від 27 вересня 2022 року - закрито.

Приймаючи дану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що протокол електронного аукціону № LLP001-UA-20220919-49633 від 27.09.2022 року втратив чинність, а тому у зв`язку з тим, що існування предмета спору припинилось після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі, то провадження у справі необхідно закрити за відсутністю предмета спору на підставі ст.ст. 185, 231 ГПК України.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармація Карпат" звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою б/н від 16.01.2023 (вх.№01-05/171/23 від 17.01.2023), у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та справу направити до продовження

розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає:

- станом на час розгляду цієї справи відсутнє будь-яке порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача, що є самостійною та достатньою правовою підставою для відмови у задоволенні позову. Законні очікування позивача на проведення аукціону та передача спірного майна в оренду позивачеві на новий строк перестали існувати після того, коли позивач за своєю волею та незалежно від волі інших осіб не взяв участі у проведенні аукціону на передачу спірного майна в оренду. Законодавством визначено, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулась за таким захистом до суду. Тому, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. Таким чином, питання дійсності чи недійсності, чинності чи не чинності оскаржуваного по справі протоколу не може вирішуватись за участю позивача, оскільки він його не стосується, а тому суд має не досліджувати питання про наявність чи відсутність предмета спору, а в першу чергу пересвідчитись у наявності чи відсутності порушеного права позивача, і встановивши таке порушення відмовити у задоволенні позову у зв`язку із відсутністю порушеного права позивача, а не закривати провадження за відсутністю предмета спору;

- лише після дослідження доказів в порядку, встановленому ГПК України суд має можливість прийти до висновку про наявність чи відсутність предмета спору, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як передчасна. Закриття провадження у справі можливо лише в судовому засідання (тобто при розгляді справи по суті), а не при проведенні підготовчого засідання. Зокрема, апелянт посилається на висновки, викладені викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 зі справи № 638/3792/20, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2020 у справі №910/18700/20.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармація Карпат" просить поновити йому строк на апеляційне оскарження оскільки ним копія рішення суду першої інстанції не отримувалась, у зв`язку з чим з його змістом апелянт ознайомився 16.01.2023 в системі Електронний Суд.

Товариства з обмеженою відповідальністю Діамант подало до Західного апеляційного господарського суду відзив б/н від 09.03.2023 ( вх. №01-04/1662/23 від 09.03.2023), в якому зазначає:

- до 06.10.2023 року чинним орендарем вбудованого приміщення (поз.1- планом) площею 49,4 кв.м. першого поверху нежитлової будівлі літ. А, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1 залишається Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ». Відтак, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській Закарпатській та Волинській областях не мало права проводити електронний аукціон, результати якого оформленого протоколом №LLР001-UA-20220919-49633 від 27 вересня 2022 року, за наявності чинного орендаря Товариства з обмеженою

відповідальністю «ДІАМАНТ».З цих же підстав Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ» і не взяло участі в аукціоні, так як останній проведений всупереч Постанові Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 року по справі №907/584/21, залишеної в подальшому без змін постановою Верховного Суду від 27.07.2022 року. За таких обставин, на момент подання в Господарський суд Закарпатської області позовної заяви про визнання недійсним електронного аукціону, оформленого у вигляді протоколу №LLP001-UA-20220919-49633 від 27 вересня 2022 року,

очевидним було порушене майнове право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ».

- обставини продовження Договору оренди №304 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 07 жовтня 2005 року (з усіма наступними змінами) на строк до 06 жовтня 2023 року є преюдиційними і не потребують повторному доказуванню в цій справі. Адже, згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено.

- суд першої інстанції правомірно закрив провадження, адже це відповідає п. 2 ч. 1 ст. 185 ГПК України, адже втрата чинності протоколу свідчить про відсутність предмету спору, що є підставою для закриття провадження.

24.03.2023 до Західного апеляційного господарського суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях надійшов відзив б/н від 24.03.2023 (вх. №01-04/2068/23 від 24.03.2023), в якому відповідач-1 просить залишити ухвалу Господарського суду Закарпатської області у справі №907/732/22 від 20.12.2022 без змін. Відповідач-1 зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Діамант не було учасником аукціону від 27.09.2022, не надало заперечень щодо його проведення, а тому підстави для оскарження такого аукціону у нього відсутні.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №907/732/22 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 було відкладено вирішення питання щодо залишення апеляційної скарги без руху чи відкриття апеляційного провадження до надходження матеріалів справи №907/732/22 до Західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фармація Карпат б/н від 16.01.2023 (вх.№01-05/171/23 від 17.01.2023) залишено без руху та зобов`язано скаржника протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати (надіслати) суду докази сплати судового збору в розмірі 2 147,20 грн. та подати докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу ТзОВ «Діамант».

28.02.2023 апелянт звернувся до суду із заявою б/н від 27.02.2023 (вх.№01-04/1400/23 від 28.02.2023) про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додає платіжне доручення №479 від 22.02.2023, та докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу ТзОВ «Діамант».

Таким чином, апелянтом було усунуто недоліки апеляційної скарги, які зазначені в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі №907/732/22.

Суд визнав достатніми подані матеріали для відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Фармація Карпат пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фармація Карпат б/н від 16.01.2023 (вх.№01-05/171/23 від 17.01.2023) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2022 (повний текст ухвали виготовлено 29.12.2022, суддя Ремецькі О.Ф.) у справі №907/732/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 27.03.2023 о 14 год. 10 хв. у приміщенні Західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 81 в залі судового засідання № 6.

03.03.2023 на адресу суду від представника позивача ТОВ «Фармація Карпат»- адвоката Колісниченка А.С. поступило клопотання вих.б/н від 03.03.2023 (вх. № 01-04/1506/23 від 03.03.2023) про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представника.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 задоволено клопотання представника позивача ТОВ «Фармація Карпат» - адвоката Колісниченка А.С. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представника.

27.03.2023 у судове засідання з`явились представник позивача Дудяк Р.А. та представник відповідача-2 Колісниченко А.С.

Відповідач -1 участі уповноважено представника в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча були належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом апеляційної інстанції, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштових відправлень від 13.03.2023.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч. 12 ст. 270 ГПК України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача-1.

Колегія суддів, заслухавши представників позивача та відповідача-2, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2005 Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Закарпатській області (орендодавець) та ТОВ «Діамант» (орендар уклали договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності за №304.

Відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування вбудовані приміщення площею 111,3 м кв., розміщені за адресою: м. Берегово, пл. Кошута, 1, що знаходиться на балансі Відділення Державного казначейства у Берегівському районі, з метою використання: здійснення торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно з п. 2.4. договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу.

Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленого при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається переданим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Обов`язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п. 2.5 договору).

Відповідно до п.п. 4.1., 4.6. договору орендар зобов`язується використовувати орендоване майна відповідно до його призначення та умов цього договору, а у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно у належному стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати балансоутримувачі збитки у разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини орендаря.

Орендар має право використовувати орендоване майно балансоутримувача відповідно до його призначення та умов цього договору (п.5.1 договору).

Згідно з п. 9.1. строк дії договору встановлено на три роки, що діє з 07.10.2005 до 07.10.2008.

Зміни та доповнення до даного договору можливі за взаємною згодою сторін, укладаються відповідно до чинного законодавства та підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Зміни про продовження терміну дії договору повинні бути нотаріально посвідчені та зареєстровані не пізніше одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди(п.п. 9.3, 9.4 договору).

Пунктом 9.5. договору визначено, що його умови зберігають силу протягом всього терміну договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Зміни і доповнення або розірвання договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 9.6. договору).

Умовами п. 9.7. договору встановлено, що у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення власністю балансоутримувача. Питання компенсації орендодавцем збільшення вартості орендованого майна в результаті зазначених невідокремлюваних поліпшень вирішується відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Договір оренди зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, про що свідчить витяг з даного реєстру №1575887 від 07.10.2005.

07.10.2005 на підставі акту приймання-передачі об`єкт оренди за договором передано відповідачу.

Протягом строку дії договору оренди сторони уклали до нього ряд додаткових договорів.

Так, додатковими договорами від 01.02.2007, 26.10.2011, від 02.03.2012, від 01.10.2014 року, від 04.10.2017 сторони вносили зміни до п. 3.1. договору щодо порядку визначення орендної плати за договором та п. 1.1. договору щодо предмета оренди, його вартості та найменування балансоутримувача.

Додатковою угодою від 01.02.2007 сторони передбачили, що цільове використання об`єкта оренди розміщення торгівельного об`єкту з продажу ювелірних виробів, виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння(п.1.2 договору).

Пунктом 5 додаткового договору від 26.10.2011 доповнено п. 9.4. договору оренди наступним абзацом:

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк, який був передбачений цим договором, з врахуванням нормативного законодавства на момент продовження договору. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.

Додатковою угодою від 04.10.2017 сторони внесли зміни до п. 1.1. договору оренди та виклали його в наступній редакції:

Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно: вбудоване приміщення (поз. 1 за планом) площею 49,4 м кв. першого поверху нежитлової будівлі літ. А, розміщеної за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1 (далі Майно), що перебуває на балансі Управління Державної казначейської служби України у Берегівському районі Закарпатської області, код ЄДРПОУ 37809658 (надалі Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.07.2017 року і становить за незалежною оцінкою 312 983,00 грн. (без урахування ПДВ).

Додатковими договорами від 04.11.2008, від 26.10.2011, від 01.10.2014, від 04.10.2017 строк дії договору оренди сторони неодноразово продовжували, востаннє по 06 жовтня 2020 року.

ТОВ «Діамант» звернулось до РВ ФДМ з листом №30/0620 від 30.06.2020, в якому повідомив про необхідність продовження строку дії договору оренди №304 від 07.10.2005 на новий термін.

Враховуючи вказану заяву орендаря №30/0620, Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області РВ ФДМ наказом №00228 від 05.10.2020 (з урахуванням змін, внесених наказом №00274 від 29.10.2020) прийняло рішення про оголошення аукціону на право продовження договору оренди №304 від 07.10.2005 щодо державного майна (вбудованого приміщення (поз. 1 -13 за планом) площею 50,4 м кв. першого поверху нежитлової будівлі літ. А, розміщеної за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1), за результатом якого договір оренди №304 може бути продовженим з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем.

Наказом Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області РВ ФДМ №00310 від 18.11.2020 вирішено відмовити в продовженні терміну дії договору оренди №304 від 07.10.2005 у зв`язку з неможливістю використання об`єкта за цільовим призначенням, враховуючи обмеження цільового використання майна, в якому розміщені органи державної влади, що визначені п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020. Також, зазначеним наказом скасовано накази №00228 від 05.10.2020 та №00274 від 29.10.2020.

08.09.2022 Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області РВ ФДМ наказом №00218 від 08.09.2022 скасовано наказ №00310 від 18.11.2020 «Про прийняття рішення про відмову в продовженні терміну дії Договору оренди №304 від 07.10.2005 та скасування наказів від 05.10.2020 №00228 та від 29.10.2020 №00274» та прийняло рішення про оголошення аукціону на право продовження договору оренди №304 від 07.10.2005 щодо державного майна (вбудованого приміщення (поз. 1 -13 за планом) площею 50,4 м кв. першого поверху нежитлової будівлі літ. А, розміщеної за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1), за результатом якого договір оренди №304 може бути продовженим з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем.

27.09.2022 за результатами проведення електронного аукціону № LLP001-UA-20220919-49633 програмою сформовано протокол від 27.09.2022 року та визначено переможця аукціону ТзОВ «Фармація Карпат».

10.10.2022 Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області РВ ФДМ наказом №00250 від 10.10.2022 затвердило протокол електронного аукціону № LLP001-UA-20220919-49633 про передачу в оренду нерухомого майна (вбудованого приміщення (поз. 1 -13 за планом) площею 50,4 м кв. першого поверху нежитлової будівлі літ. А, розміщеної за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1), щодо якого прийнято рішення про продовження терміну дії чинного договору оренди на аукціоні.

28.10.2022 Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області РВ ФДМ склало акт про відсутність сплати обов`язкових платежів (авансового внеску та забезпечувального депозиту) та не підписання договору оренди у встановлені строки, ТзОВ «Фармація Карпат» було дискваліфіковано. Програмою було сформовано новий протокол електронного аукціону № LLP001-UA-20220919-49633 від 28.10.2022 року та визначено нового переможця ТзОВ «Артскеля».

14.10.2022 позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідачів про визнання недійсним електронного аукціону, оформленого у вигляді протоколу №LLР001-UA-20220919-49633 від 27 вересня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2022 провадження у справі №907/732/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Діамант, до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та до Товариства з обмеженою відповідальністю Фармація Карпат про визнання недійсним електронного аукціону, оформленого у вигляді протоколу №LLP001-UA-20220919-49633 від 27 вересня 2022 року - закрито.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Стаття 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші

ущемлення прав та свобод.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Отже, гарантоване ст.55 Конституції України та конкретизоване в законах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду по захист порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові. (постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

З врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта з приводу того, що судом першої інстанції не з`ясовано у повному обсязі наявність/відсутність порушеного права чи інтересу, характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову) та можливість поновлення/захисту такого права в обраний спосіб.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено рішеннями суду (Golder v. the United Kingdom, § 38; Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §§ 230). Теж саме застосовується у справах щодо критеріїв прийнятності заяви, що за своїм характером регулюються державою, яка користується певною свободою розсуду у цьому питанні (Luordo v. Italy (Луордо проти Італії), § 85).

Окрім того, місцевий господарський судом дійшов помилкового висновку з приводу того, що, враховуючи наявні обставини для закриття провадження у справі, суд не мав можливості при вирішенні клопотання про закриття провадження встановити обсяг порушених чи оспорюваних прав позивача при зверненні з позовом з огляду на таке.

Положеннями статті 177 ГПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Таким чином, підготовче судове провадження - це стадiя судового прoцесу, в якій з`ясовується предмет спoру, позoвні вимoги, заперечення на позoвні вимoги, склад учасників судовoго процесу, вирішення відводів, xарактер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкoдного розгляду справи пo суті, іншими словами, це важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 231 ГПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №638/3792/20 від 20.09.2021

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд із цим за змістом пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження №61-2018св19) та у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20).

Аналогічні висновки викладені і у Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського Суду по справі № 910/18700/20 від 18.11.2020, де Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції щодо можливості закриття провадження за відсутністю предмета спору лише на стадії розгляду справи по суті після дослідження доказів відповідно до приписів ГПК України, вказавши: «7.23. Колегія суддів зазначає, що положення пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України (відсутність предмета спору) можуть бути застосовані судом лише у разі встановлення обставин відсутності між сторонами спірного матеріального правовідношення».

У відповідності до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги доводи апелянта та вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в оскаржуваній ухвалі, оскільки закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України, можливо лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання, оскільки згідно зі статтею 185 ГПК України, а саме частиною четвертою, закриття провадження можливо на цій стадії процесу з двох підстав, це: відмова від позову, визнання позову та укладення мирової угоди, визначених статтями 191, 192 ГПК України.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що суд при наявності клопотання сторони про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору, а саме втратою чинності протоколу електронного аукціону № LLP001-UA-20220919-49633, мав встановити усі обставини щодо проведення електронного аукціону про передачу в оренду нерухомого майна (вбудованого приміщення (поз. 1 -13 за планом) площею 50,4 м кв. першого поверху нежитлової будівлі літ. А, розміщеної за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1), з приводу якого прийнято рішення про продовження терміну дії чинного договору оренди на аукціоні.

Тому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає передчасним - без дослідження та належної оцінки усіх наявних доказів, у порядку передбаченому статтею 86 ГПК України, як окремо, так і у їх сукупності - висновок суду першої інстанції, зокрема і щодо наявності порушеного, оспорюваного чи невизнаного права позивача.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції належно не дослідив матеріали справи, не врахував викладене, у зв`язку із чим зробив помилковий висновок про закриття провадження у справі №907/732/22 на стадії підготовчого провадження.

З урахуванням меж перегляду справи в апеляційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2022 р. у справі №907/732/22 є такою, що не відповідає положенням процесуального законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з передачею на розгляд Господарського суду Закарпатської області.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Розподіл судового збору, пов`язаного з поданням апеляційної скарги, повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті згідно з загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, ч. 3 ст. 271, п. 6 ст. 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фармація Карпат б/н від 16.01.2023 (вх.№01-05/171/23 від 17.01.2023) задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2022 у справі № 907/732/22 скасувати.

3. Справу № 907/732/22 направити до Господарського суду Закарпатської області від для продовження розгляду.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

5. Порядок і строки оскарження встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.03.2023

Головуючий суддяКордюк Г.Т.

СуддяКравчук Н.М.

СуддяСкрипчук О.С.