Рішення

від 28.03.2023 по справі 904/4820/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2023 Справа № 904/4820/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Конох Я.В.;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нектар-Сервіс" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019 у загальному розмірі 410 801 грн. 19 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нектар-Сервіс" (далі - відповідач) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у розмірі 31 423 грн. 74 коп., пені у розмірі 7 584 грн. 25 коп. та неустойку у розмірі 244 968 грн. 52 коп.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нектар-Сервіс" (далі - відповідач) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях заборгованість з орендної плати у розмірі 125 170 грн. 82 коп. та пені у розмірі 1 653 грн. 86 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 по справі №904/6569/20 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях було задоволено, а саме: стягнуто з ТОВ "Нектар-Сервіс" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Державного бюджету суму основного боргу у розмірі 79 386 грн. 28 коп., 640 грн. 11 коп. - пені, 150 грн. 17 коп. - інфляційних втрат; розірвано договір оренди № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності; зобов`язано ТОВ "Нектар-Сервіс" звільнити державне нерухоме майно за договором оренди № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019, а саме: нежитлове вбудоване приміщення, реєстраційний номер 12404899012101, загальною площею 172,4 кв. м, розміщене за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, що перебуває на балансі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях. З урахуванням рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 по справі № 904/6569/20, договір оренди № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019 було припинено з 29.04.2021;

- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 по справі № 904/6569/20 було стягнуто заборгованість з орендної плати за період з 15.01.2020 (грудень 2019 року) по 15.11.2020 (жовтень 2020 року) у розмірі 79 386 грн. 28 коп., розірвано договір оренди № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019 та відповідно його дія припинена з 29.04.2021 (після набрання рішенням законної сили). Враховуючи вказане рішення суду, в даній позовній заяві позивачем заявляється до стягнення залишок заборгованості з орендної плати за час дії договору до моменту його припинення, а саме: з 01.11.2020 по 28.04.2021 в сумі 31 423 грн. 74 коп.;

- на підставі пункту 3.7. договору оренди № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019 позивач нарахував та просить стягнути з відповідача до Державного бюджету пеню за період з 16.08.2021 по 16.05.2021 у сумі 7 584 грн. 25 коп.;

- у зв`язку з своєчасним неповерненням ТОВ "Нектар-Сервіс" у добровільному порядку за актом приймання-передачі орендованого державного майна, Регіональним відділенням в порядку статті 785 Цивільного кодексу України за договором оренди № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019 з 29.04.2021 (дати припинення договору) по 17.12.2021 (дати фактичного повернення майна за актом) було нараховано неустойку у розмірі 244 968 грн. 52 коп.;

- щодо заборгованості за договором оренди № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019 балансоутримувачу, то станом на грудень 2022 року заборгованість з орендної плати за договором № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019 у ТОВ "Нектар-Сервіс" на рахунки балансоутримувача (Регіонального відділення) за період з 15.04.2020 по 15.05.2021 складає 125 170 грн. 82 коп.;

- у зв`язку з порушенням ТОВ "Нектар-Сервіс" зобов`язання щодо сплати на рахунки Регіонального відділення, як балансоутримувача, орендної плати за договором оренди №12/02-6798-ОД від 02.07.2019, позивачем було нараховано пеню за період з 16.12.2019 по 16.05.2021 у сумі 1 653 грн. 86 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Ухвалою суду від 26.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.01.2023.

У підготовче засідання 17.01.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, причини нез`явлення суду не повідомив, при цьому відповідач був повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання шляхом направлення на його електронну адресу ухвали суду від 26.12.2022, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено довідку про доставку електронного листа, згідно з якою ухвалу суду від 26.12.2022 доставлено до електронної скриньки відповідача 26.12.2022 (а.с. 51).

Крім того, з метою додаткового повідомлення відповідача про день, час та місце підготовчого засідання, судом було передано телефонограму на номер телефону Товариства з обмеженою відповідальністю "Нектар-Сервіс", який міститься у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку отримано представником 04.01.2023 (а.с. 52).

В той же час судом було відзначено, що строк для подачі відзиву на позовну заяву станом на 17.01.2023 не закінчився.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 17.01.2023 підготовче засідання було відкладено на 08.02.2023.

У підготовче засідання 08.02.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, причини нез`явлення суду не повідомив.

З матеріалів справи вбачається, що за участю позивача, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.12.2022 була надіслана відповідачу на адресу його офіційного місцезнаходження: вулиця Центральна, будинок 6, офіс 1, м. Дніпро, 49000, яка вказана у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; однак, вказане поштове відправлення, в якому містилися ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.12.2022, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 62-64).

Судом встановлено, що в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі вважається врученою відповідачу 24.01.2023 (а.с.62-64).

Так, ухвалою суду від 26.12.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З огляду на викладені обставини справи, з урахуванням того, що ухвала суду від 26.12.2022 вважається врученою відповідачеві - 24.01.2023, строк для подачі відзиву на позовну заяву станом на 08.02.2023 не закінчився.

Крім того, у зв`язку з неповерненням до господарського суду поштового повідомлення про отримання відповідачем ухвали суду про відкладення підготовчого засідання від 17.01.2023, судом здійснено відстеження поштового відправлення на адресу відповідача, в якому містилася вказана ухвала суду, через офіційний сайт Акціонерного товариства "Укрпошта" та з`ясовано, що поштове відправлення № 4930021104150 станом на 08.02.2023 знаходиться у точці видачі/доставки з 26.01.2023 (а.с. 65-66).

Отже, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідача про день, час та місце підготовчого засідання 08.02.2023.

У відповідності до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчується 24.02.2023, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, подання до суду відповіді на відзиви, заперечень, а також доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 08.02.2023 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 26.03.2023 включно; підготовче засідання було відкладено на 07.03.2023.

У підготовче засідання 07.03.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, причини нез`явлення суду не повідомив, при цьому відповідач був повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання належним чином; у розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання від 08.02.2023 у даній справі вважається врученою відповідачу 23.02.2023 (а.с. 77-80).

Крім того, судом відзначено, що ухвалою суду від 26.12.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З огляду на викладені вище обставини справи, з урахуванням того, що ухвала суду від 26.12.2022 вважається врученою відповідачеві - 24.01.2023, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 08.02.2023 включно.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 07.03.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 07.03.2023 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 07.03.2023 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.03.2023.

У судове засідання 28.03.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, причини нез`явлення суду не повідомив; про день, час та місце вказаного судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 07.03.2023, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 27.02.2023 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.88-91).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця Центральна, будинок 6, офіс 1, м. Дніпро, 49000 (а.с. 46-47), на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд приходить до висновку, що в розумінні частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 07.03.2023 вважається врученою відповідачу 17.03.2023.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою). При цьому, з матеріалів справи вбачається, що вказані дії носять систематичний характер.

Враховуючи викладене, відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, а також на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 28.03.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представник позивача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору оренди майна, строк дії договору, умови передачі майна в оренду та повернення його з оренди, час користування ним орендарем, правомірність заявленого до стягнення розміру та настання строку сплати орендної плати за користування майном у спірний період, наявність часткової чи повної її оплати, встановлення факту прострочення оплати орендної плати, наявність підстав для стягнення пені та неустойки у заявленому позивачем розміру.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 02.07.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізький та Кіровоградській областях (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нектар-Сервіс" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6798-ОД (далі - договір, а.с.23-26), відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове вбудоване приміщення (підвальне приміщення), реєстровий номер 12404899012101 (далі - майно) площею 172,4 кв.м., розміщене за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Центральна, 6, що перебуває на балансі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізький та Кіровоградській областях (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.01.2019 і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю 2 076 724 грн. 00 коп. (без ПДВ). Майно передається в оренду з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.

Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. та зареєстровано в реєстрі за № 757.

У пунктах 10.1., 10.4. договору сторони визначили, що договір укладено строком на 5 років, що діє з 02.07.2019 по 01.07.2024 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Виключення складають договори оренди по яким відповідно до статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідно проведення оцінки об`єкта оренди або договори оренди, які потребують внесення змін в істотні умови договору (з урахуванням та/або на підставі змін законодавства України з питань оренди державного майна, матеріалів перевірки, тощо). Зазначені дії оформляються додатковим договором про внесення змін до договору, який є невід`ємною частиною договору.

Як зазначає позивач, відповідачем систематично порушувались умови договору, орендна плата у встановлені строки відповідачем не вносилася, у зв`язку з чим позивач звертався до суду. Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 по справі № 904/6569/20 було стягнуто заборгованість з орендної плати за період з 15.01.2020 (грудень 2019 року) по 15.11.2020 (жовтень 2020 року) у розмірі 79 386 грн. 28 коп., розірвано договір оренди № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019 та відповідно його дія припинена з 29.04.2021 (після набрання рішенням законної сили). Враховуючи вказане рішення суду, у даній справі позивачем заявляється до стягнення залишок заборгованості з орендної плати за час дії договору до моменту його припинення, а саме: з 01.11.2020 по 28.04.2021 в сумі 31 423 грн. 74 коп. Крім того, на підставі пункту 3.7. договору оренди №12/02-6798-ОД від 02.07.2019 позивач нарахував та просить стягнути з відповідача до Державного бюджету пеню за період з 16.08.2021 по 16.05.2021 у сумі 7 584 грн. 25 коп. У зв`язку з своєчасним неповерненням ТОВ "Нектар-Сервіс" у добровільному порядку за актом приймання-передачі орендованого державного майна, Регіональним відділенням в порядку статті 785 Цивільного кодексу України за договором оренди № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019 з 29.04.2021 (дати припинення договору) по 17.12.2021 (дати фактичного повернення майна за актом) було нараховано неустойку у розмірі 244 968 грн. 52 коп. Щодо заборгованості за договором оренди № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019 перед балансоутримувачем, то станом на грудень 2022 року заборгованість з орендної плати за договором № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019 у ТОВ "Нектар-Сервіс" на рахунки балансоутримувача (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізький та Кіровоградській областях) за період з 15.04.2020 по 15.05.2021 складає 125 170 грн. 82 коп. У зв`язку з порушенням ТОВ "Нектар-Сервіс" зобов`язання щодо сплати на рахунки Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізький та Кіровоградській областях, як балансоутримувача, орендної плати за договором оренди №12/02-6798-ОД від 02.07.2019, позивачем було нараховано пеню за період з 16.12.2019 по 16.05.2021 у сумі 1 653 грн. 86 коп. Вказане і є причиною спору.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, які становлять розмір орендної плати на користь орендодавця та балансутримувача за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019, пеня нарахована за прострочення внесення вказаної орендної плати, а також неустойка, нарахована на підставі статті 785 Цивільного кодексу України, які відповідач відмовився сплатити у добровільному порядку.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містяться в статті 759 Цивільного кодексу України та статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).

Судом враховано, що відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найма оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання - передавання майна.

На виконання умов договору, 02.07.2019 орендодавцем передано, а орендарем прийнято об`єкт оренди нежитлове вбудоване приміщення площею 172,4 кв.м., розміщене за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Центральна, 6, що підтверджується Актом приймання-передачі в оренду від 02.07.2019 (а.с.27).

Враховуючи положення укладеного договору та приймаючи до уваги підписання сторонами Акту від 02.07.2019, суд дійшов висновку щодо належного виконання позивачем (орендодавцем) обов`язку щодо надання відповідачу в оренду відповідного нежитлового приміщення.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, спірний договір оренди припинив свою дію28.04.2021 та майно було повернуто за Актом державного виконавця від 17.12.2021 (а.с.38).

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1, частини 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди.

За змістом частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату. Аналогічні положення містяться в пункті 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частинами 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Так, у пунктах 3.1., 3.2. договору сторони визначили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) / за результатами конкурсу на право оренди майна, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2018 року у розмірі 13 844 грн. 83 коп. Розмір орендної плати за перший місяць оренди червень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень місяць 2019 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з умовами пункту 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

При цьому, у пункті 5.3. договору орендар зобов`язався, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного.

В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, враховуючи порядок сплати орендної плати, визначений у пункті 3.6. договору (щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу), строк внесення орендної плати до державного бюджету та на користь балансоутримувача за загальний період користування об`єктом оренди з липня 2019 року по квітень 2021 року (по 2804.2021 включно) є таким, що настав.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 по справі № 904/6569/20:

- стягнуто з ТОВ "Нектар-Сервіс" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Державного бюджету суму основного боргу у розмірі 79 386 грн. 28 коп., 640 грн. 11 коп. - пені, 150 грн. 17 коп. - інфляційних втрат;

- розірвано договір оренди № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності; зобов`язано ТОВ "Нектар-Сервіс" звільнити державне нерухоме майно за договором оренди № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019, а саме: нежитлове вбудоване приміщення, реєстраційний номер 12404899012101, загальною площею 172,4 кв. м, розміщене за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, що перебуває на балансі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

Отже, з урахуванням дати набрання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 по справі № 904/6569/20 законної сили (28.04.2021), договір оренди №12/02-6798-ОД від 02.07.2019 є припиненим з 29.04.2021.

При цьому, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 по справі № 904/6569/20 було стягнуто заборгованість з орендної плати за період з 15.01.2020 (грудень 2019 року) по 15.11.2020 (жовтень 2020 року) у розмірі 79 386 грн. 28 коп.

Враховуючи вказане рішення суду, в даній справі позивачем заявляється до стягнення залишок заборгованості з орендної плати за час дії договору до моменту його припинення, а саме: з 01.11.2020 по 28.04.2021 в сумі 31 423 грн. 74 коп., що є відмінним від спірного періоду у справі № 904/6569/20.

Судом встановлено, що орендна плата на користь державного бюджету за період користування майном з листопада 2020 року по квітень 2021 року (по 28.04.2021 включно), відповідачем не сплачена, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати перед Державним бюджетом України у розмірі 31 423 грн. 74 коп.

Крім того, судом встановлено, що орендна плата на користь балансоутримувача за період користування майном з липня 2019 року по квітень 2021 року (по 28.04.2021 включно), також відповідачем сплачена не у повному обсязі, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати перед балансоутримувачем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях заборгованість, у розмірі 125 170 грн. 82 коп.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам договору оренди, а також порушуючи норми діючого законодавства, відповідач свої зобов`язання не виконав, орендну плату на користь державного бюджету за період користування майном з листопада 2020 року по квітень 2021 року (по 28.04.2021 включно) в сумі 31 423 грн. 74 коп., а також орендну плату на користь балансоутримувача за період користування майном з липня 2019 року по квітень 2021 року (по 28.04.2021 включно) в сумі 125 170 грн. 82 коп. не сплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі зазначених сум.

Таким чином, приймаючи до уваги виконання орендодавцем та балансоутримувачем своїх обов`язків щодо надання відповідачу в оренду спірного майна, а також відсутність з боку відповідача платежів по орендній платі у повному обсязі та у визначені договором строки, суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені умови договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019, положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу - орендної плати на користь державного бюджету за період користування майном з листопада 2020 року по квітень 2021 року (по 28.04.2021 включно) в сумі 31 423 грн. 74 коп., та орендної плати на користь балансоутримувача за період користування майном з липня 2019 року по квітень 2021 року (по 28.04.2021 включно) в сумі 125 170 грн. 82 коп. визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 3.7. договору сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Отже, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати на підставі пункту 3.7. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача:

1) до Державного бюджету пеню за період з 16.08.2021 по 16.05.2021 у сумі 7 584 грн. 25 коп.;

2) на користь балансоутримувача пеню за період з 16.12.2019 по 16.05.2021 у сумі 1 653 грн. 86 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунків пені, зроблених позивачем (а.с.19, 22), та встановлено, що під час їх проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення; нарахування здійснено на суми орендної плати, правомірність яких встановлена судом.

Отже, розрахунки пені, здійснені позивачем (а.с.19, 22), визнаються судом обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 7 584 грн. 25 коп. на користь державного бюджету та у сумі 1 653 грн. 86 коп. на користь балансоутримувача.

Крім того, у зв`язку з своєчасним неповерненням ТОВ "Нектар-Сервіс" у добровільному порядку за актом приймання-передачі орендованого державного майна, Регіональним відділенням в порядку статті 785 Цивільного кодексу України за договором оренди № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019 з 29.04.2021 (дати припинення договору) по 17.12.2021 (дати фактичного повернення майна за актом) було нараховано неустойку у розмірі 244 968 грн. 52 коп.

З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає таке

Відповідно до пункту 3.10. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

За умовами пункту 5.10. договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу або підприємству/товариству, указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві/ балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

27.12.2019 набрав чинності Закон України від 03.10.2019 №157-1Х "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон про оренду) та Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (далі - Порядок).

Як було вказано вище, договір оренди припини свою дію з 29.04.2021, а майно було повернуто з оренди лише 17.12.2021 (а.с.38).

Враховуючи вказане, позивач, звертаючись із позовом до суду, посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019 в частині своєчасного повернення об`єкта оренди за відповідним актом після розірвання договору оренди за рішення суду, яке набрало законної сили, у зв`язку з чим на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача неустойку за період з 29.04.2021 по 17.12.2021 у розмірі 244 968 грн. 52 коп.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, виходячи із змісту частини 1 статті 759 та частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України № 2269-XII у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як зазначено вище, договір оренди припини свою дію з 29.04.2021, а майно було повернуто з оренди лише 17.12.2021.

Відповідач доказів прийняття ним заходів щодо своєчасного повернення об`єкта з оренди після розірвання договору, а саме: у спірний період з 29.04.2021 по 17.12.2021, чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні суду не надав.

Отже, неповернення об`єкта оренди за договором у період після розірвання договору, а саме: у спірний період з 29.04.2021 по 17.12.2021 відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойки, розрахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди після закінчення строку дії договору.

Заявлена позивачем до стягнення в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка становить 244 968 грн. 52 коп. та розрахована за період з 29.04.2021 по 17.12.2021, з урахуванням строків внесення орендної плати згідно з пунктом 3.6 договору підлягає сплаті не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Вирішуючи питання щодо правомірності позовних вимог про стягнення неустойки у сумі 244 968 грн. 52 коп. у рахунок орендної плати, судом береться до уваги таке.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною 2 статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

З огляду на наведене, вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна є правомірними та такими, що відповідають правовому регулюванню частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України й підлягають задоволенню в сумі 244 968 грн. 52 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку неустойки, зробленого позивачем (а.с.20), та встановлено, що арифметично розрахунок проведено вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення неустойки визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 244 968 грн. 52 коп.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 6 162 грн. 02 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нектар-Сервіс" про стягнення заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6798-ОД від 02.07.2019 у загальному розмірі 410 801 грн. 19 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нектар-Сервіс" (вулиця Центральна, будинок 6, офіс 1, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 42214983) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вулиця Центральна, будинок 6; ідентифікаційний код 42767945) до Державного бюджету України 31 423 грн. 74 коп. - заборгованості з орендної плати, 7 584 грн. 25 коп. - пені, 244 968 грн. 52 коп. - неустойки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нектар-Сервіс" (вулиця Центральна, будинок 6, офіс 1, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 42214983) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вулиця Центральна, будинок 6; ідентифікаційний код 42767945) 125 170 грн. 82 коп. - заборгованості з орендної плати, 1 653 грн. 86 коп. - пені та 6 162 грн. 02 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 28.03.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко