Постанова

від 27.03.2023 по справі 569/14357/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 березня 2023 року

м. Київ

справа № 569/14357/20

провадження № 61-8739св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Громадська спілка «Федерація дзюдо Рівненської області», Департамент розвитку адміністративних послуг, соціальної, молодіжної політики та спорту Рівненської обласної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської спілки «Федерація дзюдо Рівненської області» (далі - ГС «Федерація дзюдо Рівненської області»), Департаменту розвитку адміністративних послуг, соціальної, молодіжної політики та спорту Рівненської обласної державної адміністрації про визнання недійсним рішення установчих зборів та статуту громадської спілки.

В обґрунтування позову зазначив, що від Управління у справах молоді та спорту Рівненської обласної державної адміністрації до Зорянської Дитячо-юнацької спортивної школи (далі - Зорянської ДЮСШ) надійшло повідомлення про те, що 10 березня 2020 року о 12 год. в кабінеті № 20 адміністративного приміщення Рівненської обласної адміністрації відбудуться установчі збори ГС «Федерація дзюдо Рівненської області». У вказаному повідомленні також містилося запрошення тренерів-викладачів з дзюдо ДЮСШ та спортивних клубів Рівненської області, ветеранів та фахівців галузі фізичної культури та спорту Рівненської області пропозиція взяти участь у зазначеному заході. 10 березня 2020 року відбулись установчі збори засновників ГС «Федерація дзюдо Рівненської області» за участі позивача та ще близько 35 учасників. Позивач вказував, що попри внесення його до реєстру учасників зборів, він, як майже і всі решта учасників, були лише глядачами без права голосу, а зацікавлені учасники даних зборів (в тому числі і службові особи) здійснювали для інших лише імітацію урахування їхніх голосів, а насправді лиш представників двох громадських організацій, котрі були засновниками. Будь-які документи, в тому числі статут, що обговорювалися та затверджувалися на установчих зборах, не були надані вчасно на ознайомлення учасникам зборів, його положення постатейно не обговорювалось. Протокол зборів, які були на думку позивача проведені з численними порушеннями та застосуванням адмінресурсу, на ознайомлення наданий не був.

З огляду на викладене, позивач просив суд визнати недійсним рішення установчих зборів ГС «Федерація дзюдо Рівненської області», що оформлені протоколом установчих зборів від 10 березня 2020 року № 1, та статут ГС «Федерація дзюдо Рівненської області», що затверджений рішенням установчих зборів ГС «Федерація дзюдо Рівненської області», яке оформлене протоколом установчих зборів від 10 березня 2020 року № 1.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 червня 2021 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення установчих зборів ГС «Федерація дзюдо Рівненської області», оформлене протоколом установчих зборів від 10 березня 2020 року № 1. Визнано недійсним статут ГС «Федерація дзюдо Рівненської області», що затверджений рішенням установчих зборів ГС «Федерація дзюдо Рівненської області», яке оформлене протоколом установчих зборів від 10 березня 2020 року. Стягнуто з ГС «Федерація дзюдо Рівненської області» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн. Стягнуто з Департаменту розвитку адміністративних послуг, соціальної, молодіжної політики та спорту Рівненської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що під час утворення 10 березня 2020 року ГС «Федерація дзюдо Рівненської області» були порушені принципи, визначені Законом України «Про громадські об`єднання», а саме прозорості, відкритості та публічності під час скликання таких зборів та утворення громадської спілки, що в свою чергу позбавило можливості позивача - ОСОБА_1 , як представника громадської організації «Військово-спортивний центр ім. М. Веремчука», та інших осіб, причетних до дзюдо, бути засновниками/членами (учасниками) ГС «Федерація дзюдо Рівненської області» та взяти участь в обговоренні статуту.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року апеляційну скаргу ГС «Федерація дзюдо Рівненської області» задоволено. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГС «Федерація дзюдо Рівненської області» судові витрати в розмірі 1 261,21 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний судвиходив із того, що позивач не довів, які саме його права чи інтереси як фізичної особи було порушено у процесі проведення установчих зборів ГС «Федерація дзюдо Рівненської області», і чому ці права чи інтереси мають бути захищені в спосіб обраний позивачем, а саме визнання недійсними рішень установчих зборів громадської спілки та її статуту.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що у позивача як в керівника ГО «Військово-спортивний центр ім. М. Веремчука» на момент проведення оспорюваних установчих зборів були відсутні необхідні повноваження для того щоб виступити засновником ГС «Федерація Дзюдо Рівненської області», оскільки це прерогатива правління, яке будь-яких рішень з цього приводу про вступ в громадську спілку не приймало.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

У вересні 2022 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:

- помилково скасував рішення суду першої інстанції;

- обмежив право заявника на доступ до суду;

- не звернув увагу на те, що в ході створення ГС «Федерація дзюдо Рівненської області» було допущено порушення одного із принципів створення та діяльності громадського об`єднання, які містяться у статті 3 Закону України «Про громадські об`єднання»;

- проігнорував те, що посадові особи установчих зборів ГС «Федерація дзюдо Рівненської області» невмисно не зареєстрували позивача, як представника Громадської організації «Військово-спортивного центру ім. М. Веремчука»;

- застосовав норми права без урахування висновків, викладених у постановах у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 та постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 157/3194/17-ц.

Також у касаційній скарзі заявник вказує на те, що у складі колегії апеляційного суду, який ухвалив оскаржуване судове рішення, брали участь судді, яким позивачем було заявлено відвід, однак такий відвід необґрунтовано залишено без задоволення.

У жовтні 2022 року представник ГС «Федерація Дзюдо Рівненської області» - Шторгін В. С. із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначила про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; витребувано матеріали справи № 569/14357/20 із Рівненського міського суду Рівненської області; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2022 року матеріали справи № 569/14357/20 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом управління у справах молоді та спорту Рівненської облдержадміністрації від 27 лютого 2020 року № вих-307/01-08/20 тренерів-викладачів з дзюдо дитячо-юнацьких спортивних шкіл та спортивних клубів Рівненської області, ветеранів та фахівців галузі фізичної культури та спорту Рівненської області запрошено до участі в установчих зборах ГС «Федерація дзюдо Рівненської області», однак в якості кого не зазначено. При цьому юридичні особи до участі не запрошувались.

10 березня 2020 року відбулись установчі збори засновників ГС «Федерація дзюдо Рівненської області», про що свідчить копія протоколу від 10 березня 2020 року № 1.

У реєстрі осіб, які брали участь в установчих зборах засновників ГС «Федерації дзюдо Рівненської області», вказано ім`я та прізвище позивача, а також його підпис. Будь-яких зауважень або інших відміток не зазначено.

Зазначеними установчими зборами вирішено створити ГС «Федерація дзюдо Рівненської області» та затвердити її статут.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що його в письмовій формі повідомили про те, що 10 березня 2020 року мають проводитися установчі збори Громадської організації «Федерація дзюдо Рівненської області». Перед початком зборів він зареєструвався та поставив підпис у відповідному реєстрі. Реєстрацію здійснювала ОСОБА_3 . Надалі всім присутнім на зборах повідомили про створення громадської спілки. Також на зборах повідомили, що статуту на даний час немає. Щодо питань, які виносилися на зборах, голосували всі присутні особи.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показала, що їй на електронну пошту надійшов лист про створення 10 березня 2020 року Громадської організації «Федерація дзюдо Рівненської області». Повідомила суду, що перед початком зборів вона пройшла реєстрацію та поставила підпис у відповідному реєстрі. Під час засідання зборів статут не надавався для ознайомлення на прохання присутніх осіб.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 вказала на те, що про збори дізналася від тренера - позивача у справі ОСОБА_1 . Зазначила, що перед початком проведення зборів вона пройшла реєстрацію та поставила підпис у відповідному реєстрі.

Свідок ОСОБА_6 повідомила суд, що про установчі збори Громадської організації «Федерація дзюдо Рівненської області» вона дізналася від тренера ОСОБА_2 . Вказала, що перед початком зборів вона повідомила що є представником громадської організації, пройшла реєстрацію та поставила підпис у відповідному реєстрі. Під час засідання зборів статут не надавався для ознайомлення на прохання присутніх осіб.

Свідок ОСОБА_7 показав, що перед початком зборів пройшов реєстрацію, поставив підпис у відповідному реєстрі та був присутнім на установчих зборах громадської спілки, під час проведення яких статут не надавався для ознайомлення на прохання присутніх осіб.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 (заступник начальника Управління у справах молоді та спорту Рівненської обласної державної адміністрації) повідомив суду, що листом Управління молоді та спорту Рівненської обласної державної адміністрації листом від 27 лютого 2020 року було запрошено тренерів викладачів з дзюдо дитячо-юнацьких спортивних шкіл, спортивних клубів, майстрів спорту з дзюдо та інших причетних до дзюдо осіб на 10 березня 2021 року о 12:00 год на установчі збори Громадської організації «Федерація дзюдо Рівненської області». Вказав на те, що був головуючим установчих зборів засновників ГС «Федерація дзюдо Рівненської області». Перед початком проведення установчих зборів ним було усно повідомлено присутніх про створення громадської спілки. Ініціаторами створення громадської спілки були два громадських об`єднання - громадська організація Спортивний клуб «Олімпійські Надії» та громадська організація «Спортивний клуб бійців ГЛАДІАТОР», про що вказаними юридичними особами були надані йому підтверджуючі документи на представництво таких осіб. Разом з тим, зазначив, що під час установчих зборів ГС «Федерація дзюдо Рівненської області» не з`ясовувалася присутність на зборах представників інших громадських об`єднань, які могли б бути засновниками чи членами (учасниками) такої громадської спілки. Також повідомив, що під час засідання установчих зборів зі статутом присутніх осіб не ознайомлювали, тому що не було відповідних звернень. Однак зазначив, що присутніх було повідомлено про можливість внесення своїх пропозицій до статуту після проведення зборів та до реєстрації громадського об`єднання.

Свідок ОСОБА_3 показала, що вона здійснювала реєстрацію осіб, які брали участь в установчих зборах засновників ГС «Федерація дзюдо Рівненської області», які відбулися 10 березня 2020 року. На вказаних зборах були присутні близько 30 осіб. Повідомила суду, що вона була секретарем цих зборів. Вказала, що голосували на зборах всі присутні особи, проте враховувалася при голосуванні лише думку 2-х осіб, які були представниками Громадської організації Спортивний клуб «Олімпійські Надії» та Громадської організації «Спортивний клуб бійців ГЛАДІАТОР». Також зазначила, що представники цих організацій їй відомі, а тому нею не здійснювалася документальна перевірка щодо їхніх повноважень на представництво таких юридичних осіб.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 92 Конституції України, законами України визначаються, зокрема, засади утворення і діяльності політичних партій, інших об`єднань громадян.

Згідно з частиною першою статті 314 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), фізичні особи мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації.

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань визначається Законом України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об`єднання» (далі - Закон України № 4572-VI).

За змістом частин першої та другої статті 1 Закону України № 4572-VI громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 1 Закону України № 4572-VI громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадська спілка - це громадське об`єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.

У статті 3 Закону України № 4572-VI передбачено, що громадські об`єднання утворюються і діють на принципах: 1) добровільності; 2) самоврядності; 3) вільного вибору території діяльності; 4) рівності перед законом; 5) відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); 6) прозорості, відкритості та публічності. Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об`єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об`єднання або припиненні членства (участі) в ньому. Самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об`єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об`єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об`єднання, крім випадків, визначених законом. Вільний вибір території діяльності передбачає право громадських об`єднань самостійно визначати територію своєї діяльності, крім випадків, визначених законом. Рівність перед законом передбачає, що громадські об`єднання є рівними у своїх правах та обов`язках відповідно до закону з урахуванням організаційно-правової форми, виду та/або статусу такого об`єднання. Відсутність майнового інтересу передбачає, що члени (учасники) громадського об`єднання не мають права на частку майна громадського об`єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об`єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об`єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи). Для громадських об`єднань, які мають статус організації колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", відсутність майнового інтересу їхніх членів передбачає здійснення виплат на користь членів (правовласників) після розподілу організацією колективного управління доходу від прав. Прозорість, відкритість передбачає право всіх членів (учасників) громадського об`єднання мати вільний доступ до інформації про його діяльність, у тому числі про прийняті громадським об`єднанням рішення та здійснені заходи, а також обов`язок громадського об`єднання забезпечувати такий доступ. Публічність означає, що громадські об`єднання інформують громадськість про свої мету (цілі) та діяльність.

Відповідно до частин першої та другої статті 7 Закону України № 4572-VI засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 18 років, а молодіжної та дитячої громадської організації - 14 років. Засновниками громадської спілки можуть бути юридичні особи приватного права, у тому числі громадські об`єднання зі статусом юридичної особи. Засновниками громадської спілки не можуть бути політичні партії, а також юридичні особи, щодо яких прийнято рішення щодо їх припинення або які перебувають у процесі припинення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України № 4572-VI утворення громадського об`єднання здійснюється на установчих зборах його засновників та оформлюється протоколом.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України № 4572-VI втручання органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб у діяльність громадських об`єднань, так само як і втручання громадських об`єднань у діяльність органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, не допускається, крім випадків, передбачених законом.

У разі виникнення спору щодо порушення об`єднаннями громадян, їх посадовими і службовими особами прав і свобод громадянина останній має право на підставі статті 55 Конституції України звернутись за їх захистом до суду.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що позивач не довів, які саме його права чи інтереси як фізичної особи було порушено у процесі проведення установчих зборів ГС «Федерація дзюдо Рівненської області», і чому ці права чи інтереси мають бути захищені в спосіб обраний позивачем, а саме визнання недійсними рішень установчих зборів громадської спілки та її статуту.

Аргументи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом права позивача на доступ до суду є необґрунтованим з огляду на таке.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04).

Оскільки позивач в цій справі у супереч вимогам частини першої статті 81 ЦПК України не довів у суді факту порушення його прав чи інтересів оскаржуваними рішеннями установчих зборів ГС «Федерація дзюдо Рівненської області» та необхідність їх захисту у обраний ним спосіб, то його право на доступ до суду не може вважатись порушеним.

Доводи касаційної скарги про те, що у складі колегії апеляційного суду, який ухвалив оскаржуване судове рішення, брали участь судді, яким позивачем було заявлено відвід, однак такий відвід необґрунтовано залишено без задоволення, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частин першої, третьої статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з матеріалами справи, 31 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав до Рівненського апеляційного суду заяву про відвід судді Боймиструка С. В., де зазначив, що має істотні сумніви в об`єктивності та неупередженості судді, оскільки останній приймав участь у розгляді справ № 569/9887/15-ц та № 569/12383/17 за участю позивача (т. 2 а. с. 116).

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С. заяву ОСОБА_1 про відвід судді Боймиструка С. В. визнано необґрунтованою та передано її для розгляду судді, визначеному в порядку статті 33 ЦПК України (т. 2 а. с. 118).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Боймиструка С. В. передано на розгляд судді Хилевича С. В. (т. 2 а. с. 119).

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року у складі судді Хилевича С. В. відмовлено в задоволенні заявленого ОСОБА_1 відводу судді Боймиструку С. В. (т. 2 а. с. 120).

10 вересня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід суддів Хилевича С. В., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., де зазначив, що має істотні сумніви в об`єктивності та неупередженості суддів, оскільки вказані судді приймали участь у справах № 569/9887/15-ц та № 569/12383/17 за участю позивача (т. 2 а. с. 122).

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С. заяву ОСОБА_1 про відвід судді Гордійчук С. О. визнано необґрунтованою та передано її для розгляду судді, визначеному в порядку статті 33 ЦПК України. Відвід суддям Хилевичу С. В. та Боймиструку С. В. залишено без розгляду (т. 2 а. с. 124).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Гордійчук С. О. передано на розгляд судді Хилевича С. В. (т. 2 а. с. 125).

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2021 року у складі судді Хилевича С. В. відмовлено в задоволенні заявленого ОСОБА_1 відводу судді Гордійчук С. О. (т. 2 а. с. 126).

Аналіз змісту ухвал Рівненського апеляційного суду від 06, 08, 10, 17 вересня 2021 року свідчить про те, що суд апеляційної інстанції надав належну та обґрунтовану оцінку доводам заяв ОСОБА_1 про відвід суддів Хилевича С. В., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., встановив, що наведені в заявах мотиви не можуть бути підставою для відводу цих суддів відповідно до вимог статей 36, 37 ЦПК України, тому Верховний Суд вважає, що розгляд справи та ухвалення оскаржуваного судового рішення апеляційним судом за участі вказаних суддів відповідає вимогам закону.

Посилання у касаційній скарзі на те, що посадові особи установчих зборів ГС «Федерація дзюдо Рівненської області» невмисно не зареєстрували позивача, як представника Громадської організації «Військово-спортивного центру ім. М. Веремчука» зводяться до припущень заявника, які не підтверджені жодними доказами.

Крім того, як встановлено апеляційним судом у цій справі, у позивача на момент проведення оспорюваних установчих зборів були відсутні необхідні повноваження для того щоб виступити одним із засновників ГС «Федерація Дзюдо Рівненської області» від імені ГО «Військово-спортивний центр ім. М. Веремчука».

Аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосовав норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 та постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 157/3194/17-ц, є безпідставними з огляду на те, що висновки, наведені у вказаних постановах суду касаційної інстанції, не суперечать висновкам, наведеним в оскаржуваному судовому рішенні апеляційного суду.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував, та не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі судового рішення.

Водночас Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга ОСОБА_9 є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак