Постанова

від 21.03.2023 по справі 163/2789/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 163/2789/21 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета С. А. Провадження № 22-ц/802/45/23 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Савчук Т. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Світлинка» Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 червня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У позовній заяві ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просить ухвалити рішення про визнання незаконним і скасування наказу відповідача № 50-к/тр від 05 листопада 2021 року в частині відсторонення її від роботи та зобов`язання відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року до дня допуску її до роботи, яким є день набрання рішенням суду законної сили.

Вимоги обґрунтувала тим, що працює прибиральником службових приміщень у Рівненському закладі дошкільної освіти (дитячий садок) «Світлинка» Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області. Керівництво дошкільного закладу листом від 04 листопада 2021 року повідомило її про необхідність обов`язкового щеплення проти COVID-19 із наданням до 05 листопада 2021 року документів про таке щеплення або довідку про абсолютне протипоказання. Із цього приводу неодноразово в усній формі повідомляла керівництво закладу про те, що така запитувана інформація є медичною таємницею і розголошенню не підлягає. Незважаючи на це, директором школи 05 листопада 2021 року був підписаний наказ про її відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року через ненадання зазначених у попередженні документів.

Позивач вважає наказ відповідача про відсторонення її від роботи незаконним і таким, що суперечить трудовому, цивільному та медичному законодавству. Вказала, що по своїй суті вакцинація /не вакцинація від COVID-19 не є медичним оглядом та є добровільною для усіх груп населення, у тому числі професійних. Відповідач фактично обмежив її конституційне право на працю, що є неприпустимим і є дискримінацією, адже жодної законодавчої вимоги про обов`язок працівника сфери освіти вакцинуватися проти коронавірусної хвороби на цей час немає, зміни до ст.46 КЗпП України щодо надання роботодавцю права відстороняти від роботи з підстав відсутності у працівника вакцинації від короно вірусу не вносились. Конституційний Суд України у рішенні від 28 серпня 2020 року № 10 вказав, що обмеження конституційних прав може встановлюватися виключно законом, а встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України (п.3.2). Наказ МОЗ України та постанова КМ України, на які відповідач посилається в оспорюваному наказі, є підзаконними нормативними актами, тому їх норми не спроможні обмежувати конституційні права особи.

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 28 червня 2022 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Світлинка» Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків справи встановленим обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Рівненський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) «Світлинка» Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Учасники справи в суд апеляційної інстанції не з`явились, хоча належним чином були повідомлені судом про час та місце судового розгляду, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Позивач ОСОБА_1 подала апеляційному суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за таких обставин не здійснювалось, відповідно до ст. 247 ЦПК України.

За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Судом та матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює прибиральником службових приміщень у Рівненському закладі дошкільної освіти (дитячий садок) «Світлинка» Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області (далі Рівненський ЗДО «Світлинка»), що підтверджується копією наказу про прийняття ОСОБА_1 № 18-К від 21.12.2019, копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

04 листопада 2021 року позивачці було вручено письмове повідомлення директора Рівненського ЗДО «Світлинка» за № 50 про необхідність обов`язкового щеплення проти COVID-19.

У повідомленні зазначено, що оскільки з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників їх закладу, позивачу необхідно надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання для такого щеплення.

Одночасно позивачку попереджено, що у випадку ненадання до 05 листопада 2021 року одного із наведених документів з 08 листопада 2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.

Згідно Повідомлення про надання пояснень про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення № 55 від 05.11.2021 відповідач повторно повідомив позивачку, що з 08.11.2021 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників ДНЗ та запропонував надати підтверджуючі документи щодо профілактичного щеплення проти COVID-19 або ж пояснення чи відмову від щеплення до 08.11.2021.

ОСОБА_1 відмовилася отримати Повідомлення про надання пояснень про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення № 55 від 05.11.2021 та надати письмові пояснення про відмову від обов`язкового щеплення, про що було складено відповідачем акт № 3 від 05.11.2021.

Крім цього, позивачку проінформовано про те, що період відсторонення від роботи не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, а також до стажу, що дає право на щорічну відпустку.

05 листопада 2021 року директор Рівненського ЗДО «Світлинка» видала наказ № 50-к/тр «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників», яким позивачку відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Із цим наказом ОСОБА_1 ознайомлена у день його видання 05 листопада 2021 року.

Наказ обґрунтований ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236.

Підставою для видання наказу зазначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 04 листопада 2021 року, у тому числі за № 50.

Відповідно до довідки про доходи від 22 листопада 2021 року загальний розмір заробітної плати ОСОБА_1 за вересень жовтень 2021 року склав 6267,00 гривень (за вересень 3133,50 гривень, за жовтень 3133,50 гривень).

Процедура відсторонення від роботи працівників Рівненського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Світлинка» була предметом перевірки Управління Держпраці у Волинській області, наслідком чого був складений акт №ВЛ 1084/0137/АВ від 22.12.2021, в якому констатовано, що керівником цього закладу освіти дотримано процедуру відсторонення працівника від роботи відповідно до законодавства.

Предметом спору в справі є законність наказу Рівненського ЗДО «Світлинка» від 05 листопада 2021 року № 50-к/тр в частині відсторонення позивача від роботи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що позивач є працівником закладу освіти. Обов`язковість профілактичного щеплення від COVID-19 для працівників закладів освіти введена Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набув чинності 08.11.2021. З цієї дати у позивачки виник обов`язок пройти профілактичне щеплення протягом розумного строку від якого вона відмовилась, що зафіксовано належними письмовими доказами. Будь-яких пояснень своєї відмови від щеплення роботодавцю ОСОБА_1 теж не надала.Доказів на підтвердження того, що у позивача є протипоказання до проведення вказаного профілактичного щеплення, суду не надано. Відтак, відповідач, видавши оспорюваний наказ № 50-к/тр «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників», застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено на законодавчому рівні.Позивачкою не надано доказів щодо наявності у неї абсолютних протипоказань до проведення вище вказаного профілактичного щеплення.Отже, в даному випадку відсторонення позивача від роботи ґрунтувалось на вимогах законодавства, здійснено в спосіб, передбачений законом та існування правових та фактичних підстав.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що«нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Наказом Рівненського закладудошкільної освіти(дитячийсадок)«Світлинка» Рівненськоїсільської радиЛюбомльського районуВолинської області від 21 грудня 2019 року № 18-к ОСОБА_1 прийнята прибиральником службових приміщень з 21 грудня 2019 року (а. с. 15).

Згідно з повідомленням Рівненського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Світлинка» Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області від 04 листопада 2021 року № 50 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», адресованим ОСОБА_1 , з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення від COVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти. На підставі наказу Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153 такі працівники повинні до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 16 вересня 2011 року № 595. Якщо до цієї дати вона не надає один із зазначених документів, 08 листопада 2021 року буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-111 (а. с. 39-40).

Відповідно до робочої інструкції прибиральника службових приміщень, затвердженої наказом директора ЗДО «Світлинка» від 29.01.2021 року № 17, з якою позивач ознайомлена, до службових обов`язків прибиральника службових приміщень, належить зокрема: утримання у належному санітарно-гігієнічному стані службових приміщень, коридорів, сходів, санвузлів, музичного залу, спортивного залу, кабінетів, надавати допомогу вихователям у підготовці дітей до прогулянки та повернення з прогулянки,загалом дбати про безпеку й здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території ЗДО.

Встановивши, що за характером виконуваних обов`язків прибиральника службових приміщень у дошкільному закладі, які пов`язані з контактами з дітьми та забезпеченням їх догляду, позивачка підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення відмовилась від проходження вакцинації, відповідач (роботодавець) обґрунтовано з дотриманням чинного законодавства відсторонив її від роботи на час до проведення щеплення.

Судом враховано, що держава, встановивши відсторонення працівників освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Право позивача на працю у дошкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивачка відмовилася від обов`язкового щеплення. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

За таких обставин керівник закладу дошкільної освіти правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

У зв`язку із викладеним суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу. Оскільки вимоги про поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати є похідними, то в їх задоволенні також відмовлено.

Доводи апеляційноїскарги булипредметом дослідженнясудом першоїінстанції, не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 червня 2022 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 березня 2023 року.

Головуючий

Судді :