Постанова

від 28.03.2023 по справі 420/11403/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/11403/21Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,

за участю секретаря судового засідання Тутової Л.С.

представника апелянта адвоката Чирки О.О

представника позивача Солов`яна В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року по справі за позовом Балтської міської ради Одеської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов`язання вчини певні дії,

В С Т А Н О В И В:

01.07.2021 позивач - Балтська міська рада Одеської області звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просив суд:

- зобов`язати відповідача демонтувати три тимчасові споруди (павільйони), встановлені на підставі паспорту прив`язки №13-26/04, виданого 21.08.2015 Балтською районною державною адміністрацією, та які розміщені по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним був встановлений факт того, що станом на 05.04.2021 без будь-яких правових підстав на землі комунальної власності Балтської міської ради Одеської області за адресою вул. Уварова, м. Балта, Одеської області (біля тротуару та моста через річку Кодима, навпроти автостанції, що знаходиться за адресою: вул. Уварова, 38, м Балта, Одеської області) відповідачем розміщені три тимчасові споруди (павільйони).

При цьому позивач зазначав, що вказані об`єкти були розміщені на підставі паспорту прив`язки термін дії якого сплив 21.08.2019, а новий паспорт прив`язки не видавався, земельна ділянка відповідачу у власність або в оренду не надавалась. За вказаними обставинами був складений відповідний акт, а відповідачу направлений лист з вимогою в 10-денний термін з моменту отримання листа, демонтувати належні відповідачу тимчасові споруди. Проте станом на 16.06.2021 тимчасові споруди не були демонтовані про що складений відповідний акт. Також було встановлено, що тимчасові споруди розміщені на відстані 50 метрів від річки Кодима, тобто в межах умовної прибережної смуги, а частина споруд розташована на пішохідному тротуарі. У зв`язку із цим рішенням Балтської міської ради Одеської області від 25.06.2021 №107 було вирішено звернутись до суду з позовом про зобов`язання відповідача провести демонтаж тимчасових споруд.

25.07.2022 ухвалою Одеського окружного адміністративного суду було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду (т. 1 а.с.227-230). На вказану ухвалу відповідач подала апеляційну скаргу, яка ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.01.2023 була повернута апелянту (т. 2 а.с. 51).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2022, ухваленим в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження, в повному обсязі задоволений адміністративний позов Балтської міської ради Одеської області та зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати три тимчасові споруди (павільйони), встановлені на підставі паспорту прив`язки № НОМЕР_1 , виданого 21.08.2015 року Балтською районною державною адміністрацією, які розміщені по вулиці Уварова, м. Балта, Одеської області.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про протиправність ухвали суду першої інстанції від 25.07.2022 про відмову у задоволенні клопотання позивача про повернення позову через недотримання строків звернення до суду. По суті оскаржуваного рішення суду першої інстанції апелянт посилається на те, що вона 06.12.2019, 04.08.2021, 28.09.2021 та 04.02.2022 зверталась до виконавчого комітету Балтської міської ради, в тому числі і з заявами про виконання судового рішення від 19.07.2021 у справі № 420/1560/20, яке набрало законної сили 25.03.2021, щодо погодження розміщення тимчасової споруди та видачі паспорту прив`язки тимчасової споруди, але за невідомих апелянту обставин, виконавчий комітет відмовив у задоволені заяв, позбавивши її права здійснювати підприємницьку діяльність. Апелянт, посилаючись на постанови ВС від 07.10.2020 у справі №686/15823/16-а, від 25.05.2022 у справі №560/1651/19, вказує, що демонтаж тимчасових споруд є крайнім заходом, якому має передувати вжиття уповноваженим суб`єктом інших заходів реагування, націлених на достеменне встановлення порушення в галузі благоустрою населених пунктів, його припинення та ліквідацію наслідків, якщо такі є.

Звертає увагу апелянт і на те, що акти від 05.04.2021, від 26.04.2021, від 16.06.2021 складені комісією, яка не була створена у відповідності до вимог ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому такі акти не є недопустимими доказами в цій справі. Листи позивача від 05.04.2021 та від 01.06.2021 з повідомленням про необхідність демонтажу тимчасових споруд, були підписані міським головою та т.в.о. міського голови. Наведене, на думку апелянта свідчить про те, що позивач діяв не на підставі, не у межах та не у спосіб, що передбачений законом, на підтвердження чого апелянт посилається на постанови КАС ВС від 24.04.2018 у справі №405/1317/15-а, від 07.10.2019 у справі №7056569/16-а. Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції на вказані обставини та судову практику уваги не звернув, а в рішенні не обґрунтував причини не застосування судової практики, яка була наведена відповідачем.

Також апелянт зазначає, що позивач не довів суду необхідності проведення демонтажу, адже фактично підприємницька діяльність здійснюється у спірних тимчасових спорудах апелянтом протягом десяти років, а позбавлення апелянта, під час воєнного стану, законних засобів до існування є непропорційним способом досягнення мети позову.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач послався на доводи, якими були обґрунтовані позовні вимоги, та додатково зазначив про безпідставність посилання апелянта на її звернення до виконавчого комітету, оскільки ці звернення були розглянуті виконавчим комітетом по суті поставлених питань та у їх задоволені було відмовлено, зазначені відмови у судовому порядку апелянтом не оскарженні, а також вони не є предметом спору в цій справі. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо актів та листів міської ради, позивач вказав, що ці документи не є актами індивідуальної дії, не створюють для апелянта жодних правових наслідків, а лише фіксують певні події.

Також безпідставними позивач вважає доводи апелянта стосовно позбавлення її права власності на павільйони та права на здійснення підприємницької діяльності, оскільки право власності на тимчасові споруди у позивача немає, оскільки вони не є нерухомим майном, а за оскаржуваним рішенням вона зобов`язана самостійно здійснити демонтаж тимчасових споруд, а тому будуть збережені конструктивні елементи цих споруд, що не призведе до їх знецінення та даси апеленту можливість продовжувати підприємницьку діяльність, але вже дотримуючись вимог законодавства України.

Щодо строків звернення до суду з позовом, позивач заперечуючи доводи апеляційної скарги, вказує, що правопорушення, яке вчинила відповідач є триваючим, а небажання апелянта самостійно демонтувати тимчасові споруди, лише свідчать про безперервне продовження протиправної бездіяльності апелянта.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що Балтською міською радою Одеської області складений акт від 05.04.2021, в якому зафіксований той факт, що станом на 05.04.2021 без будь-яких правових підстав на землі комунальної власності Балтської міської ради Одеської області, за адресою вул. Уварова, м. Балта Одеської області (біля тротуару та моста через річку Кодима, навпроти автостанції, що знаходиться за адресою вул. Уварова. 38. м. Балта, Одеської області) три тимчасові споруди (павільйони).

Зазначені три тимчасові споруди (павільйони) розміщені на підставі:

- рішення виконавчого комітету Балтської міськради від 07.08.2015 р. № 104, яким надано згоду ОСОБА_1 на розміщення трьох тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 ;

- паспорта прив`язки № 13-26/04 на зазначені тимчасові споруди виданого ОСОБА_1 21.08.2015 відділом містобудування та архітектури Балтської райдержадміністрації.

Термін дії паспорту прив`язки №13-26/04, виданого 21.08.2015, закінчився з урахуванням продовжень 21.08.2019 і новий паспорт прив`язки не видавався.

Земельна ділянка під тимчасовими спорудами, що належать апелянту, в оренду або власність апелянту не передавалась, що підтверджено відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких ОСОБА_1 не має на праві власності чи в користуванні земельних ділянок по АДРЕСА_1 . Окрім цього земельна ділянка під цими тимчасовими спорудами не сформована, що підтверджено відомостями з публічної кадастрової карти, а тому не є об`єктом цивільних прав.

Балтською міськрадою був направлений лист на адресу ОСОБА_1 від 05.04.2021 №04-19/417 з вимогою в 10-денний термін з моменту отримання листа демонтувати зазначені належні їй тимчасові споруди (павільйони). Вказаний лист отриманий апелянтом згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення - 13.04.2021.

Тимчасові споруди (павільйони), розміщені за адресою вул. Уварова, м. Балта. Одеської області (біля тротуару та моста через річку Кодима, навпроти автостанції, що знаходиться за адресою вул. Уварова, 38, м. Балта, Одеської області) апелянтом не було демонтовано, що підтверджене відповідним актом від 26.04.2021.

Листом від 01.06.2021 № 04-19/794 Балтська міськрада повторно звернулась до апелянта з вимогою в 7-денний термін з моменту отримання листа демонтувати належні їй тимчасові споруди (павільйони). Вказаний лист апелянт отримала згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення « 05.06.2021», однак тимчасові споруди (павільйони) не демонтувала, що підтверджене актом від 16.06.2021.

Також у вищезазначених актах, зафіксовано те, що спірні тимчасові споруди (павільйони), які належать апелянту, перебувають на відстані менше 50 метрів від річки Кодима, тобто в межах її умовної прибережної смуги, а частина тимчасової споруди розміщена на пішохідному тротуарі по вул. Уварова, м. Балта. Одеської області, що підтверджено також відомостями з Публічної кадастрової карти та додатками до паспорта прив`язки.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як суб`єкт владних повноважень довів належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог, проте як відповідач не довела протилежного.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» №2807-IV від 06.09.2005 (надалі Закон №2807-IV) благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Статтею 13 Закону №2807-IV визначено, що до об`єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування (парки, гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам`ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування), прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору, а також можуть належати й інші території в межах населеного пункту.

Відповідно до статті 38 Закону №2807-IV, контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 16 Закону №2807-IV, на об`єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів (підпункти 1, 2 частини 1 статті 10 Закону №2807-IV).

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За змістом пунктів 38, 44 частини першої стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР, до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів тощо.

Згідно із частинами 2 та 3 статті 28 Закону №2807-IV, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Частиною 4 ст. 28 Закону №2807-IV встановлено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури є Міністерство регіонального розвитку, будівництво та житлово-комунального господарства України відповідно до Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництво та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 633/211.

На виконання повноважень, установлених законодавством, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 21 жовтня 2011 року №244, затвердило Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі Порядок №244).

Отже, механізм розміщення тимчасових споруд (надалі - ТС) для провадження підприємницької діяльності регулюється вказаним Порядком №244.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Порядку №244, тимчасова споруда - це одноповерхова споруда, що встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. ТС можуть бути пересувними та стаціонарними.

За приписами пунктів 2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку №244, підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС, установлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу, розміщення ТС самовільно забороняється.

Згідно з пунктами 2.4 та 2.5 Порядку №244, відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви перевіряє відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам. У разі відсутності у складі відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради органу з питань містобудування та архітектури відповідність намірів щодо місця розташування ТС на території сільської, селищної, міської ради визначає орган з питань містобудування та архітектури відповідної районної державної адміністрації за територіальною належністю.

Відповідно до пунктів 2.10., 2.12., 2.24., 2.25 Порядку №244, паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, та підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу міської ради. Паспорт прив`язки виготовляється у двох примірниках. Один примірник зберігається у замовника ТС, другий - у відповідному органі з питань містобудування та архітектури. Відомості паспорта прив`язки вносяться органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або відповідної районної державної адміністрації в інформаційну базу містобудівного кадастру (для стаціонарних ТС). Паспорт прив`язки підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

За нормами пунктів 2.3, 2.6 та 2.11 Порядку №244, перелік документів для отримання паспорта прив`язки ТС є вичерпним.

Зазначеними пунктами не передбачено надання документів про відведення земельних ділянок під розміщення ТС.

Згідно з пунктом 2.7 Порядку №244, паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Відповідно до пунктів 2.17. - 2.19., пункту 2.26 Порядку №244, строк дії паспорта прив`язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень.

Продовження строку дії паспорта прив`язки здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

У разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж або з ініціативи суб`єкта господарювання, паспорт прив`язки може переоформлюватись на строк дії цього паспорта прив`язки або на новий строк.

Як правильно встановив суд першої інстанції, підтверджено матеріалами справи та не спростовано доводами апеляційної скарги, станом на 05.04.2021 тимчасові споруди, які належать апелянту розташовані на землях комунальної власності позивача за адресою вул. Уварова, м. Балта Одеської області (біля тротуару та моста через річку Кодима, навпроти автостанції, що знаходиться за адресою вул. Уварова. 38. м. Балта, Одеської області) за відсутності у апелянта паспорту прив`язки ТС.

При цьому термін дії паспорту прив`язки №13-26/04, виданого апелянту 21.08.2015 на розміщення вказаних вище тимчасових споруд закінчився - 21.08.2019. Новий паспорт прив`язки ТС апелянту не видавався та апелянтом отримувався.

Листом від 16.08.2021 №04-29/1322 позивач розглянув заяву апелянта про надання паспорту прив`язки та проінформовав апелянта про те, що Балтська міська рада Одеської області не може видати паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, оскільки згідно з пунктом 2.14 Наказу «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» №244 від 21.10.2011 апелянтом наданий не повний пакет документів.

Також листом від 08.10.2021 №04-29/1816 позивач, за наслідками розгляду заяви апелянта від 28.09.2021 про надання паспорту прив`язки на розміщення трьох тимчасових споруд за адресою АДРЕСА_2 , строком на 5 років для розміщення павільйонів на земельній ділянці площею 0,01 га, повідомив апелянта про те, що у заяві від 28.09.2021 апелянта просить видати паспорт прив`язки на розміщення трьох тимчасових споруд, при цьому попередньо не звернувшись та відповідно не отримавши повідомлення про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС містобудівній документації будівельним нормам. При цьому, земельна ділянка за адресою м. Балта, вул. Уварова, 38 згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, має кадастровий номер 5120610100:02:006:0306, площу 0,2035 га та перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Тека» (код ЄДРПОУ 30587315). Окрім того, графічні матеріали із зазначенням бажаного місяця розташування ТС виконані в незадовільній якості, що унеможливлює встановлення точного місця розташування тимчасової споруди. Також, до заяви не додано всі документи передбачені п.2.6 розділу 2 Порядку №244, що є підставою для відмови у видачі паспорта прив`язки згідно п.2.14 розділу 2 Порядку №244.

При цьому апеляційний суд погоджується з посиланням суду першої інстанції на висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2018 року, справа № 918/633/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 року, справа № 905/1552/16, зокрема в частині, в якій Верховний Суд зазначив, що Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності лише визначає механізм розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності, реалізація якого передбачає наявність документів на землекористування, та не містить жодних положень щодо правових підстав набуття суб`єктами господарювання прав на земельні ділянки у зв`язку з розміщенням ТС. За відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності, а тому розміщення відповідачем ТС за відсутності документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою комунальної власності, право розпорядження якою належить до компетенції Ради, не можна визнати законним.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції та не спростовано доводами апеляційної скарги, спірні тимчасові споруди (павільйони) апелянта, які розміщені на підставі паспорта прив`язки реєстраційний №13-26/04, виданого 21.08.2015 відділом містобудування і архітектури Балтської районної державної адміністрації, по вул. Уварова, м. Балта, Одеської області (біля тротуару та моста через річку Кодима, навпроти автостанції, що знаходиться за адресою вул.Уварова, 38, м.Балта, Одеської області), на час виникнення спірних правовідносин (на час звернення до суду з позовом) знаходяться там неправомірно, за відсутності відповідних правових підстав.

Зазначена обставина підтверджує обґрунтованість позовних вимог, а доводи апеляційної скарги цю обставину не спростовують.

При цьому апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на її неодноразові звернення до виконавчого комітету Балтської міської ради з питань отримання паспорту прив`язки ТС та на відмову у задоволенні її заяв, оскільки такі відмови не є предметом спору в цій справі, а апелянт не надав належних та допустимих доказів судового оскарження зазначених відмов.

Щодо посилання апелянта на судове рішення від 19.07.2021 у справі № 420/1560/20, то апеляційний суд зазначає про їх відхилення оскільки доказів неналежного виконання зазначеного судового рішення апелянт не надав, а відповідно до інформації ЄДРСР судом не ухвалювалось судового рішення в порядку контролю за виконанням рішення суду від 19.07.2021 у справі № 420/1560/20.

Помилковим апеляційний суд вважає посилання апелянта на постанови КАС ВС від 07.10.2020 у справі №686/15823/16-а, від 25.05.2022 у справі №560/1651/19,оскільки в цих справах предметом спору було рішення міської ради про демонтаж тимчасових споруд, які розміщені на території міста без належних дозволів на їх розміщення, проте як у справі, судове рішенням в якій переглядається апеляційним судом, предметом спору є зобов`язання апелянта демонтувати належні їй тимчасові споруди.

Доводи апелянта щодо недопустимості таких доказів як акти від 05.04.2021, від 26.04.2021, від 16.06.2021, які на думку апелянта складені комісією, що не була створена у відповідності до вимог ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідно до матеріалів справи (а.с. 12, 13, 16), складені посадовими особами позивача ( начальником відділу земельних відносин, начальником відділу архітектури, містобудування та капітального будівництва, головним спеціалістом ЖКГ та благоустрою, головним спеціалістом юридичного відділу), а не комісією міської ради

Посилання апелянта на підписання листів міської ради від 05.04.2021 та від 01.06.2021 з повідомленням про необхідність демонтажу тимчасових споруд міським головою та т.в.о. міського голови, апеляційній суд відхиляє як такі, що не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог міської ради. А посилання апелянта при цьому на постанови КАС ВС від 24.04.2018 у справі №405/1317/15-а, від 07.10.2019 у справі №705/6569/16-а є недоречним, оскільки в цих справах предметом спору були рішення органів місцевого самоврядування про анулювання дії паспортів прив`язки ТС.

Доводи апелянта про те, що позивач не довів необхідності проведення демонтажу, адже фактично підприємницька діяльність здійснюється у спірних тимчасових спорудах апелянтом протягом десяти років, а позбавлення апелянта, під час воєнного стану, законних засобів до існування є непропорційним способом досягнення мети позову, апеляційний суд відхиляє як припущення. При цьому апеляційний суд вважає за доречне погодитись із запереченнями позивача з цього приводу оскільки право власності на тимчасові споруди не є правом власності на нерухоме майно, самостійний демонтаж тимчасових споруд даси апелянту можливість зберегти конструктивні елементи цих споруд, що не призведе до їх знецінені, а тому апелент зможе продовжувати підприємницьку діяльність, але вже дотримуючись вимог законодавства України, зокрема в частині розміщення ТС.

Стосовно посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду з відповідним позовом, апеляційний суд зазначає, що ухвалою від 25.07.2022 Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду (т. 1 а.с.227-230). На вказану ухвалу відповідач подала апеляційну скаргу, яка ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.01.2023 була повернута апелянту (т. 2 а.с. 51).

Однак апеляційний суд погоджується із наведеними позивачем запереченнями з цього приводу, оскільки правопорушення, яке вчинила апелянта є триваючим, а небажання апелянта самостійно демонтувати тимчасові споруди, лише свідчать про безперервне продовження протиправної бездіяльності апелянта, внаслідок чого позов був поданий з дотриманням строків звернення до суду.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року по справі № 420/11403/21 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 28.03.2023

Головуючий суддя Домусчі С.Д.Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.