Постанова

від 29.03.2023 по справі 620/6229/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/6229/22 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області до Приватного підприємства "Белтранснафта" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна боржника, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Белтранснафта" про надання дозволу на погашення податкового боргу в розмірі 4 516 611,03 грн. за рахунок майна відповідача, що перебуває в податковій заставі.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів наступних висновків.

Судом встановлено, що ПП «Белтранснафта» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис, та з 29.08.2008 перебуває на податковому обліку в ГУДПС у Чернігівській області (а.с. 7-9).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 по справі №620/16191/21, яке набрало законної сили 02.06.2022, задоволено позов ГУДПС у Чернігівській області про стягнення з рахунків ПП «Белтранснафта» в банках, що обслуговують такого платника податків, коштів в сумі 4 515 478,98 грн..

На виконання вказаного судового рішення позивачем були сформовані інкасові доручення, які надіслані до АТ «Банк Січ», Полікомбанк, АТ «ОТП Банк», Казначейство (ел. адм.подат.), в яких у відповідача відкриті рахунки, для виконання, проте були повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку платника.

Також на підставі рішення про опис майна ПП «Белтранснафта» в податкову заставу, 15.05.2018 податковим керуючим складено акт опису майна №5538/10/25-01-17-02-30 та відповідно до статті 89 Податкового кодексу України інформацію про обтяження (податкова застава) внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (термін дії до 16.05.2023).

Вжиті позивачем заходи виявились неефективними, у зв`язку з чим податковий орган звернувся до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 59.1статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 87.2 статті 87 ПК України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Пунктом 89.2 статті 89 ПК України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Пункт 89.3 статті 89 ПК України передбачає, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Положенням пункту 95.3 статті 95 ПК України передбачають, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 20.1.34 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Із змісту наведених законодавчих положень вбачається, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що звернення контролюючим органом до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку, і лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутися до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Податковим кодексом України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

В даному випадку рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 по справі №620/16191/21 стягнуто з рахунків ПП «Белтранснафта» в банках, що обслуговують такого платника податків, кошти в сумі 4 515 478,98 грн.

З метою виконання рішення суду та стягнення податкового боргу, податковим органом надсилались до АТ «Банк Січ», Полікомбанк, АТ «ОТП Банк» та Казначейства (ел. адм.подат.) інкасові доручення, а саме: № 1013 від 20.07.2022, №1054 від 21.07.2022, №1052 від 21.07.2022, №988 від 20.07.2022, №1011 від 20.07.2022, №1011 від 20.07.2022, №1046 від 21.07.2022, №987 від 21.07.2022, №1045 від 21.07.2022, №1051 від 21.07.2022, № 1010 від 20.07.2022, №989 від 20.07.2022, №10125 від 20.07.2022, №1047 від 21.07.2022, №990 від 20.07.2022, №1048 від 21.07.2022.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції ПП «Белтранснафта» має також рахунки і в АТ «Райффайзен банк» у м. Києві.

Станом на час прийняття рішення суду позивачем не було надано до суду інформації про те, що ним вживались заходи щодо стягнення суми податкового боргу з рахунків відповідача, відкритих у АТ «Райффайзен банк» у м. Києві.

Позивачем до суду апеляційної інстанції було надано копії інкасових доручень до АТ «Райффайзен банк».

Разом із тим, відповідно до ч.1, 2, 5 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно ч.4, 5, 8 статті 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк.

Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч.4 статті 296 КАС України якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.

Однак, всупереч вказаним нормам позивачем у скарзі не зазначено поважних причин, з яких ним не було подано докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції. У зв`язку з наведеним суд першої інстанції розглядав та вирішував справу по суті за наявними у ній матеріалами.

До того ж долучені апелянтом до апеляційної скарги інкасові доручення не стосуються даної справи, оскільки видані з метою виконання судового рішення у справі № 620/1400/19, а не з метою виконання судового рішення у справі № 620/16191/21.

Крім того ГУДФС у Чернігівській області у відповідності до статті 89 Податкового кодексу України прийнято рішення від 13.07.2017 №1027 про опис майна відповідача у податкову заставу.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази пред`явлення наведеного рішення відповідачу.

Також, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, акт опису майна у податкову заставу від 16.05.2018 складений податковим органом з порушенням порядку та форми, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а саме: в акті не вказана балансова вартість майна або інформація щодо здійснення його оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», не вказана загальна сума боргу.

Долучені апелянтом до апеляційної скарги докази, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з наведених вище підстав.

Враховуючи те. що контролюючим органом не вжито всіх заходів для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, не надано доказів повідомлення відповідача про факт здійснення опису його майна, на яке поширюється право податкової застави та порушено порядок та форми складення акту опису майна у податкову заставу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для надання позивачу дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок вказаного в акті опису майна, яке перебуває у податковій заставі.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких