Постанова

від 28.03.2023 по справі 1.380.2019.004307

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.004307

адміністративне провадження № К/9901/12217/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Гончарової І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №1.380.2019.004307 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Електро» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (головуючий суддя Кухар Н.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року (головуючий суддя Шинкар Т.І., судді: Ільчишин Н.В., Пліш М.А.),

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Електро» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2019 №0002371406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1' 276' 585,50грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020, позов задоволено.

Головне управління Державної податкової служби у Львівській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2019, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі №1.380.2019.004307 за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Львівській області.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу податкового органу.

До суду надійшло клопотання відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником. Крім того, податковий орган звернувся з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 27.03.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 28.03.2023.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.

Розглянувши заяву відповідача про заміну правонаступником, враховуючи приписи статті 52 КАС України, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, - суд вбачає підстави заяву відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити.

Також, як вбачається, податковий орган звернувся до суду з клопотанням, у якому просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на положення частин третьої, четвертої статті 123 КАС України. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.11.2020 в справі №500/2486/19, пункт 56.19. статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження. Таким чином, позивач при зверненні до суду пропустив місячний строк, який обчислюється з дня вручення платнику рішення ДФС за наслідками адміністративного оскарження. Відтак, позовна заява у даній справі повинна бути залишена без розгляду.

Суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити, з огляду на наступне.

Постановою Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №818/309/18 сформовано правову позицію, відповідно до якої: строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв`язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.

У подальшому Верховний Суд неодноразово погоджувався з вказаним висновком, висвітлюючи його у постановах, зокрема у справі №2540/2576/18.

26.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №500/2486/19, відступив від висновків викладених у постановах Верховного Суду у справах №818/309/18 та №2540/2576/18, сформувавши наступний правовий висновок:

Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

У справі, яка розглядається, суд звертає увагу на те, що у згаданій постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, зауважено на тому, що:

суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми;

зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій;

задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Отже, з огляду на те, що з позовом у цій справі Товариство звернулося до суду першої інстанції до прийняття 26.11.2020 постанови Верховного Суду, якою змінено правовий підхід до визначення строків звернення до суду за оскарженням податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань, після їх адміністративного оскарження, з метою уникнення правового пуризму та недопущення обмеження права на доступ до суду через зміну судової практики, суд констатує відсутність правових підстав для задоволення клопотання податкового органу про залишення позову у цій справі без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.12.2021 в справі №520/3793/19.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, які сторонами не заперечуються, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 05.12.2018 по 27.12.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства ПрАТ «Електро» з питань дотримання податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018.

За результатами перевірки складено акт №150/14.6/00132486 від 04.02.2019, відповідно до висновків якого, перевіркою встановлено порушення Товариством: п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 851057, 00грн., у тому числі за квітень 2016 року в сумі 7226грн., за травень 2016 року в сумі 3305грн., за грудень 2017 року в сумі 216736грн., за січень 2018 року в сумі 433182грн., за березень 2018 року в сумі 182909грн., та за серпень 2018 року в сумі 7699грн.

На підставі висновків Акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0002371406 від 25.02.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1' 276' 585,50грн., у тому числі за податковим зобов`язаннями у розмірі 851057грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 425528,50грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягає скасуванню, Товариство звернулось з позовом до суду. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що реальність правовідносин позивача з контрагентом ТОВ «ОЛД Білдінг Компані» підтверджується наявністю первинної документації за господарськими операціями. Позивач вказав, що на момент вчинення дій, визначених у договорі, сторона була зареєстрована у визначеному законом порядку.

Відповідач проти позову заперечив, як вважає податковий орган, позивач не довів факт реальності проведення господарських операцій з контрагентом ТОВ «ОЛД Білдінг Компані».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що доказами по справі підтверджується, що відповідач при проведенні перевірки позивача дійшов необґрунтованого висновку про нереальність господарських операцій.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. Підставами касаційного оскарження відповідач визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права, зокрема: пункт 185.1 статі 185, пункти 198.2, 198.3 198.6 статті 198 ПК України без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, яка здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. На думку відповідача, судами не встановлено обставин, які потребують з`ясування і доказування. Таким чином, обставини справи встановлені неповно, що зумовило прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам законності та обґрунтованості. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, з якого слідує, що Товариство вважає доводи податкового органу необґрунтованими, вказує, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень. Як зазначає позивач, долучені до адміністративної справи первинні документи містять необхідну інформацію для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами. Крім того, позивач зауважує, що у наведених відповідачем у касаційній скарзі постановах Верховного Суду встановлено обставини на підставі наявних доказів. З урахуванням зазначеного, позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередньої інстанції - без змін.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

З акту перевірки судами встановлено, що Товариством сформовано податковий кредит по операціях з придбання Закарпатським управлінням ПрАТ «Електро» трансформатору від ТОВ «ОЛД БІЛДІНГ КОМПАНІ» загальною вартістю 4' 989' 600грн., в т.ч. ПДВ 831600грн.

Як зазначили суди, перевіркою встановлено, що у видатковій накладні № РН- 0000021 від 16.03.2018 не зазначено місця складання отримання чи відвантаження товару, що свідчить про дефектність даного документа. У ТТН замовником послуг перевезення та вантажовідправником трансформатора є ТОВ «ТПК «Укртрансенерго», вантажоодержувачем ТОВ «ОЛД Білдінг Компані», зазначається переадресування вантажу на Закарпатське управління ПрАТ «Електро», при цьому відсутні будь-які відмітки посадових осіб ТОВ «ОЛД Білдінг Компані» на отримання, відпуск та переадресування ТМЦ. Згідно ТТН придбаний трансформатор прямував з адреси виробника ПАТ «Запоріжтрансформатор» на адресу Тячівський РЕМ ПрАТ «Закарпаттяобленерго», що був замовником будівельно - монтажних робіт, які здійснювало Закарпатське управління ПрАТ «Електро». ТОВ «ОЛД Білдінг Компані» (код ЄДРПОУ 41532420) зареєстровано 19.08.2017, знаходиться на обліку в ГУ ДФС у м. Києві (Солом`янський район м. Києва), стан платника - 0 (платник податків за основним місцем обліку), основний вид діяльності - 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель, статутний фонд - 300000грн. (засновник є керівником та головним бухгалтером), керівник та головний бухгалтер - Гогунська О.Д. , (РНОКПП НОМЕР_1 ), юридична адреса: АДРЕСА_1 ,відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (Форма №1 ДФ) за 1 квартал 2018 року кількість працівників становить - 5 осіб, станом на 25.05.2018 - усі звільненні. Платник не звітується остання податкова звітність 17.08.2018 - ПДВ з нульовими показниками за липень 2018 року.

Також, контролюючий орган посилався на обставини кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 205 КК України. Під час досудового розслідування виявлено, що невстановлені особи створили суб`єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), серед яких ТОВ «ОЛД БІЛДІНГ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 41532420), з метою прикриття незаконної діяльності, а саме здійснення безтоварних операцій для надання можливості підприємствам реального сектору економіки безпідставно зменшити суму податків яка підлягає до сплати.

Відповідач дійшов висновку про непідтвердження факту придбання Закарпатським управлінням ПрАТ «Електро» трансформатора від ТОВ «ОЛД БІЛДІНГ КОМПАНІ».

На підставі матеріалів справи судами встановлено, що між ТОВ «ОЛД Білдінг Компані» та Закарпатським Управлінням Приватного Акціонерного Товариства «Електро» 03.11.2017 укладено договір поставки № 7, відповідно до умов якого постачальник (ОЛД Білдінг Компані) зобов`язується поставити в обумовлені терміни Покупцеві (Закарпатському Управлінню Приватного Акціонерного Товариства «Електро» трансформатори ТМН - 6300/35-YI (1 шт), код УКТ ЗЕД - 8504229000, для ПС «Усть - Чорна» з технічними характеристиками, зазначеними в Специфікації № 1. Кількість товару, що підлягає поставці - 1 (один) трансформатор.

На підтвердження реальності господарських відносин з ТОВ «ОЛД Білдінг Компані» позивач надав суду копії документів, а саме: Специфікація № 1 Трансформатора; рахуноки-фактури; платіжні доручення, виписки АТ «Комінвестбанк» по рахунку Закарпатського управління ПрАТ «Електро»; сертифікат якості; видаткову накладну; договір - заявка транспортного експедирування та перевезення вантажів; ТТН; рахунок - фактура; акт здачі - прийняття робіт (надання послуг);; договір на виконання будівельно - монтажних і налагоджувальних робіт для приєднання електроустановок до електричних мереж ПАТ «Закарпаттяобленерго»; акт прийому - передачі обладнання; програма включення під робочу напругу новозмонтованого обладнання комірки Т-1 на ПС 35/10 кв «У.Чорна»; дозвіл на підключення електроустановок до діючої електромережі ПрАТ «Закарпаттяобленерго»; акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року; акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2018 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2018 року; акт списання; копія схеми електричних з`єднань ПС-35/10 кв «Усть - Чорна» ПрАТ «Закарпаттяобленерго» (а.с.35-73).

Суди дійшли висновку, що первинні документи позивача не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44 ПК України вказували б на їх недопустимість як доказів реальності господарської операції позивача із його контрагентом. У період здійснення господарської операції ТОВ «ОЛД Білдінг Компані» було включено до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТОВ «ОЛД Білдінг Компані» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість з боку відповідача не надано.

У ході проведення перевірки Закарпатського управління ПрАТ «Електро», проведено інвентаризацію в смт. Усть - Чорна, Тячівського району, Закарпатської області, та встановлено наявність трансформатору ТМН-6300/35 - YI за вказаною адресою. Вказаний трансформатор перебуває у власності ПрАТ «Закарпаттяобленерго». Реалізація Закарпатським управлінням ПрАТ «Електро» трансформатору на адресу ПрАТ «Закарпаттяобленерго» проходила відповідно до Довідки про вартість виконаних робіт за серпень 2018 року б/н від 31.08.2018 (форма КБ3), Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт (форма КБ 2в) до Акту №394 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року від 31.08.2018 (форма КБ2В). Вищевказаний трансформатор Закарпатським управлінням ПрАТ «Електро» списано з бухгалтерського рахунку 205 відповідно до акту списання № СпТ-000470 від 31.08.2018 на Міні - ГЕС в смт.Усть - Чорна.

Посилання відповідача на відсутність реального характеру спірних господарських операцій, з огляду на ненадання позивачем окремих документів на підтвердження їх здійснення та наявність недоліків у їх оформленні, Верховний Суд оцінює критично та зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах. Подібні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №804/939/16, від 26.06.2018 у справі №826/3006/14, від 06.11.2018 у справі № К/9901/3443/18.

Як встановлено судами, перевезення вантажів здійснювалося у відповідності до договору - заявки транспортного експедирування та перевезення вантажів № 30 від 13.03.2018.

ТТН від 16.03.2018 №16/03/2018 кінцевим вантажоодержувачем виступало Закарпатське управління ПрАТ «Електро» то, відповідно на цій товарно - транспортній накладній і міститься інформація стосовно посадової особи Закарпатського управління ПрАТ «Електро», яка приймала вантаж. Оскільки, посадові особи ТОВ «ОЛД Білдінг Компані» не отримували фактично вантаж, то і відсутні відмітки стосовно посадових осіб цього товариства.

Суди врахували, що самі по собі порушення при складанні товарно-транспортних накладних не можуть бути беззаперечним свідченням протиправності формування позивачем податкового кредиту по операціях з контрагентом за встановлених обставин щодо реального виконання таких операцій та фактичної зміни активів товариства.

При цьому, судами відзначено, що відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що відповідний вантаж фактично не був отриманий вантажоодержувачем, суб`єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи не подав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження відсутності факту перевезення та отримання товару .

Більше того, товарно-транспортні накладні, які надані позивачем оцінюються судом як додатковий доказ реальності господарської операції (доказ переміщення товару від продавця до покупця).

Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів. Такі висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 20.08.2020 у справі № 804/5374/17, від 15.05.2020 у справі № 808/9101/15.

Поряд з цим, Верховний Суд бере до уваги, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №820/4648/13-а.

Судами розглянуто посилання контролюючого органу на обставини кримінального провадження 42017000000002986, та констатовано, що сам факт порушення кримінальних проваджень не може слугувати беззаперечним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій з вищенаведеним контрагентом. Під час розгляду справи відповідачем не подано до суду обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суди врахували, що спірні господарські операції в судовому порядку недійсними не визнавались, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави, що дає підстави вважати, що такі мали реальний характер, тоді як підтвердження нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

У період здійснення господарської операції ТОВ «ОЛД Білдінг Компані» було включено до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТОВ «ОЛД Білдінг Компані» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість з боку відповідача не надано, а представлені позивачем первинні документи в своїй сукупності підтверджують підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, а також фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Таким чином, задовольняючи позов, суди виходили з того, що у первинних документах, поданих Товариством на підтвердження реальності здійснення господарської операції, зазначено дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Суд першої інстанції вказав, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що відповідний вантаж фактично не був отриманий вантажоодержувачем, суб`єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи не подав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження відсутності факту перевезення та отримання товару. Також зазначив, що сам факт порушення кримінальних проваджень не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій із вищенаведеним контрагентом та не тягне за собою правових наслідків для Приватного акціонерного товариства «Електро», податкове законодавство не ставить у залежність право Товариства на формування показників податкової звітності від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податків до бюджету.

Крім того, суд апеляційної інстанції відзначив, що як вказано у позовній заяві, Товариство узгодило суму по податку на додану вартість в розмірі 19457,00грн. і штрафну санкцію 9728,50грн., загальна узгоджена сума складає 29185,50грн.

У додаткових поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції вказано, що 04.03.2019 Товариство відповідно до платіжного доручення №167 сплатило вказану суму грошових зобов`язань за актом перевірки від 04.02.2019 №150/14.6/00132486, що представником податкового органу не заперечено.

Апеляційний суд врахував, що перевіряючи обґрунтованість податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, зокрема, й у частині розрахунків, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, водночас рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди позивача з висновками судів попередніх інстанцій щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені позивачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 вказала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У цій справі необхідно наголосити, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається у разі відсутності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Суд зауважує, що обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 52, 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити. Замінити Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039) правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090).

У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року в справі №1.380.2019.004307 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду