Постанова

від 02.03.2020 по справі 1.380.2019.004307

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004307 пров. № 857/12672/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Кухар Н.А.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 10 год. 52 хв. 17 жовтня 2019 року, повне судове рішення складено 28 жовтня 2019 року, у справі №1.380.2019.004307 за позовом Приватного акціонерного товариства Електро до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

23.08.2019 Приватне акціонерне товариство Електро (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.02.2019 №0002371406.

В судовому засіданні 17.10.2019, суд першої інстанції, керуючись статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, допустив заміну первинного відповідача - Головне управління ДФС у Львівській області, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у первинних документах, поданих Товариством на підтвердження реальності здійснення господарської операції, зазначено дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Суд першої інстанції вказав, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що відповідний вантаж фактично не був отриманий вантажоодержувачем, суб`єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи не подав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження відсутності факту перевезення та отримання товару. Також зазначив, що сам факт порушення кримінальних проваджень не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій із вищенаведеним контрагентом та не тягне за собою правових наслідків для Приватного акціонерного товариства Електро , податкове законодавство не ставить у залежність право Товариства на формування показників податкової звітності від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податків до бюджету.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у видатковій накладній №РН-0000021 від 16.03.2018 не зазначено місця складання, отримання чи відвантаження товару, що вказує на дефектність такого документа, у ТТН відсутні будь-які відмітки посадових осіб ТОВ ОЛД БІЛДИНГ КОМПАНІ на отримання, відпуск та переадресування ТМЦ. Скаржник вказує, що у контрагента позивача станом на 25.05.2018 не було працівників, остання подана звітність 17.08.2018 - ПДВ з нульовим показником за липень 2018 року, крім того покликається на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 18.09.2018 у справі №757/45851/18к. Зазначає, що надані до перевірки первинні документи не відображають реального руху ТМЦ, є недостовірними, факт придбання трансформатора не підтверджують. Вважає, що фактично Товариством здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання від ТОВ ОЛД БІЛДИНГ КОМПАНІ товарів. Крім того, зазначає, що постановою Личаківського районного суду м.Львова від 25.03.2019 у справі №463/1509/19 головного бухгалтера Товариства визнано винним у порушенні ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на прибуток за 3 кв. 2017 року на суму 20974 грн., заниження ПДВ на суму 851057 грн., відсутність реєстрації за лютий 2016 року податкової накладної в ЄРПН на суму 7226 грн., що відображено в акті документальної планової перевірки від 04.02.2019.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та надав їм вірну правову оцінку.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

Як встановлено з матеріалів справи судом першої інстанції, у період з 05.12.2018 по 27.12.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства ПрАТ Електро з питань дотримання податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, за результатами проведення якої складено акт №150/14.6/00132486 від 04.02.2019.

Відповідно до висновків акта перевірки від 04.02.2019 №150/14.6/00132486 перевіркою встановлено порушення Товариством: п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від (12.12.2010 № 2755-VI) (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 851 057, 00 грн., у тому числі за квітень 2016 року в сумі 7226 грн., за травень 2016 року в сумі 3305 грн., за грудень 2017 року в сумі 216 736 грн., за січень 2018 року в сумі 433 182 грн., за березень 2018 року в сумі 182 909 грн., та за серпень 2018 року в сумі 7699 грн.

На підставі акта перевірки від 04.02.2019 №150/14.6/00132486 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0002371406 від 25.02.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 276 585,50 грн., у тому числі за податковим зобов`язаннями у розмірі 851 057 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 425 528,50 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягає скасуванню, Товариство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній у період, який перевірявся, (далі - ПК України) податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996 від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Згідно з пунктом 2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.2 Положення підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення).

У розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В акті перевірки від 04.02.2019 №150/14.6/00132486 контролюючим органом зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено, що Товариством сформовано податковий кредит по операціях з придбання Закарпатським управлінням ПрАТ Електро трансформатору від ТОВ ОЛД БІЛДІНГ КОМПАНІ загальною вартістю 4 989 600 грн., в т.ч. ПДВ 831 600 грн.

Перевіркою встановлено, що у видатковій накладні № РН- 0000021 від 16.03.2018 не зазначено місця складання отримання чи відвантаження товару, що свідчить про дефектність даного документа. У вказаній ТТН замовником послуг перевезення та вантажовідправником трансформатора є ТОВ ТПК Укртрансенерго м. Запоріжжя, вул. Космічна,119, вантажоодержувачем ТОВ ОЛД Білдінг Компані . У ТТН зазначається переадресування вантажу на Закарпатське управління ПрАТ Електро , при цьому відсутні будь-які відмітки посадових осіб ТОВ ОЛД Білдінг Компані на отримання, відпуск та переадресування ТМЦ. Згідно ТТН придбаний трансформатор прямував з адреси виробника ПАТ Запоріжтрансформатор м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе,3 на адресу Тячівський РЕМ ПрАТ Закарпаттяобленерго , що був замовником будівельно - монтажних робіт, які здійснювало Закарпатське управління ПрАТ Електро . ТОВ ОЛД Білдінг Компані (код ЄДРПОУ 41532420) зареєстровано 19.08.2017, знаходиться на обліку в ГУ ДФС у м. Києві (Солом`янський район м. Києва), стан платника - 0 (платник податків за основним місцем обліку), основний вид діяльності - 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель, статутний фонд - 300 000 грн. (засновник є керівником та головним бухгалтером), керівник та головний бухгалтер - ОСОБА_1 .Д ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), юридична адреса: АДРЕСА_1 ,відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (Форма №1 ДФ) за 1 квартал 2018 року кількість працівників становить - 5 осіб, станом на 25.05.2018 - усі звільненні. Платник не звітується остання податкова звітність 17.08.2018 - ПДВ з нульовими показниками за липень 2018 року.

Вказане стало підставою для висновку контролюючого органу щодо не підтвердження факту придбання Закарпатським управлінням ПрАТ Електро трансформатора від ТОВ ОЛД БІЛДІНГ КОМПАНІ .

Проте, як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи між ТОВ ОЛД Білдінг Компані та Закарпатським Управлінням Приватного Акціонерного Товариства Електро 03.11.2017 укладено договір поставки № 7, відповідно до умов якого постачальник (ОЛД Білдінг Компані) зобов`язується поставити в обумовлені терміни Покупцеві (Закарпатському Управлінню Приватного Акціонерного Товариства Електро трансформатори ТМН - 6300/35-YI (1 шт), код УКТ ЗЕД - 8504229000, для ПС Усть - Чорна з технічними характеристиками, зазначеними в Специфікації № 1. Кількість товару, що підлягає поставці - 1 (один) трансформатор.

На підтвердження реальності господарських відносин з ТОВ ОЛД Білдінг Компані позивач надав суду копії документів, а саме: Специфікація № 1 Трансформатора типа ТМН - 6300/35- Y1; рахунок - фактура № РН- 0000032 від 08 грудня 2017 року; платіжне доручення № 3766 від 08.12.2017 року, виписки АТ Комінвестбанк за 08.12.2017 року по рахунку Закарпатського управління ПрАТ Електро сформованої 10.05.2019 року; платіжне доручення № 77 від 23.01.2018 року; виписки АТ Комінвестбанк за 23.01.2018 року по рахунку Закарпатського управління ПрАТ Електро сформованої 10.05.2019 року; сертифікат якості №18; видаткову накладну №РН- 0000021 від 16 березня 2018 року; договір - заявка транспортного експедирування та перевезення вантажів № 30; товарно - транспортна накладна № 16/03/2018 від 16.03.2018 року; рахунок - фактура № СФ-0000089 від 16.03.2018 року; акт № ОУ-0000089 здачі - прийняття робіт (надання послуг); платіжне доручення № 401 від 20.03.2018 року; договір № 10/1 на виконання будівельно - монтажних і налагоджувальних робіт для приєднання електроустановок до електричних мереж ПАТ Закарпаттяобленерго від 24.01.2017 року; рахунок - фактура № СФ - 0000318 від 07.12.2017 року; рахунок - фактура № СФ - 0000006 від 18.01.2018 року; виписки АТ Комінвестбанк за 22.01.2018 року по рахунку Закарпатського управління ПрАТ Електро сформованої 10.05.2019 року; акт №20/3 прийому - передачі обладнання; програма включення під робочу напругу ново змонтованого обладнання комірки Т-1 на ПС 35/10 кв У.Чорна ; дозвіл №3 на підключення електроустановок до діючої електромережі ПрАТ Закарпаттяобленерго ; акт № 394 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року; акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2018 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2018 року; акт списання №СпТ - 000470 від 31 серпня 2018 року; копія однолійної схеми електричних з`єднань ПС-35/10 кв Усть - Чорна ПрАТ Закарпаттяобленерго від 26.09.2018 року. (а.с.35-73).

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду висловленим у постанові від 16.10.2018 у справі № 805/3967/15-а.

Щодо аргументів скаржника про невідповідності у ТТН, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, товарно-транспортна накладна не може розглядатись як самодостатній доказ нереальності господарської операції, така призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує лише факт надання/отримання транспортних послуг. Самі по собі порушення при складанні товарно-транспортних накладних не можуть бути беззаперечним свідченням протиправності формування позивачем податкового кредиту по операціях з контрагентом за встановлених обставин щодо реального виконання таких операцій та фактичної зміни активів товариства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, перевезення вантажів здійснювалося у відповідності до договору - заявки транспортного експедирування та перевезення вантажів № 30 від 13.03.2018.

Оскільки за товарно-транспортною накладною №16/03/2018 від 16.03.2018 кінцевим вантажоодержувачем виступало Закарпатське управління ПрАТ Електро , то, відповідно на такій міститься інформація щодо посадової особи Закарпатського управління ПрАТ Електро , яка приймала вантаж. Оскільки, посадові особи ТОВ ОЛД Білдінг Компані не отримували фактично вантаж, то і відсутні відмітки стосовно посадових осіб цього товариства.

При цьому, відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що відповідний вантаж фактично не був отриманий вантажоодержувачем, суб`єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи не подав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження відсутності факту перевезення та отримання товару .

До того ж, в ході проведення перевірки Закарпатського управління ПрАТ Електро , проведено інвентаризацію в смт. Усть - Чорна, Тячівського району, Закарпатської області, та встановлено наявність трансформатору ТМН-6300/35 - YI за вказаною адресою.

Вказаний трансформатор перебуває у власності ПрАТ Закарпаттяобленерго . Реалізація Закарпатським управлінням ПрАТ Електро трансформатору на адресу ПрАТ Закарпаттяобленерго проходила відповідно до Довідки про вартість виконаних робіт за серпень 2018 року б/н від 31.08.2018 (форма КБ3), Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт (форма КБ 2в) до Акту №394 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року від 31.08.2018 (форма КБ2В). Вищевказаний трансформатор Закарпатським управлінням ПрАТ Електро списано з бухгалтерського рахунку 205 відповідно до акту списання № СпТ-000470 від 31.08.2018 на Міні - ГЕС в смт.Усть - Чорна.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій суб`єкта у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Окрім того, висновки про порушення податкового законодавства контрагентам позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїми контрагентами вимог закону.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Таким чином, висновки про можливе порушення податкового законодавства контрагентом позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом вимог закону.

Водночас, доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку контролюючого органу, діяльності контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Судом апеляційної інстанції також взято до уваги, що спірні господарські операції в судовому порядку недійсними не визнавались, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави, що дає підстави вважати, що такі мали реальний характер, тоді як підтвердження нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

В період здійснення господарської операції ТОВ ОЛД Білдінг Компані було включено до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТОВ ОЛД Білдінг Компані чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість з боку відповідача не надано, а представлені позивачем первинні документи в своїй сукупності підтверджують підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, а також фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Аргументи скаржника щодо використання матеріалів кримінального провадження №42017000000002986 на переконання суду апеляційної інстанції не можуть братись судом до уваги, оскільки лише вирок або постанова у справі про адміністративний проступок є обов`язковими для адміністративного суду, а тому сам факт відкриття кримінального провадження не може вважатися таким, що несе інформацію щодо предмета доказування (спростування реальності господарських операцій) та не може бути покладено в основу судового рішення.

До того ж, як вірно зазначено судом першої інстанції, сам факт порушення кримінальних проваджень не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій із вищенаведеним контрагентом та не тягне за собою правових наслідків для Товариства, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право Товариства на формування показників податкової звітності від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податків до бюджету.

Крім того, належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Зазначене відповідачем належними та достатніми доказами не спростовано, тоді як обґрунтування нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз вимог чинного законодавства та встановлених обставин у справі, враховуючи подані позивачем первинні документу, дає підстави суду апеляційної інстанції погодитись з висновками суду першої інстанції, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, тоді як подані відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні господарських операцій і підтверджувати обізнаність позивача про можливе сумнівне ведення господарської діяльності його контрагентом.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що формування податкового кредиту та податкового зобов`язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) та недобросовісність Товариства належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджена, а вчиненні ним господарські операції не викликають сумніву у реальності таких та відповідності дійсному економічному змісту.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у позовній заяві зазначено, що Товариство узгодило суму по податку на додану вартість в розмірі 19 457,00 грн. і штрафну санкцію 9728,50 грн., загальна узгоджена сума складає 29 185,50 грн.

У додаткових поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції вказано, що 04.03.2019 Товариство відповідно до платіжного доручення №167 сплатило вказану суму грошових зобов`язань за актом перевірки від 04.02.2019 №150/14.6/00132486, що представником скаржника не заперечено.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що перевіряючи обґрунтованість податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, зокрема, й у частині розрахунків, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, водночас рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що скаржником, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності винесення контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі №1.380.2019.004307 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Н. В. Ільчишин М. А. Пліш Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 05.03.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС України