Постанова

від 16.03.2023 по справі 554/3693/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/3693/21 Номер провадження 22-ц/814/2203/23Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.,

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

за участю секретаря Боштенка В.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районногосуду м.Полтава від20липня 2022року,ухвалене суддеюМатеринко М.О., по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні спільною земельною ділянкою.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,

ВСТАНОВИЛА:

22.04.2021 року ОСОБА_2 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовною заявою до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спільною земельною ділянкою з кадастровим номером 5310137000:19:007:0116, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідача надати ОСОБА_2 дублікати ключів від замку залізних воріт, розташованих на спільній земельній ділянці з кадастровим номером 5310137000:19:007:0116. Також просить суд стягнути на його користь з відповідача судові витрати у розмірі 4908 грн.00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.06.2020 року між ним, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір «про визначення розміру часток земельної ділянки, що є спільною сумісною власністю та порядок користування земельною ділянкою», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310137000:19:007:0116, зі спільною часткою земельної ділянки, що становить 49/1000, а 29.12.2020 року ОСОБА_4 за договором міни № 995, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В., відчужив частку земельної ділянки на користь відповідача. Однак, не зважаючи на визначений плану розпорядження спільної земельної ділянки з позначеннями жовтими лініями, де розташовані спільні ворота (огорожа), які використовуються для заїду транспортних засобів, відповідач самостійно встановив навісний замок на воротах, самостійно користується ними, не надає можливості вільного проїзду на спільну земельну ділянку, а тому позивач обмежений у користуванні спільною частиною земельної ділянкою в період зачинення металевих воріт, тим самим, з боку відповідача вчиняються перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 5310137000:19:007:0116 та порушується забезпечення вільного та безперешкодного доступу позивача до неї.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 20 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 усунення перешкод в користуванні спільною земельною ділянкою задоволено.

Усунуто перешкоди ОСОБА_2 у користуванні спільною земельною ділянкою з кадастровим номером 5310137000:19:007:0116, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 дублікати ключів від замку залізних воріт, розташованих на спільній земельній ділянці з кадастровим номером 5310137000:19:007:0116.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі10100,00 грн (десять тисяч сто гривень нуль копійок).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 908,00грн.

З цим рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, неповне з`ясування місцевим судом обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 , а також стягнути судові витрати.

Відповідач вважає, що суд зробив помилковий висновок про порушення права позивача на користування спільною земельною ділянкою. Вказує, що позивач не оспорював встановлення замка на залізних воротах, не вимагав зняти його, у позовній заяві не ставив питання про зняття замка, а просив лише надати йому дублікат ключів. Відповідь на претензію позивача не свідчить про порушення вільного, безперешкодного доступу та заїзду до спільної земельної ділянки.

Зазначає, що покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які не підтвердили, саме перешкоди у користуванні земельною ділянкою чиняться позивачу та що взагалі йому чиняться якісь перешкоди.

Покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 свідчать про відсутність будь-якого спору між позивачем та відповідачем відносно користування ключами від замка воріт. Проте суд безпідставно не взяв їх до уваги.

Вказує, що суд не дослідив питання наявності у відповідача оригіналів та дублікатів ключів від замка залізних воріт, загальної кількості ключів, технічної та фінансової спроможності виготовлення їх дублікатів, можливості придбання та встановлення нового замка з достатньою кількістю оригіналів ключів за спільні кошти позивача і відповідача.

Судом не з`ясовано предмет спору між сторонами, не встановлено обставин порушення конкретних прав позивача, в чому виразилася протиправність дій чи бездіяльність, невизнання або оспорювання права та інтересу позивача.

Також вважає, що суд безпідставно стягнув витрати на правничу допомогу в сумі 10100,00 грн., які не підтверджені належними доказами. При вирішенні вказаного питання суд першої інстанції не дотримався засад змагальності та обмежив його в реалізації процесуальних прав, позбавив права довести їх неспівмірність.

05.01.2023 р. до апеляційного суду від адвоката Бурбак О.В., яка представляє інтереси позивача, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення місцевого суду, яке на її думку відповідає нормам матеріального і процесуального права.

До апеляційного суду з`явилися відповідач ОСОБА_1 , його представник адвокат Галушко С.С., представник позивача адвокат Бурбак О.В. Не з`явився позивач ОСОБА_2 , який про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, його інтереси в апеляційному суді представляє адвокат Бурбак О.В.

Неявка осіб, які були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

На підставі наведеного, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 його представника адвоката Галушка С.С., представника позивача ОСОБА_2 адвоката Бурбак О.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить по 49/1000 частки (кожному) у праві спільної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:19:007:0116, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначене підтверджується копією договору від 16.06.2020 «Про визначення розміру часток земельної ділянки, що є спільною сумісною власністю та порядок користування земельною ділянкою», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , к (а.с.8-9) та копією інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно №246464716 від 02.03.2021 року (а.с. 10), а також не заперечується учасниками справи.

Отже порядок користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310137000:19:007:0116 визначено вказаним договором.

Згідно плану земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку на спільній земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташовані ворота (огорожа), які використовуються для заїду транспортних засобів до будинків, що позначені номером «9» (а.с.12-13).

29.03.2021 року відповідач ОСОБА_1 надіслав письмову відповідь на претензію позивача ОСОБА_2 від 05.03.2021 року, стосовно перешкоджання у користуванні спільної частини земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:19:007:0116 шляхом вільного доступу до воріт, в якій повідомив позивача, що відповідно до договору про визначення розміру часток земельної ділянки, що є спільною сумісною власністю та порядок користування земельною ділянкою від 16.06.2020 року в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:19:007:0116 визначено частку ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що перебуває у спільному користуванні площею 0,0098 га в рівних частинах 49/100. Згідно договору міни від 29.12.2020 року частка ОСОБА_4 перейшла у його власність. У його власності знаходиться автомобіль, яким він користується кожного дня та з якого у 2018 р. було здійснено крадіжку, завдано збитки та відкрито кримінальне провадження, яке на цей час не завершене. Тому з метою забезпечення схоронності його майна ним прийнято рішення про встановлення замка на ворота, та з метою дотримання вимог ч. 1 ст. 391 ЦК України, фіртка воріт знаходиться у вільному доступі цілодобово. Також зазначено, що на вимогу позивача для здійснення побутово-господарських потреб в межах спільного використання земельної ділянки позивачу надається вільний доступ до воріт (лютий 2021 року надання доступу для заїзду асенізатора для викачки вигрібної ями). З огляду на наведене вважає претензію позивача безпідставною (а.с. 11)

02.02.2021 листом за № П02.1-16/111 виконавчий комітет Шевченківської районної у місті Полтаві ради на звернення позивача ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільною земельною ділянкою повідомив про необхідність врегулювання конфлікту в судовому порядку.

Як убачається з копії протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.03.2021 року, ОСОБА_9 зверталась з відповідною заявою до органу поліції для усунення перешкод у користуванні спільною земельною ділянкою, які чинить сусід ОСОБА_1 , який повісив замок на ворота, які є спільною власністю, та не надає ключ (а.с. 24-25).

09.04.2021 р. ОСОБА_2 звернувся до Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області з заявою про порушення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 (а.с. 26-27)

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виник конфлікт щодо користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані ворота, на яких відповідач ОСОБА_1 встановив замок, чим позбавив позивача доступу до спільної земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на таке.

Згідност.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно дост.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2 ст. 13 ЦК України).

Згідно ст. 88 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень цього права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування заданих збитків, а також запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ч.2 ст.95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, яке здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

У пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (з відповідними змінами та доповненнями) наведено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗКшляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (чч.1, 2 ст.77 ЦПК України ).

Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з пунктом 6 Договору «Про визначення розміру часток земельної ділянки, що є спільною сумісною власністю та порядок користування земельною ділянкою» від 16.06.2020 року, укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , визначено зобов`язання сторін дотримуватись правил добросусідства, вимоги якого є обов`язковими для відповідача ОСОБА_1 , що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема у постанові від 22 липня 2020 року при розгляді справи № 750/11539/18.

Відповідач ОСОБА_1 у письмовій відповіді від 29.03.2021 року на претензію позивача вказав, що ним було прийняте рішення про встановлення замка та на вимогу позивача для здійснення побутово-господарських потреб в межах спільного користування земельної ділянка йому надається вільний доступ до воріт.

Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку викладеним у претензії твердженням відповідача та дійшов правильного висновку про порушення вільного, безперешкодного доступу та заїзду до спільної земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:19:007:0116 за адресою АДРЕСА_1 .

Враховуючи те, що позивачу ОСОБА_2 , як співвласнику спільної земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:19:007:0116, належить право користування розміщеними на ній спорудами воротами, відповідач ОСОБА_1 встановив замок на воротах, які знаходяться на вказаній земельній ділянці, не надавши позивачу дублікат ключів від воріт, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні належним їм на праві спільної часткової власності майном земельною ділянкою, до якої позивач позбавлений доступу.

Належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів на спростування доводів позивача щодо перешкоджання користування спільною земельною ділянкою, встановлення замку на воротах відповідач ОСОБА_1 суду не надав.

Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку показам свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , до яких поставився критично, оскільки вказані особи не мешкають постійно на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 5310137000:19:007:0116 та не є користувачами споруд, що ній розташовані, в тому числі воріт.

Сторона відповідача у суді першої інстанції посилалася на те, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки відсутній предмет спору, так як ОСОБА_1 не чинить перешкоди у користуванні спільною земельною ділянкою.

Суд, надаючи правову оцінку вказаним доводам, обґрунтовано послався на те, що згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно достатті 124 Конституції Україниюрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першоїстатті 255 ЦПК Українисуд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 456/647/18, провадження №61-2018св19).

Враховуючи те, що відповідач не спростував належними і допустимими доказами свої заперечення проти позову, натомість позивачем доведено той факт, що відповідач чинить перешкоди у користуванні позивачу спільною земельною ділянкою, оскільки ним встановлено замок на воротах та не надано позивачу дублікат ключів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, та задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спільною земельною ділянкою з кадастровим номером 5310137000:19:007:0116, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідача надати позивачу дублікати ключів від замку залізних воріт, розташованих на спільній земельній ділянці з кадастровим номером 5310137000:19:007:0116.

Також місцевий суд правильно розподілив судові витрати, в тому числі на правничу допомогу. При цьому врахував положення статті 141, частини першоїст.133, частин 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України, а також правові висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16. Взяв до уваги, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10100,00 грн. надано договір про надання правових послуг від 12.04.2021 року; акти наданих послуг від 02.12.2021, 12.04.2022, 23.06.2022, 20.07.2022 року та квитанцій на суму 10100 грн.00 коп. Проаналізувавши надані позивачем докази, а також врахувавши, що відповідач не довів неспівмірність розміру витрат наданим послугам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення на користь позивача з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10100,00 грн.

Доводи апеляційної скарги сторони відповідача, які фактично дублюють заперечення проти позову, зводяться до незгоди з ухваленим рішенням та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому не заслуговують на увагу колегії суддів.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, дослідив надані сторонами докази, яким надав правильну правову оцінку, в тому числі показам свідків, проаналізував норми матеріального і процесуального права, та дійшов вірного висновку про те, що відповідач перешкоджає позивачу у користуванні спільною земельною ділянкою, оскільки ним встановлено замок на воротах, які унеможливлюють безперешкодний доступ до земельної ділянки, співвласником якої є позивач, та відновив його порушене право у обраний ним спосіб, який є належним способом захисту порушеного права.

Керуючись статтями 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 20 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 28.03.2023 р.

Головуючий суддя О.В. Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук