Постанова

від 29.03.2023 по справі 755/2627/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №755/2627/22 Головуючий у І інстанції Слободянюк А.В.

Провадження №22-ц/824/622/2023 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку«Магнат» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Магнат» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2022 року ОСББ «Магнат» звернулось до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що ОСББ «Магнат» є управителем будинку АДРЕСА_1 та надає житлово-комунальні послуги з утримання цього будинку та прибудинкових територій. Рішеннями загальних зборів ОСББ «Магнат» затверджено та встановлено розмір внесків та обов`язкових платежів по сплаті житлово-комунальних послуг, які надає позивач.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 та є споживачем послуг, які надає позивач.

Відповідачка не сплачує в повному обсязі кошти за надані житлово-комунальні послуги, відповідно до квитанцій, які надавались їй, шляхом вкладання у поштову скриньку квартири та які вона отримувала, а тому в даному випадку в останньої утворилась заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг за період з 07 грудня 2019 року по 31 грудня 2021 року в сумі 16594 грн. 10 коп. в тому числі: 4611, 52 грн. - по оплаті в резервний фонд, 9630, 11 грн. - по оплаті опалення(що включає заборгованість 3311, 72 грн., за опалення, 1235, 17 грн. по оплаті авансового платежу за опалення, 5073, 34 грн. донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання тепла, 9,88 грн., по оплаті за функціонування внутрішньо будинкової системи опалення), 725, 60 грн. одноразовий внесок в фонд монтажу контрольно-пропускного пункту та організації контрольно-пропускного режиму на територію житлового комплексу, 1190, 71 грн. втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку, 436, 46 грн. - 3% річних.

ОСББ «Магнат» просив суд стягнути з відповідачки на свою користь вказаний розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги та вирішити питання, щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Магнат» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2021 року в розмірі 14975 грн. 31 коп. з яких: 4611,52 грн. - внески по оплаті до резервного фонду, 9630, 11 грн. - оплата за опалення, 725, 60 грн. - одноразовий внесок у фонд монтажу контрольно-пропускного пункту та організації контрольно-пропускного режиму на території житлового фонду, інфляційні втрати у розмірі 4, 58 грн., 3 % річних у розмірі 3, 50 грн., а також судові витрати на професійно-правничу допомогу у сумі 3609 грн. 60 коп. та 2238 грн. 85 коп. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та розподілу судових витрат, ОСББ «Магнат» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги ОСББ «Магнат» зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат за весь час прострочення застосовуючи положення п.п. 4 п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)», адже вказана вимога не є вимогою про сплату пені.

Крім того, зазначає, що судом було відмовлено з формальних підстав у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки на користь ОСББ «Магнат» судових витрат необхідних для надання правничої допомоги, а саме доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у сумі 33 грн. та 148 грн. - витрат пов'язаних з копіюванням і друком документів у даній справі.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСББ «Магнат» просить суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року було призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі.

Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з урахуванням наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСББ «Магнат» є управителем багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , а

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 вказаного будинку і співвласником цього багатоквартирного будинку. ОСОБА_1 як власник нерухомого майна та як співвласник ОСББ «Магнат», зобов`язана нести витрати по утриманню вказаної квартири.

Однак, відповідачка не в повному обсязі виконувала свої зобов`язання по сплаті житлово-комунальних послуг, які надавались позивачем, а тому в останньої утворилась заборгованість.

З розрахунку заборгованості, вбачається, що за період з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2021 року, заборгованість відповідачки по оплаті за житлово-комунальні послуги становить - 16594,40 грн. та складається з: 4611,52 грн. - внесків по оплаті до резервного фонду, 9630,11 грн. - оплати за опалення (що включає заборгованість за опалення у сумі 3311,72 грн., 1235,17 грн. по оплаті авансового платежу за опалення, 5073,34 грн. - донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання тепла, 9,88 грн. - оплату за функціонування внутрішньо-будинкової системи опалення), 725,60 грн. - одноразового внеску у фонд монтажу контрольно-пропускного пункту та організації контрольно-пропускного режиму на території житлового комплексу, 1190,71 грн. - інфляційних втрат та 436,46 грн. - 3% річних (а.с. 47).

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка як співвласниця вказаного багатоквартирного будинку порушила свої зобов`язання по оплаті внесків і платежів за надані житлово-комунальні послуги, а тому визнав правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги, за період з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2021 року.

Рішення в цій частині не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Щодо доводів апеляційної скарги щодо неправильності висновків суду в частині визначення періоду нарахування інфляційних втрат та 3 відсотків річних за ст. 625 ЦК України.

Задовольняючи позов частково в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» від 17 березня 2020 року нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат заборонено, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за прострочене виконання грошового зобов`язання у вигляді інфляційних втрат у розмірі - 4,58 грн., а також 3% річних у сумі - 3,50 грн., що охоплює період з грудня 2019 року по лютий 2020 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов?язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Разом із тим, дію цього пункту зупинено до 01 липня 2020 року згідно із пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 533-IX від 17 березня 2020 року.

Застосовуючи до вимог позивача про нарахування на розмір заборгованості відповідачки інфляційних втрат та 3% річних, вказану норму закону, суд першої інстанції помилково вважав, що вказана норма зупиняє ці нарахування.

Цивільний кодекс України містить як інститут неустойки (штрафу, пені) так і відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як визначено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Окремо нормами матеріального права визначено відповідальність за порушення грошового зобов?язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 роз`яснено, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду дійшла висновку у постанові від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідачки боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми не є вимогою про сплату пені, нарахування якої зупинено підпунктом 4 пункту 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», а тому ця вимога підлягала до задоволення.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних за період з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2021 року і нарахував таку заборгованість лише за період з 01 грудня 2019 року по лютий 2020 року, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні із ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 1190, 71 грн. - інфляційні втрати внаслідок несвоєчасного розрахунку, 436, 36 грн. - 3 % річних.

Щодо доводів апелянта про стягнення витрат пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо того, що витрати позивача на доступ до Державного реєстру речових прав на рухоме майно не доведено доказами. Дійсно в матеріалах справи наявна квитанція № МСС2-5А8А-ЗЗ15-Х669 від 14 січня 2022 року про сплату ОСОБА_2 через платіжну систему PORTMONE 33 грн. Разом із тим, оскільки в квитанції не зазначено призначення платежу, суд обґрунтовано не взяв до уваги цю квитанцію як доказ понесення судових витрат. При цьому суд не має оцінювати дату та час сплати коштів та отримання ОСОБА_2 інформації для встановлення обставини сплати цих коштів саме за отримання витягу з Державного реєстру. Таке рішення ґрунтувалося би на припущеннях.

Також колегія суддів погоджується із рішенням суду в частині відмови у стягненні витрат позивача на друк та копіювання документів виходячи з того, що в акті прийняття виконаних робіт особою не було ідентифіковано, що ці документи стосувались саме позову до ОСОБА_1 . Посилання позивача на те, що суд виявив надмірний формалізм, оскільки вбачається явна описка в написанні прізвища відповідача, колегією суддів не сприймається, оскільки вказану описку мав виправити позивач, подаючи документи до суду. Ухвалення рішення на підставі наданих документів, також буде лише припущенням суду, що вони стосуються відповідачки ОСОБА_1 , що є недопустимим.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру інфляційних втрат та 3 відсотків річних.

В частині стягнення судових витратна доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна та оплати послуг з копіювання та друку документів рішення суду залишити рішення суду підлягає залишенню без змін.

В частині стягнення з відповідачки заборгованості за комунальні послуги рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, отже судовою колегією не переглядалось.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, а тому за звернення до суду першої інстанції з позовом слід стягнути з відповідачки судовий збір у розмірі 2481 грн.

За звернення до суду позивача з апеляційною скаргою, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий у розмірі 3721 грн. 50 коп.

Крім того, враховуючи те

З урахуванням того, що позовні вимоги було задоволено повністю, то з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу понесення яких підтверджується: договором про надання правової допомоги №13/12/2021-2, актом приймання передачі наданих послуг від 13 грудня 2021 року, ордером про надання правничої допомоги від 13 грудня 2021 року, у розмірі 4000 грн.

Крім того за звернення до суду апеляційної інстанції позивач поніс витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн., що підтверджується: актом про прийняття-передачу наданих послуг від 27 серпня 2022 року, ордером про надання правничої допомоги від 13 грудня 2021 року.

Отже, з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн.

Керуючись ст.ст. 263, 367, 369, 374, 375 України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Магнат» задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Магнат» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуг змінити в частині розміру стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Магнат» інфляційні втрати в розмірі 1190 грн. 71 коп. та 3 % річних у розмірі - 436 грн.46 коп.

В частині стягнення витрат позивача на доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна та оплати послуг з копіювання та друку документів рішення суду залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат у даній справі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Магнат судовий збір у розмірі 6202 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Магнат» витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Магнат», зареєстроване місце знаходження: вул. Ю. Шумського, 1 А, м Київ, 02098, код ЄДРПОУ 37500969.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя-доповідач

Судді: