Ухвала

від 29.03.2023 по справі 357/3287/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3287/23

Провадження № 2-з/357/24/23

УХВАЛА

про забезпечення позову

29 березня 2023 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Цукуров В. П. розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Кошового В`ячеслава Петровича про поновлення запису про інше речове право,

В С Т А Н О В И В:

27.03.2023 року до суду надійшла позовна заява ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Кошового В`ячеслава Петровича про поновлення запису про інше речове право.

27.03.2023 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову. У заяві позивач просить винести ухвалу про забезпечення позову, якою заборонити: органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220489500:02:008:0045; ОСОБА_1 здійснювати користування земельною ділянкою та вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» користуватися земельною ділянкою кадастровий номер 3220489500:02:008:0045.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову позивач послався на наступні обставини.

Позивачем із ОСОБА_2 було укладено договір оренди №141 від 21.10.2015 року земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Білоцерківської об`єднаної територіальної громади Київської області, кадастровий номер 3220489500:02:008:0045. Строк дії договору оренди землі становить сім років до 21.10.2022 року. На підставі свідоцтва про право на спадщину права та обов`язки орендодавця за вищевказаним договором перейшли до спадкоємця ОСОБА_2 ОСОБА_1 . Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» договори оренди земельних ділянок приватної власності, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, вважаються поновленими на один рік. Однак, позивачу стало відомо, що 09.12.2022 року Державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Кошовим В.П. було прийнято рішення та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та припинення іншого речового права щодо припинення права оренди землі за договором оренди №141 від 21.10.2015 року земельної ділянки, кадастровий номер 3220489500:02:008:0045, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 ОСОБА_1 повідомив позивача, що має намір здійснювати користування земельною ділянкою та приступити до її обробітку весною 2023 року, що унеможливить останньому на час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору і перешкоджатиме здійсненню ним підприємницької діяльності, як юридичної особи.

Позивач вважає, що відповідач може укласти договір оренди землі із третіми особами, однак на даний час на земельній ділянці саме позивачем здійснені агрономічні заходи та обробіток (внесені добрива).

Згідно з приписами ч.1 ст.153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи заявника, суд приходить до висновку про те, що вимоги заяви підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

У свою чергу національне процесуальне законодавство України встановлює наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може забезпечуватися забороною вчиняти певні дії.

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства убачається, що застосування заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

При цьому ураховується, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

З урахуванням викладених заявником обставин та вищезазначених доказів, які надані заявником на підтвердження його вимог, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно існує спір щодо права користування земельною ділянкою і невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому суд бере до уваги, що обраний заявником вид забезпечення позову, зазначений у першому абзаці резолютивної частини заяви, прямо передбачений і відповідає вимогам статті 150 ЦПК України. Судом також враховано, що у разі не вжиття заходів по забезпеченню позову може бути порушено права позивача, а саме, відповідачі матимуть можливість розпорядитися земельною ділянкою на користь інших осіб. Відтак, відмова в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в частині заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки із кадастровим номером 3220489500:02:008:0045, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі задоволення позовних вимог.

Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:02:008:0045, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та не матиме фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).

Водночас, згідно п. 10 ст. 150 ЦПК України, забезпечення позову не може бути тотожним фактичному вирішенню спору по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» не надано жодного належного і допустимого доказу, який би свідчив про існування ризиків можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, у випадку користування земельною ділянкою відповідачем. Крім того, у листі від 15.03.2023 року, копію якого додано до зави про забезпечення позову, не йдеться про наміри ОСОБА_1 здійснювати користування земельною ділянкою та приступити до її обробітку весною 2023 року. Натомість у листі зазначається про наміри ОСОБА_1 провести роботи із закріплення межових знаків меж земельної ділянки протягом одного дня 18.03.2023 року. Позивачем також не надано доказів того, що на даний час на земельній ділянці ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» здійснено агрономічні заходи та обробіток земельної ділянки.

Тому, у частині вимог про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати користування земельною ділянкою та вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть позивачу користуватися земельною ділянкою задоволенню не підлягає.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

При цьому суд зауважує, що забезпечення позову має тимчасовий характер і у випадку відмови у задоволенні позовних вимог, буде скасовано судом.

Щодо зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Утім, судом не встановлено вищевказаних обставин. Тому правові підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні.

Заяву розглянуто з урахуванням обраного заявником способу захисту права на підставі поданих ним доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153, 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки із кадастровим номером 3220489500:02:008:0045.

В іншій частині заявлених вимог по забезпеченню позову відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська», місцезнаходження: Київська область, Білоцерківський район, село Олійникова Слобода, вулиця Центральна, будинок 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Державний реєстратор Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Кошовий В`ячеслав Петрович, місцезнаходження: Київська область, Білоцерківський район, село Мала Вільшанка, вулиця Перемоги, будинок 24.

Суддя В. П. Цукуров