Постанова

від 28.03.2023 по справі 911/1498/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2023 р. Справа№ 911/1498/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл"

на рішення Господарського суду міста Київської області від 10.11.2022 року (повний текст складено 08.12.2022)

у справі №911/1498/22 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Оптикал Дизайн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл"

про стягнення 30 883,35 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Оптикал Дизайн» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Сейл» (надалі - відповідач) про стягнення 30 883,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору, відмовився передавати (здійснювати відпуск) товар в строки, визначені в договорі, у зв`язку з чим позивач має право на повернення 14 956,66 грн. суми попередньої оплати за недопоставлений товар.

Також, враховуючи необґрунтовану відмову відповідача здійснювати відпуск оплаченого товару, позивач, який є суб`єктом господарювання з основним видом діяльності: виробництво оптичних приладів і фотографічного устаткування, яка передбачає здійснення постійних транспортно-заготівельних витрат з метою забезпечення функціонування виробництва, вимушений був купувати пальне у інших постачальників за цінами, які перевищують ціну на придбане у відповідача пальне за видатковою накладною № ЦОГС-О023886 від 15.12.2021 року, через що ним були понесені збитки у розмірі 13 477,84 грн., як різниця вартості товару, який позивачу довелося купувати у інших постачальників.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.11.2022 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СЕЙЛ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оптикал Дизайн» 13 177,06 грн. вартості оплаченого, але не поставленого товару, 1 960,37 грн. інфляційних, 185,20 грн. 3% річних, 13 477,84 грн. збитків, 2 481,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 15 000,00 грн. адвокатських витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань із відпуску товару, в наслідок чого позивачем недоотримано товар (скраплений газ в кількості 709,36 літрів).

Також суд першої інстанції зазначив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 477,84 грн. збитків у вигляді різниці вартості товару, який позивачу довелося купувати у інших постачальників, правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2022 року у справі №911/1498/22 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що резолютивна частина рішення суду містить невідповідні відомості про розмір стягнення та задоволення вимог позову. Апелянт зазначає, що ним зобов`язання за договором виконуються належним чином, тоді як позивачем доказів невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором надано не було. Апелянт вказав, що позивачем було підтверджено, що 04.03.2022 за фіскальним чеком № 14489 ним отримано скраплений газ, тоді як у позовній заяві останній зазначав, що АЗС, які обслуговують талони, з 22.02.2022 відмовляли позивачеві у відпуску товару. Крім того, апелянт твердить, що при розрахунку збитків, позивач враховує різницю у вартості придбання між скрапленим газом та бензином А-95, який не має відношення до предмету спору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/1498/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 23.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" на рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2022 року у справі №911/1498/22 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Пункт 2 частини 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Позиції учасників справи

15.02.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів відповідача, вважає їх не обґрунтованими та просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з відповідача 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Також 08.03.2023 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн.

02.03.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

24.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СЕЙЛ» (далі - Постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ОПТИКАЛ ДИЗАЙН» (далі - Покупець, позивач) було укладено Договір поставки № 5596 (далі - Договір).

Згідно з п.п. 1.1.-1.2. Договору постачальник зобов`язується передати Покупцеві нафтопродукти відповідної якості, а покупець оплачує й приймає нафтопродукти (надалі - Товар) по бланках внутрішнього обігу (надалі - Талони) постачальника, в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними в рахунку-фактурі або накладній, та/або акті прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього Договору. Одиниця виміру Товару - літр. передача товару по цьому Договору здійснюється партіями, асортимент, кількість яких зазначена в Талоні.

Як визначено в п. 2.1. Договору, ціни на товар встановлюються в національній валюті України за 1 літр, включаючи ПДВ, і визначаються виходячи з поточної ціни Постачальника.

Відповідно до п. 2.3. Договору сума договору складається із сум, що вказані у видаткових накладних, актах прийому-передачі, специфікаціях тощо, оформлених належним чином протягом дії Договору.

Згідно з п. 3.1. Договору покупець зобов`язаний здійснити 100% попередню оплату вартості товару, визначеної в рахунку-фактурі на поточний рахунок постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури.

В п. 3.3. Договору визначено, що передача товару здійснюється покупцю цілодобово по талонах постачальника, що є документом обов`язкової звітності і підставою для відвантаження Товару з АЗС, що обслуговують талони постачальника. Адреси АЗС надаються додатково згідно карти-схеми.

П. 4.1 договору визначено, що постачальник приймає на себе зобов`язання передати покупцю талони з моменту підписання Сторонами накладної або акту прийому-передачі при умові виконання Покупцем п. 3.1 Договору.

Згідно з п. 4.2. Договору постачальник зобов`язаний передати товар по талонах на момент їх подання через АЗС постачальника.

Як визначено п. 8.1. Договору, цей Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Якщо сторони за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього Договору не повідомили одна одну про розірвання даного Договору, Договір автоматично продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік.

Згідно умов Договору, на виконання взятих на себе договірних зобов`язань, позивач та відповідач підписали видаткові накладні:

- № ЦОГС-О014794 від 17.08.2021 року щодо поставки товару - скраплений газ в кількості 1 000,00 л, ціною за 1 л без ПДВ 14,33 грн., загальною вартістю 17 190,00 грн. (сума з ПДВ).

- № ЦОГС-О023886 від 15.12.2021 року щодо поставки товару - скраплений газ в кількості 1 200,00 л, ціною за 1 л без ПДВ 15,48 грн., загальною вартістю 22 296,00 грн. (сума з ПДВ).

Зазначений товар оплачений позивачем у повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 821 від 16.08.2021 року на суму 17 190,00 грн. та платіжного доручення № 988 від 14.12.2021 року на суму 22 296,00 грн.

Як зазначає позивач у позові, з моменту підписання вказаних видаткових накладних відпуск Товару за видатковою накладною № ЦОГС-О014794 від 17.08.2021 року відповідач здійснив в повному обсязі. При цьому, за видатковою накладною № ЦОГС-О023886 від 15.12.2021 року відповідач здійснив відпуск товару (скрапленого газу) лише частково. Останній раз відпуск товару відповідачем був здійснений 21.02.2022 року. Станом на вказану дату, після відпуску Товару (21.02.2022), залишок оплаченого Товару становить 805,16 літрів, доказом чого є Інформація по карті № 0255022011.

Як стверджує позивач, починаючи з 22.02.2022 року з АЗС, що обслуговують талони постачальника, відпуск товару не здійснювався, позивачеві відмовляли у відпуску товару, не пояснюючи причини такої відмови.

Позивач також вказує, що ним отримано від ТОВ «ГЛОБАЛ СЕЙЛ» повідомлення щодо неможливості виконання зобов`язань, в якому останнє посилалося на лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення військової агресії російської федерації проти України форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), який адресовано ТПП України «всім кого це стосується», як на підставу неможливості виконання взятих на себе зобов`язань.

У відповідь на вказане Повідомлення, 25.05.2022 року позивачем було направлено відповідачу претензію, в якій позивач просив негайно виконати обов`язки ТОВ «ГЛОБАЛ СЕЙЛ» щодо відновлення відпуску придбаного пального за Договором.

Позивач вказує, що після направлення вказаної претензії, відповідь на яку позивач не отримав, ні відпуск товару, ні повернення вартості недотриманого товару відповідачем здійснено не було, у зв`язку з чим він звернувся з даним позовом до суду, в якому просив стягнути 14 956,66 грн. суми попередньої оплати за недопоставлений товар, 2 225,12 грн. інфляційних втрат та 223,73 грн. 3% річних.

Також, враховуючи необґрунтовану відмову відповідача здійснювати відпуск оплаченого товару, позивач, який є суб`єктом господарювання з основним видом діяльності: виробництво оптичних приладів і фотографічного устаткування, яка передбачає здійснення постійних транспортно-заготівельних витрат з метою забезпечення функціонування виробництва, вимушений був купувати пальне у інших постачальників за цінами, які перевищують ціну на придбане у відповідача пальне за видатковою накладною № ЦОГС-О023886 від 15.12.2021 року, у зв`язку з чим йому було завдано збитків на суму 13 477,84 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань із відпуску товару, в наслідок чого позивачем недоотримано Товар (скраплений газ в кількості 709,36 літрів).

Також суд першої інстанції зазначив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 477,84 грн. збитків у вигляді різниці вартості Товару, який позивачу довелося купувати у інших постачальників, правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Згідно з п. 3.1. Договору покупець зобов`язаний здійснити 100% попередню оплату вартості товару, визначеної в рахунку-фактурі на поточний рахунок Постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури.

В пункті 3.3. Договору визначено, що передача товару здійснюється покупцю цілодобово по талонах постачальника, що є документом обов`язкової звітності і підставою для відвантаження Товару з АЗС, що обслуговують Талони Постачальника.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що постачальник приймає на себе зобов`язання передати покупцю талони з моменту підписання сторонами накладної або акту прийому-передачі при умові виконання Покупцем п. 3.1 Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами підписано видаткову накладну № ЦОГС-О023886 від 15.12.2021 щодо поставки товару - скраплений газ в кількості 1 200,00 л, ціною за 1 л без ПДВ 15,48 грн., загальною вартістю 22 296,00 грн. (сума з ПДВ). Позивач повністю здійснив оплату вартості товару на підставі видаткової накладної № ЦОГС-О023886 від 15.12.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 988 від 14.12.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач здійснив відпуск товару (скрапленого газу) по видатковій накладній № ЦОГС-О023886 від 15.12.2021 лише частково.

За твердженням позивача, останній раз відпуск товару відповідачем був здійснений 21.02.2022 року. За твердженням позивача, починаючи з 22.02.2022 року з АЗС, що обслуговують талони постачальника, відпуск товару не здійснювався, позивачеві відмовляли у відпуску товару, не пояснюючи причини такої відмови.

Згідно з п. 4.2. Договору постачальник зобов`язаний передати товар по талонах на момент їх подання через АЗС постачальника.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції врахував пояснення позивача, що він не мав можливості отримати товар, придбаний у відповідача, так як останній відмовився його передавати (здійснювати відпуск товару) в строки, визначені в Договорі, та те, що вказаний Товар втратив свою актуальність для позивача, і з підстав цього дійшов до висновку, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань із відпуску товару, в наслідок чого позивачем недоотримано товар - скраплений газ в кількості 709,36 літрів.

В той же час, пунктом 4.6. договору визначено, що покупець має право прийняти, а постачальник зобов`язується передавати товар по талонам на АЗС постачальника протягом 365 календарних днів з моменту передачі талонів по видатковій накладній покупцю.

В разі не отримання всього товару в строки, зазначені у п. 4.6. цього договору, покупець має право:

- обміняти талони згідно діючих тарифів та прайс листів постачальника на день обміну талонів;

- повернути кошти, що відповідають вартості товару, який не може бути отриманий покупцем по талонам постачальника, виходячи з вартості товару, вказаної у видаткових накладних.

Тобто, за укладеним між сторонами договором у відповідача виник обов`язок протягом 365 календарних днів з моменту передачі талонів по видатковій накладній здійснити відпуск покупцю товару за його вимогою на АЗС постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна № ЦОГС-О023886 була підписана 15.12.2021, а тому кінцевий строк на виконання обов`язку відповідача з поставки (відпуску) товару за талонами закінчувався 14.12.2022.

Тобто, на момент звернення з даним позовом до суду та на момент винесення оскаржуваного рішення у відповідача було відсутнє прострочення виконання його обов`язку з поставки товару, яке встановлене у п. 4.6. договору.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/5444/17 зроблено висновок щодо застосування ст. 693 ЦК України. Верховний Суд зазначив, що зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю.

В той же час, з огляду на строки виконання відповідачем свого зобов`язання, передбачені п. 4.6. договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" у даному випадку не може вважатись таким, що порушило свої зобов`язання із своєчасного передання товару покупцю.

Посилання позивача на те, що АЗС, які обслуговують талони постачальника, починаючи з 22.02.2022 відмовляли позивачу у відпуску товару, що є порушенням п. 4.2. договору, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами. Більше того, відповідачем у суді першої інстанції було долучено копію фіскального чека від 04.03.2022 про відпуск позивачу товару (скрапленого газу) на підставі виданого за накладною від 15.12.2021 талону.

Факт отримання товару по фіскальному чеку від 04.03.2022 було визнано позивачем у письмових поясненнях, поданих до суду першої інстанції.

Тобто, сам позивач у наданих поясненнях визнав факт можливості отримання ним товару (скрапленого газу) на станціях АЗС, які обслуговують талони постачальника, на підставі укладеного між сторонами договору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та у постанові від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Твердження позивача та висновок суду першої інстанції, що про неможливість відпуску товару через військові дії відповідач сам повідомляв своїх клієнтів у загальному листі, в якому відповідач також зазначав про повернення коштів по мірі можливості, колегія суддів також відхиляє, так як зазначений лист направлявся невизначеному колу осіб, а не лише позивачу за спірним договором поставки.

А тому, відповідний лист не може бути покладений в основу висновку суду щодо вчинення відповідачем конклюдентних дій в частині відмови останнього виконувати свої зобов`язання за укладеним із позивачем договором.

Більше того, відповідач у даному листі також повідомив своїх контрагентів про те, що нафтобазове сховище, на якій зберігалось пальне, що забезпечувало виконання зобов`язань перед контрагентами, було знищено, а частину автотранспортного парку, який забезпечував безперебійну логістику, пошкоджено. У листі також зазначено, що відповідачем проводиться робота щодо якомога скорішого відновлення роботи.

Крім того, у відповідь на вказаний лист позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію, в якій останній не просив повернути йому кошти, сплачені на підставі договору, а просив відповідача виконати свої обов`язки з відпуску придбаного пального за договором поставки.

Також, у контексті пояснень позивача про відмову у відпуску товару на підставі талонів, колегія суддів враховує вимоги п. 4.4. договору, відповідно до якого у випадку технічного огляду, перерви, ремонту на АЗС, згідно карти-схеми, що надає постачальник, останній має право відмовити у видачі товару на період, що буде продовжуватись до припинення обставин, що перешкоджають видачі товару, але не більш ніж на 2 робочі дні. У такому випадку покупець може отримати товар на іншій АЗС згідно карти-схеми.

А тому, у разі якщо позивачу на АЗС з 22.02.2022 було відмовлено у відпуску товару (чого, як вже було зазначено вище, позивачем належними та допустими доказами доведено не було), він мав право отримати товар на іншій АЗС згідно карти-схеми.

В той же час, позивачем належних та допустимих доказів того, що йому на всіх АЗС згідно карти-схеми було відмовлено у видачі товару, у період дії талону, визначено п. 4.6. договору, надано не було.

Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 виклав таку правову позицію щодо застосування статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.19. № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

А тому, оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання з поставки товару, а саме необґрунтовану відмову у відпуску товару на АЗС, з огляду на те, що строк поставки за договором як на момент звернення з даним позовом до суду, так і на момент винесення оскаржуваного рішення не сплив, колегія суддів дійшла до висновку, що у позивача відсутнє право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у розмірі 14 956,66 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без задоволення.

Колегія суддів також відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 225,12 грн. інфляційних втрат та 223,73 грн. 3 % річних, які є похідними позовними вимогами від вимоги про стягнення 14 956,66 грн. суми попередньої оплати.

Стосовно позовної вимоги про стягнення 13 477,84 грн. збитків у вигляді різниці вартості товару, який позивачу довелося купувати у інших постачальників, колегія суддів зазначає наступне.

За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Виходячи з наведеного та в силу статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 у справі № 908/3209/16 зазначив, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

А тому, оскільки позивачем не було доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем свого господарського зобов`язання з поставки товару, що було встановлено судом вище, тобто відсутня протиправна поведінка особи, як один із складових елементів для встановлення відповідальності за завдання шкоди, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для стягнення відповідача збитків у розмірі 13 477,84 грн., які були заявлені позивачем у даному позові.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2022 року у справі № 911/1498/22 - скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позову, апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у суді першої та апеляційної інстанції, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Сейл" на рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2022 року у справі № 911/1498/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2022 року у справі № 911/1498/22 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оптикал Дизайн» (01024, місто Київ, вулиця Лютеранська, будинок 10, корпус А, код ЄДРПОУ 33151263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СЕЙЛ» (08132, Україна, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 54, офіс 3, код ЄДРПОУ: 41915030) 3 721,50 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи № 911/1498/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко