Рішення

від 29.03.2023 по справі 903/118/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 березня 2023 року Справа № 903/118/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ве Ойл, м. Хмельницький

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СК Трейд Ойл, м. Луцьк

про стягнення 1 550 709 грн. 34 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульска Л.В.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

встановив: 31.01.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Ве Ойл до Товариства з обмеженою відповідальністю СК Трейд Ойл про стягнення 1 550 709 грн. 34 коп., з яких: 1 429 225 грн. 20 коп. основного боргу, 121 484 грн. 14 коп. штрафу та судових витрат по справі в сумі 23 260 грн. 64 коп. по сплаті судового збору, 500 грн. 00 коп. поштових витрат.

Ухвалою суду від 31.01.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ве Ойл до Товариства з обмеженою відповідальністю СК Трейд Ойл про стягнення 1 550 709 грн. 34 коп. залишено без руху. Зобов`язано позивача не пізніше 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази сплати судового збору в сумі 23 260 грн. 64 коп.

Згідно інформації, наданої відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області, відповідач ухвалу суду, відправлену на зазначену ним електронну адресу, отримав 31.01.2023, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 31.01.2023.

Строк для усунення недоліків по 06.02.2023.

03.02.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви та долучення доказів сплати судового збору в сумі 23 260 грн. 64 коп.

Ухвалою суду від 07.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.03.2023 о 10 год. 30 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 09.02.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 34).

Строк для подання відзиву по 24.02.2023.

Позивач у клопотанні від 28.02.2023 розгляд справи просить проводити без участі його представника.

Відповідач у клопотанні від 14.03.2023 просить відкласти підготовче засідання, оскільки його уповноважений представник буде зайнятий у той самий час в іншому судовому засіданні. Просить надати можливість ознайомитись з матеріалами справи, оскільки товариство не отримувало позовну заяву з додатками.

Судом встановлено, що направлена позивачем 27.01.2023 на юридичну адресу відповідача позовна заява з додатками повернута об`єктом поштового зв`язку з позначкою за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №2901701633886.

Проте ухвала суду від 07.02.2023 відповідачем отримана 09.02.2023, отже був обізнаний про наявність спору, мав можливість ознайомитись з матеріалами справи, зробити копії, подати заперечення у встановлений судом строк при їх наявності. У разі не можливості подати відзив у встановлений судом строк заявити клопотання про продовження строку з зазначенням причин.

14.03.2023 відповідач подав лише клопотання про відкладення розгляду справи, однак з матеріалами справи не ознайомлювався.

Суд зазначає аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі№10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Крім того 23.01.2023 відповідач отримав претензію позивача від 16.01.2023 №16/01-1 щодо сплати боргу (а.с. 17-21).

Враховуючи вищевикладене, закінчення строку для подання відзиву, рівність всіх учасників судового процесу, з метою розгляду справи у розумні строки, відсутність підстав для відкладення, суд протокольною ухвалою від 15.03.2023 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 29.03.2023 об 11 год. 50 хв.

Відповідач у клопотанні від 28.03.2023 розгляд справи просить відкласти у зв`язку з участю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні. Зазначає про бажання подати пояснення по суті позовних вимог.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Участь представника відповідача у судовому засіданні не є обов`язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом ухвалою суду в межах даної справи.

ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторін в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Відповідач мав можливість видати довіреність іншому представнику.

Ухвалу суду від 07.02.2023 про відкриття провадження у справі отримав 09.02.2023, мав можливість ознайомитись з матеріалами справи, подати відзив у встановлений судом строк.

Згідно ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відзив відповідача, клопотання про поновлення строку для його подання на адресу суду не надходили.

Отже за змістовним аналізом норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що підставою для відкладення розгляду справи в межах підготовчого провадження є наявність для цього обґрунтованих причин.

Відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, закінчення строку для подання відзиву, рівність всіх учасників судового процесу, відсутність підстав для відкладення, доказів участі уповноваженого представника в іншому судовому засіданні, з метою розгляду справи у розумні строки, суд протокольною ухвалою від 29.03.2023 у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовив.

Судом враховано, що 15.03.2023 відповідачем подане клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи та подання відзиву, яке відхилене судом як необґрунтоване. В той же час, будь які процесуальні дії, зокрема ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву з клопотання про поновлення строку для його подання, відповідачем не вчинені.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи відсутність відзиву відповідача, закінчення строку на його подання, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

14.09.2022 між ТОВ Ве Ойл (постачальник) та ТОВ СК Трейд Ойл (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №14/09-3 (а.с. 8-12).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору поставки нафтопродуктів №14/09-3 від 14.09.2022.

Згідно умов договору постачальник зобов`язується здійснювати поставку нафтопродуктів, а саме: дизельне паливо, бензин, скраплений газ у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах цього договору та додатків (додаткових угод / специфікацій, заявок та інших доповнень) до нього, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1). Асортимент, кількість, ціна, місце, умови і терміни поставки товару узгоджуються сторонами в додатку до договору в порядку, визначеному п. 2.1.1 цього договору (п. 1.2). Умови відвантаження товару здійснюється відповідно до заявок, які відіграють роль специфікації, що є невід`ємною частиною договору, які узгоджуються сторонами на кожну поставку товару окремо (п. 1.6.1). Постачальник зобов`язується надавати покупцеві для підписання акти приймання-передачі товару або видаткові накладні (п. 2.1.3). Покупець зобов`язується прийняти від постачальника товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором (п. 2.2.1). Покупець здійснює оплату вартості товару в гривнях на умовах оплати по факту приймання товару покупцем протягом трьох днів з моменту приймання товару покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця, вказаний в цьому договорі, якщо інше не передбачено додатковими угодами чи додатками до договору (п. 4.1). У разі порушення строків доплати (оплати) за товар покупець сплачує на користь постачальника штрафні санкції: в разі прострочення платежу за товар на строк більше 5 (п`яти) календарних днів - штраф у розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу від вартості неоплаченого товару за цим договором; в разі прострочення платежу за товар на термін не більше 30 (тридцяти) календарних днів - штраф у розмірі 3% за кожен день прострочення платежу від вартості неоплаченого товару за цим договором (п. 5.2). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині виконання зобов`язань до повного їх виконання. Якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомить іншу про припинення дії договору, він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 9.1).

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Сторонами підписано заявку від 06.01.2023 на придбання товару, зокрема дизель в кількості 30 539 л, на загальну суму 1 429 225 грн. 20 коп. дата поставки товару до 06.01.2023. Оплата товару післяоплата протягом 2-х днів з моменту поставки товару до 09.01.2023 (а.с. 14).

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 1 429 225 грн. 20 коп., що підтверджується рахунком №12 від 06.01.2023, видатковою накладною №15 від 07.01.2023 (а.с. 13, 15)

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару не виконав, у зв`язку з чим позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 16.01.2023 №16/01-1 на суму 1 429 225 грн. 20 коп., яка отримана 23.01.2023, проте залишена без відповіді та задоволення (а.с. 17-21).

Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача становить 1 429 225 грн. 20 коп., підтверджена матеріалами справи, відповідачем неоспорена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Крім того позивач посилаючись на п. 5.2 договору просить стягнути з відповідача 121 484 грн. 14 коп. штрафу, нарахованого за період з 10.01.2023 по 26.01.2023 в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов`язання. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання.

Згідно п. 5.2 договору у разі порушення строків доплати (оплати) за товар покупець сплачує на користь постачальника штрафні санкції: в разі прострочення платежу за товар на строк більше 5 (п`яти) календарних днів - штраф у розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу від вартості неоплаченого товару за цим договором.

Тобто, форма сплати штрафу, застосованого в п. 5.2 договору, є подібною до сплати пені, яка в свою чергу, застосовується у вигляді відсоткової ставки за кожен день прострочення.

Позивач у розрахунку штрафних санкцій 0,5% множить на суму боргу за період прострочення (за кожен день прострочення), як передбачено ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Отже, розмір погодженої сторонами в п. 5.2 договору неустойки, обрахованої у відсотковому розмірі від суми простроченого платежу, з врахуванням днів прострочення не відповідає поняттю "штраф". Зазначення в договорі неустойки (пені) як штрафу не перетворює її в штраф.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №922/4400/17 від 25.07.2018.

Господарський суд враховує, що передбачена сторонами у пункті 5.2 договору відповідальність за прострочення повернення попередньої оплати у вигляді штрафу в розмірі 0,5% від суми попередньої оплати, повернення якої постачальник прострочив, за кожен день прострочення, за своєю правовою природою є пенею, а не штрафом.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з цим, згідно ст. 3 наведеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом, як граничний. Тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд здійснивши власний розрахунок пені, дійшов висновку, що підставною та підлягає до стягнення з відповідача пеня, розмір якої обчислений на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, в сумі 33 283 грн. 33 коп., нарахована за період з 10.01.2023 по 26.01.2023 (1 429 225,20 (сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 17 днів (прострочення) : 100 = 33 283 грн. 33 коп.).

У позові на суму 88 200 грн. 81 коп. пені слід відмовити у зв`язку з помилкою позивача у визначенні правової природи неустойки, передбаченої договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 21 937 грн. 63 коп. відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 500 грн. 00 коп. поштових витрат на пересилання документів, пов`язаних з розглядом справи.

Докази на підтвердження поштових витрат позивача в сумі 500 грн. 00 коп. в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим вони не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Трейд Ойл» (вул. Рівненська, 42, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 44747653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ве Ойл» (вул. Зарічанська, 3-А, оф. 402, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 44879446)

-1 429 225 грн. 20 коп. основного боргу, 33 283 грн. 33 пені та 21 937 грн. 63 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього 1 484 446 грн. 16 коп. (один мільйон чотириста вісімдесят чотири тисячі чотириста сорок шість грн. 16 коп.)

3. У позові на суму 88 200 грн. 81 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 30.03.2023

Суддя А. М. Кравчук