Рішення

від 14.03.2023 по справі 910/9389/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.03.2023Справа № 910/9389/22

За позовом Громадської організації "Україна для усіх" (м. Київ)

до 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києва (м. Київ)

2. Головного управління Регіональної статистики (м. Київ)

про стягнення 74.940,82 грн та усунення перешкод у користуванні приміщенням,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: Височан Л.П., Сумський Ю.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська організація "Україна для усіх" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Головного управління Регіональної статистики про стягнення 74.940,82 грн та усунення перешкод у користуванні приміщенням.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7881 від 20.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

05.10.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.11.2022.

07.11.2022 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

08.11.2022 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 06.12.2022.

09.11.2022 від позивача надійшли оригінали документів, доданих до позовної заяви (для огляду), які було оглянуто судом у підготовчому засіданні 20.12.2022 та повернуто позивачу.

22.11.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій наведено доводи на спростування тверджень відповідача-2, викладених у його відзиві.

Також 22.11.2022 до суду надійшла заява-клопотання позивача про зміну позовних вимог у справі, яка за своєю суттю є заявою про зміну предмета позову. Відповідно до цієї заяви, позивачем заявлено вимоги про:

- зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні майном, що знаходиться за адресою: 01601, м, Київ, вул. Еспланадна, 4/6 шляхом визнання недійсним та неправомірним Договору про відшкодування витрат на утримання приміщення №б/н від 20.07.2017;

- солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 74.940,82 грн.

28.11.2022 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, яким РВ ФДМ України по місту Києву заперечує проти позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність. Також у відзиві викладено клопотання про продовження строку для його подання.

05.12.2022 від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

06.12.2022 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали про: прийняття до розгляду заяви позивача про зміну позовних вимог, про поновлення відповідачу-1 пропущеного процесуального строку для подання відзиву, який долучено до матеріалів справи, та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 20.12.2022.

20.12.2022 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.01.2023.

02.01.2023 до суду від позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи, яка залишена судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України та з урахуванням відсутності клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів.

Судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 26.01.2023, не відбулося у зв`язку з тривалою повітряною тривогою та ракетним обстрілом території України, зокрема, міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 23.02.2023.

23.03.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 14.03.2023.

У судове засідання з розгляду справи по суті представники позивача та відповідача-1 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили та їх неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 ГПК України. Представники відповідача-2 проти задоволення позову заперечили.

По виходу з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.03.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.07.2017 між Громадською організацією "Україна для усіх" (Орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (Орендодавець), укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7881 від 20.07.2017 (далі - договір оренди), за умовами п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 44,60кв.м., розміщене за адресою: м, Київ, вул. Еспланадна, 4-6, на 2-му поверсі будівлі (далі - Майно), що перебуває на балансі Головного управління регіональної статистики (Балансоутримувач).

Майно передається в оренду з метою розміщення громадської організації на до не використовується для провадження підприємницької діяльності (п. 1.2. договору оренди).

Пунктами 3.1. - 3.3. договору оренди сторони погодили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плата за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2017 - 2.208,31 грн. Орендна плата за перший місяць оренди липень 2017 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень місяць 2017року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Згідно з п. 3.4. договору оренди в разі користування Майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від Сторін причин та з інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 3.5. договору оренди).

Пунктом 3.6. договору оренди передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у відношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Це договір укладено строком на 2 роки 11 місяців та діє з 20.07.2017 до 20.06.2021 включно (п. 10.1. договору оренди).

20.07.2017 Орендодавець, Орендар та Балансоутримувач підписали акт приймання-передавання орендованого майна (в оренду).

Крім того, пунктом 5.11. договору оренди встановлено обов`язок Орендаря здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого Майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого Майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю.

20.07.2017 між Головним управлінням регіональної статистики (Перша сторона) та Громадською організацією "Україна для усіх" (Друга сторона) договір укладено про відшкодування витрат на утримання приміщення (далі - договір відшкодування витрат).

Згідно з п. п. 1.1., 1.2. договору про відшкодування витрат Перша сторона забезпечує обслуговування та утримання 9-ти поверхової адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 4-6, загальною площею 14651,7 кв.м, а саме: теплопостачання, енергопостачання, водопостачання та водовідведення, технічне обслуговування ліфтів, вивезення твердих побутових відходів, охорону будівлі, технічне обслуговування охоронної та пожежної сигналізації, дератизацію, дезінсекцію (далі - Послуги), а Друга сторона відшкодовує Першій стороні витрати за спожиті Послуги з утримання частини згаданої вище будівлі площею 44,6 кв. м. (далі - Приміщення), що знаходиться на балансі Першої сторони за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 4-6, за показниками приладів обліку (при їх наявності) на підставі відповідних актів реєстрації показників приладів обліку та/або пропорційно до займаної площі.

Умовами п. п. 5.1., 5.2. договору про відшкодування витрат, його укладено строком на 2 (два) роки 11 місяців, що діє з 20 липня 2017 року до 20 червня 2020 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань. Зміни або доповнення до цього Договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надання на розгляд іншою стороною.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на тих самих умовах, що зазначені у цьому Договорі, та на строк, який буде передбачено новим Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (п. 5.3. договору про відшкодування витрат).

У подальшому, додатковою угодою № 1 до договору про відшкодування витрат його сторони внесли зміни до цього правочину, зокрема, його п. п. 1.1., 1.2. виклали в новій редакції, за якою Перша сторона забезпечує обслуговування та утримання 9-ти поверхової адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 4-6, загальною площею 14 651,7 кв. м (далі - Будівля), отримує комунальні послуги (далі - Послуги) та сплачує земельний податок. Перша сторона на підставі документів, що підтверджують витрати на утримання орендованого нерухомого майна, отримані комунальні послуги та нарахування земельного податку, щомісячно надає Другій стороні акти надання комунальних послуг (далі - Акти) згідно з Договором та рахунки на відшкодування витрат і сплаченого земельного податку пропорційно до займаної нею площі (далі - Рахунки). Друга сторона користується приміщенням загальною площею 44,6 кв. м, що розміщене на другому поверсі Будівлі ( кімната № 202), (далі - Приміщення), і відшкодовує Першій стороні витрати за Послуги, зазначені в Переліку комунальних послуг, що споживаються Другою стороною (далі - Перелік), що додається, а також частину сплаченого Першою стороною земельного податку пропорційно до площі Приміщення (згідно з пунктом 271.1 Податкового кодексу України), на підставі Порядку розрахунку щомісячних платежів для відшкодування Другою стороною витрат, що додається.

Цією додатковою угодою пункт 2.2.1. договору про відшкодування витрат викладено в наступній редакції: "2.2.1. Дотримуватись Правил користування будівлею та Приміщенням, що додаються".

Також цією додатковою угодою сторони доповнили договір про відшкодування витрат, серед іншого, розділом 8, наступного змісту:

"8. Додатки до Договору

8.1. Невід`ємною частиною Договору є:

Додаток № 1 - "Перелік комунальних послуг, що споживаються Другою стороною Додаток № 2 - "Порядок розрахунку щомісячних платежів для відшкодування Другою стороною витрат";

Додаток № 3 - "Правила користування Будівлею та Приміщенням".

Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору від 20.07.2017 № б/н, відповідно до ст. 631 Цивільного Кодексу України починає діяти з 01 січня 2018 року, зберігає силу до кінця терміну дії зазначеного Договору (пункт 4. Додаткової угоди).

Додатком № 3 до договору про відшкодування витрат сторони погодили правила користування Будівлею та Приміщенням, якими передбачено: "1. Збереження у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі в оренду Приміщення та Будівлі.

2. Дотримання вимог пожежної безпеки, санітарно - технічних норм і правил, вимог, визначених у Кодексі цивільного захисту України.

3. Забезпечення дотримання пропускного режиму, встановленого у Будівлі, а саме:

3.1. Представники (працівники) Другої сторони входять (виходять) до (з) Будівлі після пред`явлення перепустки: у робочі дні з 8-30 до 18-30 годин;

в інший час - з дозволу Першої сторони за письмовим зверненням Другої сторони.

3.2. Відвідувачі Другої сторони допускаються до Будівлі в години (час), визначені у п.3.1 цих правил, після отримання перепусток відвідувачів за умови пред`явлення документів, що засвідчують їхні особи.

3.3. Особи, запрошені до участі у проведенні в Приміщенні/Будівлі нарад, засідань, зборів, конференцій, допускаються згідно зі списком, підписаним Першою стороною, за умови пред`явлення документів, що засвідчують їхні особи.

3.4. Матеріальні цінності вносяться (виносяться) працівниками Другої сторони з Будівлі на підставі відповідних документів, погоджених Першою стороною за письмовим зверненням Другої сторони".

30.06.2020 між Орендодавцем та Орендарем укладено договір №7881/01 про внесення змін до договору оренди.

Відповідно до договору №7881/01 сторони виклали пункт 3.1. договору оренди в новій редакції, відповідно до якої орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди травень 2020 року: 3.226,25 грн. Орендна плата за перший місяць оренди червень 2020 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень місяць 2020 року.

У пункті 3 договору №7881/01 сторони дійшли згоди, що умови передбачені умовами цього Договору з урахуванням вимог ч. 3 ст. 631 ЦКУ, розповсюджуються на відносини між ними, що виникли до його укладання, а саме з 20.06.2020 та діють до 20.05.2023 включно.

Всі інші умови договору оренди № 7881 від 20.07.2017 залишаються незмінними (п. 4 договору №7881/01).

За змістом ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

За частиною 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Особливості оренди державного майна встановлено Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Звертаючись до суду з даним позовом, Громадська організація "Україна для усіх" зазначає, що вона належним чином виконує умови укладених з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Головним управлінням регіональної статистики договорів.

Проте позивач, як Орендар, не може повною мірою користуватись орендованим майном, оскільки додатком № 3 до договору про відшкодування витрат встановлено обмеження щодо часу перебування у приміщенні. У договорі оренди такі обмеження відсутні.

Крім того, у своїх заявах по суті спору позивач зазначав, що охоронці будівлі примушують його працівників залишати приміщення до 18:30 год.

Зазначене, на думку позивача, створює перешкоди у користуванні майном.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Пунктом 7.2. договору оренди встановлено обов`язок Орендодавця не вчиняти дії, які б перешкоджали Орендарю користуватись орендованим майном на умовах цього договору.

Додатковою угодою № 1 до договору про відшкодування витрат сторони внесли зміни до його п. 2.2.1. та встановили обов`язок Першої сторони (позивача) дотримуватись Правил користування будівлею та Приміщенням (додаток № 3 до цього правочину).

Судом встановлено, що умови договору оренди не містять положень щодо графіку користування орендованим майном.

Такі положення встановлені договором про відшкодування витрат, і позивач такі умови погодив, підписавши додаткову угоду до договору.

Суд відзначає, що пунктом 3.1. додатку № 3 до договору про відшкодування витрат передбачено, що представники (працівники) Другої сторони входять (виходять) до (з) Будівлі після пред`явлення перепустки: у робочі дні з 8-30 до 18-30 годин; в інший час - з дозволу Першої сторони за письмовим зверненням Другої сторони.

При цьому позивачем не надано до матеріалів справи доказів письмового звернення до ГУ регіональної статистики для отримання дозволу перебування у Приміщенні в інший час.

Так само, у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до компетентних органів з приводу недопуску його працівників до Приміщення у погоджений час.

За своєю суттю доводи позивача про наявність перешкод у користуванні майном в цій частині зводяться до вимоги про встановлення іншого графіку роботи всієї будівлі, в якій знаходиться Приміщення (9-поверхової адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 4-6, загальною площею 14.651,7 кв.м.).

Суд звертає увагу на те, що позивач обізнаний із графіком роботи будівлі щонайменше з 2018 року, проте не відмовився від продовження строку оренди майна, натомість уклав договір №7881/01, яким продовжено строк оренди до 20.05.2023.

Наведені вище обставини в їх сукупності, на думку суду, свідчать про необґрунтованість і недоведеність доводів позивача про наявність перешкод у користуванні орендованим майном.

Суд відхиляє як необґрунтовані доводи позивача про те, що передбачений договором про відшкодування витрат графік користування Будівлею фактично вносить зміни до договору оренди, оскільки такі угоди є окремими правочинами та регулюють різні правовідносини між Орендарем, Орендодавцем та Балансоутримувачем.

Твердження позивача про те, що він розраховував при укладенні договору оренди на цілодобове та щоденне використання приміщення, не підтверджені жодними доказами, а договір оренди не визначає ні цілодобового, ні погодинного користування приміщенням.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на п. 124 Постанови Кабміну "Про деякі питання оренди державного та комунального майна", який стосується договорів зі встановленою погодинною орендою, оскільки до спірних правовідносин даний пункт не підлягає застосуванню.

Суд відхиляє також посилання позивача про невідповідність спірного договору про відшкодування витрат Примірному договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженому наказом Фонду державного майна України №1774 від 23.08.2000, як такі, що не відповідають дійсності, оскільки у пункті 2.2. такого Примірного договору визначено, що "Орендар зобов`язується: 2.2.1. Дотримуватись вимог установлених правил користування Будівлею та Приміщенням за цим Договором".

Крім того, суд відзначає, що позивач просить зобов`язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні майном шляхом визнання недійсним та неправомірним Договору про відшкодування витрат на утримання приміщення від 20.07.2017.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із частиною другою статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Судом встановлено, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні майном шляхом визнання недійсним та неправомірним Договору про відшкодування витрат на утримання приміщення від 20.07.2017, не є ні належним, ні ефективним.

Так, у разі наявності перешкод у користуванні майном користувач такого майна має пред`являти позовну вимогу про припинення конкретних дій або усунення певних визначених обставин, які створюють такі перешкоди, тож оспорення укладеного позивачем правочину не є належним та ефективним способом захисту його прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У той же час позивачем не обґрунтовано та жодним чином не доведено наявності підстав, визначених ст. ст. 203, 215 ЦК України, для визнання недійсним Договору про відшкодування витрат на утримання приміщення від 20.07.2017, а суд за результатом розгляду даної справи таких підстав не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні майном шляхом визнання недійсним та неправомірним Договору про відшкодування витрат на утримання приміщення №б/н від 20.07.2017 належить відмовити.

Доводи відповідачів, викладені у відзивах на позовну заяву, є обґрунтованими та позивачем не спростовані у встановленому законом порядку.

Щодо вимоги про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 74.940,82 грн, суд встановив наступне.

Такі вимоги обґрунтовані тим, що за місяць позивач має користуватись приміщенням 720 годин, натомість, використовує майно 220 годин, у зв`язку з чим ним було вирахувано середньорічну вартість години користування приміщенням.

За розрахунком позивача, він має сплачувати 30% від встановленої договором оренди плати, тож решта 70% сплачених орендних платежів підлягає поверненню йому відповідачами.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як вже встановлено судом, укладений договір оренди не є договором погодинної оренди майна, а орендна плата розраховується за календарний місяць відповідно до умов розділу 3 договору незалежно від кількості робочих годин Будівлі.

Пунктом 3.4. договору оренди передбачено визначення добової (а не погодинної) орендної плати у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди), яка розраховується пропорційно дням користування.

Таким чином, орендна плата позивачем має сплачуватися в порядку та розмірі, встановленому договором оренди, тож підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача 74.940,82 грн відсутні.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вказане в сукупності суд встановив, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та належним чином у встановленому законом порядку спростовані відповідачами, тож у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.03.2023

Суддя Т.М. Ващенко