Рішення

від 23.03.2023 по справі 910/6666/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.03.2023Справа № 910/6666/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО МІСТУ КИЄВУ

до УКРАЇНСЬКОГО СОЮЗУ ОБ`ЄДНАНЬ, ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ (УКРСОЮЗСЕРВІС)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство завод "Побутмаш"

про стягнення 71 553,39 грн.

за участю представників:

від позивача: Максюта Е.А.;

від відповідача: Косих С.І.;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

РЕГІОНАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО МІСТУ КИЄВУ звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до УКРАЇНСЬКОГО СОЮЗУ ОБ`ЄДНАНЬ, ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ (УКРСОЮЗСЕРВІС) про стягнення заборгованості в розмірі 71 553,39 грн., що виникла внаслідок порушення відповідачем умов Договору оренди № 4161 від 29.12.2008 в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів, що складається з суми основного боргу у розмірі 61 941,38 грн., пені у розмірі 6 150,05 грн., штрафу в розмірі 1 858,24 грн., інфляційних збитків у розмірі 1 603,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.06.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява, в якій останній зазначає, що станом на 02.06.2020 не отримав від позивача позовну заяву. Отже, з метою надання відзиву на позовну заву, просить суд зобов`язати позивача надіслати відповідачу позовну заяву з доданими до неї документами на поштову адресу «позивача»: Укрсоюзсервіс, а/с 131, поштове відділення №50, м. Київ, 04050.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 заяву УКРАЇНСЬКОГО СОЮЗУ ОБ`ЄДНАНЬ, ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ (УКРСОЮЗСЕРВІС) щодо повторного зобов`язання надіслати відповідачу позовну заяву з доданими до неї документами залишено без задоволення, запропоновано відповідачу ознайомитись з матеріалами справи та зняти необхідні копії у приміщенні Господарського суду міста Києва, запропоновано позивачу повторно надіслати відповідачеві копію позовної заяви з доданими до неї документами на адресу: Укрсоюзсервіс, а/с 131, поштове відділення №50, м. Київ, 04050.

02.07.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення.

27.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшов відзив.

11.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло доповнення до відзиву.

14.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

25.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження з проханням здійснювати розгляд справи №910/6666/20 у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 вирішено здійснювати розгляд справи №910/6666/20 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 28.10.2020, зобов`язано позивача надати суду оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду), встановлено відповідачу строк до 26.10.2020 для подачі до суду: - належних та допустимих доказів, що підтверджують обставини незаконного захоплення та знищення об`єкта договору оренди.

27.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовного засідання на іншу дату до отримання останніми доказів, що підтверджують обставини незаконного захоплення та знищення об`єкта договору оренди від Київської регіональної торгово-промислової палати.

28.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшли заперечення щодо доповнень до відзиву щодо залучення додаткових доказів.

Підготовче засідання, призначене на 28.10.2020, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 призначено підготовче засідання на 23.11.2020.

18.11.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшла відповідь на заперечення позивача.

У підготовчому засіданні 23.11.2020 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 21.12.2020.

26.11.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про огляд оригіналів документів.

16.12.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшли пояснення на відповідь відповідача.

У підготовчому засіданні 21.12.2020 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 03.02.2021.

28.01.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшла відповідь на пояснення.

03.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшли заперечення на відповідь на пояснення.

03.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 відкладено підготовче засідання у даній справі на 03.03.2021, встановлено позивачу та відповідачу строк до 24.02.2021 для складання та подання суду Акту обстеження спірного об`єкта договору оренди (державного нерухомого майна - нежилого приміщення будівлі площею 66,90 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Ямська, буд. 72-А) з обов`язковим зазначенням: відомостей стосовно відповідності нерухомого майна розташованого на земельній ділянці об`єкту договору оренди, переданому за спірним договором, меж земельної ділянки, на якій розташований зазначений об`єкт, площі, цільового призначення об`єкту нерухомості, фактичного його використання, відомостей стосовно стану нежилого приміщення на теперішній час, наявності та ступеню пошкоджень на будівлі, наявності безперешкодного доступу до нежилого приміщення будівлі, існування або відсутності факту проведення будівельних робіт, тощо.

12.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло повідомлення по справі.

22.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла інформація щодо проведення обстеження.

24.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

26.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшла копія листа (повідомлення).

01.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

02.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення інформації по справі до матеріалів справи.

03.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про виклик свідка

У підготовчому засіданні 03.03.2021 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 29.03.2021.

10.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

26.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи

26.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшли пояснення.

29.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшли показання свідка.

29.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про виклик свідка.

У судовому засіданні 29.03.2021 по справі №910/6666/20 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 19.04.2021.

06.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

14.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшли питання для експерта.

19.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 призначено по справі №910/6666/20 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі №910/6666/20 зупинено на час проведення експертизи.

27.05.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли листи щодо погодження строків проведення експертизи понад 90 календарних днів, а також надійшло повідомлення про направлення рахунку за проведення експертизи позивачу.

27.05.2021 до Господарського суду міста Києва від судового експерта Київського НДІСЕ надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі №910/6666/20 скасовано, справу №910/6666/20 направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

23.09.2021 матеріали справи повернулися до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 призначено підготовче засідання на 17.11.21. Явку представників учасників справи визнано обов`язковою.

16.11.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 відкладено підготовче засідання на 22.12.2021.

17.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

22.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про залучення заяв свідків до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 22.12.2021 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 16.02.2022.

24.01.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшли пояснення по справі.

28.01.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

02.02.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшла відповідь на пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 повідомлено учасників справи, що призначене на 16.02.2022 підготовче засідання не відбудеться у зв`язку із направленням судді Приходько І.В. на навчання згідно з Календарним планом Національної школи суддів України та призначено підготовче засідання на 21.02.2022.

21.02.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2022 учасників справи було повідомлено, що у підготовчому засіданні 21.02.2022 по поданій справі було відкладено розгляд справи на 16.03.2022, підготовче засідання, призначене на 16.03.2022, не відбулось у зв`язку з введенням на території України режиму воєнного стану, а також у зв`язку з існуванням загрози життю та здоров`ю людей.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 призначено підготовче засідання на 12.09.2022.

12.09.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 12.09.2022 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 19.10.2022.

17.10.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання, яке було призначене на 19.10.2022 не відбулось у зв`язку із знаходженням судді Приходько І.В. на лікарняному та призначено підготовче засідання на 16.11.2022.

16.11.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство завод "Побутмаш" та відкладено підготовче засідання на 21.12.2022.

15.12.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

21.12.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 повідомлено сторін, що судові засідання призначені на 21.12.2022 не відбулись у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території міста Київ та призначено підготовче засідання на 19.01.2023.

12.01.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшла відповідь на клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 повідомлено сторін, що судові засідання призначені на 19.01.2023 не відбулись у зв`язку з відсутністю електропостачання до будівель суду, про що складено акт та призначено підготовче засідання на 08.02.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.03.2023.

У судовому засіданні 23.03.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.03.2023 заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у позові повністю.

Представник третьої особи у судове засідання 23.03.2023 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Частиною першою статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

29.12.2008 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4161 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення будівлі площею 66,90 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А, що перебуває на балансі Державного підприємства заводу «Побутмаш» (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.08.2008 і становить 491 000,00 грн. (далі - об`єкт оренди).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення видавництва засобів масової інформації та видавничої продукції, що видаються українською мовою.

За змістом п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір укладено строком на 2 роки та 11 місяців, що діє з 29.12.2008 до 28.11.2011 включно.

29.11.2008 між сторонами був підписаний акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування об`єкт оренди.

Сторонами неодноразово вносилися зміни до Договору, в тому числі і в частині продовження строку його дії. Зокрема, 23.11.2017 було укладено договір №4161/03 про внесення змін до Договору, якими сторонами погоджено продовжити дію Договору на 2 роки та 11 місяців з 29.09.2017 по 29.08.2020. Крім того, сторони внесли зміни у фактичну площу об`єкта оренди, зазначивши актуальний розмір орендованого приміщення - 65,2 кв.м.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що з грудня 2018 по березень 2020 року орендна плата орендарем сплачена не була, то станом на 22.04.2020 заборгованість відповідача за Договором становить 71 553,39 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 61 941,38 грн., пені у розмірі 6 150,05 грн., штрафу в розмірі 1 858,24 грн., інфляційних збитків у розмірі 1 603,72 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, вказує на обставини того, що 14.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІСО» незаконним способом захопило територію і 5 об`єктів нерухомого майна за адресою м. Київ, вул. Ямська, 72-А, в тому числі і орендоване за Договором нерухоме майно.

Листом №01/1-95 від 16.11.2018 відповідач повідомив позивача про факт захоплення об`єкту оренди, і надалі неодноразово звертався з листами про неможливість використання ним як орендарем спірного приміщення.

На підтвердження неможливості користування об`єктом оренди увесь спірний період, відповідач зазначає, що по факту захоплення земельної ділянки на якій було розміщено об`єкт оренди, за заявою орендаря Голосіївським управлінням поліції ГУ НП в м. Києві було порушено кримінальне провадження № 12018100010010423.

Також відповідач вказує, що в грудні 2018 об`єкт оренди був повністю зруйнований, у зв`язку з чим позивач звертався до Голосіївського управління поліції ГУ НП в м. Києві, яким було відкрито, зокрема кримінальне провадження №12019100010002027.

Наполягаючи на неможливості використовувати об`єкт оренди увесь спірний період, відповідач зазначає про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Приписами ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Орендоване за Договором майно є державним, а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за договором оренди орендаря може бути зобов`язано використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов`язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Суд зазначає, що специфіка конкретного спору характеризується комплексним предметом доказування.

Відповідно до частини 2 статті 79 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи, що предметом позову виступають матеріально-правові вимоги позивача про стягнення боргу з орендної плати, нарахованих штрафних санкцій та інфляційних втрат, які, за твердженням позивача, виникли внаслідок порушення відповідачем умов Договору, до предмету доказування безпосередньо належить та сукупність обставин, що здатна підтвердити правомірність та обґрунтованість позовних вимог. Обов`язок доказування і подання доказів в цій частини покладається на позивача на підставі частини першої статті 74 ГПК України.

У свою чергу з матеріалів справи вбачається, що суть заперечень відповідача проти позову полягає у твердженнях про об`єктивну неможливість використовувати об`єкт оренди, починаючи з 14.11.2018 та протягом усього спірного періоду через обставини, за які він не відповідає.

Суд зауважує, що підтвердження обставин неможливості використовувати об`єкт оренди протягом усього спірного періоду так само належить до предмета доказування, оскільки має істотне значення для розгляду справи та є прямою підставою для звільнення орендаря від орендної плати за весь час у випадку існування цих обставин (частина шоста статті 762 ЦК України). Надання доказів в цій частини покладається безпосередньо на відповідача на підставі частини першої статті 74 ГПК України через те, що саме відповідач посилається на такого роду обставини.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить як правомірність позовних вимог позивача (докази на підтвердження яких мав надати позивач протягом розгляду спору), так і наявність підстав, передбачених частиною шостою статті 762 ЦК України, з якими закон пов`язує пряме звільнення відповідача від орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (докази на підтвердження яких мав надати відповідач протягом розгляду спору).

За результатом повного та всебічного розгляду матеріалів справи, заслуховування доводів та пояснень сторін суд констатує, що у конкретному спорі сторони оперували суперечливими доказами, надавали контрадикційні пояснення щодо істотних обставин справи, здійснювали діаметрально протилежні посилання на дії та події, що відбувалися у період спірних правовідносин.

Намагання суду розв`язати суперечливі моменти в частині доводів обох сторін щодо існування/перепланування/руйнування/пошкодження/знищення об`єкта оренди шляхом призначення судової експертизи у справі були нівельовані позивачем внаслідок оскарження ухвали суду про призначення судової експертизи та подальшого її скасування судом апеляційної інстанції. Наданою судом можливістю скласти спільний акт обстеження майна сторони не скористались, склавши кожен свій акт, в якому вказали інформацію, що є аналогічною раніше викладеним доводам.

З урахуванням цих обставин суд дійшов висновку, що оцінка наданих сторонами доказів має відбуватися із застосуванням оптимального стандарту доказування - стандарту більшої переконливості (вірогідності) доказів, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (Див. п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Вищенаведені обставини зумовлюють розмежування доказів, які кожна із сторін покладає в основу своїх доводів та заперечень.

При цьому суд зазначає, що у випадку встановлення обставин неможливості користування орендарем об`єктом оренди у спірний період, з`ясування правильності розрахунків, обчислення періодів нарахування орендних платежів втрачає будь-яку процесуальну доцільність, оскільки таке нарахування по суті є безпідставним та таким, що суперечить приписам частини шостої статті 762 ЦК України.

Так, на підтвердження власних доводів щодо неможливості користування об`єктом оренди у спірний період відповідач, серед іншого, посилається на такі докази:

- численні листи, що направлялися відповідачем до Регіонального відділення ФДМУ по місту Києву, а також безпосередньо до Фонду державного майна України, починаючи з листопада 2018 року, у яких, зокрема йшлося: про неможливість використовувати об`єкт оренди через те, що працівники ТОВ «ТІСО» не допускали працівників відповідача на територію та безпосередньо до орендованого приміщення; щодо фактів руйнування орендованого приміщення; будівництва нової споруди на місці об`єкта оренди тощо (зокрема, листи, отримання яких датовано: 16.11.2018, 07.12.2018, 11.12.2018, 29.12.2018, 08.01.2019, 25.01.2019, 01.02.2019, 18.02.2019, 07.06.2019, 09.06.2020);

- листи та заяви, що були направлені відповідачем на адресу органів прокуратури та поліції, у яких йшлося про аналогічні факти порушень та блокування доступу до об`єкта оренди;

- протокол огляду місця події від 27.12.2018, складений прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 міста Києва у межах кримінального провадження № 12018100010010423, в якому зафіксований факт того, що земельна ділянка за адресою вул. Ямська 72-А огороджена та опечатана Голосіївським управлінням поліції ГУ НП в м. Києві; наявні залишки будівельного сміття; біля воріт знаходиться напівзруйнована споруда білого кольору, за нею міститься напівзруйнована двоповерхнева споруда, збудована з червоної цегли;

- клопотання про проведення огляду місцевості та приміщень від 24.02.2019, складене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 міста Києва у межах кримінального провадження № 12018100010010423, в якому прокурор здійснює посилання на факт пошкодження державного нерухомого майна, зокрема, наявність на огородженій території по вул. Ямській 72-А державного нерухомого майна - одноповерхневої нежитлової будівлі, в якій зруйновано зовнішню стіну та розібрано частину даху, а також на факт самовільного захоплення земельної ділянки;

- ухвала про проведення огляду, ухвалена слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2019, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 міста Києва у межах кримінального провадження № 12018100010010423, та в якій міститься посилання на мотивування, що є аналогічним викладеному у клопотанні від 24.02.2019;

- протокол огляду місця події від 21.03.2019, складений на виконання ухвали слідчого судді, в якому зафіксовано пояснення виконавчого директора відповідача стосовно знесення трьох будівель на території, одне з яких належить Фонду, інші два - відповідачу;

- акт обстеження об`єкта оренди від 24.01.2019 (складений інвентаризаційною комісією у складі виконавчого директора відповідача, бухгалтера та спеціаліста І категорії), в якому констатовано, що об`єкт оренди не може використовуватися за призначенням у зв`язку з фактичним його знищенням;

- довідка КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» НЖ-2020 № 1287 від 01.09.2020, в якій констатована відсутність об`єкта оренди за адресою вул. Ямська 72-А та той факт, що на місці об`єкта оренда збудована нова будівля;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 222926348 станом на 07.09.2020, в якому відсутні відомості щодо об`єкта оренди площею 65,2 кв.м. за адресою вул. Ямська 72-А, натомість наявні відомості щодо розташування за цією адресою трьох нежитлових будівель площею 33,7 кв.м., 165,4 кв.м. та 25,7 кв.м.;

- фотознімки, на яких, за твердженням відповідача, зафіксований об`єкт оренди до 14.11.2018, здійснена фіксація руйнувань об`єкта оренди, а також здійснено фіксацію нової будівлі, що побудована на місці, де знаходився об`єкт оренди;

- технічний звіт КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» про проведення обстеження та встановлення технічного стану державного нерухомого майна - одноповерхової будівлі за літерою «А» площею 65,2 кв.м. за адресою вул. Ямська, буд. 72-А, в якому зафіксовані результат проведеного у грудні 2021 року досліджень, виявлено відсутність нежитлової будівлі, що була об`єктом оренди за Договором, укладеного між сторонами, а також встановлено, що нова будівля не відповідає правовстановлюючим документам на будівлю за літерою «А» площею 65,2 кв.м. за адресою вул. Ямська, буд. 72-А.

Заперечення позивача щодо обставин неможливості користування відповідачем об`єктом оренди, а також уся сукупність доводів та доказів, наданих позивачем в аспекті підтвердження правомірності позовних вимог та наявності обов`язку відповідача сплатити орендну плату за період з грудня 2018 року по березень 2020 року, характеризуються наступними тезами:

- усі подані відповідачем докази не є належними доказами того, що орендар не мав можливості користуватися об`єктом оренди, зокрема через те, що серед поданих відповідачем доказів відсутній висновок Торгово-промислової палати України, яким було б підтверджено настання форс-мажорних обставин або обставин непереборної сили;

- наполягаючи на тому, що об`єкт оренди був знищений, відповідач не подав документів, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна;

- оскільки Договір не був визнаний недійсним та фактично діяв до серпня 2020 року, орендар мав сплачувати орендну плату за будь-яких обставин;

- у випадку неможливості користування об`єктом оренди, орендар повинен був ініціювати розірвання Договору, а якщо цього не зробив - повинен був здійснювати орендні платежі у повному обсязі протягом усього періоду дії Договору.

В цьому аспекті суд зазначає про хибність та безпідставність доводів позивача, враховуючи наступне.

Частинами 5, 6 статті 762 ЦК України визначено, що плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) вказала, що наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно із частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

З урахуванням викладеного вище Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відсутність у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, доводи позивача про те, що неможливість використовувати об`єкт оренди має бути пов`язаною виключно із обставинами непереборної сили є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи вищенаведену правову позицію, суд зазначає, що на противагу всьому масиву матеріалів, що надавалися відповідачем на підтвердження обставин об`єктивної неможливості орендаря користуватися об`єктом оренди (серед яких багаточисленні листи відповідача з інформацією щодо обставин блокування доступу до об`єкта оренди та його руйнування, протоколів, складених правоохоронними органами внаслідок огляду місця події, у яких зафіксовано факт пошкодження майна та самовільного захоплення земельної ділянки, довідки та технічного звіту БТІ, у яких констатована відсутність об`єкта оренди за належною адресою тощо) позивач, зі своєї сторони, не надав жодного належного та вірогідного доказу на підтвердження того факту, що увесь спірний період орендар безперешкодно користувався об`єктом оренди, незважаючи на ті події, що відбувалися навколо приміщень, розташованих за адресою вул. Ямська, 72-А та були зафіксовані у численних документах, в тому числі правоохоронними органами.

Таким чином, суд враховує всю сукупність матеріалів, яка переконливо вказує на неможливість безперешкодного доступу до об`єкта оренди та використання його орендарем за призначенням у спірний період з підстав, що не залежали від нього. Внаслідок встановлення цих обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення орендаря від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає на підставі частини шостої статті 762 ЦК України.

Окремо суд зазначає, що намагання позивача систематично наголошувати на обов`язку відповідача надати беззаперечні докази знищення чи пошкодження орендованого майна суд розцінює критично, враховуючи той факт, що відповідач увесь період був лише орендарем спірного приміщення та за своїм статусом орендаря не мав володіти доказами такого характеру. Натомість суд враховує, що об`єкт оренди є державним нерухомим майном, тоді як обов`язок здійснювати контроль за використанням орендованого нерухомого майна покладений безпосередньо на позивача відповідно до п 5.3. Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Тож ураховуючи численні повідомлення відповідача щодо неможливості користуванням об`єктом оренди, які систематичні направлялися позивачеві, а також обізнаність позивача про факт порушення кримінальних проваджень, зокрема з підстав імовірного руйнування та незаконного заволодіння об`єктом оренди, саме позивач є тією особою, яка мала здійснювати своєчасний контроль за орендованим майном та володіти беззаперечними доказами актуального стану об`єкта оренди та можливістю його використання за призначенням орендарем.

У свою чергу, всупереч покладеного обов`язку щодо здійснення контролю за використанням орендованого нерухомого майна, що перебуває у власності держави, протягом усього розгляду справи позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, яким би було підтверджено актуальний стан орендованого майна та його фактичне існування за відповідною адресою.

У той же час позивач вибудував власну процесуальну позицію по справі безпосередньо на систематичному запереченні належності доказів, поданих відповідачем, послуговуючись при цьому виключно фактом дійсності правочину у спірний період.

Така позиція позивача обумовлює те, що у конкретному випадку суд має лише презюмувати правомірність та доведеність позовних вимог, а не покласти в основу рішення встановлені під час повного та всебічного розгляду істотні обставини справи. За висновком суду, обрана позивачем пасивна модель процесуальної поведінки в цьому аспекті не ґрунтується на принципах справедливості, змагальності сторін, доведенні перед судом переконливості власних доводів, не направлена на досягнення визначеності правовідносин між сторонами, а також не сприяє встановленню істини.

У свою чергу Верховний Суд звертав увагу, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 522/22023/16-ц.

При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність (постанова Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17).

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції принципу справедливості розгляду справи судом. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.19 у справі № 342/180/17-ц).

З урахуванням наведених правових позицій суд приймає усю сукупність доказів, що прямо чи опосередковано (зі значним ступенем вірогідності) вказують на об`єктивну неможливість використовувати відповідачем об`єкт оренди у спірний період з незалежних від орендаря причин. Такі обставини вказують на безпідставність та недоведеність позовних вимог, в тому числі через те, що у випадку задоволення позову, суд має покласти в основу рішення виключно припущення позивача (які не підтвердженні жодними вірогідними доказами), що орендар начебто мав безперешкодний доступ до об`єкта оренди та користувався ним, всупереч усієї сукупності значно вірогідніших доказів, що прямо свідчать про протилежне. Це є неприпустимим в аспекті належного відправлення правосуддя, яке за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов не є достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2023.

Суддя І.В. Приходько