Рішення від 30.03.2023 по справі 911/2450/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2450/22

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ-СТАР ТРЕЙД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промітулз Україна» про стягнення 153 549,84 грн

без виклику учасників процесу

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІ-СТАР ТРЕЙД» (далі позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промітулз Україна» (далі відповідач) про стягнення 153 549,84 грн., з яких: 92 442,32 грн. основного боргу, 18 849,57 грн. пені, 23 199,54 грн. штрафу, 1907,71 грн. процентів річних, 17150,70 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач не виконав свого зобов`язання з оплати товару, отриманого за Договором поставки № 330 від 20.01.2022.

2.Стислий виклад позицій відповідача та інших учасників справи

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві зазначив, що позивач не довів наявність заборгованості відповідача за товари, поставлені відповідно до видаткової накладної №843 від 28.01.2022 року (2 797,20 грн.); видаткової накладної № 909 від 31.01.2022 року (9 271,80 грн.) та видаткової накладної № 4146 від 30.06.2022 року (8 295,00 грн.), тому що вказані накладні підписані тільки позивачем та не підписані відповідачем і не є доказом отримання зазначених в них товарів відповідачем.

Крім того, на думку відповідача, передбачені укладеним між сторонами Договором поставки № 330 від 20.01.2022 року штрафні санкції за невиконання та неналежне виконання відповідачем власних зобов`язань, є надмірно великими та неспівмірними вчиненому правопорушенню, а у зв`язку з наявністю обставин непереборної сили - введенням воєнного стану в Україні, на суму боргу не можуть бути нараховані пеня, штраф, відсотки річних та інфляційні втрати.

3.Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 30.11.2022 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву ТОВ «ДІ-СТАР ТРЕЙД» без руху, у зв`язку з недотриманням на момент подання позовної заяви вимог ст.ст. 162, 164, 172, 174 України, надавши 10 днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків.

21.12.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків, яка передана судді Антоновій В.М. 16.01.2023 (після виходу з відпустки).

Ухвалою від 17.01.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 17.02.2023 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 03.03.2023 (включно).

27.02.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд прийняти відзив та поновити строк, встановлений для його подання, визнавши причини пропуску процесуального строку поважними.

Ухвалою від 02.03.2023 суд поновив відповідачу процесуальний строк для подання відзиву та продовжив позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву до 09.03.2023 (включно), а відповідачу строк для подання до суду та позивачу заперечень на відповідь на відзив до 17.03.2023 (включно).

17.03.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 21.03.2023 суд поновити позивачу строк для подання відповіді на відзив та продовжив відповідачу строк для подання до суду та позивачу заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву до 28.03.2023 (включно).

29.03.2023 (здано до відділення поштового зв`язку 28.03.2023) на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Враховуючи вищевикладене та приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення за наявними у справі матеріалами

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

20 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІ-СТАР ТРЕЙД» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промітулз Україна» (Покупець), був укладений Договір поставки № 330, згідно з п. 2.1. якого Постачальник зобов`язувався передавати у встановлений строк у власність Покупця готову продукцію, аксесуари і запасні частини, надавати послуги, а Покупець зобов`язувався прийняти Товар/Послугу в асортименті, кількості та за ціною, узгодженою Сторонами, і сплатити певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.2. Договору поставки рахунки-фактури, видаткові накладні та акти виконаних робіт, що видаються Постачальником, крім беззаперечного доказу одержання Товару/Послуги Покупцем мають силу специфікацій в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 5.1. Договору поставки ціна на Товар/Послугу встановлюється в національній валюті України - гривні, узгоджується Сторонами у Замовленні та зазначається в видаткових накладних та актах прийому-виконання робіт (послуг), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 5.3. Договору поставки Покупець оплачує Товар/Послугу, що поставляється/надаються згідно умов цього Договору, шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника грошових коштів у національній валюті України (гривні), при цьому Сторони погодили, що оплата здійснюється Покупцем протягом 21 (двадцять один) календарний день з моменту поставки/надання Товару/Послуг.

Відповідно до п. 5.4. Договору поставки зобов`язання Покупця по оплаті вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно з п. 5.5. Договору поставки Постачальник мас право зараховувати отримані від Покупця кошти в рахунок погашення існуючої заборгованості Покупця перед Постачальником за поставлені/надані Товари/Послуги, яка виникла раніше незалежно від призначення платежу.

Відповідно до умов укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору № 331 про електронний документообіг від 20.01.2022 року сторони домовились про організацію електронного документообігу між собою з використанням комп`ютерних програм «M.E.Doc» та комп`ютерної програми VCHASNO.

Згідно п. 2.7. Договору про електронний документообіг Е-документи вважаються підписаними і набирають чинності у випадках, коли вони були підписані КЕП (ЕЦП) Стороною-відправником та надіслані Стороні - одержувачу, якщо протягом 3 (трьох) календарних днів, Сторона-одержувач не підписала такі Е-документи та не надіслала Стороні-відправнику мотивованої відмови від підписання Е-документів. Мотивована відмова від підписання Е-документів може надсилатися через механізм відхилення Е-документа з обов`язковим надання коментарів про обґрунтовані причини відхилення.

На виконання умов Договору поставки за замовленнями відповідача позивачем в період з 01.02.2022 року по 30.06.2022 року включно було поставлено товару та надано послуг відповідачу на загальну суму 243 661,68 грн., що підтверджується: видатковою накладною № 506 від 20.01.2022, видатковою накладною № 753 від 26.01.2022, видатковою накладною № 843 від 28.01.2022, видатковою накладною № 909 від 31.01.2022, видатковою накладною № 1077 від 03.02.2022, видатковою накладною № 1203 від 07.02.2022, видатковою накладною № 1421 від 09.02.2022, видатковою накладною № 1628 від 15.02.2022, видатковою накладною № 1768 від 17.02.2022, видатковою накладною № 2224 від 21.02.2022, видатковою накладною № 2360 від 22.02.2022, видатковою накладною № 3860 від 20.06.2022, видатковою накладною № 3922 від 21.06.2022, видатковою накладною № 4146 від 30.06.2022.

Натомість, відповідач сплатив позивачу лише 151 219,36 грн., що підтверджується: банківською випискою від 14.02.2022р., банківською випискою від 16.02.2022, банківською випискою від 21.02.2022, банківською випискою від 20.06.2022, банківською випискою від 21.06.2022, Банківською випискою від 30.06.2022 та Актом звірки взаємних розрахунків за Договором поставки № 330 від 20.01.2022 року між ТОВ «ДІ-СТАР ТРЕЙД» і ТОВ «ПРОМІТУЛЗ УКРАЇНА» за період з 20.01.2022 року по 07.11.2022 року від 07.11.2022 року.

Таким чином, станом на 07.11.2022 існує непогашена заборгованість відповідача за Договором поставки на загальну суму 92 442,32 грн.

Позивач намагався врегулювати спір в досудовому порядку шляхом направлення відповідачу 05 вересня 2022 року на його адресу претензії вих. № 02-09/22 від 05.09.2022 року про сплату заборгованості в розмірі 92 442,35 грн. та Акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ «ДІ-СТАР ТРЕЙД» та ТОВ «Промітулз Україна», що підтверджується фіскальним чеком від 05.09.2022 року, накладною № 0209426450018 від 05.09.2022 та описом вкладення у цінний лист №0209426450018 від 05.09.2022

Претензію вих. № 02-09/22 від 05.09.2022 року разом з додатками відповідач отримав 22 вересня 2022 року, про що свідчать відомості про трекінг поштового відправлення №0209426450018, розміщені у відкритому доступі на веб-ресурсі АТ «УКРПОШТА».

Однак, станом на день подання цієї позовної заяви, відповіді на претензію вих. № 02- 09/22 від 05.09.2022 року позивач від відповідача не отримав, підписаний примірник Акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ «ДІ-СТАР ТРЕЙД» та ТОВ «Промітулз Україна» за період з 01.02.2022р. по 10.08.2022р. від 10.08.2022 року та/або зауважень до нього відповідач не надіслав.

Ураховуючи те, що відповідач у добровільному порядку не сплатив наявну у нього заборгованість перед позивачем, останній звернувся із даним позовом до суду.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, що містить ознаки договору поставки та договору надання послуг.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 92 442,32 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості.

Щодо недоведеності заборгованості за поставлені позивачем товари відповідно до видаткової накладної № 843 від 28.01.2022 року, видаткової накладної № 909 від 31.01.2022 року та видаткової накладної № 4146 від 30.06.2022 року, суд зазначає наступне.

Як свідчать відмітки на видаткових накладних № 843 від 28.01.2022 року та № 909 від 31.01.2022, вони були підписані позивачем та направлені відповідачеві як Е-документ та згодом підписані відповідачем.

Факт отримання відповідачем товарів за вказаними накладними підтверджується і тим, що відповідач здійснив перерахування оплати за ці товари 21.02.2022 року відповідно до Банківської виписки від 21.02.2022 року з зазначенням призначення платежу: «Оплата, згідно рахунків № 574 від 21.01.22р. і № 942 від 31.01.22р., за інструмент».

Як свідчать відмітки на видатковій накладній № 4146 від 30.06.2022 року, вона була підписана позивачем та направлена відповідачеві як Е-документ 07.07.2022 року, а отримана відповідачем 10.08.2022 року. Оскільки відповідач не надіслав позивачу мотивовану відмову від підписання цієї видаткової накладної, то в силу приписів п. 2.7. Договору № 331 про електронний документообіг від 20.01.2022 року ця видаткова накладна вважається підписаною відповідачем й доводить факт отримання відповідачем товару від позивача на суму 8 295,00 грн.

Крім того, товари за вказаною видатковою накладною надсилались відповідачу за допомогою перевізника ТОВ «НОВА ПОШТА» та про їх отримання відповідачем свідчать відомості в Експрес-накладній № 20400286908341 від 01.07.2022 року. 04.07.2022 року о 14.25 представник ТОВ «Промітулз Україна» Король Микола отримав вантаж від ТОВ «ДІ-СТАР ТРЕЙД» вагою 1,6 кг.: запчастини оголошеною вартістю 8 295,00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 92 442,32 грн., а відтак, задоволення позовних вимог у цій частині.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18 849,57 грн. пені, 23 199,54 грн. штрафу, 1907,71 грн. процентів річних, 17150,70 грн. інфляційних втрат.

Пунктом 5.5 Договору поставки визначено, що Постачальник має право зараховувати отримані від Покупця кошти в рахунок погашення існуючої заборгованості Покупця перед Постачальник за поставлені/надані Товари/Послуги, яка виникла раніше незалежно від призначення платежу.

Суд звертає увагу, що у випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно з яким здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований у ст.534 ЦК України , яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В цьому випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо); у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка в разі їх нарахування на підставі договору або закону; і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає: якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, установлена ст.534 цього кодексу, застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст.534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження або платіж буде отримано без реквізиту «призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Тобто, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №904/12527/16, від 26.09.2019 у справі №910/12934/18.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що зарахування отриманих від Покупця коштів здійснюється Постачальником в рахунок погашення існуючої заборгованості, яка виникла раніше, що повністю узгоджується з приписами п. 5.5 Договору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати Покупцем вартості поставленого Постачальником Товару, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день такого прострочення. В разі несвоєчасної оплати Покупцем вартості поставленого Постачальником Товару більше ніж на 10 (десять) календарних днів, Покупець зобов`язаний додатково сплатити Постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцять) % від суми заборгованості. Сплата пені та штрафу Покупцем здійснюються у продовж 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Покупцем претензії від Постачальника та не звільняє Покупця від виконання зобов`язань за цим Договором. В разі несвоєчасної оплати Покупцем вартості наданих Послуг, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день такого прострочення. В разі несвоєчасної оплати Покупцем вартості наданих Послуг більше ніж на 10 (десять) календарних днів, Покупець зобов`язаний додатково сплатити Постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцять) % від суми заборгованості. Сплата пені та штрафу Покупцем здійснюються у продовж 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Покупцем претензії від Постачальника та не звільняє Покупця від виконання зобов`язань за цим Договором.

Тобто, умовами Договору сторони погодили застосування у разі прострочення оплати платежів, визначених Договором, пені та штрафу одночасно.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові 02.04.2019р. у справі №917/194/18, одночасне стягнення штрафу та пені не є притягненням до подвійної відповідальності та не суперечить ст. 61 Конституції України. Наведена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, відповідно до якої одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно із ст.549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 849,57 грн. пені, 23 199,54 грн. штрафу, 1907,71 грн. процентів річних, 17150,70 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Суд критично оцінює твердження відповідача щодо неспівмірності штрафних санкцій, оскільки відповідач не наводить жодних доводів та не надає жодних доказів того, що застосовані позивачем штрафні санкції є надмірно великими чи неспівмірними з нанесеною шкодою.

Стосовно форс-мажорних обставин, то відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 р. у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

На думку суду, воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти.

При цьому, суд враховує, що вже після запровадження в Україні військового стану, у червні 2022 року відповідач прийняв у позивача товар та жодним чином не повідомив про неможливість виконання своїх зобов`язань за договором.

Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

З огляду на вказане не може вважатись також форс-мажорною обставиною і посилання відповідача на скрутне фінансове становище, спричинене військовою агресією російської федерації. При цьому суд також враховує положення ст. 617 ЦК України, згідно з якими не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували скрутне фінансове становище саме відповідача, доказів вжиття відповідачем заходів щодо його покращення.

Стосовно клопотання відповідача про відстрочення оплати основного боргу протягом 2 календарних місяців після закінчення військового стану, суд зазначає про те, що процесуальним законодавством (ч. 5 ст. 331 ГПК України) передбачено максимальний термін відстрочення в один рік з дня ухвалення рішення, а часові рамки зазначених заявником обставин об`єктивно не можуть бути визначенні.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Усі інші твердження та заперечення сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ-СТАР ТРЕЙД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промітулз Україна» про стягнення 153 549,84 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промітулз Україна» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Лінійна, 32, код ЄДРПОУ 38011256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ-СТАР ТРЕЙД» (04080, м. Київ, вул. Чорноморська, 1, код ЄДРПОУ 31955061) 92 442 (дев`яносто дві тисячі чотириста сорок дві) грн. 32 коп. основного боргу, 18 849 (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн. 57 коп. пені, 23 199 (двадцять три тисячі сто дев`яносто дев`ять) грн. 54 коп. штрафу, 1907 (одну тисячу дев`ятсот сім) грн.71 коп. 3% річних, 17150 (сімнадцять тисяч сто п`ятдесят) грн. 70 коп. інфляційних втрат та 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Суддя В.М. Антонова