Постанова

від 25.09.2023 по справі 911/2450/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2023 р. Справа№ 911/2450/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

розглянувши у письмовому проваджені матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-СТАР ТРЕЙД"

на рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2023

у справі № 911/2450/22 (суддя - Антонова В.М. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-СТАР ТРЕЙД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промітулз Україна"

про стягнення 153 549,84 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІ-СТАР ТРЕЙД» (далі - позивач, ТОВ «ДІ-СТАР ТРЕЙД») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промітулз Україна» (далі - відповідач, ТОВ «Промітулз Україна», скаржник) про стягнення 153 549,84 грн., з яких: 92 442,32 грн. основного боргу, 18 849,57 грн. пені, 23 199,54 грн. штрафу, 1907,71 грн. процентів річних, 17 150,70 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач не виконав свого зобов`язання з оплати товару, отриманого за Договором поставки № 330 від 20.01.2022.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі № 911/2450/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-СТАР ТРЕЙД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промітулз Україна" про стягнення 153 549,84 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промітулз Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-СТАР ТРЕЙД" 92 442,32 грн. основного боргу, 18 849,57 грн. пені, 23 199,54 грн. штрафу, 1 907,71 грн. 3% річних, 17 150,70 грн. інфляційних втрат та 2 481,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність таких вимог.

Водночас судом першої інстанції зазначено, що відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували скрутне фінансове становище саме відповідача, доказів вжиття відповідачем заходів щодо його покращення.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промітулз Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Дану апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2023 у справі № 911/2450/22. Стягнути з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3721, 50 грн.

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а також рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому на думку відповідача, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що позивач не довів наявність заборгованості відповідача за товари, поставлені відповідно до видаткової накладної №843 від 28.01.2022 (2 797,20 грн.); видаткової накладної № 909 від 31.01.2022 (9 271,80 грн.) та видаткової накладної № 4146 від 30.06.2022 (8 295,00 грн.), тому що вказані накладні підписані тільки позивачем та не підписані відповідачем і не є доказом отримання зазначених в них товарів відповідачем.

Крім того, на думку скаржника, передбачені укладеним між сторонами Договором поставки № 330 від 20.01.2022 року штрафні санкції за невиконання та неналежне виконання відповідачем власних зобов`язань, є надмірно великими та неспівмірними вчиненому правопорушенню, а у зв`язку з наявністю обставин непереборної сили - введенням воєнного стану в Україні, на суму боргу не можуть бути нараховані пеня, штраф, відсотки річних та інфляційні втрати.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та клопотання

22.05.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до наступного:

- не зазначено в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення суду першої інстанції;

- не зазначено поважних причин неподання доказів під час розгляду справи судом першої інстанції;

- не обґрунтовано та не доведено підстав звільнення від виконання зобов`язань та від відповідальності за їх невиконання через дію обставин непереборної сили.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 справу № 911/2450/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 витребувано справу № 911/2450/22 у Господарського суду Київської області.

04.05.2023 справа № 911/2450/22 надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промітулз Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2023 у справі № 911/2450/22. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Щодо доданих до апеляційної скарги: посвідчення добровольця територіальної оборони серії 10 №° 959 від 30.04.2022, контракт добровольця територіальної оборони директора Відповідача ОСОБА_1 від 30.04.2022 року, Наказ №° 111-35K командира добровольчого формування територіальної громади міста Києва № 3 від 17.05.2022, посвідчення добровольця територіальної оборони серії НОМЕР_1 від 28.12.2022, контракт добровольця територіальної оборони ДФТГ «Лівий берег» директора Відповідача ОСОБА_1 від 28.12.2022, посвідчення № 23, видане 31.03.2022 міським головою ОСОБА_2, накази про прийняття на роботу і припинення трудового договору, колегія суддів зазначає таке.

Колегія суддів вказує на те, що статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).

Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).

Зазначені документи під час розгляду справи судом першої інстанції в якості доказів відповідачем не подавалися, більш того, відповідач жодним чином не обґрунтовує неможливості надання ним цих доказів під час розгляду справи судом 1-ї інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зважаючи на вищевикладене, колегією суддів не приймаються до матеріалів справи посвідчення добровольця територіальної оборони серії 10 № 959 від 30.04.2022, контракт добровольця територіальної оборони директора Відповідача ОСОБА_1 від 30.04.2022, Наказ № 111-35K командира добровольчого формування територіальної громади міста Києва № 3 від 17.05.2022, посвідчення добровольця територіальної оборони серії НОМЕР_2 від 28.12.2022, контракт добровольця територіальної оборони ДФТГ «Лівий берег» директора Відповідача ОСОБА_1 від 28.12.2022 року, посвідчення № 23, видане 31.03.2022 міським головою ОСОБА_2, накази про прийняття на роботу і припинення трудового договору, на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 20.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІ-СТАР ТРЕЙД» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промітулз Україна» (далі - Покупець), був укладений Договір поставки № 330, згідно з п. 2.1. якого Постачальник зобов`язувався передавати у встановлений строк у власність Покупця готову продукцію, аксесуари і запасні частини, надавати послуги, а Покупець зобов`язувався прийняти Товар/Послугу в асортименті, кількості та за ціною, узгодженою Сторонами, і сплатити певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.2. Договору поставки рахунки-фактури, видаткові накладні та акти виконаних робіт, що видаються Постачальником, крім беззаперечного доказу одержання Товару/Послуги Покупцем мають силу специфікацій в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 5.1. Договору поставки ціна на Товар/Послугу встановлюється в національній валюті України - гривні, узгоджується Сторонами у Замовленні та зазначається в видаткових накладних та актах прийому-виконання робіт (послуг), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 5.3. Договору поставки Покупець оплачує Товар/Послугу, що поставляється/надаються згідно умов цього Договору, шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника грошових коштів у національній валюті України (гривні), при цьому Сторони погодили, що оплата здійснюється Покупцем протягом 21 (двадцять один) календарний день з моменту поставки/надання Товару/Послуг.

Відповідно до п. 5.4. Договору поставки зобов`язання Покупця по оплаті вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно з п. 5.5. Договору поставки Постачальник мас право зараховувати отримані від Покупця кошти в рахунок погашення існуючої заборгованості Покупця перед Постачальником за поставлені/надані Товари/Послуги, яка виникла раніше незалежно від призначення платежу.

Відповідно до умов укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору № 331 про електронний документообіг від 20.01.2022 року сторони домовились про організацію електронного документообігу між собою з використанням комп`ютерних програм «M.E.Doc» та комп`ютерної програми VCHASNO.

Згідно п. 2.7. Договору про електронний документообіг Е-документи вважаються підписаними і набирають чинності у випадках, коли вони були підписані КЕП (ЕЦП) Стороною-відправником та надіслані Стороні - одержувачу, якщо протягом 3 (трьох) календарних днів, Сторона-одержувач не підписала такі Е-документи та не надіслала Стороні-відправнику мотивованої відмови від підписання Е-документів. Мотивована відмова від підписання Е-документів може надсилатися через механізм відхилення Е-документа з обов`язковим надання коментарів про обґрунтовані причини відхилення.

На виконання умов Договору поставки за замовленнями відповідача позивачем в період з 01.02.2022 по 30.06.2022 включно було поставлено товару та надано послуг відповідачу на загальну суму 243 661,68 грн., що підтверджується: видатковою накладною № 506 від 20.01.2022, видатковою накладною № 753 від 26.01.2022, видатковою накладною № 843 від 28.01.2022, видатковою накладною № 909 від 31.01.2022, видатковою накладною № 1077 від 03.02.2022, видатковою накладною № 1203 від 07.02.2022, видатковою накладною № 1421 від 09.02.2022, видатковою накладною № 1628 від 15.02.2022, видатковою накладною № 1768 від 17.02.2022, видатковою накладною № 2224 від 21.02.2022, видатковою накладною № 2360 від 22.02.2022, видатковою накладною № 3860 від 20.06.2022, видатковою накладною № 3922 від 21.06.2022, видатковою накладною № 4146 від 30.06.2022.

Натомість, відповідач сплатив позивачу лише 151 219,36 грн., що підтверджується: банківською випискою від 14.02.2022, банківською випискою від 16.02.2022, банківською випискою від 21.02.2022, банківською випискою від 20.06.2022, банківською випискою від 21.06.2022, Банківською випискою від 30.06.2022 та Актом звірки взаємних розрахунків за Договором поставки № 330 від 20.01.2022 між ТОВ «ДІ-СТАР ТРЕЙД» і ТОВ «ПРОМІТУЛЗ УКРАЇНА» за період з 20.01.2022 по 07.11.2022 від 07.11.2022.

Таким чином, станом на 07.11.2022 існує непогашена заборгованість відповідача за Договором поставки на загальну суму 92 442,32 грн.

Позивач намагався врегулювати спір в досудовому порядку шляхом направлення відповідачу 05.09.2022 на його адресу претензії вих. № 02-09/22 від 05.09.2022 про сплату заборгованості в розмірі 92 442,35 грн. та Акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ «ДІ-СТАР ТРЕЙД» та ТОВ «Промітулз Україна», що підтверджується фіскальним чеком від 05.09.2022 року, накладною № 0209426450018 від 05.09.2022 та описом вкладення у цінний лист №0209426450018 від 05.09.2022

Претензію вих. № 02-09/22 від 05.09.2022 разом з додатками відповідач отримав 22.09.2022, про що свідчать відомості про трекінг поштового відправлення №0209426450018, розміщені у відкритому доступі на веб-ресурсі АТ «УКРПОШТА».

Однак, станом на день подання цієї позовної заяви, відповіді на претензію вих. № 02- 09/22 від 05.09.2022 позивач від відповідача не отримав, підписаний примірник Акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ «ДІ-СТАР ТРЕЙД» та ТОВ «Промітулз Україна» за період з 01.02.2022 по 10.08.2022 від 10.08.2022 та/або зауважень до нього відповідач не надіслав.

Ураховуючи те, що відповідач у добровільному порядку не сплатив наявну у нього заборгованість перед позивачем, останній звернувся із даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, що містить ознаки договору поставки та договору надання послуг.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 92 442,32 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості.

Щодо недоведеності заборгованості за поставлені позивачем товари відповідно до видаткової накладної № 843 від 28.01.2022, видаткової накладної № 909 від 31.01.2022 та видаткової накладної № 4146 від 30.06.2022, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать відмітки на видаткових накладних № 843 від 28.01.2022 та № 909 від 31.01.2022, вони були підписані позивачем та направлені відповідачеві як Е-документ та згодом підписані відповідачем.

Як вірно вказано судом першої інстанції, факт отримання відповідачем товарів за вказаними накладними підтверджується і тим, що відповідач здійснив перерахування оплати за ці товари 21.02.2022 відповідно до Банківської виписки від 21.02.2022 з зазначенням призначення платежу: «Оплата, згідно рахунків № 574 від 21.01.22р. і № 942 від 31.01.22р., за інструмент».

Як свідчать відмітки на видатковій накладній № 4146 від 30.06.2022, вона була підписана позивачем та направлена відповідачеві як Е-документ 07.07.2022, а отримана відповідачем 10.08.2022.

Оскільки скаржник не надіслав позивачу мотивовану відмову від підписання цієї видаткової накладної, то в силу приписів п. 2.7. Договору № 331 про електронний документообіг від 20.01.2022 ця видаткова накладна вважається підписаною відповідачем й доводить факт отримання відповідачем товару від позивача на суму 8 295,00 грн.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, товари за вказаною видатковою накладною надсилались відповідачу за допомогою перевізника ТОВ «НОВА ПОШТА» та про їх отримання відповідачем свідчать відомості в Експрес-накладній № 20400286908341 від 01.07.2022 року. 04.07.2022 о 14.25 представник ТОВ «Промітулз Україна» Король Микола отримав вантаж від ТОВ «ДІ-СТАР ТРЕЙД» вагою 1,6 кг.: запчастини оголошеною вартістю 8 295,00 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 92 442,32 грн., у зв`язку із чим судом першої інстанції було цілком обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18 849,57 грн. пені, 23 199,54 грн. штрафу, 1 907,71 грн. процентів річних, 17 150,70 грн. інфляційних втрат.

Пунктом 5.5 Договору поставки визначено, що Постачальник має право зараховувати отримані від Покупця кошти в рахунок погашення існуючої заборгованості Покупця перед Постачальник за поставлені/надані Товари/Послуги, яка виникла раніше незалежно від призначення платежу.

Колегія суддів звертає увагу, що у випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно з яким здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований у ст.534 ЦК України , яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В цьому випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо); у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка в разі їх нарахування на підставі договору або закону; і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає: якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, установлена ст.534 цього кодексу, застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст.534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження або платіж буде отримано без реквізиту «призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Тобто, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №904/12527/16, від 26.09.2019 у справі №910/12934/18.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що зарахування отриманих від Покупця коштів здійснюється Постачальником в рахунок погашення існуючої заборгованості, яка виникла раніше, що повністю узгоджується з приписами п. 5.5 Договору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати Покупцем вартості поставленого Постачальником Товару, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день такого прострочення. В разі несвоєчасної оплати Покупцем вартості поставленого Постачальником Товару більше ніж на 10 (десять) календарних днів, Покупець зобов`язаний додатково сплатити Постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцять) % від суми заборгованості. Сплата пені та штрафу Покупцем здійснюються у продовж 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Покупцем претензії від Постачальника та не звільняє Покупця від виконання зобов`язань за цим Договором. В разі несвоєчасної оплати Покупцем вартості наданих Послуг, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день такого прострочення. В разі несвоєчасної оплати Покупцем вартості наданих Послуг більше ніж на 10 (десять) календарних днів, Покупець зобов`язаний додатково сплатити Постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцять) % від суми заборгованості. Сплата пені та штрафу Покупцем здійснюються у продовж 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Покупцем претензії від Постачальника та не звільняє Покупця від виконання зобов`язань за цим Договором.

Тобто, умовами Договору сторони погодили застосування у разі прострочення оплати платежів, визначених Договором, пені та штрафу одночасно.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові 02.04.2019р. у справі №917/194/18, одночасне стягнення штрафу та пені не є притягненням до подвійної відповідальності та не суперечить ст. 61 Конституції України. Наведена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, відповідно до якої одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно із ст.549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 849,57 грн. пені, 23 199,54 грн. штрафу, 1 907,71 грн. процентів річних, 17 150,70 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника щодо неспівмірності штрафних санкцій, оскільки скаржник не надає жодних доказів того, що застосовані позивачем штрафні санкції є надмірно великими чи неспівмірними з нанесеною шкодою.

Стосовно форс-мажорних обставин, то відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 р. у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У контексті вищевикладеного, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що воєнний стан на території України не означає, що скаржник не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти.

При цьому, колегією суддів враховано, що вже після запровадження в Україні військового стану, у червні 2022 року відповідач прийняв у позивача товар та жодним чином не повідомив про неможливість виконання своїх зобов`язань за договором.

Матеріали справи не містять доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

З огляду на вказане не може вважатись також форс-мажорною обставиною і посилання скаржника на скрутне фінансове становище, спричинене військовою агресією російської федерації. При цьому суд також враховує положення ст. 617 ЦК України, згідно з якими не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стосовно клопотання відповідача про відстрочення оплати основного боргу протягом 2 календарних місяців після закінчення військового стану, судом першої інстанції вірно вказано, що процесуальним законодавством (ч. 5 ст. 331 ГПК України) передбачено максимальний термін відстрочення в один рік з дня ухвалення рішення, а часові рамки зазначених заявником обставин об`єктивно не можуть бути визначенні.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2023 у справі № 911/2450/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-СТАР ТРЕЙД" на рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2023 у справі № 911/2450/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2023 у справі № 911/2450/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ-СТАР ТРЕЙД".

4. Матеріали справи № 911/2450/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк