Рішення

від 30.03.2023 по справі 911/49/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" березня 2023 р. Справа № 911/49/23

За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімп-М.В.", 09175, Київська область, Білоцерківський район, село Мала Вільшанка, вулиця Молодіжна, будинок 10

про стягнення 27 901,18 грн за договором № 5270/1920-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.10.2019

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом вих. № 39/10-2336-22 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімп-М.В." про стягнення 27 901,18 грн заборгованості за договором № 5270/1920-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.10.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем умов даного договору в частині оплати за переданий газ у визначений договором строк, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 15 890,33 грн, що послугувало до нарахування 1 738,93 грн 3% річних, 6 814,97 грн інфляційних та 3 456,95 грн пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.01.2023 відкрито провадження у справі № 911/49/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позов та інших документів до суду не надав.

Про розгляд справи в господарському суді відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення № 0103281798255 про вручення відповідачу 26.01.2023 копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої статті 165 та частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

21 жовтня 2019 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (постачальник) та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімп-М.В." (споживач) було укладено договір № 5270/1920-ТЕ-17 постачання природного газу (далі - Договір).

Згідно із умовами пункту 1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник передає споживачу у жовтня 2019 квітні 2020 замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 29,0 тис. куб. м.

Пунктом 3.8 Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється відповідно до Положення з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 293 (зі змінами) та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" під час виконання Компанією обов`язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу". Прейскурант розміщується на офіційному вебсайті Постачальника (пункт 4.1 Договору).

Згідно із пунктом 4.2 Договору, ціна за 1000 куб м. природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступним за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 7.2 Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (пункт 11.1 Договору).

Сторонами до договору було укладено ряд додаткових угод: № 1 від 21.10.2019, № 2 від 12.11.2019, № 3 від 09.12.2019, № 4 від 23.12.2019, № 5 від 28.01.2020, № 6 від 24.02.2020, № 7 від 23.03.2020, № 8 від 23.04.2020, якими визначалась ціна газу, та зокрема, додатковою угодою № 5 від 28.01.2020 було змінено розмір пені.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору постачальником у період жовтня 2019 року квітня 2020 року поставлено споживачу природний газ на загальну суму 147 490,33 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, підписаними між сторонами без зауважень та скріплено їх печатками.

Відповідач своє зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого природного газу не виконав, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 15 890,33 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 5270/1920-ТЕ-17 від 21.10.2019 в розмірі 15 890,33 грн.

Разом з тим, несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині оплати отриманого газу, стало підставою для застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору.

З огляду на що позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 456,95 грн пені за загальний період з 26.11.2019 по 25.11.2020; 1 738,93 грн 3% річних з 26.11.2019 по 31.10.2022 та 6 814,97 грн інфляційних втрат нарахованих за загальний період з січня 2020 року по жовтень 2022 року включно.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов таких висновків.

За змістом статей 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та статті 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Укладений між сторонами договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Приписами статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частинами першою-третьою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів (пункт 2 частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу").

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що підставою для розрахунків за спожитий природний газ, у відповідності до пункту 5.1 Договору, стали підписані та скріплені печатками обох сторін акти приймання-передачі природного газу: від 31.10.2019 на суму 3 801,00 грн; від 30.11.2019 на суму 46 724,72 грн; від 31.12.2019 на суму 23 498,81 грн; від 31.01.2020 на суму 27 860,77 грн; від 29.02.2020 на суму 21 173,60 грн; від 31.03.2020 на суму 15 315,74 грн та від 30.04.2020 на суму 9 115,56 грн.

З наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що відповідач за отриманий природний газ розрахувався частково, а також із порушенням строків таких розрахунків.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за спожитий природний газ у повному обсязі не надав, разом з тим не заперечував про наявність такої заборгованості.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 15 890,33 грн, а вимога позивача про стягнення з відповідача облікованої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі у розмірі 3 456,95 грн, 3 % річних у розмірі 1 738,93 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 814,97 грн, нарахованих за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини другої статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень статті 216, частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно частини другої статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т. ч. штраф та пеня (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу положень частин другої та третьої вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено статтею 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 456,95 грн, 3% річних у розмірі 1 738,93 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 814,97 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Між тим, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідачем під час розгляду даної справи судом не було надано жодних доказів, які б спростовували твердження позивача щодо наявності заборгованості у відповідача за договором № 5270/1920-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.10.2019. Контрозрахунку надано не було.

Отже, відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, не вчинив жодних юридично значимих дій щодо подання до суду доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості перед позивачем за вказаним договором поставки та/або пояснень щодо неможливості подання таких доказів з причин, що не залежать від його волі.

За змістом частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до частини третьої статті 13, частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, суд, спираючись та ті обставини, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, ніж ті, що надані позивачем на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за договором № 5270/1920-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.10.2019, розцінює докази позивача належними, допустимими та такими, що підтверджують факт заборгованості відповідача.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімп-М.В." (09175, Київська область, Білоцерківський район, село Мала Вільшанка, вулиця Молодіжна, будинок 10, ідентифікаційний код 41156004) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 27 901 (двадцять сім тисяч дев`ятсот одну) грн 18 коп. заборгованості (з яких: 15 890,33 грн основний борг, 1 738,93 грн 3% річних, 6 814,97 грн інфляційні, 3 456,95 грн пеня) та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 30.03.2023