Рішення

від 30.03.2023 по справі 927/1148/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2023 року м. Чернігів справа № 927/1148/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ЛОДЖИСТІКС КАМПАНІ" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ЛОДЖИСТІКС КАМПАНІ" 07400, м. Бровари Київської області, вул. О.Онікієнка, 61 08202, м. Ірпінь Київської області, вул. Тургенівська, 10, кв. 200 (ІНФОРМАЦІЯ_1) (адреса представника - адвоката Іванової Наталії Сергіївни)до фізичної особи - підприємця Ребенка Олександра Миколайовича АДРЕСА_1 про стягнення 213 967 грн. 68 коп.

СУТЬ СПОРУ:

20 грудня 2022 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ЛОДЖИСТІКС КАМПАНІ" до фізичної особи - підприємця Ребенка Олександра Миколайовича про відшкодування 213967,68 грн. вартості втраченого відповідачем вантажу, дорученого останньому для перевезення на підставі Договорів - заявок на транспортно-експедиційне обслуговування в міжміському сполученні № А/2302-2 та № А/2302-3 від 23.02.2022, підписаних між сторонами на виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за Договором № А/9 про транспортно-експедиційні послуги при перевезенні вантажів автомобільним транспортом на території України від 03.02.2020 (з урахуванням заявок від 23.02.2022 № № 63, 64 до нього), укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайрект Логістик Аутсорсинг".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо забезпечення схоронності перевезення вантажу та передачі його вантажоодержувачу.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ЛОДЖИСТІКС КАМПАНІ" задоволено повністю; ухвалено стягнути з фізичної особи - підприємця Ребенка Олександра Миколайовича на користь позивача 213 967,68 грн вартості втраченого вантажу та 3 210,00 грн судового збору.

Ухвалюючи відповідне рішення, питання про витрати на професійну правничу допомогу господарським судом не вирішувалось.

20.03.2023 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява позивача від 17.03.2023 про видачу додаткового рішення в порядку ст. 244 ГПК України, якою він просить стягнути з відповідача понесені товариством витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Ухвалою від 21.03.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ЛОДЖИСТІКС КАМПАНІ" від 17.03.2023 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу прийнято та приєднано до матеріалів справи; встановлено процесуальний строк для подання відповідачем заперечення на заяву - до 29.03.2023 включно.

29.03.2023 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в якому він зазначив, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до розміру 5000,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Разом з тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Така правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідні висновки викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 922/1001/20, від 17.02.2021 у справі № 922/2875/18 та від 31.03.2021 у справі № 910/9916/17.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2022 між адвокатом Івановою Н.С. та ТОВ "ГРАНД ЛОДЖИСТІКС КАМПАНІ" укладено договір про надання правничої допомоги, згідно п.1.1 якого адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси клієнта в суді та здійснювати діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами захисника в господарському спорі між клієнтом та ФОП Ребенок О.М .

Відповідно до п.4.1-4.2 вказаного договору на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначення обґрунтованого розміру гонорару. Гонорар адвоката при виконанні робіт наведених у п.1.1 та п.1.2 цього договору вказаний в додатках до цього договору.

Додатком №1 до договору про надання правової допомоги від 23.11.22 визначено наступний обсяг робіт: попередня консультація та формування правової позиції - 1000 грн, написання позовної заяви, формування додатків до неї та подання її до суду та учасникам справи - 10000 грн, представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції 9000 грн.

Згідно Акту наданих послуг (виконаних робіт) від 16.03.2023 року до договору про надання правової допомоги 23.11.2022 сторони підтвердили надання таких послуг: 1. попередня консультація та формування правової позиції - 1000 грн, 2. написання позовної заяви, формування додатків до неї та подання її до суду та учасникам справи - 10000 грн, 3. представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції 9000 грн, загальна вартість виконаних робіт (послуг) без ПДВ становить 20000 грн.

Згідно прибуткового касового ордеру від 22.12.2022 адвокатом Іванова Н.С. прийнято від ТОВ "ГРАНД ЛОДЖИСТІКС КАМПАНІ" 20000 грн.

У позовній заяві позивачем було визначено, що розмір витрат на правову допомогу, які він поніс становить 20000 грн і включає в себе: попередня консультація та формування правової позиції - 1000 грн, написання позовної заяви, формування додатків до неї та подання її до суду та учасникам справи - 10000 грн, представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції 9000 грн.

Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу слід досліджувати з урахуванням ч. 3 ст. 13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідна правова позиція викладена у вказаній вище постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 922/2875/18.

За змістом ст. 13, 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вже було вказано вище, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в якому він зазначив, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Разом з тим, в порушення вказаних вище вимог чинного законодавства України відповідач належними засобами доказування не довів неспівмірність та завищеність розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі, заявленому позивачем до відшкодування.

В той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне: для включення всієї суми гонорару у відшкодування відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідний висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 922/2875/18.

Під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи"; часткова відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Відповідний висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладання на відповідача понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн, оскільки винагорода адвоката в зазначеному розмірі, на думку суду, є завищеною щодо відповідача та неспівмірною зі складністю справи: остання з урахуванням ціни позову, який не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обсягу та характеру доказів у ній, кількості сторін по своїй суті не є складною і як наслідок - не потребувала пошуку та вивчення адвокатом позивача значної кількості судової практики та приписів діючого законодавства України зі спірного питання, вивчення та аналізу первинних бухгалтерських документів, необхідних для складання даної позовної заяви.

Також суд враховує, що відповідачем під час вирішення даного спору жодних заяв по суті справи (відзив на позовну заяву, заперечення) подано не було, а, отже, у позивача в особі його представника не було потреби у додатковому витрачанні часу на підготовку відповідей на них (відповідь на відзив).

Крім того, суд зауважує, що призначені в межах даної справи судові засідання за клопотаннями представника позивача - адвоката Іванової Н.С. були проведені в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, про що зазначалось у процесуальних документах, постановлених під час розгляду даної справи, та що підтверджується протоколами судових засідань. Тобто, у представника позивача фактично не було потреби забезпечувати свою явку як безпосередньо до Господарського суду Чернігівської області (господарський суд за місцезнаходженням відповідача) і витрачати додатково час та грошові кошти на відрядження, так і до будь - якого іншого суду (у випадку участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду (наприклад за місцезнаходженням позивача)).

Таким чином, суд вважає судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн непропорційними до предмету позову та неспівмірними з ним.

Враховуючи наведене вище, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за доцільне покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

За змістом ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

За таких обставин, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ЛОДЖИСТІКС КАМПАНІ" про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 233, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ЛОДЖИСТІКС КАМПАНІ" про видачу додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Ребенка Олександра Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ЛОДЖИСТІКС КАМПАНІ" (код ЄДРПОУ 38336602; 07400, м. Бровари Київської області, О.Онікієнка, 61) 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 30.03.2023.

Суддя А.С.Сидоренко