Постанова

від 29.08.2023 по справі 927/1148/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2023 р. Справа№ 927/1148/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: Іванова Н.С. (в залі суду);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ребенка Олександра Миколайовича

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2023, повний текст рішення складено 21.03.2023

у справі № 927/1148/22 (суддя Сидоренко А.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд лоджистікс кампані"

до Фізичної особи - підприємця Ребенка Олександра Миколайовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайрект Логістик Аутсорсинг"

про стягнення 213 967 грн 68 коп,-

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

20 грудня 2022 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд лоджистікс кампані" до Фізичної особи - підприємця Ребенка Олександра Миколайовича про відшкодування 213 967,68 грн вартості втраченого відповідачем вантажу, дорученого останньому для перевезення на підставі Договорів - заявок на транспортно-експедиційне обслуговування в міжміському сполученні № А/2302-2 та № А/2302-3 від 23.02.2022, підписаних між сторонами на виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за Договором № А/9 про транспортно-експедиційні послуги при перевезенні вантажів автомобільним транспортом на території України від 03.02.2020 (з урахуванням заявок від 23.02.2022 № № 63, 64 до нього), укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайрект Логістик Аутсорсинг".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо забезпечення схоронності перевезення вантажу та передачі його вантажоодержувачу..

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2023 у справі № 927/1148/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд лоджистікс кампані" до Фізичної особи - підприємця Ребенка Олександра Миколайовича про відшкодування 213 967,68 грн вартості втраченого відповідачем вантажу задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Ребенка Олександра Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд лоджистікс кампані" 213967,68 грн вартості втраченого вантажу та 3210,00 грн судового збору.

Рішення мотивоване тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо надання послуг з перевезення та збереження ввірених йому вантажів, було втрачено частину вантажу чим завдано позивачу шкоду на суму 213 967,68 грн, яка відповідно до п.3.2 договорів №А/2302-3 та А/2302-2 від 23.02.2022 підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ФОП Ребенок Олександр Миколайович звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2023 у справі № 927/1148/22 за позовом ТОВ "Гранд лоджистікс кампані" до ФОП Ребенка Олександра Миколайовича про стягнення 213 967,68 грн і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, судом першої інстанції не взято до уваги клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та фактично позбавлено відповідача права на захист, розглянувши справу однобічно, на підставі доказів лише сторони позивача.

Також на думку скаржника, поза увагою суду першої інстанції залишилась письмова вимога позивача, в якій останній фактично визнав, що вантаж було доставлено вчасно, однак, саме ним було прийнято рішення про повернення вантажу на склад замовника, із чого випливає, що викладена позиція позивача стосовно обставин справи є суперечливою, однак суд залишив ці суперечності поза увагою та не поставив під сумнів доводи позивача. Крім того, обидва вантажі були застраховані.

Скаржник вказує на те, що жодних заперечень чи претензій по кількості вантажу в момент його повернення не виникало, як і не було складено жодного документу про його передачу позивачеві, а акти приймання-передачі вантажу від 17.05.2022 та від 20.04.2022 були направлені відповідачу лише 07.10.2022 і не містять підпису відповідача, оскільки останній із ними не згоден.

Скаржник вважає, що позивачем не доведено, що при поверненні вантажу було виявлено нестачу в кількості саме 88 шин, а докази, які взяв суд до уваги, як підтвердження нестачі вантажу є неналежними та не повинні були братися до уваги судом першої інстанції.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказує на те, що на адресу відповідача неодноразово направлялись ухвали суду першої інстанції з повідомленням про дату, час та місце розгляду справи, однак повертались до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Відповідач не подав жодного доказу суду першої інстанції на підтвердження необхідності відкладення судового засідання з метою надання часу для збирання доказів.

Відповідач був обізнаним про ситуацію із втратою вантажу, оскільки позивач намагався шляхом переговорів та мирного врегулювання спорів вирішити дане питання з відповідачем, неодноразово звертався до відповідача як усно, так і письмово з проханням вирішити ситуацію з втратою вантажу.

Відповідач стверджує, що на виконання положень договорів-заявок А/2302-2 та А/2302-3 24.02.2022 доставив вантаж у м. Харків та м. Дніпро, проте такі обставини не підтверджуються жодними доказами. Обставини з доставки вантажу у пункти вивантаження і відмови у прийнятті вантажу вантажоодержувачем мали б бути належним чином зафіксовані, зокрема, складенням акту про відмову від приймання вантажу та вчиненням відповідної відмітки у ТТН, проте відповідачем не надано таких доказів. Також не надано доказів на підтвердження доводів відповідача про його повернення 24.02.2022 у м. Бровари та відмову працівників позивача розвантажувати вантаж. Натомість з вимоги ТОВ "Дайрект Логістик Аутсорсинг" із сплати вартості втраченого вантажу до позивача, то з тексту даної вимоги не вбачається прибуття автомобілів відповідача до м. Харкова та м. Дніпра у точки розвантаження.

Позивач зазначає, що 24.02.2022 дійсно просив відповідача повернутись у м. Бровари, оскільки у зв`язку із повномасштабною війною рф відповдіач не міг доїхати до місця вивантаження вантажу у м. Харкові та м. Дніпро і повернення до м. Бровари було найоптимальнішим з точки зору збереження вантажу, проте інструкції позивача були проігноровані і відповідач на власний розсуд вирішив відвезти вантаж у Чернігівську область у с. Новоселівка, однак, про те, що там є якась охоронювана стоянка відповідач не надав доказів позивачу. Відповідно до п. 12 договорів-заявок, вантаж не був застрахований жодною стороною.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що акти приймання-передачі вантажу від 20.04.2022 та від 17.05.2022 були складені та підписані ФОП Черній О.А. в присутності ФОП Ребенок О.М., проте підписувати та отримувати дані акти відповідач відмовився, крім того, відповідачем не було внесено зауважень до вказаних актів.

Також позивачем у відзиві на апеляцій скаргу зазначено, що загальна сума витрат на правову допомогу відповідача становить 31 000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 927/1148/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Ребенка Олександра Миколайовича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2023 у справі № 927/1148/22. Призначено справу № 927/1148/22 до розгляду у судовому засіданні 31.05.2023.

У судовому засіданні 31.05.2023 оголошено перерву до 25.07.2023.

Колегія суддів апеляційного господарського суду у судовому засіданні 25.07.2023, розглянувши клопотання про долучення до матеріалів справи акта вибірки за лютий 2022р. Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна", подане представником відповідача 31.05.2023, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки представник відповідача не обґрунтував неможливості його подання у встановлений строк, з причини, що не залежала від представника відповідача та не зазначено, наявність або відсутність яких обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, встановить зазначений доказ.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайрект Логістик Аутсорсинг" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Онікієнка Олега, буд. 134, код ЄДРПОУ 43437240) до участі у справі № 927/1148/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Зобов`язано позивача у строк не пізніше двох днів з дня прийняття даної ухвали суду направити третій особі копії позовної заяви з додатками, а відповідача - апеляційну скаргу з додатками, докази такого направлення надати суду. Запропоновано третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Дайрект Логістик Аутсорсинг" в десятиденний термін з дня отримання даної ухвали надати суду письмові пояснення по справі. Відкладено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Ребенка Олександра Миколайовича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2023 у справі № 927/1148/22 на 29.08.2023.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023, у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023, для розгляду справи № 927/1148/22 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 прийнято справу № 927/1148/22 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

29.08.2023 від відповідача до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, враховуючи зміну колегії суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 927/1148/22 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представник відповідача у судове засідання 29.08.2023 не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, що вбачається зі змісту поданого 29.08.2023 клопотання.

Також у клопотанні від 29.08.2023 представником відповідача зазначено про те, що апеляційну скаргу представник відповідача підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити.

Представник третьої особи у судове засідання 29.08.2023 не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендованого) за № 0411638722330.

Представник позивача у судовому засіданні 29.08.2023 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2023 у справі № 927/1148/22 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 03.02.2020 між позивачем, як експедитором, та TOB "Дайрект Логістик Аутсорсинг" (третя особа), як замовником, укладено договір № А/9 про транспортно-експедиційні послуги при перевезенні вантажів автомобільним транспортом на території України, відповідно до умов якого позивач зобов`язується доставити ввірений йому третьою особою вантаж у встановлений цим договором строк до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачеві), а третя особа зобов`язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 7.1 Договору № А/9 позивач несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення до моменту видачі вантажоотримувачу, який зазначений у товарно-транспортних документах. Позивач несе відповідальність за дії осіб, що залучаються до виконання цього договору у розмірі і на умовах, передбачених цим договором та чинним законодавством України.

23.02.2022 позивач та TOB "Дайрект Логістик Аутсорсинг" уклали заявки на надання транспортних послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом № 63 та 64 до договору про надання транспортно-експедиційних послуг на території України № А/9 від 03.02.2020.

23.02.2022 позивач, як замовник, уклав договори-заявки на транспортно-експедиційне обслуговування в міжміському сполученні № А/2302-3 та А/2302-2 (надалі - договори А/2302-3 та А/2302-2) з відповідачем, як виконавцем.

Згідно із п. 1.1 вищезазначених договорів А/2302-3 та А/2302-2 позивач доручає, а відповідач приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок позивача здійснювати транспортне перевезення власним або залученим транспортом вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту по території України.

У Договорі № А/2302-3 сторони, крім іншого, визначили наступне: дата та час завантаження - 23.02.2022; маршрут перевезення - м. Бровари - м. Дніпро; характер вантажу, вага, об`єм - шини, 22 куб, 2.2 т; необхідні документи - ТТН; дата доставки вантажу - 24.02.2022; П.І.Б. водія, номер авто - Renault НОМЕР_1 , ОСОБА_1 .

У Договорі № А/2302-2 сторони, крім іншого, визначили наступне: дата та час завантаження - 23.02.2022; маршрут перевезення - м.Бровари - м.Дніпро; характер вантажу, вага, об`єм - шини, 25 куб, 2.5 т; необхідні документи - ТТН; дата доставки вантажу - 24.02.2022; П.І.Б. водія, номер авто - Рено Мастер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 .

Згідно із п.2.2 договорів А/2302-3 та А/2302-2 відповідач зобов`язується забезпечити доставку вантажу в узгоджений сторонами пункт призначення та строк та несе повну матеріальну відповідальність за наданий йому вантаж в момент перевезення.

Розмір штрафних санкцій за збитки, що виникли внаслідок пошкодження, нестачі, втрати вантажу становить 100% вартості вантажу, по якому виявлено пошкодження, нестачу чи втрату (п.3.1 договорів А/2302-3 та А/2302-2).

Згідно із ТТН № 0000000887 від 23 лютого 2022 року до договору-заявки № А/2302-3 водій ОСОБА_1 прийняв до перевезення шини у кількості 228 штук.

Згідно із ТТН № 0000000888 від 23 лютого 2022 року до договору-заявки № А/2302-2 водій ОСОБА_2 прийняв до перевезення шини у кількості 266 штук.

Як вказує позивач у поданій позовній заяві, відповідач прийняв вантаж до перевезення проте порушив обов`язок щодо його своєчасного прибуття у цілісному вигляді та не зміг доставити вантаж вчасно до вантажоодержувача.

В подальшому, третя особа - TOB "Дайрект Логістик Аутсорсинг" звернулась до позивача з претензією від 15.05.2022, в якій вказало, що згідно із заявкою № 63 від 23.02.2022 та ТТН № 888 від 23.02.2022 перевізник, як експедитор повинен був доставити до покупця (отримувача) ТОВ "Аквілон-Торг" автошини в кількості 266 шт., так як товар не було доставлено та не було повернуто на склад замовника перевізник повинен відшкодувати замовнику завдані збитки, спричинені втратою товару в сумі 502 412,88 грн.

Також TOB "Дайрект Логістик Аутсорсинг" звернулось до позивача з претензією від 20.04.2022, в якій вказало, що згідно ТТН № 887 від 23.02.2022 перевізник, як експедитор повинен був доставити до покупця (отримувача) ТОВ "Аквілон-Торг" автошини в кількості 228 шт., так як товар не було доставлено та не було повернуто на склад замовника перевізник повинен відшкодувати замовнику завдані збитки, спричинені втратою товару в сумі 110 500,32 грн.

17.05.2022 позивачем складено Акт приймання-передачі товару, згідно із яким відповідач передав, а позивач прийняв товар за адресою: м. Чернігів, вул. Глібова, 49 , а саме шини у кількості 218 шт.

20.05.2022 позивачем було складено Акт приймання-передачі товару, згідно із яким відповідач передав, а позивач прийняв товар за адресою: м. Чернігів, вул. Глібова, 49 , а саме шини у кількості 188 шт.

Вказані Акти приймання-передачі товару були направлені відповідачу на його адресу рекомендованою кореспонденцією 07.10.2022 (номер відправлення 0740030010250), проте не отримані останнім у зв`язку з закінченням терміну зберігання, про що відділом поштового зв`язку було зроблено відповідну відмітку.

Проте сам по собі факт неотримання відповідачем кореспонденції, яку позивач надіслав на офіційну адресу відповідача, не може вважатися поважною причиною невиконання дій, обумовлених таким поштовим відправленням, оскільки викликаний не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Як зазначає позивач він був вимушений залучати іншого перевізника з метою виконання обов`язків взятих на себе Договором А/9 від 03.02.2020 року та Заявками № 63 і 64.

Так, 19.04.2022 між позивачем (замовник) та Фізичною особою ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір-заявка на транспортно-експедиційне обслуговування в міжміському сполученні № А/1904-1 та 16.05.2022 та договір-заявка на транспортно-експедиційне обслуговування в міжміському сполученні № А/1605-1.

Згідно із договором-заявкою на транспортно-експедиційне обслуговування в міжміському сполученні № А/1904-1 позивач доручив, а Фізична особа ОСОБА_3 прийняв на себе обов`язки здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування власним або залученим транспортом вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту на території України на основі таких даних: дата завантаження 20.04.2022, маршрут перевезення: Чернігів-Бровари, характер вантажу: шини 188 шт., дата доставки вантажу: 20.04.2022, ПІБ водія, номер авто: ОСОБА_3 , MAN НОМЕР_3.

Згідно із договором-заявкою на транспортно-експедиційне обслуговування в міжміському сполученні № А/1605-1 позивач доручив, а Фізична особа ОСОБА_3 прийняв на себе обов`язки здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування власним або залученим транспортом вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту на території України на основі таких даних: дата завантаження 17.05.2022, маршрут перевезення: Чернігів-Бровари, характер вантажу: шини 218 шт., дата доставки вантажу: 17.05.2022, ПІБ водія, номер авто: ОСОБА_3 , MAN НОМЕР_3.

20.04.2022 TOB "Дайрект Логістик Аутсорсинг" та позивач склали Акт, яким підтвердили, що при транспортуванні 228 автошин згідно заявки № 64 від 23.02.2022 та ТТН № 887 від 23.02.2022, при поверненні виявлено недостачу в кількості 40 шин.

17.05.2022 TOB "Дайрект Логістик Аутсорсинг" та позивач склали Акт, яким підтвердили, що при транспортуванні 266 автошин згідно заявки № 63 від 23.02.2022 та ТТН № 888 від 23.02.2022, при поверненні виявлено недостачу в кількості 48 шин.

Відповідна відмітка про прийняття 17.05.2022 згідно Акту недостачі 218 шин зроблена TOB "Дайрект Логістик Аутсорсинг" на ТТН № 0000000888 від 23.02.2022.

Таким чином, за твердженням позивача, відповідачем було втрачено 88 шин, які йому були передані до перевезення на загальну суму 213 967,68 грн. Вартість втраченого вантажу підтверджуються рахунками на оплату № 1545 та 1546 від 23.02.2022 та видатковими накладними № 1352 та № 1353 від 23.02.2022 та ТТН 000000888 та 000000887 від 23.02.2022.

TOB "Дайрект Логістик Аутсорсинг" звернулося до позивача з вимогою на суму 213 967,68 грн, оскільки всупереч умов договору та заявок № 63 та № 64 від 23.02.2022 та № 71 від 19.04.2022 перевізник здійснив доставку автошин не в повному обсязі.

В подальшому, позивач надіслав відповідачу претензію № 280402 від 28.04.2022, в якій вказав, що згідно ТТН № 0000000887 від 23.02.2022 відповідач прийняв до перевезення шини у кількості 228 штук, проте під час перевезення зафіксовано втрату 40 шин на загальну суму 110 500,32 грн та просив компенсувати вартість втраченого вантажу в сумі 110 500,32 грн.

Також позивачем надіслано відповідачу претензію № 2505-1 від 25.05.2022, в якій вказав, що згідно ТТН № 0000000888 від 23.02.2022 відповідач прийняв до перевезення шини у кількості 266 штук, проте під час перевезення було зафіксовано втрату 48 шин на загальну суму 103 467,36 грн та просив компенсувати вартість втраченого вантажу в сумі 103 467,36 грн.

Вказані претензії були направлені відповідачу на його адресу рекомендованою кореспонденцією 07.10.2022 (номер відправлення 0740030010250), проте не отримані останнім у зв`язку з закінченням терміну зберігання, про що відділом поштового зв`язку було зроблено відповідну відмітку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновками господарського суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.ст. 173-175 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1-3 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вже зазначалось, позивачем з метою виконання договору № А/9 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом на території України від 03.02.2020, укладеного між позивачем та TOB "Дайрект Логістик Аутсорсинг", залучено перевізника - відповідача, про що з ним було укладено договори-заявки № 2302-2 та № А/2302-3 від 23.02.2022.

Згідно із ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Частиною 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Положеннями ст. 932 цього ж Кодексу визначено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 314 ГК України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Норма статті 924 ЦК України передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.06.2019 у справі № 907/603/17 та від 27.10.2020 у справі № 903/846/19.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 передбачено наступні положення:

Пункт 15.1. У разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що може бути складений у паперовій або електронній формі, за формою, що наведена в додатку 4.

15.2. Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;

в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;

г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

15.3. Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

15.4. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.

15.5. При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони.

15.6. Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної зазначається дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).

Пункт 16.1. Перед поданням вантажовідправником або вантажоодержувачем позову на Перевізника обов`язково треба пред`явити йому претензію.

16.2. Під час перевезень вантажів автомобільним транспортом право на пред`явлення Перевізнику претензій мають:

а) вантажовідправник або вантажоодержувач - у разі втрати вантажу і за умови подання товарно-транспортної накладної з підписом водія (експедитора Перевізника) про прийняття ним вантажу для перевезення або е-ТТН;

б) вантажоодержувач - у разі недостачі, зіпсуття або ушкодження вантажу і за умови подання товарно-транспортної накладної із відповідними записами або відповідного акта, якщо такий акт складався, або у разі подання е-ТТН, з відповідними записами та/або акта в електронній формі.

16.3. Претензії, які виникають із перевезення вантажів, включаючи повну або часткову втрату вантажу, порушення строків чи інших умов доставки вантажу, пред`являються Перевізнику, з яким укладено Договір на перевезення.

16.6. Претензії на відшкодування збитків за втрату, недостачу, псування або ушкодження вантажу пред`являються по кожному відправленню окремо.

16.7. Претензію, що пред`являється, викладають письмово із зазначенням всіх відомостей, потрібних для її розгляду і вирішення.

16.9. У претензії слід зазначити:

- повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та Перевізника, якому претензія пред`являється; дату пред`явлення і номер претензії;

- обставини, на підставі яких пред`явлено претензію, докази, що підтверджують ці обставини, посилання на відповідні правові норми;

- вимоги заявника;

- суму претензії по кожному окремому виду вимог (за повністю втрачений вантаж чи часткову його втрату або недостачу, зіпсуття, ушкодження, за прострочення доставки та ін.), коли вони підлягають грошовій оцінці, платіжні реквізити заявника претензії;

- перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.

Претензія підписується керівником чи заступником керівника підприємства та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

16.10. До претензії додаються документи, які її обґрунтовують.

Товарно-транспортні накладні та акт, що засвідчують обставини, відповідно до яких наступає матеріальна відповідальність, подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях, крім е-ТТН.

До претензії на недостачу вантажу додається розрахунок суми претензії, який слід виконувати з урахуванням норми природних втрат маси вантажу при перевезенні, якщо вона встановлена для цього роду вантажу. Додавання розрахунку суми не обов`язкове, якщо цей розрахунок зроблений у самій претензії.

До претензії на недостачу вантажу, по якому розрахунки між вантажовідправником і вантажоодержувачем провадяться з урахуванням нормованої і фактичної вологості, додається також документ (якісне посвідчення, сертифікат тощо), який підтверджує вологість вантажу при його відправленні, і дані аналізу про вологість прибулого вантажу, якщо такий аналіз проводився.

До претензії на зіпсуття швидкопсувного вантажу, при видачі якого у пункті призначення проведено зниження ціни або понижено сортність, торгуюче підприємство зобов`язане подати довідку про ціну такого реалізованого вантажу або проведену переоцінку, якщо вантаж ще не реалізовано, а також про зміну маркування вантажу на відповідний сорт. Довідка має бути засвідчена підписами керівника, головного (старшого) бухгалтера підприємства.

16.11. До претензії на втрачений, відсутній, зіпсований вантаж, крім документів, які підтверджують право на пред`явлення претензії, додається документ, яким засвідчується кількість і вартість відправленого вантажу.

Документом, який підтверджує оплату вантажовідправником вартості вантажу, може служити документ банку або довідка, підписана керівником і головним (старшим) бухгалтером підприємства, яке заявило претензію, відносно того, по якому рахунку і в якій сумі, коли і кому була проведена оплата вартості вантажу.

16.12. Днем пред`явлення претензії вважається день здачі її на пошту або безпосередньо Перевізнику під розписку про її одержання. Якщо термін на пред`явлення претензії закінчується у святковий або вихідний день, то днем закінчення його вважається перший наступний за ним робочий день.

16.13. Якщо до претензії не були прикладені документи, передбачені цими Правилами, то така претензія повертається Перевізником Замовнику не пізніше 10-денного терміну від дня одержання із зазначенням причин її повернення.

Якщо у 10-денний термін претензія не була повернута заявникові, то вона вважається прийнятою до розгляду.

16.14. Перевізник зобов`язаний розглянути заявлену претензію і повідомити заявника про її задоволення або відхилення протягом трьох місяців.

16.17. Якщо сторони не дійдуть згоди, спори вирішуються згідно з чинним законодавством України.

Так, п.п. 2.2 договорів А/2302-3 та А/2302-2 визначено, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за наданий йому вантаж в момент перевезення.

23.02.2022 у пункті навантаження, що знаходиться за адресою: м. Бровари, вул. Онікієнка Олега, 134, було завантажено в автомобілі відповідача Renault НОМЕР_1 та Рено Мастер НОМЕР_2 автомобільні шини у кількості 228 та 266 штук відповідно, з метою подальшого перевезення вантажоодержувачу - ТОВ "Аквілон-Торг", що підтверджується підписом водіїв відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також іншими відомостями, зазначеними у товарно-транспортних накладних ТТН № 0000000887 від 23.02.2022 та ТТН № 0000000888 від 23.02.2022.

Відповідно до положень п. 10.6. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 (надалі - Правила) після укладення договору або разового договору Перевізник має право відмовитись від приймання вантажу для перевезення, якщо Замовником не підготовлено вантаж чи необхідні товарно-транспортні документи або без попереднього узгодження з Перевізником змінені реквізити цих документів.

Зазначений у товарно-транспортній накладній вантаж був прийнятий відповідачем до перевезення без зауважень та заперечень і у матеріалах справи відсутні докази пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо кількості чи типу вантажу або відмови від його прийняття.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач отриманий для перевезення вантаж не доставив у пункт призначення.

При отриманні позивачем від відповідача вантажу для його подальшого перевезення була виявлена нестача 88 шин на загальну суму 213 967,68 грн, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, Актами приймання-передачі товару від 17.05.2022 та від 20.05.2022 та актами складеними відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 20.04.2022 та від 17.05.2022.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідачем під час перевезення вантажу втрачено його частину та не було доставлено вантаж вантажоодержувачу, чим було порушено умови договорів № А/2302-3 та А/2302-2 від 23.02.2022, укладених між позивачем та відповідачем, та внаслідок чого вантажовідправник - TOB "Дайрекс Логістик Аутсорсинг" звернувся до позивача з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди за частину втраченого вантажу вартістю 213 967,68 грн, у зв`язку із чим, на підставі положень ст. 924 ЦК України, відповідач, як фактичний перевізник, є відповідальним за збереження вантажу, його втрату та нестачу перед позивачем, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Натомість відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів вчинення ним дій щодо збереження і схоронності вантажу переданого позивачем будь-якими розумними засобами та способами під час здійснення всього перевезення.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.

Оскільки матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано неналежне виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо надання послуг з перевезення та збереження ввірених йому вантажів та втрачено частину вантажу, позивачу завдано шкоду на суму 213 967,68 грн, і така шкода, відповідно до п.3.2 договорів №А/2302-3 та А/2302-2 від 23.02.2022, підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про відшкодування 213 967,68 грн вартості втраченого відповідачем вантажу є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів вчинення ним дій щодо збереження і схоронності вантажу переданого позивачем будь-якими розумними засобами та способами під час здійснення всього перевезення, відсутність зауважень щодо актів від 20.04.2022 та від 17.05.2022, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування 213 967,68 грн вартості втраченого відповідачем вантажу, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2023 у справі № 927/1148/22 відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні та не спростовують факт наявної недостачі.

Твердження відповідача, що акти приймання-передачі вантажу від 17.05.2022 та від 20.04.2022 були направлені відповідачу лише 07.10.2022 і не містять підпису відповідача, оскільки останній із ними не згоден, оцінюються колегією суддів апеляційного господарського суду критично, оскільки відповідачем не наведено зауважень, які слугували підставою для відмови у підписанні актів.

Крім того, підписання відповідачем актів, за відсутності недостачі, належним чином підтвердили б факт збереження відповідачем вантажу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2023 у справі № 927/1148/22, відсутні.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Ребенка Олександра Миколайовича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2023 у справі № 927/1148/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2023 у справі № 927/1148/22 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ребенка Олександра Миколайовича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2023 у справі № 927/1148/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2023 у справі № 927/1148/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 927/1148/22 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 04.09.2023.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко