Постанова

від 15.03.2023 по справі 907/59/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 907/59/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Костюк О.В.,

Мукачівської міської ради Закарпатської області - Ільтьо І.І.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Енерджі» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Енерджі»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 (у складі колегії суддів: Якімець Г.Г. (головуючий), Бойко С.М., Бонк Т.Б.)

та рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.06.2022 (суддя Андрейчук Л.В.)

у справі № 907/59/22

за позовом Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради Закарпатської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Енерджі»

про стягнення 69 896,83 грн та розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року Керівник Мукачівської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради Закарпатської області (далі - Мукачівська міська рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Енерджі» (далі - ТОВ «Мир Енерджі»), у якому просив:

- стягнути з ТОВ «Мир Енерджі» заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою площею 57,1958 га в сумі 69 896,83 грн до місцевого бюджету на рахунок Мукачівської міської ради;

- розірвати договір оренди земельної ділянки площею 57,1958 га ринковою вартістю 120 075 146,65 грн, укладений 17.05.2018 між Павшинською сільською радою Мукачівського району Закарпатської області та ТОВ «Мир Енерджі».

Позовні вимоги обґрунтовано обставинами неналежного виконання ТОВ «Мир Енерджі» зобов`язань щодо внесення орендної плати в строки та розмірі, передбачені умовами договору оренди землі № 1 від 17.05.2018, внаслідок чого виникла заборгованість за 16 місяців, що передувала зверненню до суду із цим позовом. Прокурор просив стягнути з відповідача до місцевого бюджету на рахунок Мукачівської міської ради як правонаступника орендодавця за договором оренди землі № 1 від 17.05.2018, нестягнуту за рішенням суду в іншій справі заборгованість з орендної плати в сумі 69 896,83 грн.

Водночас, за твердженням прокурора, порушення орендарем істотної умови зазначеного договору оренди (щодо внесення орендної плати) є підставою для розірвання такого договору.

Наявність підстав для представництва інтересів держави та подання позову у цій справі в інтересах Мукачівської міської ради, прокурор обґрунтував неналежним виконанням своїх повноважень органом місцевого самоврядування та невжиттям ним заходів на захист інтересів територіальної громади щодо стягнення сум заборгованості з орендної плати та повернення земельної ділянки територіальній громаді міста.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.06.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2022, позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2022 року ТОВ «Мир Енерджі» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, просить скасувати постановлені у справі судові рішення; позовну заяву Керівника Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради залишити без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.02.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 907/59/22 за касаційною скаргою ТОВ «Мир Енерджі» з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.03.2023.

Керівник Мукачівської окружної прокуратури, Мукачівська міська рада у відзивах на касаційну скаргу зазначили про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просили залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

ТОВ «Мир Енерджі» в судове засідання свого представника не направило.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

За змістом статті 43 ГПК учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зауважено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Разом із тим необхідно зазначити, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

ТОВ «Мир Енерджі», яке подало касаційну скаргу в справі, що розглядається, наведеного не врахувало, будь-яких заяв щодо розгляду справи, у тому числі клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до статті 197 ГПК до Верховного Суду не подавало.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність заяв ТОВ «Мир Енерджі» щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора та Мукачівської міської ради, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 17.05.2018 між Павшинською сільською радою (орендодавець; у подальшому увійшла до Мукачівської ОТГ) і ТОВ «Мир Енерджі» (орендар) укладено договір оренди землі № 1, за умовами якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 2122786300:10:103:0089 загальною площею 57,1958 га, у тому числі угіддя 57,1958 га, (землі, які використовуються для технічної інфраструктури), що розташована за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Павшино (у межах населеного пункту) (пункти 1.1, 2.1, 2.2); категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункт 2.3); цільове призначення землі 14.01 для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій. Вид використання для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (пункти 2.4, 2.5); нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 23.04.2018 становила 27 958 732,16 грн (пункт 2.7).

За змістом пунктів 4.1, 4.2, 4.3 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та становить 3 % від нормативної грошової оцінки землі. Орендна плата становить 838 761,96 грн на рік без ПДВ та відповідно 69 896,83 грн без ПДВ на місяць. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії Орендна плата сплачується у строки, встановлені Податковим кодексом України.

Цей договір укладено на 25 років, починаючи з дати державної реєстрації права оренди земельної ділянки. Право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону (пункт 3.1).

Договір оренди землі № 1 від 17.05.2018 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 25.05.2018.

Мукачівська міська рада є правонаступником орендодавця (Павшинської сільської ради) за договором оренди землі № 1 від 17.05.2018 та представляє інтереси територіальної громади, на території якої розташована земельна ділянка, що є об`єктом оренди за цим договором; водночас відповідно до пункту 11.6 зазначеного договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «Мир Енерджі» обов`язки зі сплати орендних платежів за договором оренди землі № 1 від 17.05.2018 не виконуються; відповідно до розрахунку Головного управління ДПС у Закарпатській області товариство не сплачувало орендну плату, зокрема з квітня 2020 року по квітень 2021 року включно.

Відповідно до ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 відкрито провадження в справі № 260/5785/21 за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до ТОВ «Мир Енерджі» про стягнення податкового боргу в сумі 1 048 452,46 грн за платежем 50 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб».

У листі Головного управління ДПС у Закарпатській області від 16.11.2021 вих. № 13214/5/07-16-04-00-09, адресованому Мукачівській окружній прокуратурі, заборгованість з орендної плати ТОВ «Мир Енерджі» на 16.11.2021 становить 1 118 349,29 грн.

У травні 2021 року орендар здійснив сплату орендної плати в сумі 139 793,66 грн, за 2 місяці, а починаючи з червня до жовтня 2021 року включно орендарем орендна плата не сплачувалась.

Загальна сума боргу з орендної плати станом на 16.11.2021 становить 1 118 349,29 грн за 16 місяців.

Мукачівська міська рада звернулася до ТОВ «Мир Енерджі» з листом від 28.09.2021 вих.№474/8/232-21 стосовно заборгованості за договором оренди землі № 1 від 17.05.2018 у сумі 908 658,80 грн без урахування штрафних санкцій та пені, а також висунула вимогу щодо негайного погашення боргу.

У жовтні 2021 року Керівник Мукачівської окружної прокуратури звернувся до Мукачівської міської ради з листом від 28.10.2021№ 07-51-95-1800вих21, у якому, зокрема, зазначено про наявність у ТОВ «Мир Енерджі» суттєвої заборгованості зі сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою комунальної власності за договором оренди землі № 1 від 17.05.2018, а також наголошено на необхідності вжиття заходів з метою недопущення порушення інтересів держави у випадку несвоєчасної сплати орендної плати за землю, що призводить до ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету.

Мукачівська міська рада у листі від 18.11.2021 № 1765/01-30/10358/42-21 повідомила прокурора, що станом на 01.10.2021 заборгованість ТОВ «Мир Енерджі» за договором оренди від 17.05.2018 становить 1 048 452,46 грн без урахування штрафних санкцій та пені. Будь-яких даних щодо вжиття заходів про стягнення з орендаря заборгованості позивач у листі не зазначив.

Прокурор направив Мукачівській міській раді лист від 20.01.2022 № 07-51-95-139вих-22, у якому відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив орган місцевого самоврядування про підготовку відповідної позовної заяви до суду в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди землі.

З огляду на обставини неналежного виконання ТОВ «Мир Енерджі» зобов`язань щодо внесення орендної плати в строки та розмірі, передбачені умовами договору оренди землі № 1 від 17.05.2018, та заборгованості орендаря з цих платежів, що, на думку прокурора, свідчить про порушення орендарем істотної умови зазначеного договору оренди, а також за наявності беззаперечних порушень інтересів держави та невжиття компетентним органом у цих правовідносинах належних та ефективних заходів щодо захисту таких інтересів, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 69 896,83 грн до місцевого бюджету на рахунок Мукачівської міської ради як правонаступника орендодавця за договором та розірвання договору оренди землі.

Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову та мотивував таке рішення тим, що позивачем доведено обставини порушення орендарем істотної умови договору оренди (сплати орендної плати), що є підставою для його розірвання та стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів. Водночас суд дійшов висновку, що прокурором належним чином обґрунтовано наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради, яка є належним позивачем у цій справі, тому підстави для залишення позову прокурора без розгляду відсутні.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Мир Енерджі» послалося, зокрема, на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі міської ради та дотримання порядку звернення до суду з позовом в інтересах держави, при цьому судами не враховано висновків з питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 906/569/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. Також скаржник посилається на те, що Мукачівська міська рада в силу статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не має повноважень, пов`язаних з обліком та стягненням орендних платежів за землю. Суди попередніх інстанцій нележаним чином не з`ясували й не перевірили всіх обставин справи, тому дійшли передчасного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з орендних платежів і розірвання договору оренди. Оскільки прокурором не обґрунтовано наявності підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Мукачівської міської ради, то позов прокурора підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

У статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2).

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення статті 525 ЦК встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 93 ЗК, статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі регулюються ЗК, ЦК, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 25 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі) орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати (стаття 24 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції).

Отже, законодавством установлено обов`язок орендаря, зокрема, використовувати земельну ділянку згідно з договором оренди землі та своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у відповідній редакції) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» (у відповідній редакції) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

За змістом статті 96 ЗК землекористувачі зобов`язані, зокрема своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт «в» частини 1).

Як установлено судами попередніх інстанцій, у пункті 4.3 договору оренди землі сторони погодили, що орендна плата сплачується у строки, встановлені Податковим кодексом України. Тобто, рівними частками за місцем знаходження земельної ділянки за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Також судами установлено, що внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором у відповідача утворилася заборгованість зі сплати орендних платежів; при цьому відповідачем орендна плата з квітня 2020 року по квітень 2021 року включно не сплачувалася, а у травні 2021 році орендар здійснив сплату орендної плати в сумі 139 793,66 грн, тобто за 2 місяці, поряд із тим, починаючи з червня по жовтень 2021 року включно орендна плата орендарем не сплачувалась; станом на 16.11.2021 сума боргу відповідача з орендної плати становить 1 118 349,29 грн.

Зазначені обставини підтверджено наявними у матеріалах справи доказами і за висновками судів попередніх інстанцій такі дії відповідача свідчать про систематичну несплату орендарем орендної плати.

Судом апеляційної інстанції також установлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2022 у адміністративній справі № 260/5785/21 з ТОВ «Мир Енерджі» стягнуто 1 048 452,46 грн (податковий борг за платежем 50 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб»).

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, у рішенні навів розрахунок заборгованості з орендної плати, що підлягає стягненню, який ґрунтується на поданих позивачем доказах, зокрема розрахунках Головного управління ДПС у Закарпатській області, і за висновками суду підтвердженим є сума боргу з орендної плати, заявлена позивачем до стягнення з відповідача, в розмірі 69 896,83 грн.

При цьому, за встановлених судами обставин, доказів повної оплати відповідачем орендної плати матеріали справи не містять.

Суд касаційної інстанції відхиляє посилання ТОВ «Мир Енерджі» у касаційній скарзі на не доведення позивачем розміру заборгованості з орендної плати, оскільки будь-яких обставин належного виконання товариством умов договору оренди зі сплати орендних платежів судами попередніх інстанцій установлено не було, а відповідачем належними і допустимими доказами таких обставин не доведено та не спростовано відповідні доводи позивача, у тому числі шляхом подання контррозрахунку сум заборгованості з орендної плати під час розгляду справи в суді першої інстанції.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 69 896,83 грн заборгованості з орендної плати за договором оренди землі № 1 від 17.05.2018.

Крім того, у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що за умовами договору оренди землі № 1 від 17.05.2018 у пункті 11.4 сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною істотних обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (стаття 31 Закону України «Про оренду землі»).

У частині 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» (у відповідній редакції) визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі статтею 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2).

Так, за частиною 2 статті 651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин (пункт 6.44 постанови Великої палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19).

Як установлено судами попередніх інстанцій, про що зазначено вище, відповідач тривалий час належним чином не виконував зобов`язання за договором оренди в частині сплати орендних платежів, у зв`язку із чим допустив прострочення сплати орендної плати в повному обсязі за 16 місяців, у тому числі за 12 місяців поспіль, що за обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій є істотним порушенням умов договору оренди. При цьому відповідач не спростував доводів позивача щодо підстав для розірвання договору оренди землі, не надав суду належних і допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджено та встановлено судом.

З урахуванням наведеного, вирішуючи спір, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про доведення позивачем у встановленому процесуальним законом порядку наявність обставин, що свідчать про істотне порушення відповідачем умов договору оренди землі та є підставою для його розірвання.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

ТОВ «Мир Енерджі» у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтувало тим, що судами при вирішенні спору застосовано статтю 23 Закону України «Про прокуратуру» без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 02.11.2021 у справі № 906/569/19, щодо необхідності доведення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено правовий висновок, за змістом якого відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічні за змістом висновки наведено у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 906/569/19.

У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції при перевірці аналогічних доводів відповідача щодо доведення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, установлено, що на виконання положень статті 53 ГПК та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Мукачівською міською радою, яка, за наявності підстав та відповідних повноважень не вжила заходів до захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Так, за встановлених судами обставин, прокурор повідомив позивача про виявлені порушення, однак, позивач не вчинив дій, спрямованих на захист інтересів держави, натомість повідомив прокурора про порушення відповідачем умов договору оренди землі та про наявність у відповідача заборгованості за цим договором оренди землі, що свідчить про те, що позивач був обізнаний стосовно виявлених порушень, однак не вчинив заходів, спрямованих на захист інтересів держави, не звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення боргу та розірвання договору оренди землі.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено посилання відповідача на малий перебіг часу, наданий прокурором Мукачівській міській раді для відповідного реагування, оскільки, за встановлених обставин, з листом щодо вжиття позивачем заходів з метою стягнення заборгованості з ТОВ «Мир Енерджі» за договором оренди прокурор звернувся в жовтні 2021 року, однак позов до суду подано прокурором у січні 2022 року, тобто у позивача було достатньо часу для реагування на виявлені порушення та вчинення дій для захисту порушених прав та інтересу.

Також судом апеляційної інстанції установлено, що Мукачівська міська рада, надаючи відповідь прокурору щодо встановлених прокуратурою фактів, не виявила наміру вживати заходів на захист порушених інтересів держави. Такі дії було оцінено прокурором як бездіяльність уповноваженого органу.

Водночас підставу для звернення з позовом до суду прокурор обґрунтував обставинами допущення ТОВ «Мир Енерджі» істотних порушень умов договору оренди та встановленого законодавством порядку використання земельної ділянки комунальної власності, принципу її оплатного використання, а тому, майнові інтереси держави щодо не отримання такої плати є порушенням економічних інтересів держави.

З огляду на обставини повідомлення прокурором у встановленому законом порядку орган місцевого самоврядування щодо здійснення представництва інтересів держави у суді в особі відповідного органу разом з доказами надіслання такого повідомлення, наявними у матеріалах справи, обґрунтування прокурором обставин бездіяльності уповноваженого органу, у сукупності з обставинами відсутності заперечень позивача щодо поданого прокурором позову, як і щодо здійснення у суді представництва інтересів держави в особі позивача, підтримання позивачем зазначеного позову в процесі розгляду цієї справи у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для залишення позову прокурора без розгляду.

Такі висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, наведеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 906/569/19.

З урахуванням встановлених фактичних обставин у справі, доводи ТОВ «Мир Енерджі» про не наведення прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, є безпідставними.

Отже, підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

Разом із тим відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Так, у частині 1 статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Такими підставами касаційна скарга ТОВ «Мир Енерджі» не обґрунтована.

За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Проте касаційна скарга ТОВ «Мир Енерджі» не обґрунтована і підставами для скасування судових рішень, передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК.

Доводи, наведені в касаційній скарзі ТОВ «Мир Енерджі» щодо неналежного з`ясування судами попередніх інстанцій всіх обставин справи, стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом та фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих доказів і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до норм статті 300 ГПК зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідно зауважити, що умовою застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави оскарження судових рішень з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК є необґрунтованими, про що зазначено вище.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Будь-яких доводів, які б спростовували зазначені вище висновки судів першої та апеляційної інстанцій, окрім посилання лише на безпідставність таких висновків суду, скаржником у касаційній скарзі не наведено, отже, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні цієї справи, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Енерджі» залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.06.2022 у справі № 907/59/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

В.Г. Суховий