Ухвала
від 21.03.2023 по справі 912/2131/21
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 912/2131/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Саад Ш. М.,

відповідача - Рижий В. І., Рибачок В. А., Гурковський Ю. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАХСОМ"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2022 (судді: Чус О. В. - головуючий, Кощеєв І. М., Орєшкіна Е. В.) та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.11.2021 (суддя Тимошевська В. В.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Весна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАХСОМ"

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У липні 2021 року Приватне акціонерного товариства "Весна" (далі - ПрАТ "Весна") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Консультаційно-діагностичний центр "КДЦ" (далі - ТОВ КДЦ "КДЦ", після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю "МАХСОМ" (далі - ТОВ "МАХСОМ") (з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог, прийнятої судом) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладених між ПрАТ "Весна" та ТОВ КДЦ "КДЦ" (далі - оспорювані/спірні договори/договори № 1352, № 1354, № 1356, № 1030, № 1029, № 1028, № 1100 ), а саме:

- договору купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 298,6 м2, розташованого за адресою: м. Кропивницький, АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1021235135101, посвідчений приватним нотаріусом Задніпряним О. А. 15.09.2016 за номером 1352, з укладеними до цього договору додатковими договорами про внесення змін та/чи додаткові угоди до нього (далі - договір № 1352);

- договору купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 361,9 м2, розташованого за адресою: м. Кропивницький, АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1020047935101, посвідчений приватним нотаріусом Задніпряним О. А. 15.09.2016 за номером 1354, з укладеними до цього договору додатковими договорами про внесення змін та/чи додаткові угоди до нього (далі - договір № 1354);

- договору купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 385,6 м2, розташованого за адресою: м. Кропивницький, АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1021131435101, посвідчений приватним нотаріусом Задніпряним О .А. 15.09.2016 за номером 1356, з укладеними до цього договору додатковими договорами про внесення змін та/чи додаткові угоди до нього (далі - договір № 1356);

- договору купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 175,6 м2, розташованого за адресою: м. Кропивницький. АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1041236835101, посвідчений приватним нотаріусом Малогон В. О. 28.10.2017 за номером 1030 (далі - договір № 1030);

- договору купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 442,8 м2, розташованого за адресою: м. Кропивницький, АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1041130335101, посвідчений приватним нотаріусом Малогон В. О. 28.10.2017 за номером 1029 (далі - договір № 1029);

- договору купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 99,4 м2, розташованого за адресою: м. Кропивницький. АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1041127535101, посвідчений приватним нотаріусом Малогон В. О. 28.10.2017 за номером 1028 (далі - договір № 1028);

- договору купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 139 м2, розташованого за адресою: м. Кропивницький. АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1037539335101, посвідчений приватним нотаріусом Малогон В. О. 10.11.2017 за номером 1100 (далі - договір № 1100);

- скасування всіх рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію за ТОВ КДЦ "КДЦ" (після перейменування - ТОВ "МАХСОМ") прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Кропивницький, АДРЕСА_1.

1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 203, 215, 216, 321, 328, 386, 387 Цивільного кодексу України обґрунтовані порушенням під час укладення оспорюваних договорів статей 8, 70- 72 Закону України "Про акціонерні товариства" оскільки цілісний майновий комплекс було розділено на 7 (сім) окремих приміщень і спірні угоди укладено без надання згоди, яка необхідна для правочинів із заінтересованістю та для значних правочинів.

Позивач зазначав, що колишній директор ПрАТ "Весна", який укладав спірні угоди діяв всупереч та поза межами своїх повноважень та в діях колишнього керівництва сторін договорів існувала зловмисна домовленість щодо незаконного виведення активів позивача на користь відповідача.

Крім того ПрАТ "Весна" наголошувало, що спірні договори укладено за наявної заборони на відчуження майна, а саме арешту, накладеного ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 20.02.2015 у справі № 404/4973/14-ц, чим порушено публічний порядок, який встановлено статтею 228 Цивільного кодексу України, а також порушено право на мирне володіння майном.

1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "МАХСОМ" просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на недоведеність позивачем його вимог належними доказами, зазначаючи також, що позивач стверджує, що 15.02.2021 загальні збори акціонерів ПрАТ "Весна" прийняли рішення про ненадання згоди на вчинення товариством правочинів, у тому числі значних правочинів та/або правочинів із заінтересованістю, вчинених протягом 2016-2020 років. Проте, як вказує відповідач, вказане рішення загальних зборів від 15.02.2021 оскаржено до Господарського суду Кіровоградської області, який відкрив провадження у справі № 912/1480/21, тобто існує спір щодо дійсності рішення загальних зборів ПрАТ "Весна".

Щодо доводів позивача про те, що спірні правочини мають ознаки заінтересованості, ТОВ "МАХСОМ" зазначає, що під час розгляду справи № 912/4264/16 суду було доведено до відома, що заявою від 04.08.2016 член наглядової ради ОСОБА_5. просив припинити його повноваження та вивести його зі складу наглядової ради ПрАТ "Весна", отже станом на час укладення спірних угод ОСОБА_5. не був членом наглядової ради позивача.

Стосовно доводів позивача про накладення арешту на майно в межах справи № 404/4973/14-ц, то відповідач зазначав, що згідно з ухвалою від 20.02.2015 у зазначеній справі накладено арешт на майно, зареєстроване за ПрАТ "Весна", зокрема, на 174500/250000 частин нежитлової будівлю за адресою: м. Кропивницький, АДРЕСА_1, натомість зміст оспорюваних договорів свідчить про те, що предметом цих договорів були нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 щодо яких була відсутня заборона відчуження.

ТОВ "МАХСОМ" вказувало, що правоздатність та дієздатність позивача під час укладення спірних угод перевіряв нотаріус, а тому відповідач не повинен був перевіряти зазначені позивачем та перевірені нотаріусом повноваження позивача. Натомість відповідач належним чином виконав свої зобов`язання за укладеними договорами.

Відповідач також зазначав, що укладені договори не мають ознак значного правочину з огляду на вартість майна та фінансову звітність позивача.

Зміст позовної заяви, на думку відповідача, не підтверджує факт наявності умислу або домовленості представників сторін за оспорюваними договорами.

1.4. ТОВ "МАХСОМ" також подало до суду заяву про застосування позовної давності, вказуючи на те, що виходячи зі змісту статті 92 Цивільного кодексу України для юридичної особи як сторони правочину днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Зміна керівника позивача не є підставою для поновлення строку позовної давності, оскільки початок перебігу строку позовної давності встановлено законом і позовна вимога заявляється щодо захисту прав саме юридичної особи - позивача у справі, а не керівника.

1.5. ПрАТ "Весна" у поясненнях на заяву про застосування позовної давності вказувало на необхідність дослідження поважності причин пропуску позивачем строку позовної давності, вказуючи, що після смерті у 2014 році ОСОБА_1 (мажоритарного власника 80 % пакету акцій позивача) ОСОБА_2 у 2015 році захопила товариство, отримала більше ніж 51 % акцій товариства та призначила себе директором ПрАТ "Весна". Тобто на час перебування ОСОБА_2 на посаді директора ПрАТ "Весна" товариство не могло відновити свої порушені права. Лише 15.02.2021 загальні збори ПрАТ "Весна" змогли змінити директора товариства та відновити порушені права шляхом звернення до суду.

Позивач також зазначав, що оскаржувані правочини були укладені між афілійованими особами, а саме між ОСОБА_2 - директором ПрАТ "Весна" та ОСОБА_3 - директором ТОВ КДЦ "КДЦ" (після зміни назви - ТОВ "МАХСОМ"), яка, в свою чергу, була дружиною голови наглядової ради ПрАТ "Весна". При цьому ОСОБА_2 була учасником ТОВ КДЦ "КДЦ" (після зміни назви - ТОВ "МАХСОМ") із часткою у розмірі 30 %, отже була заінтересованою особою і ПрАТ "Весна" не зверталося до суду з вимогами про визнання недійсними таких правочинів.

Крім того позивач наголошував, що 23.07.2019 до Єдиного державного реєстру було внесено запис про припинення ПрАТ "Весна" на підставі неіснуючого рішення суду і запис було відновлено лише 26.08.2020 після ухвалення судового рішення у справі № 912/205/20. Отже, з 23.07.2019 по 26.08.2020 у зв`язку з відсутністю запису в Єдиному державному реєстрі про ПрАТ "Весна" товариство з об`єктивних причин не могло реалізувати (поновити) своє порушене право.

Позивач також зазначав, що 03.09.2019 Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) винесла розпорядження № 235-ДР-С-А, яким припинила реєстрацію випуску акцій ПрАТ "Весна", а тому всі акції всіх акціонерів були списані з рахунків у безумовному порядку як безумовна операція. 01.12.2020 НКЦПФР поновила реєстрацію випуску акцій товариства. Отже, з вересня 2019 по грудень 2020 акціонери не мали корпоративних прав та можливості прийняти будь-яке рішення, зокрема, щодо не надання згоди та визнання дії/правочинів такими, які вчинені не в інтересах товариства та з перевищенням повноважень.

ПрАТ "Весна" зазначало, що 30.03.2020 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" на час дії карантину були зупинені всі процесуальні строки.

Позивач також вказував, що з часу незаконного виведення активів ПрАТ "Весна" акціонер товариства ОСОБА_4 намагався поновити порушені права шляхом подання відповідних позовів у справах № 910/4264/16, № 910/3449/20 і тільки з 15.02.2021 (рішення загальних зборів ПрАТ "Весна"), а саме товариство змогло реалізувати право на захист свого порушеного права.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 22.11.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2022, позовні вимоги задоволені повністю, визнано недійсними оспорювані договори, скасовано всі рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію за ТОВ КДЦ "КДЦ" (після перейменування - ТОВ "МАХСОМ") прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

2.2. Суди попередніх інстанцій дійшли таких висновків:

- позивачем надано докази, які свідчать про поділ об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ;

- у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження визначення ринкової вартості майна, яке відчужувалось за оспорюваними договорами, з урахуванням вимог статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства", отже, позивачем доведено порушення законодавчо встановленої процедури визначення ринкової вартості майна ПрАТ "Весна" для укладення договору;

- матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про наявність підстав віднесення оспорюваних договорів до значних правочинів у розумінні Закону України "Про акціонерні товариства";

- у матеріалах справи відсутні докази прийняття рішень наглядової ради та загальних зборів ПрАТ "Весна" про надання згоди на укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2019 у справі № 912/712/19 визнано недійсними з моменту прийняття всі рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Весна" від 07.12.2018 порядком денним за якими на зборах було, у тому числі, питання затвердження правочинів про відчуження нерухомості, укладених у 2016-2017 роках;

- оспорювані правочини (договори) вчинялись від імені ПрАТ "Весна" хоч і посадовою особою ОСОБА_2 , проте всупереч інтересам товариства, а недотримання законодавчо визначеної процедури укладення значних правочинів та відсутність рішень загальних зборів про їх подальше схвалення, свідчить, що зміст таких правочинів не відповідав справжньому волевиявленню ПрАТ "Весна" як суб`єкта господарювання.

- ТОВ "МАХСОМ" при укладенні договорів від 15.09.2016 знало або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могло не знати про ділення об`єкта нерухомого майна, про вартість активів згідно розміщеного у відкритому доступі фінансового звіту ПрАТ "Весна" та, відповідно, про наявність обмежень в повноваженнях директора з урахуванням вимог статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства";

- стосовно договорів від 28.10.2017 та від 10.11.2017 суди зазначили, що акціонер ПрАТ "Весна" ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до ТОВ "МАХСОМ" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 15.09.2016 з підстав порушення, у тому числі, вимог статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства". Провадження за цим позовом відкрито 21.11.2016 у справі № 912/4264/14, отже з листопада 2016 року ТОВ "МАХСОМ" було відомо про існування спору стосовно перевищення посадовими особами ПрАТ "Весна" повноважень та про те, що об`єкт купівлі-продажу є спірним. Зміна керівництва ТОВ "МАХСОМ", не впливає на обставини обізнаності відповідача, оскільки учасником спірних відносин є юридична особа, а не її керівник;

- враховуючи положення статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства" та відсутність рішень загальних зборів ПрАТ "Весна" про схвалення оспорюваних договорів, суди відхилили посилання ТОВ "МАХСОМ" на положення статті 241 Цивільного кодексу України та на обставини здійснення оплати за договорами;

- на час укладення оспорюваних договорів ОСОБА_2 , яка одночасно була директором ПрАТ "Весна" та підписувала спірні договори, достеменно було відомо про чинність арешту та заборону на розпорядження майном ПрАТ "Весна", накладеним у межах справи № 404/4973/ 14-ц за заявою ОСОБА_2 .

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, то суди попередніх інстанцій установили, що згідно з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 16.04.2020 у справі № 912/205/20 (залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції від 15.07.2020) встановлено, що 23.07.2019 до внесено Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ПрАТ "Весна" у зв`язку з визнанням її банкрутом, однак, судом встановлено, що записи внесено за відсутності відповідних підстав, що мало наслідком визнання протиправним та скасування реєстраційної дії/запису від 23.07.2019 про державну реєстрацію припинення ПрАТ "Весна" у зв`язку з визнанням її банкрутом.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час внесення запису про припинення ПрАТ "Весна" 23.07.2019 трирічний строк позовної давності за вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 15.09.2016 не закінчився. З внесенням такого запису ПрАТ "Весна" було позбавлено можливості звернутися до суду з позовом, оскільки за вимогами частини 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Зазначене є поважною причиною неможливості звернення до суду в межах трирічного строку з дня укладення договорів від 15.09.2016.

Крім того Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020, доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже, на час відновлення запису про реєстрацію позивача в ЄДРПОУ було продовжено строки позовної давності і на день набрання чинності зазначеним Законом трирічний строк позовної давності за вимогами про визнання недійсними договорів від 28.10.2017 та від 10.11.2017 не закінчився та, відповідно, був продовжений згідно із Законом.

2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 06.12.2021 частково задоволено заяву ПрАТ "Весна" про відшкодування витрат на надання правничої допомоги, стягнуто з ТОВ "МАХСОМ" на користь ПрАТ "Весна" 60 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 22.11.2021 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2022, ТОВ "МАХСОМ" у касаційній скарзі просить судові рішення у справі скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПрАТ "Весна" повністю, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на прийняття судами рішень без урахування висновку Верховного Суду про застосування норми права у подібних правовідносинах та відсутності висновку Верховного Суду щодо застосовування норми права.

3.1.1. Так, скаржник зазначає, що суди не врахували правові позиції, викладені у таких постановах Верховного Суду:

- у постанові Верховного Суду 21.08.2019 у справі № 925/1224/18 щодо встановлення того, що предмет договору є частиною об`єкту, що входить до складу цілісного майнового комплексу. На думку заявника касаційної скарги всупереч висновкам, викладеним у зазначеній постанові, порушуючи положення статей 86, 238 Господарського процесуального кодексу України суди попередніх інстанцій не взяли до уваги та не дослідили питання стосовно того, що є предметом оспорюваних договорів, не встановили всіх обставин справи з урахуванням предмета судового розгляду, надали неповну юридичну оцінку доводам сторін у справі, що призвело до передчасних висновків про те, що мало місце ділення цілісного майнового комплексу (будівлі ресторану "Весна", розташованого за адресою: м. Кіровоград, АДРЕСА_1) на 7 окремих нежитлових приміщень;

- у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 904/2741/19 стосовно того, що порушення заборони, встановленої частиною 5 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства", матиме місце тільки у тому випадку, коли укладення декількох правочинів щодо конкретного майна (послуг) мало на меті саме ухилення стороною цих правочинів від прийняття рішення про вчинення значного правочину, тобто наявний умисел;

- у постановах Верховного Суду від 13.05.2021 у справі 903/277/20, від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17 стосовно того, що сторона спірного правочину, дії якої вказують на її волю зберігати дійсність правочину, не може далі оскаржувати правочин;

- у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 608/13907/13 стосовно того, що умовами недійсності правочинів є: контрагент діяв недобросовісно та нерозумно, а дії сторін свідчать про відсутність реального наміру його укладати та виконувати;

- у постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 3-59гс14, від 06.04.2016 у справі № 922/796/15, постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17, від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17, від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16, від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18, від 24.02.2021 у справі № 926/2308/19, від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 стосовно того, що правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Зі змісту норми частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у виді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу);

- у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 916/3844/19 щодо надання оцінки добросовісності інших учасників, права яких у разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені;

- у постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19 щодо застосування доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них;

- у постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19 стосовно того, що принцип заборони суперечливої поведінки базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а також статті 13 Цивільного кодексу України про заборону зловживання правами;

- у постановах Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 752/23610/18, від 11.03.2020 у справі № 404/6619/17 стосовно того, що встановлені ухвалою суду обмеження (щодо всього майна або конкретно визначеного майна) не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачене Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", то це не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень;

- у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 911/269/19, від 10.11.2021 у справі № 740/3852/19, від 28.04.2022 у справі № 127/28535/19 стосовно того, що за наявності спору щодо правових наслідків недійсності правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину;

- у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 908/1846/17, від 17.06.2020 у справі № 916/1689/17 щодо можливості визнання судом поважними причин пропуску позовної давності лише за наявності обґрунтованих підстав, які встановлюються лише після всіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 61, 62), від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17 (пункти 5.43, 5.44), від 29.06.2021 у справі №904/3405/19 (пункт 118) стосовно того, що саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин; у постановах Верховного Суду від 05.08.20201 у справі № 914/1560/20, від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 стосовно того, що позовна давність не пропущена лише у випадку, коли сплив строку позовної даності припав на строк дії карантину.

3.1.2. ТОВ "МАХСОМ", обґрунтовуючи доводи касаційної скарги з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказувало на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" та відсутність висновку Верховного Суду про застосування цих норм права у подібних правовідносинах щодо дати, станом на яку повинна визначатися ринкова вартість майна, що є предметом значного правочину та щодо яких об`єктів повинна складатися.

Отже, скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду про те, що ринкова вартість майна, що є предметом значного правочину, має визначатися саме на дату укладення такого правочину, та стосуватися індивідуально визначеного нерухомого майна, що є предметом значного правочину.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Весна" просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін судові рішення у справі, вказуючи на те, що суди попередніх інстанцій у повній мірі дослідили та встановили обставини справи, а скаржник намагається здійснити переоцінку доказів у справі; судами попередніх інстанцій встановлено, що поділ майна відбувся з метою уникнення необхідності проходження процедури встановленої для вчинення значного правочину, а також взято до уваги судові рішення у справі № 912/712/19; зазначені скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду не мають відношення до цієї справи, не є тотожними, правовідносини у справах не є подібними; суди встановили наявність поважних причини пропуску позивачем строку позовної давності; системний аналіз статей 8, 68, 69, 70 Закону України "Про акціонерні товариства" чітко вказують, що ринкова вартість визначається саме на дату вчинення значного правочину, отже відсутня необхідність формулювання відповідних висновків.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 15.11.2022 колегією суддів у складі: Уркевич В. Ю. - головуючий, Мачульський Г. М., Краснов Є. В. відкрито касаційне провадження у справі № 912/2131/21 за касаційною скаргою ТОВ "МАХСОМ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2022 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.11.2021, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.12.2022, яке було відкладено до 18.01.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2023 прийнято до провадження касаційну скаргу ТОВ "МАХСОМ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2022 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.11.2021 у справі № 912/2131/21 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Дроботова Т. Б.- головуючий, Багай Н. О., Чумак Ю. Я., призначено справу до розгляду.

З метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження підлягає закриттю з огляду на таке.

4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що як свідчать матеріали справи, 10.12.2014 суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "АН Експерт" на замовлення ПрАТ "Весна" з метою визначення ринкової вартості об`єкта для розрахунку орендної плати на час укладення договору оренди, складено звіт про оцінку майна - будівлі ресторану "Весна", розташованого за адресою: м. Кіровоград (Кропивницький), АДРЕСА_1, відповідно до якого вартість майна становила 42 910 266,00 грн.

Зі змісту додатків до зазначеного звіту від 10.12.2014 вбачається таке:

- 28.05.1996 Закритому акціонерному товариству "Весна" (далі - ЗАТ "Весна", правонаступником якого є ПрАТ "Весна") видано свідоцтво про власність № 27 на будівлю ресторану "Весна", розташованого за адресою: м. Кіровоград, вул. Леніна, 13 (діюче найменування - м. Кропивницький, АДРЕСА_1). Свідоцтва видано Фондом державного майна України по м. Кіровограду на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.1996 № 1496, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу, між ЗАТ "Весна" та Фондом державного майна України по м. Кіровограду, згідно із Законом України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств".

- 26.11.2001 ЗАТ "Весна" оформлено державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КР № 001052 загальною площею 2482,0 м2, розташованої у м. Кіровоград, вул. Леніна, 13, для розміщення ресторану;

- відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.05.2014 зареєстровано право власності ЗАТ "Весна" на нежитлову будівлю за адресою: м. Кіровоград, вул. Леніна, 13. Рішення про державну реєстрацію прийнято 24.12.2008, реєстраційний номер майна 466053, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 28.03.1996 № 1496, частка власності 174499/250000, площа земельної ділянки 2482,0 м2;

- згідно з технічним паспортом на будівлю ресторану на АДРЕСА_1 у м. Кіровоград, виготовленого станом на 21.05.2014, вказаний об`єкт складається з таких будівель та споруд: літери А А1, а-а6 - ресторан "Весна", загальною площею 2482,м2, літ. В - кафе, літ. Б - півний бар, літ. Г - навіс, лі. І, ІІ - Вимощення, N- N3 - огорожа (том 1, а. с. 54-56).

4.4. Суди також установили, що 28.10.2017 за замовленням фізичної особи ОСОБА_4. суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро "Ваш Експерт" з метою визначення ринкової вартості об`єкта для прийняття управлінських рішень з метою вирішення майнових спорів у судовому порядку складено звіт про оцінку ресторанного комплексу, загальною площею 2008,1 м2, що складається з нежитлової будівлі літ. А та прибудови літ. В за адресою: м. Кропивницький, АДРЕСА_1 станом на 28.10.2017, за змістом якого ринкова вартість об`єкта 18 805 000 грн, що за курсом Національного банку України еквівалентно 701 000 доларам США (том 1, а. с. 57-78).

Зі змісту додатків до зазначеного звіту від 28.10.2017 вбачається таке:

- відповідно до технічного паспорта на ресторан на АДРЕСА_1, м. Кіровоград об`єкт складається з таких будівель та споруд: літери А а-1, а-а6 - ресторан "Весна", літ. В - кафе, літ. Б - півний бар, літ. Г - навіс, І, ІІ в - вимощення, N-N3 - огорожа;

- щодо вказаного об`єкта 23.02.2015 до Державного реєстру внесено запис про обтяження нерухомого майна, а саме зареєстровано право оренди за ТОВ КДЦ "КДЦ" (том 1, а. с. 66);

- на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 у м. Кропивницькому в Державному реєстрі зареєстровано право власності за ТОВ КДЦ "КДЦ", а також обтяження на підставі договорів купівлі-продажу.

4.5. Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ПрАТ "Весна" в особі директора ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ КДЦ "КДЦ" (після зміни найменування - ТОВ "МАХСОМ" (покупець) укладені, нотаріально посвідчені та зареєстровані в реєстрі договори купівлі-продажу з розстроченням платежу нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, АДРЕСА_1, на підставі яких за ТОВ "МАХСОМ" зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме такі договори:

- від 15.09.2016 № 1352 (зі змінами до договору від 30.11.2017) щодо нежитлового приміщення загальною площею 298,6 м2 за ціною 1 261 884,00 грн, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1021235135101, номер запису про право власності 16430683 від 15.09.2016;

- від 15.09.2016 № 1356 (зі змінами від 30.11.2017) щодо нежитлового приміщення загальною площею 385,6 м2 за ціною 1 409 368,00 грн, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1021131435101, номер запису про право власності 16430764 від 15.09.2016;

- від 15.09.2016 № 1354 (зі змінами від 30.11.2017) щодо нежитлового приміщення загальною площею 361,9 м2 за ціною 1 322 744,00 грн, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1020047935101, номер запису про право власності 16430582 від 15.09.2016;

- від 28.10.2017 № 1028 (зі змінами від 30.11.2017) щодо нежитлового приміщення загальною площею 99,4 м2 за ціною 259 000,00 грн, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1041127535101, номер запису про право власності 23065019 від 28.10.2017;

- від 28.10.2017 № 1029 щодо нежитлового приміщення загальною площею 442,8 м2 за ціною 1 071 000,00 грн, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1041130335101, номер запису про право власності 23065144 від 28.10.2017;

- від 28.10.2017 № 1030 щодо нежитлового приміщення загальною площею 175,6 м2 за ціною 447 000,00 грн, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1041236835101, номер запису про право власності 23065303 від 28.10.2017;

- від 10.11.2017 № 1100 щодо нежитлового приміщення загальною площею 139,0 м2 за ціною 640 715,00 грн, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1037539335101, номер запису про право власності 23310135 від 10.11.2017.

Суди установили, що оплата за договорами покупцем проводилася і відповідно до записів приватного нотаріуса на договорах знято заборону відчуження нежитлових приміщень у зв`язку з повним виконанням ТОВ КДЦ "КДЦ" зобов`язань за договорами купівлі-продажу.

4.6. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ПрАТ "Весна" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу № 1352, № 1354, № 1356, № 1030, № 1029, № 1028, № 1100 від 15.09.2016, 28.10.2017 та 10.11.2017, укладених із ТОВ КДЦ "КДЦ" (після зміни назви - ТОВ "МАХСОМ") та скасування всіх рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію за відповідачем прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Кропивницький, АДРЕСА_1, з посиланням, зокрема, на положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України, у зв`язку з порушенням під час укладення оспорюваних договорів статей 8, 70- 72 Закону України "Про акціонерні товариства" оскільки цілісний майновий комплекс було розділено на 7 (сім) окремих приміщень, а спірні угоди укладено без надання згоди, яка необхідна для правочинів із заінтересованістю та для значних правочинів. Крім того, спірні договори укладено директором позивача з перевищенням, а також за наявної заборони на відчуження майна у виді арешту, накладеного ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 20.02.2015 у справі № 404/4973/14-ц.

4.7. Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 зазначеного Кодексу).

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Закон України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VІ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, який втратив чинність з 01.01.2023 (далі - Закон України "Про акціонерні товариства"), визначав порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів.

Акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (стаття 3 Закону України "Про акціонерні товариства").

Відповідно до статей 32, 33 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства, які можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства.

За змістом частини 1 статті 159 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення спірних договорів) вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.

Статтею 160 Цивільного кодексу України встановлено, що в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Випадки обов`язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства. Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами його виконавчого органу. Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу.

У статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" наведені визначення термінів та передбачено, що значний правочин - це правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності (пункт 4 частини 1 зазначеної норми).

Відповідно до частин 1-4 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про надання згоди на вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів. Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про надання згоди на вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради. Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості. Якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті. Вимоги до порядку вчинення значного правочину, передбачені цією статтею, застосовуються як додаткові до інших вимог щодо порядку вчинення певних правочинів, передбачених законом або статутом акціонерного товариства.

У частині 5 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

4.8. Суди попередніх інстанцій установили, що як свідчить зміст оспорюваних договорів, предметом у них були нежитлові приміщення загальною площею 298,6 м2 (договір № 1352), 385,6 м2 (договір № 1356), 361,9 м2 (договір № 1354), 99,4 м2 (договір 1028), 442,8 м2 (договір 1029), 175,6 м2 (договір № 1030), 139,0 м2 (договір № 1100), розташовані за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, АДРЕСА_1.

У той же час, як вже зазначалося, суди установили, що ПрАТ "Весна" видано свідоцтво про право власності від 28.05.1996 № 27 та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю на вул. Леніна, 13 м. Кіровоград (діюче найменування АДРЕСА_1 м. Кропивницький). Для використання будівлі 26.07.2001 видано ПрАТ "Весна" державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 2482,0 м2 серії ІІ-КР № 001052.

Суди установили, що докази наявності у ПрАТ "Весна" за адресою: АДРЕСА_1 в м. Кропивницький права власності на інше нерухоме майно відсутні, як і відсутні докази на підтвердження первісного (вперше) набуття ПрАТ "Весна" права власності на окремі нежитлові приміщення, які відчужені за оспорюваними договорами.

Зміст оспорюваних договорів не містить зазначень про правовстановлюючі документи ПрАТ "Весна", тобто про документи, на підставі яких внесено записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Натомість, як установили суди попередніх інстанцій, у матеріалах справи наявні докази на підтвердження набуття ПрАТ "Весна" права власності на нежитлову будівлю - ресторан "Весна" за адресою: м. Кропивницький, АДРЕСА_1 (попереднє найменування м. Кіровоград, вул. Леніна, 13), загальна площа якого згідно з технічним паспортом від 21.05.2014 становила 1705,8 м2.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що не спростовано скаржником, про поділ/виділ об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Кропивницький, АДРЕСА_1, внаслідок чого було відкрито нові розділи та присвоєно реєстраційні номери окремим нежитловим приміщенням, які були предметом оспорюваних договорів.

При цьому зі змісту оспорюваних договорів від 28.10.20107 та 10.11.2017 вбачається, що відчужувані об`єкти розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер 3510100000:20:217:0017 (Державний акт на право постійного користування землею від 26.07.2001 ІІ-КР № 001052), отже на земельній ділянці, наданій ПрАТ "Весна" у постійне користування для розміщення ресторану "Весна" за адресою: м. Кропивницький, АДРЕСА_1 (попереднє найменування м. Кіровоград, вул. Леніна, 13).

Суди також зазначили, що згідно з річною фінансовою звітністю ПрАТ "Весна" за 2015, 2016, 2017 роки, оприлюдненої на Інтернет-порталі Smida.gov.ua,у товариства обліковувалась вартість основних засобів: на кінець 2015 року - 42 365,6 тисяч грн; на кінець 2016 року - 6624,7 тисяч грн; на кінець 2017 року - 0. Отже згідно з даними фінансової звітності, після укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу ПрАТ "Весна" не має основних засобів на кінець 2017 року.

Отже, ураховуючи встановлені обставини справи, суди визнали доведеними доводи позивача про поділ об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Кропивницький, АДРЕСА_1, відчуженого за оспорюваними договорами.

Відповідно до частини 5 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

4.9. Статтею 8 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено визначення ринкової вартості майна та передбачено, що ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто у разі створення акціонерного товариства однією особою) (частина 1 зазначеної норми).

За змістом частини 3 статті 8 вказаного Закону наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення.

Суди попередніх інстанцій установили, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження визначення ринкової вартості майна, яке відчужувалось за оспорюваними договорами, з урахуванням вимог статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства".

Натомість, як встановлено судами, згідно з висновком експертів за результатами проведення повторної комісійної судової оціночно-будівельної експертизи від 28.05.2021 № 2899/2900/19-27/1151-1160/21-27 у справі № 912/4264/16, звіт про оцінку нерухомого майна нежитлових приміщень розташованих за адресою: м. Кропивницький, АДРЕСА_1, який виконано фізичною особою-підприємцем Лукіною Л. С. станом на 09.09.2016, не відповідає вимогам нормативо-правових актів з оцінки майна і не може бути використаний.

Отже, суди попередніх інстанцій установили обставини порушення законодавчо встановленої процедури визначення ринкової вартості майна ПрАТ "Весна" для укладення договорів купівлі-продажу такого майна.

4.10. Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ "Весна" про визнання недійсними договорів від 15.09.2016 №№ 1352, 1356, 1354 суди попередніх інстанцій, як вже зазначалося, установили, що згідно з даними річної фінансової звітності за 2015 рік, оприлюдненої на Інтернет-порталі Smida.gov.ua, вартість активів ПрАТ "Весна" на кінець 2015 року становила 42 375,9 тисяч грн, з яких них 42 365,6 тисяч грн - основні засоби.

Згідно зі звітом про оцінку майна станом на 10.12.2014, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "АН Експерт" на замовлення ПрАТ "Весна" з метою визначення ринкової вартості об`єкта для розрахунку орендної плати на час укладення договору оренди, ринкова вартість будівлі ресторану "Весна", розташованої за адресою: м. Кіровоград, АДРЕСА_1, становила 42 910 266,00 грн.

Отже, суди зазначили, що звіт суб`єктом оціночної діяльності про оцінку майна від 10.12.2014 та річна фінансова звітність ПрАТ "Весна" за 2015 підтверджує, що ринкова вартість нерухомого майна за адресою: м. Кропивницький, АДРЕСА_1 становила понад 42 000 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції вказав, що відсоткове співвідношення загальної площі відчуженого за оспорюваними договорами у 2016 році нерухомого майна (площею 1046,1 м2) у порівнянні з площею цілісного комплексу згідно зі звітом про оцінку майна від 2014 року, підтвердженої технічним паспортом, яка становить 1705,8 м2, свідчить, що відсоток площі відчужених нежитлових приміщень становить 61,33, а отже ринкова вартість майна, що є предметом оспорюваних договорів за 2016 рік, з урахуванням даних фінансового звіту, перевищує 25 % вартості активів ПрАТ "Весна".

Отже, оспорювані договори від 15.09.2016 №№ 1352, 1356, 1354 відносяться до значних правочинів у розумінні Закону України "Про акціонерні товариства". Проте порядок вчинення значних правочинів дотримано не було.

4.11. Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ "Весна" про визнання недійсними договорів від 28.10.2017 №№ 1028, 1029, 1030 та від 10.11.2017 № 1100, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження визначення ринкової вартості майна, яке відчужувалось за оспорюваними договорами, з урахуванням вимог статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства".

При цьому відповідно до річної фінансової звітності ПрАТ "Весна" станом на 31.12.2016, розміщеної на Інтернет-порталі Smida.gov.ua, вартість активів товариства за 2016 рік становила 10 745,9 тисяч гри, з них основні засоби - 6 624,7 тисяч грн.

За змістом оспорюваних договорів за 2017 рік загальна вартість відчужених нежитлових приміщень становила 2 417 715,00 грн, що перевищує 10 % вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності ПрАТ "Весна".

При цьому суди установили, що у 2017 році згідно з оспорюваними договорами було відчужено приміщення загальною площею 856,8 м2, що становить 45,03 % від загальної площі відчужених об`єктів.

Відповідно до звіту про оцінку майна станом від 28.10.2017, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "АН Експерт", ринкова вартість будівлі ресторану "Весна", розташованої за адресою: м. Кіровоград, АДРЕСА_1, становила 18 805 000 грн. Отже, з урахуванням зазначеного звіту, суди установили, що ринкова вартість чотирьох відчужених приміщень перевищує 25 % вартості активів ПрАТ "Весна" за даними річної звітності за 2016 рік.

Суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених обставин дійшли висновку, що оспорювані договори купівлі-продажу від 28.10.2017 та від 10.11.2017 є значними правочинами у розумінні Закону України "Про акціонерні товариства", водночас, порядок укладення таких правочинів дотримано не було.

За змістом частин 1, 2 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" укладення значних правочинів здійснюється за рішенням про надання згоди на вчинення такого правочину наглядової ради та/або загальних зборів.

Статтею 68 вказаного Закону передбачено, що кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому простих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про надання згоди на вчинення товариством значних правочинів.

Проте, як установили суди попередніх інстанцій, у матеріалах справи відсутні докази прийняття рішень наглядової ради та загальних зборів ПрАТ "Весна" про надання згоди на укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого на АДРЕСА_1 .

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначене свідчить про порушення під час укладення оспорюваних договорів вимог статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства".

4.12. Суди попередніх інстанцій відхилили доводи позивача про наявність підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними з підстав їх вчинення з порушенням положень статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній на час укладення спірних договорів) про вчинення правочинів, щодо вчинення яких є заінтересованість, вказавши на таке.

Згідно з розміщеного на Інтернет-порталі Smida.gov.ua повідомлення, членом наглядової ради ПрАТ "Весна" за рішенням загальних зборів акціонерів від 15.02.2016 обрано ОСОБА_5 , а відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 16.09.2016 учасником та директором ТОВ КДЦ "КДЦ" була ОСОБА_3 , яка є дружиною ОСОБА_5 , отже на час укладення договорів від 15.09.2016 директор ТОВ КДЦ "КДЦ" (покупця) була дружиною посадової особи продавця (ПрАТ "Весна"), що свідчить про те, що сторони договору були афілійованими особами.

Водночас суди установили, що враховуючи, що на момент звернення до суду з позовом у цій справі (липень 2021) набрали законної сили рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.08.2016 у справі № 912/940/16, яким визнано недійсним рішення, прийняте на позачергових загальних зборах акціонерів ПрАТ "Весна" 15.02.2016 про обрання Наглядової ради ПрАТ "Весна" у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2017 у справі № 912/2562/16, яким визнано недійсним з моменту прийняття рішення, прийняте на позачергових загальних зборах акціонерів ПрАТ "Весна" 23.05.2016, що оформлене протоколом від 23.05.2016 № 3, про обрання наглядової ради ПрАТ "Весна" у складі: ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , і такі рішення загальних зборів є нечинним з моменту їх прийняття. Отже, доводи позивача стосовно того, що оспорювані договори купівлі-продажу від 15.09.2016 є правочинами, щодо вчинення яких є заінтересованість у розумінні статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства" визнані безпідставними.

4.13. Суди попередніх інстанцій визнали безпідставними доводи ТОВ "МАХСОМ" про подальше схвалення правочину з огляду на таке.

За змістом статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства" значний правочин, правочин, щодо якого є заінтересованість, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства з моменту вчинення цього правочину.

Разом з тим суди установили, що згідно з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2019 у справі № 912/712/19, яке набрало законної сили, визнано недійсними з моменту прийняття усі рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Весна" від 07.12.2018, оформлені протоколом позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Весна" від 07.12.2018, якими, зокрема, вирішено питання щодо затвердження правочинів про відчуження нерухомості, укладених у 2016 - 2017 роках.

4.14. Суди попередніх інстанцій, установивши обставини стосовно поділу об`єкта нерухомого майна, розташованого на АДРЕСА_1 на окремі приміщення, відсутності визначення ринкової вартості майна в порядку Закону України "Про акціонерні товариства" та облікованої в річних фінансових звітах вартості активів ПрАТ "Весна", яка перевищує ціну продажу за спірними договорами, дійшли висновку про те, що оспорювані у справі договори укладено не в інтересах ПрАТ "Весна" та з порушенням прав товариства на дотримання законодавчо визначеної процедури відчуження майна і отримання належних коштів за його продаж.

4.15. Крім того, як свідчать матеріали справи та встановлено судами під час розгляду справи, ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.02.2015 у справі № 404/4973/14-ц за заявою ОСОБА_2 накладено арешт на майно, що було зареєстровано за ПрАТ "Весна", у тому числі, на нежитлове приміщення 174499/250000 ч. нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та заборонено ПрАТ "Весна" вчиняти будь-які дії щодо розпорядження майном (том 1, а.с. 108-109).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.07.2016 у справі № 404/4973/14-ц скасовано вжиті згідно з ухвалою від 20.02.2015 заходи забезпечення позову, однак відповідно до ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 13.09.2016 скасовано ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.07.2016 про скасування заходів забезпечення позову та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції (том 1, а.с. 110-113).

У справі № 404/4973/14-ц заходи забезпечення позову у виді арешту, вжиті за заявою ОСОБА_2 скасовані згідно з ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.08.2017, яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25.10.2017.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначив, що на час укладення оспорюваних у справі договорів купівлі-продажу від 15.09.2016 ОСОБА_2 , яка була директором ПрАТ "Весна" та підписувала оспорювані договори, було достеменно відомо про чинність арешту та заборону на розпорядження майном ПрАТ "Весна".

4.16. Стосовно обізнаності ТОВ "МАХСОМ" про обмеження директора ПрАТ "Весна" на укладення оспорюваних договорів суд апеляційної інстанції зазначив, що право власності ПрАТ "Весна" на нерухоме майно на АДРЕСА_1 як на єдиний об`єкт зареєстровано у Державному реєстрі з 24.12.2008.

За змісту договорів купівлі-продажу від 15.09.2016 вбачається, що відчужувані нежитлові приміщення належать продавцеві на праві приватної власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру, сформованої 08.09.2016, з присвоєнням реєстраційного номера об`єктам нерухомого майна, та вказано, що зазначений правовстановлюючий документ пред`явлений нотаріусу при укладенні договорів.

Водночас, відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" інформаційна довідка з Державного реєстру не є правовстановлюючим документом.

Суд апеляційної інстанції з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 та постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, а також на положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зазначив, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що покупець за оспорюваними договорами мав можливість перевірити наявність документів, на підставі яких внесено до Державного реєстру записи про реєстрацію за ПрАТ "Весна" права власності на окремі нежитлові приміщення, отже, суд дійшов висновку, що ТОВ "МАХСОМ", укладаючи договори від 15.09.2016, знало або за всіма обставинами проявивши розумну обачність, не могло не знати про поділ об`єкта нерухомого майна, про вартість активів згідно розміщеного у відкритому доступі фінансового звіту ПрАТ "Весна" та, відповідно, про наявність обмежень в повноваженнях директора з урахуванням вимог статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства".

Щодо оспорюваних договорів від 28.10.2017 та 10.11.2017, суд апеляційної інстанції установив, що зазначені договори також містять посилання на витяг з Державного реєстру, що свідчить про обізнаність з таким документом покупця та, відповідно, з підставами для внесення відповідних записів до Державного реєстру.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що на час укладення договорів у 2017 році згідно з ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 21.11.2016 порушено провадження у справі № 912/4264/14 за позовом ОСОБА_4 до ПрАТ "Весна", ТОВ КДЦ "КДЦ" (після зміни назви - ТОВ "МАХСОМ"), Кіровоградської міської ради про визнання недійсними договорів від 15.09.2016 та скасування записів.

Отже, станом на час укладення договорів від 28.10.2017 та від 10.11.2017 ТОВ "МАХСОМ" було відомо про існування спору стосовно перевищення посадовими особами ПрАТ "Весна" повноважень та про те що об`єкт купівлі-продажу є спірним.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що зміна керівництва ТОВ "МАХСОМ", не впливає на обставини обізнаності відповідача, оскільки учасником спірних відносин є юридична особа, а не її керівник.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого суду про задоволення позову у справі, яка розглядається, дійшов висновку, що враховуючи положення статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства" та відсутність рішень загальних зборів ПрАТ "Весна" про схвалення оспорюваних договорів, обґрунтованим є відхилення посилань відповідача на положення статті 241 Цивільного кодексу України та на обставини здійснення оплати.

Ураховуючи встановлені обставини суди дійшли висновку про підтвердження підстав для визнання недійсними оспорюваних у справі договорів відповідно до частин 1, 2 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України, як таких що укладенні з перевищенням директором ПрАТ "Весна" повноважень та з порушенням вимог статей 8, 70 Закону України "Про акціонерні товариства", у зв`язку з чим ПрАТ "Весна" протиправно позбавлено права власності на нерухоме майно за адресою: м. Кропивницький, АДРЕСА_1 та на отримання коштів за таке майно, з урахуванням вимог Закону України "Про акціонерні товариства" та ринкової вартості майна.

4.17. Щодо позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем з посиланням на початок перебігу позовної давності з дати укладення оспорюваних правочинів.

Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) Цивільним кодексом України визначено як позовну давність (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Суд апеляційної інстанції установив, що в рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 16.04.2020 у справі № 912/205/20, залишеного без змін постановою суду апеляційної інстанції від 15.07.2020, встановлено, що 23.07.2019 до ЄДРПОУ внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ПрАТ "Весна" у зв`язку із визнанням товариства банкрутом. У вказаному рішення суду встановлено, що записи внесено за відсутності відповідних підстав, у зв`язку з чим судом визнано протиправним та скасовано реєстраційну дію/запис від 23.07.2019 № 10741170074086091 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державного реєстратора Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області Шилової Н. Ю. про державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом ПрАТ "Весна".

Суд апеляційної інстанції установив, що на час внесення запису про припинення юридичної особи - ПрАТ "Весна" 23.07.2019 трирічний строк позовної давності за вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 15.09.2016 не закінчився.

При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у зв`язку із внесенням такого запису ПрАТ "Весна" було позбавлено можливості звернення до суду з позовом, оскільки за вимогами частини 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення і вказане є поважною причиною неможливості звернення до суду в межах трирічного строку з дня укладення договорів від 15.09.2016.

Суди попередніх інстанцій також звернули увагу на те, що 02.04.2020 набрав чинності закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" згідно з яким доповнено пунктом 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з набранням чинності вказаним Законом, строки позовної давності згідно зі статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину, а тому трирічний строк позовної давності за вимогами про визнання недійсними договорів від 15.09.2016, 28.10.2017, 10.11.2017 не закінчився.

4.18. Як вже зазначалося ТОВ "МАХСОМ" у касаційній скарзі, оскаржуючи судові рішення у справі, посилався на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме ухвалення судових рішень без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

4.19. Так, у постанові від 21.08.2019 у справі № 925/1224/18, на яку посилається заявник касаційної скарги, за позовом ОСОБА_9 , який є акціонером та власником простих іменних акцій до Закритого акціонерного товариства "АТП-2361" про визнання недійсним з моменту прийняття рішення позачергових загальних зборів акціонерів товариства з питання порядку денного щодо схвалення правочинів, укладених протягом 2017 року, Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив, що судам необхідно повно та всебічно дослідити і надати правову оцінку усім зібраним у справі доказам у сукупності, та встановити: 1) яка ринкова вартість, що є предметом значного правочину (у цьому випадку вартість майна за усіма договорами); 2) яка вартість активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства; 3) чи перевищує ринкова вартість, що є предметом значного правочину 25 % вартості активів товариства та залежно від встановлених обставин прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Водночас у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій установили обставини стосовно поділу об`єкта нерухомого майна на окремі приміщення, відсутності визначення ринкової вартості майна в порядку Закону України "Про акціонерні товариства" та облікованої в річних фінансових звітах вартості активів ПрАТ "Весна", яка перевищує ціну продажу за спірними договорами, а також обставини про те, що оспорювані у справі договори укладено не в інтересах ПрАТ "Весна" та з порушенням прав товариства на дотримання законодавчо визначеної процедури відчуження майна і отримання належних коштів за його продаж.

У справі № 904/2741/19 (постанова Верховного Суду від 14.04.2021), на яку також посилався скаржник, за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" про визнання недійсним договору постачання, укладеного за результатами проведення процедур відкритих торгів, Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначив про порушення апеляційним судом норм процесуального права, оскільки суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування.

Так, Верховний Суд зазначив, що для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину не достатньо лише констатації факту формальної невідповідності цього правочину тій чи іншій нормі законодавства, без доведення позивачем, який у даному випадку є стороною цього правочину, факту порушення його права та/або інтересу внаслідок вчинення правочину. Отже, посилаючись на приписи частини 5 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства," позивач мав довести, а суд апеляційної інстанції встановити наявність умислу на ділення предмету закупівлі саме з метою ухилення від прийняття рішення про вчинення значного правочину, з урахуванням, зокрема тих обставин, що оспорюваний правочин був укладений за результатами процедури публічних торгів, тобто на конкурсній основі, під час якої (1) відповідний товар самим позивачем був виставлений окремими лотами, а (2) переможцем закупівлі стала особа (відповідач), яка запропонувала найнижчу ціну.

Натомість у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій установили обставини стосовно поділу об`єкта нерухомого майна на окремі приміщення в порушення положень законодавства, відсутності визначення ринкової вартості майна в порядку Закону України "Про акціонерні товариства" та облікованої в річних фінансових звітах вартості активів ПрАТ "Весна", яка перевищує ціну продажу за спірними договорами, у зв`язку з чим дійшли висновку про те, що оспорювані у справі договори укладено не в інтересах ПрАТ "Весна" та з порушенням прав товариства на дотримання законодавчо визначеної процедури відчуження майна і отримання належних коштів за його продаж.

У справі № 903/277/20 (постанова Верховного Суду від 13.05.2021) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гелікон" про стягнення 2 631 849,13 грн, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гелікон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" про визнання недійсними додаткових угод до договору постачання електричної енергії споживачу, Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення місцевого суду про часткове задоволення первісного позову про стягнення коштів та відмови у задоволенні зустрічного позову, зазначив, зокрема, що схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 Цивільного кодексу України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина 3 статті 509 Цивільного кодексу України). Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини.

У справі, яка розглядається, суди попорених інстанцій з урахуванням встановлених обставин зазначили, що ТОВ "МАХСОМ", укладаючи оспорювані правочини, знало або за всіма обставинами проявивши розумну обачність, не могло не знати про поділ об`єкта нерухомого майна, про вартість активів згідно розміщеного у відкритому доступі фінансового звіту ПрАТ "Весна" та, відповідно, про наявність обмежень в повноваженнях директора з урахуванням вимог статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства", а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що враховуючи положення статті 72 зазначеного Закону та відсутність рішень загальних зборів ПрАТ "Весна" про схвалення оспорюваних договорів, обґрунтованим є відхилення місцевим судом посилань відповідача на положення статті 241 Цивільного кодексу України та на обставини здійснення оплати.

У справі № 916/3844/19 (постанова Верховного Суду від 18.08.2021) за позовом ОСОБА_10 до Публічного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" про визнання недійсними рішень наглядової ради, Верховний Суд частково скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий розгляд зазначив, що суди не дали належної оцінки рішенням річних загальних зборів акціонерів відповідача, не застосували до спірних правовідносин вимоги частини 2 статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства" та не дослідили чи порушуються корпоративні права позивача спірними рішеннями наглядової ради, отже не з`ясували та не встановили всіх обставин справи для вирішення спору.

Натомість у справі, яка розглядається суди установили обставини щодо наявності підстав для визнання недійсними оспорюваних у справі договорів купівлі-продажу відповідно до частин 1, 2 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України, як таких що укладенні з перевищенням директором ПрАТ "Весна" повноважень та з порушенням вимог статей 8, 70 Закону України "Про акціонерні товариства", у зв`язку з чим ПрАТ "Весна" протиправно позбавлено права власності на нерухоме майно та на отримання коштів за таке майно, з урахуванням вимог Закону України "Про акціонерні товариства" та ринкової вартості майна.

У справі № 752/23610/18 (постанова Верховного Суду від 11.08.2021) за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 та Українсько-швейцарського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВЕРМУТ+КО", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Васильєвої Н. І. про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відсутність у момент вчинення оспорюваного правочину в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про накладення арешту на спірні нежитлові приміщення не свідчить про відсутність будь-яких обтяжень на таке майно та право відповідача вільно ним розпоряджатися за встановлених судом обставин про обізнаність ОСОБА_12 щодо накладення арешту на належне йому нерухоме майно.

Суд апеляційної інстанції здійснюючи розгляд справи № 912/2131/21, зазначив, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання та встановивши обставини стосовно того, що станом на час укладення договорів від 15.09.2016 відповідно до судового рішення у справі № 404/4973/14-ц за заявою ОСОБА_2 накладено арешт на майно, яке було зареєстровано за ПрАТ "Весна" та заборонено ПрАТ "Весна" вчиняти будь-які дії щодо розпорядження таким майном, ОСОБА_2 , яка була директором ПрАТ "Весна" та підписувала оспорювані договори, достеменно було відомо про чинність арешту та заборону на розпорядження майном ПрАТ "Весна".

Скаржник у касаційній скарзі також наводить перелік постанов Верховного Суду щодо можливості визнання судом поважними причини пропуску позовної давності та покладення обов`язку доведення поважності причин попуску такого строку саме на позивача.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як вже зазначалося, суди попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, установили обставини, які не спростовані заявником касаційної скарги, та які свідчать про те, що трирічний строк позовної давності за вимогами про визнання недійсними договорів від 15.09.2016, 28.10.2017, 10.11.2017 не закінчився та, відповідно, був продовжений.

4.20. З урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обставин у справі, яка розглядається, та обставин, установлених судами у справах, наведених скаржником у касаційній скарзі, правовідносини у цих справах не є подібними, а застосування судами норм матеріального права було здійснено виходячи із встановлених обставин кожної конкретної справи на підставі оцінки судами всіх доказів щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Отже, колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника на незастосування судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які скаржник посилався у касаційній скарзі, а доводи касаційної скарги колегія суддів вважає такими, що зводяться до незгоди із висновками суду, а тому зважаючи на те, що наведена скаржниками підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "МАХСОМ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2022 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.11.2021 у справі № 912/2131/21.

4.21. ТОВ "МАХСОМ", звертаючись із касаційною скаргою на судові рішення у справі, також посилався на пункт 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та вказувало на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" та відсутність висновку Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах щодо дати, станом на яку повинна визначатися ринкова вартість майна, що є предметом значного правочину та щодо яких об`єктів повинна складатися.

За змістом пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень Закону України "Про акціонерні товариства" щодо дати, станом на яку повинна визначатися ринкова вартість майна, що є предметом значного правочину та щодо яких об`єктів повинна складатися.

4.22. У статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній на час укладення спірних у справі правочинів, який втратив чинність з 01.01.2023 у зв`язку із набранням чинності Закону України "Про акціонерні товариства" від 27.07.2022 № 2465-ІХ) передбачено, що рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

Частинами 2, 3 зазначеної норми встановлено, що якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про надання згоди на вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради (частина 2 зазначеної норми). Якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті.

Відповідно до частини 5 статті 70 цього Закону забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

Визначення ринкової вартості майна врегульовано статтею 8 Закону України "Про акціонерні товариства", згідно з якою ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто у разі створення акціонерного товариства однією особою).

Згідно з положеннями статті 75 Закону України "Про акціонерні товариства" річна фінансова звітність публічного акціонерного товариства підлягає обов`язковій перевірці незалежним аудитором. Висновок аудитора крім даних, передбачених законодавством про аудиторську діяльність, повинен містити інформацію, передбачену частиною другою статті 74 цього Закону, а також оцінку повноти та достовірності відображення фінансово-господарського стану товариства у його бухгалтерській звітності.

Висновки щодо застосування зазначених норм законодавства наведені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 906/450/17, від 25.08.2021 у справі № 910/16519/20, при цьому, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства", касаційна скарга має містити, зокрема обґрунтування необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, а доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із судовими рішеннями.

З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на судові рішення у справі № 912/2131/21.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Ураховуючи положення чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій обставини Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "МАХСОМ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2022 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.11.2021 у справі № 912/2131/21 слід закрити.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 234, 235, пунктами 4, 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАХСОМ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2022 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.11.2021 у справі № 912/2131/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення21.03.2023
Оприлюднено31.03.2023
Номер документу109898099
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —912/2131/21

Постанова від 08.06.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Чус Оксана Володимирівна

Ухвала від 30.05.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Чус Оксана Володимирівна

Ухвала від 30.05.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Чус Оксана Володимирівна

Ухвала від 09.05.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Чус Оксана Володимирівна

Постанова від 11.04.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 21.03.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 28.03.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 27.02.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 12.01.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 25.11.2022

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Чус Оксана Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні