Рішення

від 30.03.2023 по справі 188/1399/22

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/1399/22

Провадження № 2/188/189/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Могиленко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі відповідач), в якому просить визнати за ним, як спадкоємцем за законом, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлову будівлю складу 1976 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що право власності на вказаний житловий будинок зареєстроване за дідом позивача ОСОБА_2 .

Крім того, ОСОБА_2 був членом КСП «Дніпропетровське» та був включений до списку громадян на отримання майнового та земельного паїв і йому було передано нежитлову будівлю колишнього складу для цемента № 46, 1976 року побудови в якості майнового паю члену КСП в розмірі 51 660,00 грн та погашення заборгованості по заробітній платі в розмірі 11 340,00 грн.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На дату смерті спадкодавець ОСОБА_2 був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв шляхом подання заяви про прийняття спадщини за законом до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Свириденко Людмили Василівни.

Син спадкодавця ОСОБА_3 від прийняття спадщини за заповітом та законом після смерті ОСОБА_2 відмовився на користь позивача, про що 23.09.2019р. подав заяву до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Свириденко Л.В.

Отже, спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв тільки позивач. Заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 від інших осіб не надходили.

29.07.2022 позивач звернувся до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Свириденко Л.В. за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок та нежитлову будівлю, але нотаріус своєю постановою від 29.07.2022 відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок та нежитлову будівлю у зв`язку з ненаданням оригіналів правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно, що стало підставою для звернення до суду.

Посилаючись на ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1268 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, позивач просить суд:

визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами відповідно до технічного паспорту БТІ, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на нежитлову будівлю складу, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;

витрати по сплаті судового збору залишити за ним.

Ухвалою суду від 30.11.2022 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.12.2022 та витребувано від приватного нотаріуса Свириденко Л.В., завірені копії матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 08.12.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для виправлення недоліків сплати судового збору.

Позивач у встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунув, сплатив судовий збір, про що надав до суду дублікат квитанції банку, у зв`язку з чим підготовче провадження було продовжене.

Станом на 31.01.2023р. до суду надійшли належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 .

Позивач у підготовче засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про дату час та місце його проведення повідомлений належним чином. Відповідач направив до суду заяву про розгляд справи без участі його представника на підставі наявних доказів.

Ухвалою суду від 30.03.2023р. закрите підготовче провадження і судовий розгляд справи призначено на 30.03.2023р. без участі сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Вивчивши надані позивачем докази, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами ЦК України.

У судовому засіданні встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22.05.2019р.

Позивач є внуком спадкодавця, що підтверджується його свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про народження його батька ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 .

Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спірне спадкове майно складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлової будівлі 1976 року побудови, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою КП «Павлоградське МБТІ» від 27.08.2020р. №1865 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 станом на 30.11.1989р. на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30.11.1989р. Петропавлівським райвиконкомом.

На земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебувала у власності спадкодавця на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №847693 від 25.11.2009р., позивач набув право власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.09.2020р.

На земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебувала у власності спадкодавця на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №847694 від 25.11.2009р.,позивач набув право власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.09.2020р.

Крім того, спадкодавець ОСОБА_2 був членом колективного сільсьгосподарського підприємства (далі КСП) «Дніпропетровське» та був включений до списку громадян на отримання майнового та земельного паїв, що підтверджується архівною довідкою від 09.03.2022р. за №91, рішенням Української сільської ради від 26.07.2000р. за №58-ХІ, Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 114979 від 15.01.2002р.

Згідно з накладною № 60 від 20.03.2000 КСП «Дніпропетровське» передало спадкодавцю ОСОБА_2 нежитлову будівлю колишнього складу для цемента № 46, 1976 року побудови в якості майнового паю члену КСП в розмрі 51 660,00 грн та погашення заборгованості по заробітній платі в розмірі 11 340,00 грн.

Відповідно до довідки комунального підприємства «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 23.02.2022р. право власності на будівлю по АДРЕСА_2 станом на 21.12.2012 не зареєстровано.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.08.2022р. право власності на будівлю та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 не зареєстровано.

Спірна нежитлова будівля була збудована у 1976 році радгоспом «Дніпропетровський». 31.05.1995 року радгосп «Дніпропетровський» було реорганізовано в КСП «Дніпропетровське». Вказана обставина встановлена рішеннями Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області у цивільних справах №188/78/17, №188/427/13-ц, №0432/1505/2012, які набрали законної сили.

У 2000 році КСП «Дніпропетровське» було реорганізоване у сільськогосподарський виробничий кооператив (далі СВК) «Відродження», код ЄДРПОУ 30912378, що встановлено рішенням Петропавлівського районного суду від 31.07.2012р. у цивільній справі №0432/1505/2012. СВК «Відродження» відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009 у справі №Б15/14-08 ліквідований в процесі банкрутства. Таким чином, КСП «Дніпропетровське» та його правонаступник ВСК «Відродження» припинили існування.

Рішенням виконавчого комітету Української сільської ради від 13.04.2021 спірній нежитловій будівлі присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 .

Технічним паспортом від 03.05.2022 визначено технічні характеристики спірної будівлі.

Спадкодавець ОСОБА_2 склав заповіт, згідно з яким заповів належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 11,0300 га у власність своєму сину ОСОБА_3 . Вказаний заповіт 20.11.2009 посвідчено секретарем Української сільської ради Бондаренко Н.В., та зареєстровано в реєстрі за № 89.

Отже, спадкуванню за заповітом підлягала тільки земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 11,0300 га. Спадкування іншого майна спадкодавця ОСОБА_2 має відбуватися за законом.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У ст. 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Отже, спадкоємцем першої черги був батько позивача ОСОБА_3 .

Позивач як внук спадкодавця відповідно до змісту ст. 1265 ЦК України належить до спадкоємців пятої черги.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до довідки Української сільської ради від 23.09.2019р. за №1520/08 на дату смерті спадкодавець ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав один по АДРЕСА_1 .

Син спадкодавця, батько позивача ОСОБА_3 від прийняття спадщини за заповітом та законом після смерті ОСОБА_2 відмовився на користь позивача, про що 23.09.2019р. подав відповідну заяву до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Свириденко Л.В.

Позивач спадщину після смерті діда ОСОБА_2 прийняв шляхом подання заяви про прийняття спадщини за законом до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Свириденко Л.В.

Згідно з листом приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Свириденко Л.В. від 29.07.2022р. за №118/02-31 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернувся тільки позивач. Заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 від інших осіб не надходили.

29.07.2022 позивач звернувся до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Свириденко Л.В. за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок та нежитлову будівлю, але нотаріус своєю постановою від 29.07.2022р. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане нерухоме майно у зв`язку з ненаданням оригіналів правовстановлюючих документів на це майно.

Також нотаріус у своїй постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії роз`яснила позивачу право на звернення до суду для визнання права власності на спадкове майно.

Пунктом 4.15 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

У абзаці 2 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» міститься роз`яснення, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Позивач спадщину після смерті спадкодавця прийняв, володіє і користується нею, але не може розпоряджатися цим майном у зв`язку з відсутністю на нього правовстановлюючих документів та неможливості їх оформлення через органи нотаріату.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р., № 24-753/0/4-13 зазначалося таке: «При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду».

Згідно з частиною другою статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до приписів ст.. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

До часу набрання чинності ЦК 2003 року та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Державна реєстрація права на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 18.02.2002 № 157/6445 з подальшими змінами. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будівлі та споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності діючим Цивільним кодексом та Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Із Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української УРСР 31.01.1966, погодженої заступником Голови Верховного Суду УРСР від 15.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56, вбачається, що державній реєстрації підлягали лише будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу, будинки ж, розташовані у селах, реєстрації не підлягали.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 01.03.2013 за змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1975 № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Таким чином, за змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Враховуючи, що спірна нежитлова будівля була передана спадкодавцеві у 2000 році, вказані правовідносини виникли під час дії Цивільного кодексу Української РСР, норми якого підлягають застосуванню у цьому випадку.

Статтею 128 ЦК Української РСР передбачено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Переданням визнається вручення речей набувачеві.

Таким чином, оскільки спадкодавцю спірна нежитлова будівля була передана в якості виконання зобов`язань роботодавцем по виплаті заробітної плати за трудовим договором, у спадкодавця право власності на спірну нежитлову будівлю виникло з моменту передання речі, тобто з 20.03.2000р.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017р. у цивільній справі № 640/2034/15-ц.

Право власності спадкодавця на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване КП «Павлоградське МБТІ» згідно з діючим на час набуття права власності законодавством, але у зв`язку з втратою оригіналу правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності, виданого 30.11.1989р. Петропавлівським райвиконкомом, позивач не має змоги отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом на це майно.

Частиною 1 ст. 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття - орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Згідно з ч. 3 ст. 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Отже, позивачем правомірно визначено відповідачем у цій справі Українську сільську раду Синельниківського району Дніпропетровської області.

Оскільки позивач не має змоги отримати у встановленому законом порядку свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне нерухоме майно, право власності на яке спадкодавець набув відповідно до діючого на час набуття цього права законодавства, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із звітами про оцінку майна, зробленими ТОВ «Шерлі Груп» 30.08.2022 та 05.08.2022, сукупна оціночна (ринкова) вартість спірного спадкового майна складає 200 030,00 грн: вартість житлового будинку - 60 009 грн; вартість складу - 140 021 грн.

Виходячи з цієї ціни позову та вимог пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2000,30 грн, про що до позову додана квитанція банку.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позовних вимог покладається на відповідача, але у позовній заяві позивач прохає залишити за ним витрати по сплаті судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Керуючись зазначеним принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає за можливе залишити судові витрати позивача за ним.

На підставі викладеного, ст. 128 ЦК Української РСР, ст.ст. 328, 392, 1216, 1218, 1268 ЦК України, керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 200, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 до Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, місце знаходження: вул. Миру, 22 селище Українське Синельниківського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04339126 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, зазначеними у технічному паспорті на будинок садибного типу від 02.09.2022р., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на нежитлову будівлю складу, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя П. О. Бурда