Ухвала

від 29.03.2023 по справі 569/6998/20

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Справа № 569/6998/20

1-в/569/223/23

29 березня 2023 року Рівненський міський суд Рівненської області

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

провідного інспектора Рівненського районного відділу №1 ДУ «Центр пробації» у Рівненській області ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне подання провідного інспектора Рівненського районного відділу №1 ДУ «Центр пробації» у Рівненській області ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бабче, Богородчанського р-ну, Івано-Франківської обл., зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , громадянина України, із середньою освітою, одруженого, непрацюючого, вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2020 року за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень,

ВСТАНОВИВ:

Провідний інспектор Рівненського районного відділу №1 ДУ «Центр пробації» у Рівненській області ОСОБА_4 за погодженням із начальником Рівненського районного відділу №1 ДУ «Центр пробації» у Рівненській області ОСОБА_6 звернувся до Рівненського міського суду з поданням про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно щодо ОСОБА_5 .

В обґрунтування подання зазначив, що Засуджений ОСОБА_5 перебуває на обліку Рівненського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області з 17.06.2020 року за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 12.05.2020 року, відповідно до якого, його визнано винним у скоєні злочину передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Обвинувальний вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 12.05.2020 року відносно ОСОБА_5 набрав законної сили 12.06.2020 року, а строк його виконання у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України сплив через два роки, а саме 12.06.2022 року.

Згідно вимоги УІАП ГУНП України ОСОБА_5 обвинувачувався 03.06.2020 року (12020-0-9-0200/000378) за ч.2 ст.186 КК України та 06.03.2020 року (12020-0-9-0180/000217) за ч.3 ст.185 КК України. Відповідно до ч.4 ст. 80 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

13.07.2020 року ОСОБА_5 сплатив частину штрафу в сумі 1500 грн. Станом на 03.06.2022 року уповноважений орган з питань пробації не отримував від засудженого документ про сплату штрафу, сума несплаченого штрафу становить 7000 грн.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10.02.2022 року ОСОБА_5 було оголошено в розшук. Станом на 10.03.2023 року останнього не розшукано.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України «Звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку» особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання не несе правового обов`язку застосовувати право обмеження, які входять до його змісту, сама до себе це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.

Водночас, засуджена до певного виду покарання особа, не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже унеможливлює виконання покарання.

Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

За таких обставин застосування статті 80 КК передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання.

Згідно ст. 152 Кримінально-виконавчого кодексу України «Підстави звільнення від відбування покарання» однією з підстав звільнення від відбування покарання для органів виконання покарань є закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.

Судова практика суддів загальної юрисдикції України з питань звільнення від відбування покарання за закінченням строків давності виконання обвинувального вироку є усталеною та судові рішення вносились на користь засуджених, як за ініціативою органів пробації (кримінально-виконавчої інспекції) так і за поданням прокуратури та ініціативою самого суду.

Так, Верховний Суд України на засіданні судової палати у кримінальних справах 24 грудня 2015 року, розглядаючи справу № 5-324 кс 15, висловився про те, що правило відмови у звільненні засудженої особи від відбування покарання у виді штрафу у зв`язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку не може пов`язуватися із самим фактом несплати засудженим протягом місячного строку суми штрафу. З огляду на це, лише несплата засудженим суми штрафу в певний строк сама по собі не свідчить про ухилення його від відбування цього покарання.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зазначив, що ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом. Особливість цього факту полягає у тому, що питання про його встановлення може бути вирішено лише одним суб`єктом судом. Адже, відповідно до частини першої статті 389 КК ухилення від відбування покарання у виді штрафу є злочином. Такі юридичні факти встановлюються виключно за чітко регламентованою законодавством процедурою. Зокрема, відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Тому до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухваленні від відбування покарання, питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду вирішувати неправомірно.(Постанова ВС України від 24 грудня 2015 року № 5-324кс15).

Згідно ч. 4 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду України, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Наведений правовий висновок ВС України кореспондується з позицією Конституційного Суду України, згідно з якою сам факт порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, затримання, взяття під варту, пред`явлення їй обвинувачення не можна визнати як кримінальну відповідальність, оскільки особа не несе кримінальної відповідальності, доки її не буде визнано судом винною у вчиненні злочину і вирок суду не набере законної сили (Рішення від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99). Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні від 22 квітня 2010 року у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» зазначив, що презумпція невинуватості, втілена в п. 2 ст. 6 Конвенції, є одним із елементів справедливого кримінального судочинства, що забороняє передчасне висловлювання як самим судом, так і представниками інших органів влади думки, що особа, яка «обвинувачується у кримінальному злочині», винною до того, як це доведено в законному порядку. ЄСПЛ послідовно дотримується підходу відповідно до якого принцип презумпції невинуватості порушується, якщо судове рішення або твердження офіційної особи щодо особи, яка обвинувачується в скоєні кримінального злочину, схиляє до думки про те, що вона винна до того, як її винуватість була встановлена в законному порядку. Аналогічні порушення було констатовано у справах «Шагін проти України», «Грабчук проти України» та інших.

Станом на 07.03.2023 року уповноважений орган з питань пробації не отримував від засудженого документ про сплату штрафу, сума несплаченого штрафу становить 7000 грн. Перебіг давності виконання вироку Рівененського міського суду Рівненської області від 12.05.2020 року переривався. З дня скоєного нового злочину від 03.06.2020 року (12020-0-9-0200/000378) перебіг давності закінчився 03.06.2022 року.

Вище викладене свідчить, що для звільнення від відбування покарання ОСОБА_5 , у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку на підставі ст. 80 КК України, правові перешкоди для такого звільнення відсутні.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків вирішується інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку. Згідно з частиною 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішується судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках встановлених законом.

Прокурор Рівненської місцевої прокуратури у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.

Провідний інспектор Рівненського районного відділу №1 ДУ «Центр пробації» у Рівненській області подання підтримала, просила задоволити.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані матеріали, суд прийшов до висновку, що у задоволенні клопотання слід задоволити із наступних підстав.

Відповідно п.14 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків вирішується інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку. Згідно з частиною 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішується судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках встановлених законом.

Судом встановлено, що вироком Рівненського міського суду Рівненської області від вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2020 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн. 13 липня 2020 року ОСОБА_5 сплачено 1500 грн. штрафу.

Станом на 13.03.2023 року уповноважений орган з питань пробації не отримав від засудженого документи про сплату штрафу на суму 7000 гривень. Перебіг давності виконання вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 12.05.2020 року переривався. З дня скоєння нового злочину від 03.06.2020 перебіг давності закінчився 03.06.2022.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 80 КК Україниособа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

На підставі наведеного вище, беручи до уваги те, що з дня набрання чинності обвинувальним вироком та вчинення ОСОБА_5 нового злочину пройшло більше двох років, а отже ОСОБА_5 звільняється від відбування покарання призначеного вироком міського суду від 12 травня 2020 року, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, суд прийшов до висновку що подання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.80 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України суд

УХВАЛИВ:

Подання задоволити.

Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_7