Постанова

від 30.03.2023 по справі 126/1459/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 126/1459/22

Провадження № 22-ц/801/669/2023

Категорія: 44

Головуючий у суді 1-ї інстанції Токарчук Л. Г.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 рокуСправа № 126/1459/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Медвецького С. К.,

суддів: Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління національної поліції у Вінницькій області, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу №126/1459/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 27 січня 2023 року, ухвалене у складі судді Токарчук Л. Г., в залі суду,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої бездіяльністю слідчих при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Позов мотивований тим, що він є потерпілим у кримінальному провадженні № 42018020190000059, відомості про яке внесено до ЄРДР 10 серпня 2018 року.

У процесі досудового розслідування неодноразово скасовувалися постанови про закриття кримінального провадження. Постановлювались ухвали щодо бездіяльності слідчих. Судом і прокуратурою надавалися вказівки, які виконані не були.

Указує, що такою протиправною бездіяльністю йому, як людині похилого віку, власнику ПСП ''Війтівське'' завдано моральну шкоду, оскільки він вимушений був звертатися до лікаря за психіатричною допомогою через не справедливе досудове слідство.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив суд стягнути на його користь 25 000 грн моральної шкоди завданої бездіяльністю слідчих при проведенні досудового розслідування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 23 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що:

факт скасування постанови про закриття кримінального провадження не може бути підставою для відшкодування шкоди на підставі норм ЦК України, оскільки чинним законодавством, а саме КПК України, передбачено механізм захисту порушеного права особи шляхом оскарження дій (бездіяльності) неправомірних постанов у встановленому нормами КПК України порядку, яке позивачем було реалізовано;

позивач не надав доказів, що внаслідок бездіяльності слідчих йому було заподіяно моральну шкоду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У лютому 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 24 лютого 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Оніщук В. В., Рибчинський В. П.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження у цій справі та надано відповідачам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 березня 2023 року справу призначено до розгляду на 30 березня 2023 року в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

висновки суду про недоведеність позовних вимог спростовуються ухвалами судів, які підтверджують бездіяльність органу досудового розслідування;

факт завдання моральної шкоди підтверджується довідкою про стан здоров`я позивача.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу Державна казначейськаслужба України зазначає, що:

доводи апеляційної скарги є безпідставними та висновків суду не спростовують;

суд першої інстанції правильно врахував, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, не зазначено у чому полягає моральна шкода;

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

10 жовтня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_1 до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 42018020190000059 за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 05 квітня 2019 року задоволено скаргу представника ПСП "Війтівське" Рибака Л. М. та скасовано постанову заступника начальника СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Тура А. В. від 11 січня 2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42018020190000059 від 10 жовтня 2018 року, матеріали провадження направлено до Бершадської місцевої прокуратури для продовження досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Тура А. В. при проведенні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та зобов`язано заступника начальника СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Тура А. В. виконати вказівки прокурора Бершадської місцевої прокуратури від 29 липня 2019 року.

Ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2019 року частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Тура А. В. при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні та зобов`язано заступника начальника СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Тура А. В. виконати вказівки прокурора Бершадської місцевої прокуратури від 29 липня, 16 серпня, 17 вересня 2019 року та ухвалу слідчого судді від 09 вересня 2019 року.

Ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 16 січня 2020 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Тура А. В. при проведенні досудового розслідування кримінального провадження № 42018020190000059 та визнано протиправною бездіяльність заступника начальника СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Тура А. В. під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018020190000059.

31 березня 2021 року керівником Гайсинської окружної прокуратури винесено постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 42018020190000059 від 10 жовтня 2018 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 190 КК України. Кримінальне провадження направлено для проведення подальшого досудового розслідування до СВ відділу поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає з огляду на таке.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудовогорозслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено наступний висновок:

«застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

З аналізу статей 23, 1174 ЦК України випливає, що моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) вказала:

«необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою».

Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_1 не надав суду доказів завдання йому моральної шкоди діями органу досудового розслідування. Звернення за консультацією до лікаря не підтверджує факту заподіяння моральної шкоди та причинного зв`язку між бездіяльністю органу досудового розслідування і заподіяною шкодою.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року по справі № 686/27885/19 дійшов таких висновків:

«Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

За правилом частини другої статті 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності.

При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди».

Отже, витрати власного часу та зусилля ОСОБА_1 на складання скарг, їх подачу та участь у розгляді справи є реалізацією права особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб під час досудового розслідування.

Доказів завдання позивачу моральної шкоди матеріали справи не містять.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач не довів наявність обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності, завдання йому моральної шкоди, доказів завдання моральної шкоди та обставин її завдання, причинний зв`язок унаслідок протиправного рішення дії або бездіяльності саме Держави Україна через орган державної влади, визначений як відповідач у цій справі, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 686/18269/21 (провадження № 61-2820св22).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні кожного окремого спору про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог, так як для відшкодування моральної шкоди необхідно довести наявністьусіх складовихелементів цивільногоправопорушення, насамперед спричинення позивачеві моральної шкоди.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

При цьому визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Отже, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з урахуванням правових висновків Верховного Суду, які є релевантними для цієї справи, а тому відповідні доводи апеляційної скарги є безпідставними. При цьому судова практика у цій категорії справ є сталою, а відмінність залежить лише від доказування, оскільки у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а позивач звільнений від сплати судового збору то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 27 січня 2023 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач С. К. Медвецький

судді: В. В. Оніщук

В. П. Рибчинський