Рішення

від 29.03.2023 по справі 320/7002/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2023 року м.Київ № 320/7002/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Громадської організації "Комітет громадського самоврядування Київської області" до Броварської міської ради Київської області, третя особа ФОП ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Громадська організація "Комітет громадського самоврядування Київської області" з позовом до Броварської міської ради Київської області, третя особа ФОП ОСОБА_1 , у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 06.05.2022 за №712-26-2022 «Про відтермінування дії рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 03.02.2022 № 656-22-08 на період дії воєнного стану в Україні» в частині п.2 , де зазначено - дозволити суб`єктам господарювання, які мають діючи тимчасові споруди, по яким закінчилися терміни дії договорів оренди та договори про встановлення особистих строкових сервітутів на період дії військового стану здійснювати підприємницьку діяльність на підставі договору про співпрацю, укладеного з комунальним підприємством Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що спірне рішення, яке є регуляторним актом, прийнято з порушенням процедури прийняття, визначеної Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". А відтак, недотримання регуляторним органом порядку прийняття, є підставою для визнання рішення протиправним та нечинним.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому стверджував, що спірне рішення не містить ознак регуляторного акту, оскільки пункти рішення жодним чином не встановлюють, не змінюють і не скасовують норми рішення Броварської міської ради Броварського району від 03.02.2022 №656-22-08 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд на території Броварської міської територіальної громади", а лише відтерміновують дію рішення від 03.02.2022 №656-22-08. Мотивом прийняття рішення стала військова агресія російської федерації та для підтримки суб`єктів господарювання Броварської територіальної громади. Крім того, відповідач стверджує, що позивач як громадська організація не навела в позові, в чому саме полягає порушення спірним рішенням його особистих прав чи інтересів, а відтак право позивача у даному випадку не є порушеним.

Ухвалою суду від 16.08.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 07.02.2023 ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку загального провадження.

Протокольною ухвалою суду від 28.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 29.03.2023.

Протокольною ухвалою суду від 29.03.2023 ухвалено подальший розгляд справи на підставі ст. 205 КАС України здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Броварської міської ради Броварського району Київської області від 03.02.2022 року № 656-22-08 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд на території Броварської міської територіальної громади» затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд на території Броварської міської територіальної громади - Правила встановлення, експлуатації та утримання тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бровари.

Також, пунктом 2 даного рішення затверджено Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та ТС торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бровари.

В прикінцевих та перехідних положень Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та ТС торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бровари міститься зобов`язання суб`єктів господарювання протягом 9 календарних місяців з моменту укладення Договору, але не пізніше ніж до 01.10.2022, привести ТС у відповідність до Архітектурного типу ТС торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бровари.

Третім пунктом рішення виконавчому комітету Броварської міської ради Броварського району протягом 10 днів з моменту прийняття рішення розробити та затвердити Порядок про проведення конкурсу щодо надання права на тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та ТС торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бровари та затвердити персональний склад конкурсної комісії.

06 травня 2022 року Броварська міська рада Броварського району Київської області (надалі - Відповідач) прийняла рішення № 712-26-2022 «Про відтермінування дії рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 03.02.2022 № 656- 22-08 на період дії воєнного стану в Україні», яким відтермінувала дію регуляторного акту рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 03.02.2022 року № 656-22-08 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд на території Броварської міської територіальної громади» на строк до припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Другим пунктом даного рішення було вирішено дозволити суб`єктам господарювання, які мають тимчасові споруди, по яким закінчилися терміни дії договорів оренди та договори про встановлення особистих строкових сервітутів на період дії військового стану здійснювати підприємницьку діяльність на підставі договору про співпрацю, укладеного з комунальним підприємством Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій» і в третьому пункті зобов`язано суб`єктам господарювання звернутися до КП «Бровари-благоустрій» для укладання таких договорів.

Як зазначає у відзиві на позовну заяву відповідач, таке рішення було прийнято для підтримки суб`єктів господарювання, оскільки рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 03.02.2022 року № 656-22-08 передбачало приведення у відповідність до архітектурного типу ТС, що потребувало додаткових витрат у такий важкий час, пов`язаний з російською військовою агресією.

Відповідач наполягав, що рішення про відтермінування рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 03.02.2022 року № 656-22-08 не є регуляторним актом, оскільки не змінює і не скасовує Порядок розміщення ТС, а лише йде на зустріч суб`єктам господарювання, у яких закінчився термін дії договорів оренди та договорів про встановлення особистих строкових сервітутів, шляхом укладення з комунальним підприємством Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій» договорів про співпрацю.

Вважаючи дане рішення міської ради таким, що прийняте без урахування інтересів суб`єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність в ТС або встановлюють ТС на території Броварської міської ради та в порушення вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності", позивач звернувся до суду за захистом прав та інтересів таких суб`єктів господарювання.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідач, в свою чергу, не заперечуючи допущені порушення, зазначав про те, що дане рішення не є регуляторним актом, а отже на нього не розповсюджуються вимоги процедури прийняття регуляторних актів.

Дослідивши обставини по справі, суд вважає за необхідно зазначити, що з огляду на зміст спірних правовідносин визначальним у вирішенні цього спору, є визначення чи відносяться оскаржуване рішення міської ради до категорії регуляторних актів.

Законодавчо закріплено, що регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ, який відповідає сукупності певних ознак, зокрема таких як:

1) прийняття уповноваженим на це регуляторним органом;

2) встановлення, зміна чи скасування норм права;

3) застосування неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.

З оскаржуваного рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 06.05.2022 за №712-26-2022 «Про відтермінування дії рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 03.02.2022 № 656-22-08 на період дії воєнного стану в Україні» в частині п.2 , де зазначено - дозволити суб`єктам господарювання, які мають діючи тимчасові споруди, по яким закінчилися терміни дії договорів оренди та договори про встановлення особистих строкових сервітутів на період дії військового стану здійснювати підприємницьку діяльність на підставі договору про співпрацю, укладеного з комунальним підприємством Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій» слідує, що воно розраховано на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, з метою укладення договорів на розміщення ТС.

Таким чином рішення відповідача є регуляторним актом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.11.2021 № 804/3740/18.

Приписами статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року № 1160-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1160-IV) регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

За наведеним у статті 1 Закону № 1160-IV визначенням регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону № 1160-IV передбачено, що громадяни, суб`єкти господарювання, їх об`єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб`єктів господарювання, мають право:

подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;

у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів;

подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю;

бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;

самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду;

одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

Положеннями статті 8 Закону № 1160-IV передбачено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій. Аналіз регуляторного впливу підписується розробником проекту регуляторного акта, а в разі якщо розробником проекту є регуляторний орган, інший орган, установа чи організація - керівником цього органу, установи чи організації.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані, зокрема, оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.

За правилами пункту 2 частини першої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніше як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

За змістом статті 9 Закону № 1160-IV кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

У відповідності зі статтею 12 Закону № 1160-IV регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Статтею 13 Закону № 1160-IV установлені способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності. Зокрема, план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

В силу частини першої статті 36 Закону № 1160-IV регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: 1) відсутній аналіз регуляторного впливу; 2) проект регуляторного акта не був оприлюднений.

Факт не дотримання процедури не заперечується відповідачем, оскільки Броварська міська рада вважає, що оскаржуване рішення не є регуляторним актом.

На цій підставі суд зазначає, що відповідачем у встановлений Законом спосіб не вчинено ані включення проектів оскаржуваних актів до плану регуляторної діяльності, ані повідомлення про оприлюднення проекту регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій, ані відповідного аналізу регуляторного впливу; не проведено належним чином їх обговорення. Вказане має наслідком порушення принципу прозорості та врахування громадської думки та тягне порушення прав як позивача, так і інших суб`єктів господарювання м. Бровари.

Статтею 36 Закону № 1160-IV визначено умови, за яких забороняється прийняття регуляторного акту: регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:

відсутній аналіз регуляторного впливу;

проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до Закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Оскільки відповідач самостійно не скасував і не зупинив дію регуляторного акта, відтак, є підстави для його скасування у судовому порядку.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 490/2099/15-а.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

В рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щодо доводів відповідача стосовно не порушення прав та інтересів позивача оскаржуваним рішенням, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом цього спору.

Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16.

Позивачем у справі є громадська організація, яка згідно копії Статуту, який міститься у матеріалах справи, є юридичною особою.

Щодо доводів відповідача про відсутність у позивача права на звернення до суду з адміністративним позовом, з огляду на те, що оскаржувані рішення не зачіпають його інтереси, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання» № 4572-VI від 22.03.2012 року (далі Закон № 4572-VI) громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Згідно ч. 5 ст. 1 Закону № 4572-VI громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону № 4572-VI для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.

Таким чином, позивач є частиною громадського суспільства, а отже наділений правом оскаржувати рішення, які зачіпають інтереси невизначеного кола осіб, тому доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на звернення до суду з цим позовом є безпідставними та не приймаються судом .

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини у справі "Національна група інформації та протидії заводу "Мелокс" - Група "Ні заводу "Мелокс" та змішаному оксидному паливу" проти Франції" від 28.03.2006, спростовуючи доводи уряду про відсутність порушення "цивільних прав" громадської організації, Європейський Суд з прав людини зазначив, що реальності сьогоднішнього суспільства, в якому громадські асоціації відіграють важливу роль, особливо захищаючи деякі справи в державних органах або в національних судах, дозволяють дійти висновку про те, що громадські організації можуть діяти в судах на захист суспільних інтересів, а обмежувальне тлумачення пункту 1 статті 6 Конвенції не відповідатиме цілям та меті даного положення про забезпечення права на справедливий суд у демократичному суспільстві.

Згідно з Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Л`Ераблієр А.С.Б.Л. проти Бельгії" від 24.02.2009, відповідно до якої Європейський суд з прав людини дійшов висновку щодо можливості громадської організації здійснювати захист суспільних інтересів в судовому порядку відповідно до статті 6 Конвенції, у випадку, якщо мета такого захисту обмежується просторовими та часовими межами, виходячи з обставин даної справи (про розширення сміттєвого полігону) і особливої природи оспорюваного заходу, з урахуванням статусу організації-заявника та його членів; відповідно, питання, порушене організацією-заявником, має достатній зв`язок з правом, на підставі якого він може стверджувати, що володіє ним, як юридична особа, для того, що стаття 6 Конвенції була прийнятною.

Таким чином, суд вважає, що громадські організації мають право звернення до суду з позовами на захист статутних цілей організації або на захист суспільного інтересу, що відповідає стандартам захисту прав людини відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року вказано, що правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

За вказаних обставин суд відхиляє дані доводи відповідача.

Згідно із частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та нечинним рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 06.05.2022 за №712-26-2022 «Про відтермінування дії рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 03.02.2022 № 656-22-08 на період дії воєнного стану в Україні» в частині п.2 , де зазначено - дозволити суб`єктам господарювання, які мають діючи тимчасові споруди, по яким закінчилися терміни дії договорів оренди та договори про встановлення особистих строкових сервітутів на період дії військового стану здійснювати підприємницьку діяльність на підставі договору про співпрацю, укладеного з комунальним підприємством Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій».

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовуються позивачам в повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнання протиправними та нечинним рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 06.05.2022 за №712-26-2022 «Про відтермінування дії рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 03.02.2022 № 656-22-08 на період дії воєнного стану в Україні» в частині п.2 , де зазначено - дозволити суб`єктам господарювання, які мають діючи тимчасові споруди, по яким закінчилися терміни дії договорів оренди та договори про встановлення особистих строкових сервітутів на період дії військового стану здійснювати підприємницьку діяльність на підставі договору про співпрацю, укладеного з комунальним підприємством Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій».

Стягнути з Броварської міської ради Броварського району Київської області (Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, 15 ЄДРПОУ 26376375) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Громадської організації Комітет громадського самоврядування Київської області (Київська область, м. Бровари, вул. Героїв України, 11, оф. 1 ЄДРПОУ 36108006) сплачену суму судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.