Постанова

від 12.12.2023 по справі 320/7002/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року Справа № 320/7002/22

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

за участю секретаря Горегляд Д.В.,

предствниці Позивача Немчина Т.Ф. ,

представниці Відповідача Сенько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Броварської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у справі

за позовом громадської організації

«Комітет громадського самоврядування Київської області»

до Броварської міської ради Київської області,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору:

фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. Громадська організація «Комітет громадського самоврядування Київської області» (далі - Позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Броварської міської ради Київської області (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 06.05.2022 № 712-26-2022 «Про відтермінування дії рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 03.02.2022 № 656-22-08 на період дії воєнного стану в Україні» в частині пункту 2, в якому зазначено: «дозволити суб`єктам господарювання, які мають діючи тимчасові споруди, по яким закінчилися терміни дії договорів оренди, та договори про встановлення особистих строкових сервітутів на період дії військового стану здійснювати підприємницьку діяльність на підставі договору про співпрацю, укладеного з комунальним підприємством Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій».

В обґрунтування заявлених вимог Позивач стверджував, що оскаржуване ним рішення ради стосується необмеженого кола осіб, є регуляторним актом та прийнято з порушенням процедури, визначеної Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

При цьому Позивач вважає, що недотримання Відповідачем як регуляторним органом порядку прийняття, є підставою для визнання рішення протиправним та нечинним.

Разом з тим Позивач зазначив, що звернення до суду з цим позовом має на меті захист інтересів суб`єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність в тимчасових спорудах або встановлюють їх на відповідній території.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване Позивачем рішення Ради є регуляторним актом і що таке рішення було прийнято Відповідачем без дотримання законодавчо визначеної процедури, а саме без включення його проєкту оскаржуваних до плану регуляторної діяльності, без повідомлення про оприлюднення такого проєкту з метою одержання зауважень і пропозицій, без здійснення аналізу регуляторного впливу, без проведення належним чином обговорення відповідного проєкту рішення.

За висновками суду, означені недоліки процедури прийняття спірного рішення призвели до порушення принципу прозорості та врахування громадської думки і зумовлюють порушення прав як Позивача, так й інших суб`єктів господарювання м. Бровари.

Разом з тим, аналізуючи питання щодо порушення прав та інтересів Позивача спірним рішенням, суд зазначив, що Позивач є частиною громадського суспільства, а отже наділений правом оскаржувати рішення, які зачіпають інтереси невизначеного кола осіб. З цих підстав суд відхилив доводи Відповідача щодо відсутності у Позивача права на звернення до суду з цим позовом.

3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, стверджуючи, що суд не дослідив, які ж саме права Позивача були порушені оскаржуваним ним рішенням.

Разом з тим Апелянт звертає увагу на те, що Позивач при зверненні до суду з цим позовом не надав жодного доказу звернення до нього хоча б одного із суб`єктів господарювання щодо захисту його інтересів та/або доказів того, що будь-які особи уповноважили його представляти їх права та інтереси.

Крім того Апелянт зазначає, що Позивачем також не надано протоколів його загальних зборів, в яких би були висвітлені питання щодо наміру членів ГО оскаржити відповідне рішення Ради.

Також Апелянт звертає увагу на те, що позов в цій справі підписаний Немчиною Т.Ф. , але доказів щодо наявності в неї відповідних повноважень Позивачем не надано. Натомість, у наказі про вступ вказаної особи на посаду голови правління ГО зазначено взагалі невідому юридичну особу - ТОВ «Усе буде добре», відношення якої до цієї справи незрозуміло.

Окрім викладеного, Апелянт стверджує, що оскаржуване Позивачем рішення ради не є регуляторним актом і що не всі рішення, які приймаються радою є регуляторними актами.

При цьому Апелянт зазначає, що таке рішення ради лише відтерміновує дію рішення ради від 03.02.2022 № 656-22-08 щодо суб`єктів господарювання, які мають діючі тимчасові споруди, щодо яких закінчився термін дії договорів оренди, та договори про встановлення особистих строкових сервітутів, для можливості на період дії військового стану здійснювати підприємницьку діяльність.

Апелянт вказує, що спірне рішення поширюється не на невизначене коло осіб, як про таке стверджує Позивач, а виключно на вказану вище категорії суб`єктів господарювання, що також виключає можливість його віднесення до кола регуляторних актів.

Також Апелянт наголошує, що спірне рішення було ним прийнято з метою підтримки суб`єктів господарювання на період дії військового стану і його прийняття обумовлено саме цією причиною.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023 було відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 у Позівача було витребувано письмові пояснення з приводу того, яким чином оскаржуване ним рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 06.05.2022 № 712-26-2022 «Про відтермінування дії рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 03.02.2022 № 656-22-08 на період дії воєнного стану в Україні» в частині пункту 2, порушує права, свободи та/або охоронювані законом інтереси громадської організації «Комітет громадського самоврядування Київської області» та/або членів цієї організації і відповідні докази на підтвердження таких обставин.

7. 20.11.2023 від Позивача на виконання вказаної ухвали суду надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

8. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

9. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Броварської міської ради Броварського району Київської області від 03.02.2022 року № 656-22-08 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд на території Броварської міської територіальної громади» затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд на території Броварської міської територіальної громади - Правила встановлення, експлуатації та утримання тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бровари.

Пунктом 2 вказаного рішення затверджено Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та ТС торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бровари.

У прикінцевих та перехідних положень Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та ТС торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бровари міститься зобов`язання суб`єктів господарювання протягом 9 календарних місяців з моменту укладення Договору, але не пізніше ніж до 01.10.2022, привести ТС у відповідність до Архітектурного типу ТС торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бровари.

Третім пунктом рішення виконавчому комітету Броварської міської ради Броварського району протягом 10 днів з моменту прийняття рішення розробити та затвердити Порядок про проведення конкурсу щодо надання права на тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та ТС торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бровари та затвердити персональний склад конкурсної комісії.

06.05.2022 Броварська міська рада Броварського району Київської області прийняла рішення № 712-26-2022 «Про відтермінування дії рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 03.02.2022 № 656- 22-08 на період дії воєнного стану в Україні», яким відтермінувала дію регуляторного акту рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 03.02.2022 року № 656-22-08 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд на території Броварської міської територіальної громади» на строк до припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Другим пунктом даного рішення було вирішено дозволити суб`єктам господарювання, які мають тимчасові споруди, по яким закінчилися терміни дії договорів оренди та договори про встановлення особистих строкових сервітутів на період дії військового стану здійснювати підприємницьку діяльність на підставі договору про співпрацю, укладеного з комунальним підприємством Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій» і в третьому пункті зобов`язано суб`єктам господарювання звернутися до КП «Бровари-благоустрій» для укладання таких договорів.

10. Вважаючи протиправним рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 06.05.2022 № 712-26-2022 в частині пункту 2, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

11. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1160-IV), «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 280/97-ВР), «Про громадські об`єднання» № 4572-VI від 22.03.2012 (далі - Закон № 4572-VI).

Так, відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

У пункті 5 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 140, статтею 144 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

У свою чергу, відповідно до статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною першою статті 10 Закону № 280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 25, пункту 42 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 6 Закону № 1160-IV передбачено, що громадяни, суб`єкти господарювання, їх об`єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб`єктів господарювання, мають право:

- подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;

- у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів;

- подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю;

- бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;

- самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду;

- одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання» № 4572-VI від 22.03.2012 року (далі Закон № 4572-VI) громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Згідно ч. 5 ст. 1 Закону № 4572-VI громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону № 4572-VI для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.

Висновки суду апеляційної інстанції.

12. системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів надає підстави стверджувати, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.

При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Разом з тим, саме по собі порушення вимог закону рішенням суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою для цього є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів відповідним рішенням.

13. У рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційни Суд України визначив, що поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

14. З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

15. Таким чином, обов`язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Аналогічні правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 504/4148/16-а, від 06.11.2019 у справі № 826/15078/17, від 30.06.2020 у справі № 640/1609/19 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковими для колегії суддів при вирішенні даної справи.

16. При цьому поняття «юридичного спору» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 826/24498/15.

17. Окрім наведеного раніше, у рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

У вказаній справі Конституційний Суд України вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У свою чергу, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме конкретних порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

18. Разом з тим Конституційним Судом України у рішенні від 28.11.2013 № 12-рп/2013 зазначено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

19. При цьому колегія суддів враховує правовий висновок Європейського суду з прав людини, викладений в рішенні від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (пункт 57 рішення Європейського суду з прав людини від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

20. Перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з`ясування судом обставин цієї справи, судова колегія встановила, що Громадська організація «Комітет громадського самоврядування Київської області» зареєстрована як юридична особа юридичною особою, метою діяльності якої є реалізація та захист інтересів, прав і свобод членів організації шляхом поєднання зусиль громадян задля відродження національної свідомості та поітичної освіти громадян; здійснення просвітницької діяльності з метою утвердження принципів народовладдя, рівності, демократизму, соціальної справедливості та соціальної солідарності всіх громадян /т.1 а.с.9-10/.

При цьому в Статуті Позивача ані метою його діяльності, ані серед завдань, задля втиконання яких він створений, не передбачено захист прав та/або інтересів суб`єктів господарювання, впровадження принципу верховенства права в господарській діяльності та/або в діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні ними наглядово-дозвільних функцій у галузі господарської діяльності тощо.

Крім того, Позивачем не було надано суду жодних доказів звернення до нього його членів та/або будь-яких інших осіб з приводу захисту їх прав і охоронюваних законом інтересіву сфері господарської діяльності від порушень, спричинених рішенням Броварської міської ради Броварського району Київської області від 06.05.2022 № 712-26-2022 «Про відтермінування дії рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 03.02.2022 № 656-22-08 на період дії воєнного стану в Україні», зокрема в частині пункту 2 цього рішення.

Враховуючи викладене та проаналізувавши доводи Позивача, зокрема викладені ним у письмових поясненнях, наданих на виконання ухвали апеляційного суду про витребування доказів, судова колегія приходить до висновку, що Позивачем не доведено порушення оскаржуваним ним рішенням Ради саме його індивідуально визначених прав або охоронюваних законом інтересів, як і не доведено наявності в нього права на звернення з цим позов у матеріальному розумінні.

21. Доводи Апелянта про те, що позов в цій справі підписаний Немчиною Т.Ф. , але доказів щодо наявності в неї відповідних повноважень Позивачем не надано, судова колегія до уваги не приймає, оскільки наявність відповідних повноважень у вказаної особи підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридчиних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

22. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій справі.

Отже, судом першої інстанції ухвалено рішення за неповнова встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

23. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

24. Таким чином, апеляційна скарга Броварської міської ради Київської області підлягає задоволенню, рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року - скасуванню, а позов - залишенню без задоволення.

25. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не піддягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Броварської міської ради Київської області - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні адміністративного позову громадської організації «Комітет громадського самоврядування Київської області» до Броварської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повиний текст судового рішення виготовлено 12 грудня 2023 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев