Постанова

від 21.03.2023 по справі 460/9602/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року

м. Київ

справа №460/9602/20

адміністративне провадження №К/990/8247/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Шарапи В.М., Стрелець Т.Г. розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційному порядку справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке» до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Релігійна організація «Рівненська міська іудейська релігійна громада», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «БК ІНТЕРБУД», Рівненська обласна рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром», про визнання протиправними та скасування наказу і рішення, за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду у складі судді Друзенко Н.В. від 28.09.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М., Святецького В.В. від 18.01.2022,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2020 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке» (далі у тексті цієї постанови також ОСББ «Кавказьке», позивач) звернулося з позовом до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі у тексті цієї постанови також Управління, ДАБІ відповідно, відповідачі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Релігійна організація «Рівненська міська іудейська релігійна громада», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «БК ІНТЕРБУД», Рівненська обласна рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром», у якому просило, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ №81/М від 02.06.2020 про затвердження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями», виданих Рівненській обласній раді в особі Комунального підприємства «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради, на земельній ділянці за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька, 32-Б, площею 0,2441 га з кадастровим номером 5610100000:01:015:0109, яка належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області;

- визнати протиправним і скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 07.05.2021 про надання дозволу Комунальному підприємству «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради на виконання будівельних робіт на об`єкті «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями: м. Рівне, вул. Кавказька, 326», реєстраційний номер ІУ013210430864 та дозволу на виконання будівельних робіт, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 07.05.2021 року, реєстраційний номер: ІУ013210430864 (далі також спірні, оскаржувані наказ, рішення).

2. У позовній заяві наводились аргументи про те, що спірний наказ Управління про затвердження Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (далі також МУО) прийнято з порушенням державних будівельних норм, стандартів та правил, генплану м. Рівне та чинного законодавства України.

3. З цих підстав позивач вважав, що й виданий ДАБІ України на основі таких МУО дозвіл на виконання будівельних робіт, також є протиправним.

4. ОСББ також зазначало, що цільове призначення земельної ділянки, на якій заплановано будівництво, визначено для обслуговування нежитлової будівлі, а тому суперечить намірам забудовника, що є прямим порушенням абзацу другого частини другої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки забудова земельної ділянки повинна здійснюватися в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

5. На думку позивача, оскаржуваний ним наказ суперечить і новим державним будівельним нормам щодо містобудування (ДБН 6.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій»), які вступили в дію з 01.09.2018, і є обов`язковими до виконання.

6. Зокрема, позивач вказував, що у пункті 1 спірних МУО «Гранично допустима висотність будинків, будівель і споруд» вказано 54 м, що передбачає зведення будівлі висотністю більше 11 поверхів, а в пункті 2 «Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки» вказано 55%, що, однак, прямо суперечить ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», у яких чітко вказані граничні параметри можливої забудови при такій висоті будівлі, а саме - згідно з цими ДБН, при розміщенні на земельній ділянці одного або групи житлових будинків необхідно обов`язково дотримуватися розрахункових показників граничних параметрів забудови: якщо поверховість житлових будинків 3 поверхи без урахування мансарди, то максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки при розміщенні житлового будинку - 50%, якщо 4-5 поверхів - то 45%, якщо 6 -8 поверхів - то 40%, якщо 9-10 поверхів- то 35%, якщо 11 поверхів і вище - то 30%.

7. Також позивачем наголошувалось, що у ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» введені граничні показники щільності населення мікрорайону 150-450 осіб/га. За наведеного, сторона позивача доводила, що при такій висотності забудови (54 м) та відсотку забудови земельної ділянки (55%) неможливо дотриматись вимог законодавства і цей показник буде значно перевищувати граничне значення 450 осіб/га. Крім цього, сторона позивача наполягала на тому, що архівні дані свідчать про існування місця поховання на території, що належить Рівненській обласній раді в особі Комунального підприємства «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради і є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, та запланована під забудову.

8. Більше того, у позові зверталась увага на те, що це було місцем поховання осіб, хворих на тиф і холеру. Відтак, на переконання позивача, будівництво запроектованого об`єкта може призвести до розповсюдження збудників особливо небезпечних хвороб.

9. Окрім цього, у позові містились аргументи про те, що дотримання вимог Закону України «Про поховання та похоронну справу» (стаття 31 «Утримання місць поховань»), а також Законів України «Про охорону культурної спадщини» та «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» вимагає встановити межі колишніх місць поховань та утримувати їх в належному стані, а також вимагає заборони будь-яких будівельних робіт у місцях поховань, на місцевості із залишками слідів давніх поховань, на територіях закритих кладовищ, а також у прилеглих до місць поховань охоронних зонах.

10. При цьому позивачем відзначалось, що багатоквартирний житловий будинок під управлінням ОСББ «Кавказьке», розташований за адресою: вул. Кавказька, 6, м. Рівне, знаходиться у безпосередній близькості від проектованого об`єкта будівництва та має вертикальну тріщину між четвертим і п`ятим під`їздом на всю висоту будинку з розкриттям вгору, будинок осідає. Відповідно до цього, будівництво багатоповерхового об`єкта поруч може призвести до погіршення стану несучих конструкцій житлового будинку (розвитку тріщини та появи нових), а відтак несе безпосередню загрозу для мешканців будинку, який знаходиться в управлінні ОСББ «Кавказьке».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

11. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.09.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022, у задоволенні позову відмовлено.

12. Ухвалюючи такі судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до наявних у справі матеріалів, зокрема, Генерального плану м. Рівне, затвердженого рішенням Рівненської міської ради №569 від 1012.2003 (з врахуванням коригування №1411 від 11.04.2008), плану зонування території м. Рівне, який затверджений рішенням Рівненської міської ради №1421 від 22.12.2011, земельна ділянка (кадастровий номер 5610100000:01:015:0109) знаходиться у центральній громадсько-діловій зоні (зона «Д-1»).

13. Суди врахували, що відповідно до плану зонування території міста Рівного, зона «Д-1» включає загальноміський центр з багатофункціональним використанням території. Переважні види використання: 1. Установи освіти та виховання; 2. Установи охорони здоров`я та соціального забезпечення; 3. Спортивні та фізкультурно-оздоровчі заклади; 4. Парки, сквери, бульвари; 5. Заклади культури та мистецтва; 6. Культові споруди; 7. Підприємства громадського харчування; 8. Підприємства побутового обслуговування; 9. Торгові центри; 10. Адміністративні споруди, офіси, організації управління; 11. Проектні організації та наукові заклади; 12. Фінансові установи; 13. Пошта, телефон, телеграф; 14. Готелі; 15. Житлова забудова.

14. З урахуванням таких обставин справи, суди визнали, що будівництво багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями у повній мірі відповідали вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

15. При цьому, як відзначено у оскаржуваних судових рішеннях по суті спору, оскаржений наказ №81/М від 02.06.2020, яким затверджено МУО, в силу вимог частини першої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є лише вихідними даними для проектування. На етапі затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки не може існувати порушень конкретних норм ДБН, санітарних та інших норм, оскільки вони лише створюють передумови (вихідні дані) для створення проектної документації.

16. Суди попередніх інстанцій визнали передчасними доводи позивача щодо порушення норм ДБН Б.2.2.-12:2018, оскільки про це може йтися лише на стадії розробки та погодження проектної документації.

17. Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції також відзначав, що з Генплану міста Рівного, плану зонування території м. Рівне, відповіді Управління містобудування та архітектури №01-11/1005 від 22.06.2021, топографічних карт, витягів з містобудівного кадастру, архівних карт які знаходяться в матеріалах справи видно, що земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:015:0109, яка знаходиться за адресою: Кавказька, 32-Б не перебувала та не перебуває на території колишнього кладовища, як і не перебуває в санітарно-захисній зоні будь-якого закритого кладовища. З архівних даних, зокрема, карт м. Рівне 1927-1962 років, неможливо встановити чи земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:015:0109 знаходиться в межах санітарно-захисної зони кладовищ чи колишніх поховань. Матеріалами справи підтверджено, що цільове призначення земельної ділянки, кадастровий номер 5610100000:01:015:0109 відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 267756 від 24.10.2010 - для обслуговування нежитлової будівлі.

18. Передбачена для забудови земельна ділянка, кадастровий номер 5610100000:01:015:0109 відповідно до Генерального плану міста Рівного та Плану зонування території міста Рівного знаходиться у центральній громадсько-діловій зоні (зона «Д-1»), а тому наміри КП «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради щодо нового будівництва багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями в повній мірі відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, з огляду на що відсутні підстави для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень.

19. Колегія суддів зауважувала, що протиправність оскаржуваного рішення ДАБІ України від 07.05.2021 про надання дозволів на виконання будівельних робіт позивач обґрунтовував аналогічними доводами протиправності оскарженого наказу про затвердження МУО, яким суд апеляційної інстанції вже надав оцінку і які не вказують на порушення порядку прийняття такого рішення і видачі спірних дозволів.

20. Ураховуючи вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржені наказ та рішення є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке» подало касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке» з 21.07.2016 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за організаційно-правовою формою - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, за видом діяльності - 81.10. Комплексне обслуговування об`єктів, місцезнаходження: м. Рівне, вул. Кавказька, 6.

23. За даними Публічної кадастрової карти, будинок №6 по вул. Кавказька в м. Рівне та його прибудинкова територія розміщені на земельній ділянці площею 0,8286 га з кадастровим номером 5610100000:01:015:0197; ділянка перебуває в комунальній власності і має цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

24. З даною ділянкою безпосередньо межує земельна ділянка площею 0,1559 га з кадастровим номером 5610100000:01:015:0011; ділянка перебуває в приватній власності ТзОВ «Ажур ЛТД» і має цільове призначення: для обслуговування гаражно - складських приміщень.

25. Земельна ділянка площею 0,2441 га, кадастровий номер 5610100000:01:015:0109 перебуває в комунальній власності та має цільове призначення: для обслуговування нежитлової будівлі.

26. Земельні ділянки кадастровий номер 5610100000:01:015:0197 та кадастровий номер 5610100000:01:015:0109 не є суміжними, позаяк між ними розташована земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:015:0011.

27. 16.11.2016 на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:015:0011 видавалися містобудівні умови і обмеження за №01-М/254. Такі МУО видавалися для ТзОВ «Ажур ЛТД» на основі технічної документації на реконструкцію гаражно-складських приміщень під багатоквартирний житловий будинок.

28. 07.04.2017 на замовлення ОСББ «Кавказьке» Волинським відділенням Львівського НДІ судових експертиз МЮ України було складено Висновок №8414 експертного будівельно-технічного дослідження. Згідно такого Висновку, класифікація будівництва не відповідає ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»; Подана ТзОВ «Ажур» ЛТД технічна документація на реконструкцію гаражно-складських приміщень під багатоквартирний житловий будинок не відповідає виданим Містобудівним умовам і обмеженням забудови земельної ділянки за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька, 32Б; Видані Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька, 32-Б не відповідають нормам ДБН та іншим нормативним актам, що регулюють питання будівництва. Містобудівним розрахунком забудови земельної ділянки використано площі (земельні ділянки), що не належать ТзОВ «Ажур» ЛТД для влаштування дитячих спортивних та господарських майданчиків влаштування проїздів та стоянки автомобілів; Вказана реконструкція гаражно-складських приміщень при проведенні будівельних робіт імовірно матиме вплив на погіршення технічного стану житлового будинку за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька, 6 (в місці знаходження вертикальної тріщини). Що стосується останнього висновку, то експерт вказав: «при проведені огляду місця реконструкції гаражно-складських приміщень під багатоквартирний житловий будинок та будинку №6 по вул. Кавказькій у м. Рівне встановлено, що між четвертим та п`ятим під`їздом житлового будинку утворилась вертикальна тріщина на всю висоту будинку з розкриттям в гору. За динамікою розвитку тріщини спостереження не ведеться. Для визначення технічного стану необхідно провести дослідження технічного стану несучих конструкції організацією яка володіє відповідною ліцензією. Однак будівництво житлового будинку в майбутньому може призвести до погіршення стану несучих конструкцій житлового будинку (розвитку тріщини та появи нових)».

29. Дія містобудівних умов і обмежень за №01-М/254, що видавалися для ТзОВ «Ажур ЛТД» на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:015:0011 скасована рішенням Управління ДАБІ у Рівненській області №58 від 26.04.2017.

30. Земельна ділянка, кадастровий номер 5610100000:01:015:0109, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перебуває у власності територіальної громади області в особі Рівненської обласної ради і 05.12.2019 на неї зареєстровано інше речове право, а саме право постійного користування - Комунального підприємства «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради.

31. Наведене здійснено в рамках реалізації Інвестиційного договору №155 щодо будівництва багатофункціонального комплексу комерційно-ділової активності з готелем та житловими приміщеннями за адресою: м. Рівне, вул.Кавказька,32-Б, що був укладений 19.09.2018 між Комунальним підприємством «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради, як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Інтербуд», як Генеральним інвестором, та погоджений рішенням Рівненської обласної ради №1105 від 07.09.2018.

32. 19.05.2020 Комунальне підприємство «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради звернулося до Управління містобудування та архітектури із заявою про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки площею 0,2441 га, кадастровий номер 5610100000:01:015:0109, яка розташована на вул. Кавказька, 32-Б у м. Рівне для Нового будівництва багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями. До заяви додавались: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; ескіз намірів забудови. Згідно з такими додатками, земельна ділянка, що запланована під будівництво розташована в центральній громадсько-діловій зоні Д-1 (відповідно до фрагменту плану зонування) і на території існуючої громадської забудови (згідно фрагменту Генплану міста).

33. Наказом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради №81/М від 02.06.2020 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва: «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями на вул. Кавказькій, земельна ділянка 32-Б» в м. Рівному. Замовнику будівництва - Комунальному підприємству «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради велено: Отримати вихідні дані на проектування та замовити в організаціях, що мають на це відповідний кваліфікаційний сертифікат, розроблення проектної документації; Розробити та погодити в Управлінні містобудування та архітектури паспорт опорядження фасадів; встановлення вивісок здійснювати відповідно до Порядку розміщена вивісок у місті Рівному, затвердженого рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 13.11.2018 №113; Розробити та виконати проект благоустрою та озеленення прилеглої земельної ділянки; Укласти договір зі спеціалізованим підприємством на вивіз будівельних відходів та забезпечити його виконання; При проектуванні передбачити місце та обладнання для зберігання велосипедів відповідно до Програми розвитку велоінфраструктури в місті Рівному на 2020-2022 роки, затвердженої рішенням Рівненської міської ради від 27.02.2020 №7227; Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності України» та рішення Рівненської міської ради від 27.12.2012 №2703 «Про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Рівного» протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта та до прийняття його в експлуатацію звернутися до Рівненської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі та перерахувати до місцевого бюджету кошти для створення розвитку інфраструктури населеного пункту; Забезпечити умови для комфортного перебування та безперешкодного пересування маломобільних груп населення (відповідно до вимог ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення», розділу 13 ДБН В.2.2-9-2018 «Громадські будинки та споруди. Основні положення»); Забезпечити встановлення системи передачі даних та підключення до системи відеоспостереження вулиць міста Рівного (інформаційно-телекомунікаційна система «Безпечне місто Рівне»); Забезпечити протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі відповідного сертифіката направлення в електронній формі повідомлення про прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна Управлінню містобудування та архітектури.

34. Затверджені наказом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради №81/М від 02.06.2020 Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва: «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями на вул. Кавказькій, земельна ділянка 32-Б» в м. Рівному передбачають:

гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах - 54 м.;

максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки - 55%;

максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону)) - 150-450 осіб/га;

мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд - мінімально допустимі відстані від об`єкта, шо проектується, прийняти: до межі червоної лінії вул. Кавказької: 80,0 м - об`єкт, шо планується до будівництва, не виходить на червоні лінії вулиць (внутрішньоквартальна забудова), - до межі лінії регулювання забудови: по лінії регулювання забудови (внутрішньоквартальна забудова); Мінімально допустимі протипожежні відстані від об`єкта, шо проектується, до існуючих будинків та споруд прийняти відповідно до вимог табл. 15.2 ДБН Б. 2.2-12:2019 "Планування і забудова територій" - 6-15 м (залежно від ступеня вогнестійкості об`єктів); При визначенні мінімально допустимих відстаней від об`єкта, що проектується, до існуючих будинків та споруд врахувати нормативні розриви (побутові, протипожежні, санітарні тощо) відповідно до ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги", інших будівельних норм, державних стандартів, норм і правил із визначенням ступеню вогнестійкості оточуючих будинків і споруд, нормативної інсоляції та освітленості приміщень об`єкта будівництва та приміщень будинків на суміжних ділянках;

планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони) - забезпечити пропорційність та співвідношення архітектурного об`єму з висотою існуючої забудови, що визначає масштаб проектної споруди та вирішення архітектурного вистрою фасадів; врахувати законні інтереси та вимоги власників або користувачів земельних ділянок, приміщень та будівель, шо оточують місце будівництва, згідно із статтею 5 Закону України «Про основи містобудування»; майново-правові питання вирішити у встановленому законодавством порядку; проїзд до об`єкта забезпечити єдиною системою з урахуванням функціонального призначення прилеглих вулиць, інтенсивності транспортного, пішохідного та велосипедного руху, характеру забудови, вимог охорони навколишнього середовища; до початку проектування забезпечити обстеження та фіксацію технічного стану існуючих будинків та споруд, шо знаходяться в безпосередній близькості до будівельного майданчика; передбачити розроблення заходів щодо захисту прилеглих будівель від руйнації; забезпечення їх стійкості під час будівництва;

охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж - врахувати відомості Державного земельного кадастру про обтяження у використанні земельної ділянки; Відстань від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж та їх охоронні зони прийняти відповідно до додатку И.1 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»: водопровід і напірна каналізація -5 м, самопливна каналізація (побутова і дощова) - 3 м, газопроводи горючих газів тиску, МПа: низького до 0,005 МПа -2 м, середнього понад 0,005 до 0,3 - 4 м, високого понад 0,3 до 0,6 - 7 м, високого понад 0,6 до 1,2 - 10 м, теплові мережі - див. ДБН В.2.5-39:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Теплові мережі» - 2-8 м (залежно від умов прокладання), кабелі силові всіх напруг і телекомунікаційні кабелі - 0,6 м, комунікаційні тунелі - 2м, Існуючі інженерні мережі, до яких не дотримані охоронні зони, підлягають перенесенню.

35. Як свідчать матеріали справи, Комунальне підприємство «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради неодноразово зверталося до Державної архітектурно-будівельної інспекції України із заявами про видачу дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями, м. Рівне, вул. Кавказька, 32-Б» і отримувало відмови.

36. 07.05.2021 Державна архітектурно-будівельна інспекція України своїм рішенням №ІУ013210430864 надала Комунальному підприємству «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкті «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями: м. Рівне, вул. Кавказька, 32-Б».

37. Зазначене рішення, і наказ про затвердження МУО, оскаржені ОСББ «Кавказьке» до суду з огляду на позицію про те, що вони є протиправними і такими, що порушують охоронювані законом інтереси мешканців сусіднього будинку на безпечні умови проживання.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

38. У касаційній скарзі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке», посилаючись, зокрема, на аргументи, аналогічні викладеним у позовній заяві, наголошує на незаконності та необґрунтованості ухвалених у цій справі судових рішень й вважає, що викладені у них висновки не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на їх повному і всебічному з`ясуванні, належному дослідженні доказів, зібраних у цій справі.

39. Окрім цього, позивач вказує, що об`єкт будівництва, який планується розмістити згідно з оскаржуваним дозволом на виконання будівельних робіт від 07.05.2021 №ІУ013210430864 не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, на якій він будуватиметься, й відповідного корегування до проектно-кошторисної документації цього об`єкту, до моменту видачі цього дозволу, здійснено не було. Однак, приймаючи оскаржувані судові рішення, суди не врахували факту існування цього порушення, як і не зазначили причин відхилення доводів позивача з цього приводу

40. Вказує позивач і на те, що у даному випадку судами було проігноровано ту обставину, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі №460/8752/20, яке набрало законної сили 19.08.2021 визнано протиправним та не чинним рішення Рівненської міської ради від 22.12.2011 №1421 «Про затвердження плану зонування території (зонінгу) міста Рівне в новій редакції».

41. Тому, як стверджує позивач, посилання суду на відповідність оскаржуваних наказу про затвердження містобудівних умов та дозволу на виконання будівельних робіт нормативному акту, який на момент розгляду справи в судовому порядку визнаний протиправним та не чинним, свідчить про свідоме ігнорування вимог статей 1, 26, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій».

42. У касаційній скарзі наголошується й на тому, що для підтвердження вказаних у позові обставин, а саме - встановлення меж розташування в минулому кладовищ, на яких у тому числі, здійснювалося поховання осіб, померлих від особливо небезпечних хвороб (тиф, чума, холера тощо) в районі розташування земельної ділянки на сучасній вул. Кавказька, 32Б в м. Рівне, та підтвердження факту розміщення такої земельної ділянки в межах санітарно-захисної зони кладовища, необхідно провести судову земельно - технічну експертизу, оскільки для встановлення таких обставин потрібні спеціальні знання.

43. Враховуючи те, що для встановлення тієї обставини чи розташовується земельна ділянка, на якій проводитиметься будівництво на підставі оскаржуваних в цій справі рішень в межах санітарно-захисної зони кладовища необхідні спеціальні знання в сфері геодезії, оскільки це має безпосереднє значення для розгляду справи, а також у зв`язку з відсутністю висновку експерта з даних питань, відповідну експертизу було призначено судом, оскільки лише на вимогу суду було надано оригінали картографічних матеріалів для її проведення.

44. Тому, як стверджується у касаційній скарзі, встановлення вищевказаних обставин входить до предмету доказування у даній справі й, при цьому, такі обставини можуть бути встановлені лише на підставі висновку експертизи яка вже була проведена і надана суду на момент прийняття постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021. Судами ж попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, на думку позивача, безпідставно не було враховано обставин, встановлених вищезазначеним висновком експерта, з посиланням нібито на його неналежність з огляду на прийняття постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021, якою було скасовано ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 про призначення експертизи.

45. При цьому позивач вважає безпідставними висновки судів про те, що встановлення факту перебування відданої під забудову земельної ділянки на території колишнього кладовища в м. Рівне виходить за межі предмету спору в даній справі, оскільки предметом спору є наказ Управління про затвердження МУО та рішення ДАБІ України про надання дозволу на будівництво, зроблено всупереч вимогам статей 73, 76, 102, 103 Кодексу адміністративного судочинства України без врахування того факту, що серед інших підстав позову у даній справі позивач вказував також на обставини перебування земельної ділянки для забудови якої видано наказ про затвердження містобудівних умов та дозвіл на виконання будівельних робіт.

46. Посилається скаржник й на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 73, 102, 103 Кодексу адміністративного судочинства України щодо належності як доказу висновку судового експерта в обставинах, коли на виконання ухвали суду було виконано судову експертизу і заслухано судового експерта, а в подальшому постановою суду апеляційної інстанції таку ухвалу було скасовано.

47. Позивач також вважає, що, приймаючи оскаржувані судові рішення, суди не врахували висловлену в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №826/13584/16, від 24.04.2019 у справі №826/13358/17 правову позицію про те, що проведення будівельних робіт з порушенням вимог містобудівної документації на місцевому рівні (якщо такі обставини будуть встановлені судом) очевидно створює загрозу суспільним інтересам, оскільки це може завдати шкоди життю і здоров`ю людей, призвести до пошкодження майна тощо. У таких умовах приватний інтерес забудовника не може переважати над суспільним інтересом.

48. Комунальним підприємством «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради, Рівненською обласною радою, Товариством з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром» та Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради подані відзиви на касаційну скаргу, доводи яких зводяться до незгоди з викладеними позивачем доводами та вимогами з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

49. У відзивах на касаційну скаргу заявляються вимоги про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, які, згідно з викладеними у відзивах аргументами, є законними та обґрунтованими і оскарженню не підлягають.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

50. Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (преамбула до цього Закону).

51. За визначенням понять, наведених у частині першій статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

52. Генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

53. План зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон;

Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією (пункти 2, 8, 9 частин першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

54. За приписами абзаців першого, четвертого частини першої статті 17 цього ж Закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

55. Відповідно до абзаців першого, третього частини першої, частини другої статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

56. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (частина перша статті 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

57. Об`єктами архітектурної діяльності (об`єкти архітектури) у розумінні приписів абзацу третього частини першої статті 1 Закону України від 20.05.1999 №687-XIV «Про архітектурну діяльність» є будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об`єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів.

58. Комплекс робіт, пов`язаних із створенням об`єкта архітектури, регламентовано статтею 4 Закону України «Про архітектурну діяльність», відповідно до якої для створення об`єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає:

підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством;

здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, а також заходів з охорони нововиявлених під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єктів містобудування, що відповідно до закону мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення;

пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту;

виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем - здійснення авторського нагляду за таким виконанням;

будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об`єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування;

прийняття спорудженого об`єкта в експлуатацію.

59. Забудова територій здійснюється в порядку, визначеному статтею 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за змістом частини першої якої забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

60. За правилами частин другої, п`ятої цієї ж статті суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

61. За змістом статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Містобудівні умови та обмеження містять:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах;

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони);

9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

3) за рішенням суду.

У разі скасування за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

62. Проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником (частина перша статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

63. Пунктом 3 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

64. Вищенаведені приписи кореспондуються з положеннями частини першої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з якою право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

65. Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства; 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду.

Дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

1) подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт;

2) наявності відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;

3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили, про скасування містобудівних умов та обмежень та/або припинення права на виконання будівельних робіт (частина четверта, пункти 1-3 частини шостої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

66. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

67. Відповідно до повноважень Верховного Суду, встановлених частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

68. Перевіряючи відповідно до повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, правильність застосування судом апеляційної інстанції наведених вище норм матеріального права, колегія суддів виходить з такого.

69. У судах попередніх інстанцій у якості підстав цього позову ОСББ наводило аргументи про те, що оскаржуваний наказ про затвердження Містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька, 32-Б, площею 0,2441 га з кадастровим номером 5610100000:01:015:0109, видано без урахування того, що її цільове призначення визначено як «для обслуговування нежитлової будівлі», а тому, на думку позивача, будівництво на такій земельній ділянці запланованого замовником об`єкта «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями» суперечить положенням абзацу другого частини другої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою передбачено, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

70. Стверджував позивач і про те, що намір забудови, зазначений замовником - КП «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради, не відповідав вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме - Генеральному плану м. Рівне, затвердженого рішенням Рівненської міської ради №569 від 1012.2003 (з врахуванням коригування №1411 від 11.04.2008).

71. Аналогічні доводи наводяться позивачем і у касаційній скарзі.

72. Отже, визначальними для правильного вирішення цього спору є питання того, чи відповідав у даному конкретному випадку заявлений замовником будівництва намір забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, генеральному плану та плану зонування міста Рівне, чи й чи правомірно такі умови були видані відповідачем, або ж останній був зобов`язаний відмовити у їх виданні як це передбачено пунктом 3 частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», з підстав невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

73. Оцінюючи такі аргументи, колегія суддів зазначає, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (у даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

74. Аналогічний висновок щодо застосування норм права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №803/1231/17, від 14.08.2018 у справі №823/5265/15 та від 07.02.2019 у справі №803/952/17.

75. Крім того, відповідно до абзацу другого частини другої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

76. У статті 1 Закону України «Про землеустрій» наводиться визначення поняттю «цільове призначення земельної ділянки», а саме - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

77. Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306, затверджена Класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), яка розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій» та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 №224.

78. Згідно з частиною п`ятою статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

79. Поряд із цим, за приписами абзацу одинадцятого частини першої статті 15 Закону України від 07.07.2011 №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

80. За нормами ж абзацу другого пункту «б)» частини другої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони).

81. При цьому, за змістом абзаців п`ятого, шостого, восьмого частини третьої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для надання містобудівних умов та обмежень уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги» відомості з Державного земельного кадастру, а витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

82. За визначенням, наведеним у абзаці першому частини першої статті 22 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівний кадастр - державна система зберігання і використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, будівельну діяльність, інформаційних ресурсів будівельних норм, державних стандартів і правил для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві, формування галузевої складової державних геоінформаційних ресурсів. Складовою частиною містобудівного кадастру є Єдина державна електронна система у сфері будівництва.

83. Містобудівний кадастр ведеться з урахуванням даних державного земельного кадастру на державному рівні, на рівні Автономної Республіки Крим, обласному та районному рівнях, рівні обласних центрів та міст обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення (абзац другий частини першої статті 22 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

84. За визначенням понять, які наведені у частині першій статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

85. Статтею 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

86. З аналізу вищенаведених положень законодавства вбачається, що цільове призначення земельної ділянки складається з таких елементів як категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель.

87. Ці відомості відображаються у Державному земельному кадастрі та є офіційними, підлягають обов`язковому внесенню у цей кадастр й, в силу вимог статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», повинні враховуватись під час розгляду заяви зацікавлених осіб про видачу містобудівних умов та обмежень як і відомості з містобудівного кадастру, які використовуються, у тому числі, органами місцевого самоврядування для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві.

88. Колегія суддів наголошує, що зміна виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель здійснюється її власником або користувачем на підставі відповідної заяви й ці зміни обов`язково відображаються у Державному земельному та містобудівному кадастрах, які ведуться з урахуванням даних обох цих інформаційних систем.

89. Отже, саме офіційна інформація про цільове призначення земельної ділянки з урахуванням даних про вид її використання, яка відображається у вищеназваних кадастрах, й повинна братись до уваги уповноваженим органом під час вирішення питання про видачу містобудівних умов та обмежень.

90. Ця ж інформація повинна використовуватись уповноваженим органом при визначенні відповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, відповідності цих намірів цільовому призначенню земельної ділянки, на яку ці МУО надаються. При цьому, вирішуючи питання про видачу містобудівних умов, необхідно враховувати й доданий до заяви замовника містобудівний розрахунок, що визначає його інвестиційні наміри, містить доступну та стислу інформацію про основні параметри об`єкта будівництва.

91. У справі ж, яка розглядається, суди попередніх інстанцій не з`ясували обставин справи щодо того, яка інформація про цільове призначення земельної ділянки з урахуванням виду її використання була відображена у містобудівному та Державному земельному кадастрах й чи відповідала вона намірам забудови, які визначені замовником. Ці обставини справи не були перевірені належними, допустимими, достатніми і достовірними доказами з відображенням відповідних мотивів щодо їх оцінки в оскаржуваних судових рішеннях.

92. Суди попередніх інстанцій не надали жодної правової оцінки й містобудівному розрахунку, який замовник зобов`язаний додавати до заяви про видачу містобудівних умов та обмежень, а також не перевірили, чи такий розрахунок було додано до заяви і чи відповідали вказані у ньому основні параметри об`єкта будівництва вимогам законодавства, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

93. Зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається того, що судами першої та апеляційної інстанції було досліджено усі наявні у справі докази, які стосуються предмету доказування, зокрема, не надано жодної оцінки наявній у матеріалах справи схемі використання земельної ділянки, у якій зазначено, що площа ділянки 2441 м. кв., а площа забудови складає 1300 м. кв, тобто становить 53% від площі земельної ділянки при висотності будівлі 13 поверхів і висотою будівлі 54 м.

94. Водночас, згідно з таблицею 6.2 до пункту 6.1.14 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», які набрали чинності 01.10.2019, тобто діяли станом на момент видання спірних містобудівних умов та обмежень, показники граничних параметрів забудови земельної ділянки у співвідношенні поверховості житлових будинків та максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки були такі: якщо поверховість житлових будинків 3 поверхи без урахування мансарди, то максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки при розміщенні житлового будинку - 50%, якщо 4-5 поверхів - то 45%, якщо 6 -8 поверхів - то 40%, якщо 9-10 поверхів- то 35%, якщо 11 поверхів і вище - то 30%.

95. На тому, що основні параметри об`єкта будівництва не відповідали вищевказаним вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 наголошувала й представник позивача у судовому засіданні в суді касаційної інстанції з посиланням на дані проєктної документації, яка станом на час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій та ухвалення оскаржуваних судових рішень вже була розроблена та затверджена замовником, однак не була досліджена судами і залишилась поза увагою судів, не була оцінена.

96. Аргументи про те, що вказані у пункті 2 «Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки» оскаржуваних містобудівних умов і обмежень дані не відповідають вимогам ДБН, зокрема, перевищено максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки при розміщенні житлового будинку (у МУО вказано 55%, тоді як ДБН він визначений на рівні 50%), наводились позивачем й в обґрунтуванні підстав позову, поданого у справі, яка розглядається, однак такі доводи не були враховані судами попередніх інстанцій і не були оцінені ними, а обставини справи в цій частині не були перевірені доказами, належних мотивів з цього приводу у оскаржуваних судових рішеннях не зазначено.

97. Поза увагою судів попередніх інстанцій залишились й твердження позивача про те, що встановлених ДБН граничних показників щільності населення мікрорайону (150-450 осіб/га), при вказаній замовником висотності забудови (54 м) та відображеного у спірних МУО відсотку забудови земельної ділянки (55%), неможливо буде дотриматись і цей показник буде значно перевищувати таке граничне значення.

98. Колегія суддів наголошує, що Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, яке виступає відповідачем у цій справі, будучи суб`єктом містобудування та уповноваженим органом містобудування та архітектури в розумінні частини другої статті 4 та абзацу першого статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також органом місцевого самоврядування, в силу вимог вищевказаного Закону та частини другої статті 19 Конституції України, у спірних відносинах під час розгляду поданих замовником документів з метою отримання містобудівних умов та обмежень зобов`язане було діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням встановлених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, з застосуванням будівельних норм або їх окремих положень, що є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудування, та які встановлюють обов`язкові вимоги до об`єкта нормування, що застосовуються при плануванні і забудові територій, проектуванні і будівництві (стаття 11 Закону України від 05.11.2009 №1704-VI «Про будівельні норми»).

99. За наведеного, колегія суддів не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що про відповідні порушення норм ДБН, на які вказував позивач, може йтися лише на стадії розробки та погодження проектної документації, а тому такі посилання є передчасними.

100. Без з`ясування обставин справи у вищевказаній частині і перевірки їх доказами, надання належної правової оцінки усім аргументам учасників справи, висновки судів попередніх інстанцій стосовно правомірності спірних містобудівних умов та обмежень є передчасними, а ухвалені за таких умов оскаржувані судові рішення не можна визнати такими, що відповідають встановленим у статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям законності та обґрунтованості.

101. За наведеного, колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій й у частині похідних позовних вимог про визнання протиправним та скасування спірного дозволу на виконання будівельних робіт.

102. До того ж, колегія суддів відзначає, що за змістом частин третьої, четвертої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин, для отримання дозволу подається заява, до якої додаються, зокрема, проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку, а підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є. у тому числі, невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

103. Водночас, суди попередніх інстанцій не перевірили, чи відповідала подана для отримання оскаржуваного у цій справі дозволу на виконання будівельних робіт проєктна документація вимогам ДБН Б.2.2-12:2019, зокрема, в частині граничних параметрів забудови земельної ділянки, поверховості житлових будинків та максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки, граничних показників щільності населення мікрорайону, на недотриманні яких наполягала й сторона позивача.

104. Окрім цього, колегія суддів звертає увагу й на те, що відповідно до встановлених судами обставин, замовнику, який виступає третьою стороною у справі, що розглядається, раніше неодноразово відмовлялось у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, який останній мав намір отримати на підставі тих самих МУО, що оскаржуються, однак у виданні такого дозволу було відмовлено, у тому числі, з підстав недотримання вимог державних будівельних норм стосовно граничних параметрів забудови земельної ділянки, щільності населення мікрорайону та невідповідності цільового призначення земельної ділянки намірам забудови.

105. Разом з тим, суди попередніх інстанцій ці обставини не взяті до уваги і не перевірено, чи були усунуті такі недоліки замовником станом на момент видання йому дозволу на виконання будівельних робіт, який охоплюється предметом спору у справі, яка розглядається, а отже й не з`ясовано, чи виникли у відповідача підстави для відмови у виданні спірного дозволу, чи видано такий з дотриманням вимог закону, тобто правомірно.

106. Що ж доводів позивача про порушення апеляційним судом норм процесуального права при дослідженні доказу - Висновку експерта №210625/3_3.0.В. по результатам судової земельно-технічної експертизи у адміністративній справі №460/9602/20, складений 05.07.2021 експертом ОСОБА_1 із залученням сертифікованого інженера-геодезиста ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає таке.

107. У вищевказаному Висновку експерта зазначено, що експерт в якості вихідних матеріалів використав: ортофотоплан управління містобудування та архітектури м. Рівне станом на 2015 року (система координат СК-63(2)); каталог координат земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:015:0109, отриманий за даними Автоматизованої системи державного земельного кадастру України (система координат СК-63(2)); архівні планшети №66 та №68, створені в 1926 році польським мірничим ОСОБА_3 та які, за наявними штампами, використовувалися управлінням архітектури м. Рівне як мінімум до 1976 року як чергові топографічні плани (система координат невідома, масштаб планшету №66 - 1:500, №68 -1:1000); архівний опорний план м. Рівне станом на 1962 рік (система координат невідома, масштаб 1:5000). Для приведення до єдиної системи координат архівних матеріалів було виконано послідовне картографічне трансформування сканованих картографічних матеріалів і (кожного окремо) за точками, що належать одному і тому ж об`єкту. На всіх використаних матеріалах була віднайдена будівля П-подібної форми, що має адресу м. Рівне, вул. Кавказька 32-Б . Контур будівлі був відсутнім на архівному планшеті №68, але він за спільними точками був прив`язаний вже до планшету №66 на якому цей контур був однозначно і явно присутнім. Трансформація виконувалася методом афінного перетворення, що забезпечило і максимально можливе врахування деформацій паперових картографічних носіїв. За розрахунками програмного забезпечення оцінка точності трансформації склала близько 1м. За приведеними таким чином до єдиної системи координат картографічними матеріалами було виконано векторизацію меж кладовищ: православного, єврейського та епідемічного.

108. Відповідаючи на питання №1: Чи відповідає фактичне розташування кладовища зі сторони земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:015:0109, загальною площею 0,2441 га, місце розташування Рівненська обл., м. Рівне, вул. Кавказька, 32Б, архівним картографічним матеріалам, експерт зауважив, що фактично земельна ділянка зі сторони земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:015:0109, являє собою неогороджену пересічену горбисту місцевість, заросла деревами, чагарником та кущами, з не асфальтованими стежками. На даній території не було виявлено будівель та споруд характерних для кладовища (могили, склепи, пам`ятники, тощо). Отже, однозначно визначити в натурі місце розташування цвинтаря не надається можливим. Тому встановлення фактичного розташування кладовища ним не розглядалося. Але експерт зазначив про те, що можливо визначити розташування межі кладовища згідно архівним картографічним матеріалам відносно земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:015:0109: і найменша відстань від межі Православного кладовища до земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:015:0109 становить 11,36 м. Відносно межі Православного кладовища експертом було побудовано концентричні буферні зони на віддалі 50, 100 та 300 м. і таким чином встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 5610100000:01:015:0109, загальною площею 0,2441 га, місце розташування Рівненська обл., м. Рівне, вул. Кавказька, 32- Б частково розміщена в санітарно-захисній зоні кладовища площею 1863 м2, що становить 76% від усієї площі (а.с.89-90 том 3). За наведеного, відповідаючи на питання №2, експерт вказав, що земельна ділянка кадастровий номер 5610100000:01:015:0109, загальною площею 0,2441 га, місце розташування Рівненська обл., м. Рівне, вул. Кавказька, 32Б знаходиться площею 1863 м2 в санітарній (санітарно-захисній) зоні кладовища.

109. Здійснюючи оцінку такого доказу, суд апеляційної інстанцій вказував, що за правилами частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, докази повинні бути належними, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, а відповідно до частини четвертої цієї ж статті, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

110. Суд апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові виходив з того, що вищевказаний висновок експерта було подано до суду на виконання ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2021, яка, однак, після отримання судом такого висновку, була скасована в апеляційному порядку відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021.

111. У цій постанові суд апеляційної інстанції, проаналізувавши положення статей 72, 102, 103 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що судова експертиза в адміністративній справі може бути нічим іншим як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини в адміністративній справі, що перебуває у провадженні суду. Тобто, суд може призначити судову експертизу у випадку об`єктивної неможливості встановлення обставин, що мають значення для справи, без проведення відповідного експертного дослідження, яке здійснює особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин.

112. В той же час, апеляційний суд констатував, що поставлені перед експертом питання виходили за межі предмету спору в даній справі й не входили до предмету доказування. Прийнята Восьмим апеляційним адміністративним судом постанова від 15.09.2021 в силу приписів частини другої статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України набула законної сили з моменту її проголошення.

113. Колегія суддів звертає увагу й на те, що за змістом частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язковою для виконання є лише ті судові рішення, які набрали законної сили, а згідно з положеннями статті 371 цього ж Кодексу ухвала суду про призначення експертизи не належить до переліку судових рішень, які виконуються негайно.

114. Таким чином, оскільки Висновок експерта від 05.07.2021 №210625/3_3.0.В. за результатами судової земельно-технічної експертизи у адміністративній справі №460/9602/20, складений щодо питань, які виходили за межі предмету цього спору й не входили до предмету доказування у справі, а також враховуючи, що ухвала про призначення такої експертизи законної сили не набула і скасована в апеляційному порядку судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що Восьмий апеляційний адміністративний суд, вирішуючи питання належності такого доказу, норм процесуального права не порушив і надав йому оцінку у відповідності з вимогами процесуального закону.

115. Водночас, це не звільняло суди попередніх інстанцій від обов`язку дотримуватись основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зокрема, офіційного з`ясування всіх обставин у справі, вживати визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, оцінити докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, ухвалювати обґрунтовані судові рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, зазначати у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішеннях: обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (пункт 4 частини третьої статті 2, частина четверта статті 9, частина перша статті 90, частина третя статті 242, частина четверта статті 246, пункт 3 частини першої статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно).

116. Враховуючи, що у якості підстав позову та аргументів апеляційної скарги позивачем наводились мотиви про те, що у межах земельної ділянки, запланованої для будівництва, існує місце поховання, а відповідач та треті особи це заперечували, то такі обставини були спірними, а отже охоплювались предметом доказування у справі, яка розглядається.

117. З урахуванням такого, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, в силу вищевикладених приписів процесуального закону, повинні були дослідити усі наявні у справі докази стосовно такого аргументу, вжити усіх можливих заходів для з`ясування цих обставин.

118. Варто врахувати і те, що відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.

119. Тобто, навіть не беручи до уваги висновок експерта від 05.07.2021 №210625/3_3.0.В., складений за результатами судової земельно-технічної експертизи у адміністративній справі №460/9602/20, який не є обов`язковим для суду, суди попередніх інстанцій не були позбавлені можливості надати оцінку матеріалам та іншим документам, що використовувалися для проведення експертизи і знаходились у справі, однак цього не зробили, обмежившись лише висновком про те, що з архівних даних, зокрема, карт м. Рівне 1927-1962 років неможливо встановити чи земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:015:0109 знаходиться в межах санітарно-захисної зони кладовищ чи колишніх поховань, не навівши у оскаржуваних судових рішеннях мотиви відхилення інших доказів, на які посилався позивач на підтвердження вищевикладених обставин.

120. Ураховуючи наведене вище, колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій, допустивши порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення обставин у справі, що розглядається, передчасно відмовили у задоволенні цього позиву і дійшли до висновку про правомірність оскаржуваних позивачем містобудівних умов та дозволу на виконання будівельних робіт.

121. Суд же касаційної інстанції, враховуючи передбачені частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

122. За правилами пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

123. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

124. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим та на підставі частини другої статті 353 цього Кодексу, оскаржувані судові рішення належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

125. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, дослідити відповідні докази, повно і всебічно встановити обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин й охоплюються предметом доказування, надати належну і повну юридичну оцінку обставинам справи та усім аргументам учасників справи, перевірити їх доказами, та постановити рішення відповідно до вимог 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

126. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке» задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: В.М. Шарапа

Т.Г. Стрелець