Постанова

від 28.03.2023 по справі 320/199/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року

м. Київ

справа № 320/199/22

адміністративне провадження № К/990/493/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року (головуючий суддя: Щавінський В.Р.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року (колегія суддів: Парінов А.Б., Беспалов О.О., Грибан І.О.) у справі №320/199/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «ЕКМІ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У січні 2022 року «Екмі» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області з вимогами визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 25.10.2021 №00257550701, №00257520701, №00257560701, №00257480701 прийняті на підставі Акту документальної планової виїзної перевірки від 15.09.2021 №15342/10-36-07-01/20007642.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року, адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.10.2021 №00257550701, винесене Головним управління Державної податкової служби у Київській області;

- визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.10.2021, №00257520701, винесене Головним управління Державної податкової служби у Київській області;

- визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.10.2021 №00257560701, винесене Головним управління Державної податкової служби у Київській області:

- визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.10.2021 №00257480701 винесене Головним управління Державної податкової служби у Київській області;

- стягнуто сплачений судовий збір у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн 00 коп. на користь ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ЕКМІ" (код ЄДРПОУ - 20007642) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ - 44096797).

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що надані позивачем первинні документи складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом, з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ці документи містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій. Посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості трудового резерву для виконання певних послуг, суди не прийняли до уваги, оскільки відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Також суди вказали, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ТОВ "ВТФ "Екмі" (код ЄДРПОУ 20007642) зареєстроване, як юридична особа 04.02.2005 за адресою, вул. Промислова, буд. 5, Київська обл., Обухівський район, м. Українка, 08720, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань.

Видами господарської діяльності за кодом КВЕД є: 20.42 виробництво парфумних і косметичних засобів, 46.45 оптова торгівля парфумними та косметичними товарами, 86.21 загальна медична практика, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 96.09 надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.

Співробітниками Головного управління Державної податкової служби у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "ВТФ "Екмі" (код ЄДРПОУ 20007642), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 31.03.2021, валютного законодавства за період з 01.07.2017 по 31.03.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 до 31.03.2021, іншого законодавства за період з 01.07.2017 до 31.03.2021.

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт про результати планової виїзної перевірки від 15.09.2021 №15342/10-36-07-01/20007642 (далі - Акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: п. 44.1, 44.2 ст. 44 п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України в результаті чого товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 1238998,00 грн, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість, якій підлягає сплаті до бюджету у розмірі 939623,00 грн, завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду на суму 288561,00 грн, завищено від`ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника на суму 148480,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №00257550701 від 25.10.2021 на загальну суму 163328,00 грн щодо завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 148480,00 грн та накладено штрафні санкції в розмірі 14848,00 грн;

- №00257520701 від 25.10.2021 на загальну суму 1033585,30 грн щодо заниження податку на додану вартість у розмірі 939623,00 грн та накладено штрафні санкції у розмірі 93962,30 грн;

- №00257560701 від 25.10.2021 на загальну суму 288561,00 грн щодо завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного(податкового) періоду на суму 288561,00 грн за березень 2021 року;

- №00257480701 від 25.10.2021 на загальну суму 1322688,80 грн, щодо заниження податку на прибуток у розмірі 1238997,00 грн та накладено штрафні санкції у розмірі 83691,80 грн.

Позивач не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями направив скаргу до Державної податкової служби України. Однак, рішенням Державної податкової служби України скаргу позивача залишено без задоволення.

Судами встановлено, що 15.12.2015 між ТОВ "ВТФ "Екмі" (Покупець) та ТОВ "Вайт-Холд" (Продавець) укладено Договір поставки №121 (надалі - Договір № 121). Відповідно до умов Договору №121 Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити на умовах, передбачених Договором, картонну продукцію (гофротара, ящики з г/к, картонні кутики) в асортименті та кількості згідно Замовлення.

На виконання умов п. 3.5 Договору №121, поставка Товару здійснювалась Продавцем на умовах СТР склад Покупця, що розташований за адресою: Київська обл., м. Українка, вул. Промислова, 4.

Так, на підтвердження виконання умов указаних договорів в повному обсязі позивачем надано до суду першої інстанції копії первинних документів: видаткові накладні: №46 від 20.07.2017, №47 від 24.07.2017, №48 від 08.08.2017, №53 від 29.08.2017, №54 від 29.08.2017, №55 від 30.08.2017, №57 від 31.08.2017, №59 від 11.09.2017, №64 від 26.09.2017, №66 від 03.10.2017, №69 від 13.10.2017, №72 від 18.10.2017, №74 від 01.11.2017, №75 від 10.11.2017, №76 від 15.11.2017, №79 від 06.12.2017, №82 від 15.12.2017, №84 від 21.12.2017, №3 від 12.01.2018, №4 від 23.01.2018, №5 від 24.01.2018, №6 від 26.01.2018, №8 від 02.02.2018, №11 від 07.02.2018, №17 від 05.03.2018, №20 від 13.03.2018, №24 від 29.03.2018, №26 від 05.04.2018, №29 від 18.04.2018, №32 від 26.04.2018, №34 від 07.05.2018, №39 від 23.05.2018, №35 від 23.05.2018, №40 від 30.05.2018, №41 від 05.06.2018, №42 від 15.06.2018, №44 від 27.06.2018, №48 від 13.07.2018, №50 від 25.07.2018, №51 від 26.07.2018, №54 від 03.08.2018; товарно-транспортні накладні: №46 від 20.07.2017, №47 від 24.07.2017, №48 від 08.08.2017, №53 від 29.08.2017, №54 від 29.08.2018, №55 від 30.08.2017, №57 від 31.08.2017, №59 від 11.09.2017, №64 від 26.09.2017, №66 від 03.10.2017, №69 від 13.10.2017, №72 від 18.10.2017, №74 від 01.11.2017, №75 від 10.11.2017, №76 від 15.11.2017, №79 від 06.12.2017, №82 від 15.12.2017, №84 від 21.12.2017, №3 від 12.01.2018, №4 від 23.01.2018, №5 від 24.01.2018, №6 від 26.01.2018, №8 від 02.02.2018, №11 від 07.02.2018, №17 від 05.03.2018, №20 від 13.03.2018, №24 від 29.03.2018, №26 від 05.04.2018, №29 від 18.04.2018, №32 від 26.04.2018, №34 від 07.05.2018, №39 від 23.05.2018, №35 від 23.05.2018, №40 від 30.05.2018, №41 від 05.06.2018, №42 від 15.06.2018, №44 від 27.06.2018, №48 від 13.07.2018, №50 від 25.07.2018, №51 від 26.07.2018, №54 від 03.08.2018; прибуткові накладні: №969 від 20.07.2017, №988 від 24.07.2017, №1075 від 08.08.2017, №1175 від 29.08.2017, №1173 від 29.08.2017, №1185 від 30.08.2017, №1193 від 31.08.2021, №1239 від 11.09.2017, №1355 від 26.09.2017, №1390 від 03.10.2017, №1473 від 13.10.2017, №1484 від 18.10.2017, №1589 від 01.11.2017, №1631 від 10.11.2017, №1663 від 15.11.2017, №1794 від 06.12.2017, №1866 від 15.12.2017, №1908 від 21.12.2017, №25 від 12.01.2018, №73 від 23.01.2018, №76 від 24.01.2018, №90 від 26.01.2018, №129 від 02.02.2018, №150 від 07.02.2018, №273 від 05.03.2018, №295 від 13.03.2018, №424 від 29.03.2018, №451 від 05.04.2018, №518 від 18.04.2018, №562 від 26.04.2018, №600 від 07.05.2018, №696 від 23.05.2018, №702 від 23.05.2018, №730 від 30.05.2018, №752 від 05.06.2018, №815 від 15.06.2018, №889 від 27.06.2018, №983 від 13.07.2018, №1040 від 25.07.2018, №1047 від 26.07.2018, №1084 від 03.08.2018; платіжні доручення: № 2467 від 09.08.2017, №2543 від 15.08.2017, №2718 від 29.08.2017, №2940 від 18.09.2017, №2939 від 18.09.2017, №2959 від 19.09.2017, №3062 від 27.09.2017, №3080 від 28.09.2017, №3248 від 12.10.2017, №3398 від 24.10.2017, №3644 від 10.11.2017, №3847 від 27.11.2017, №3864 від 28.11.2017, №3955 від 06.12.2017, №4033від 13.12.2017, №4185 від 22.12.2017, №60 від 12.01.2018, №119 від 18.01.2018, №227 від 30.01.2018, №390 від 14.02.2018, №391 від 14.02.2018, №420 від 16.02.2018, №616 від 12.03.2018, №713 від 16.03.2018, №909 від 02.04.2018, №1107 від 19.04.2018, №1210 від 26.04.2018, №1262 від 03.05.2018, №1364 від 11.05.2018, №1516 від 23.05.2018, №1562 від 29.05.2018, №1791 від 15.06.2018, №1816 від 19.06.2018, №1837 від 20.06.2018, №1916 від 26.06.2018, №2175 від 18.07.2018, №2232 від 23.07.2018, №2339 від 02.08.2018, №2536 від 17.08.2018, №2556 від 21.08.2018, №2607 від 27.08.2018, які були судом досліджено та залучені до матеріалів справи.

Також, отримання товару підтверджується документами бухгалтерського обліку (матеріальними звітами, реєстрами переміщення ТМЦ, актами списання матеріалів, відомостями по партіям товарів), нормами витрат сировини та матеріалів, з яких убачається переміщення придбаного товару та використання його в господарській діяльності позивача.

Також, 01.07.2020 між ТОВ "ВТФ "Екмі" (Замовник) та ТОВ "Експерт Правознавства" (Виконавець) укладено Договір про надання охоронних послуг № 08-01/07/20 (далі - Договір № 08-01/07/20). Відповідно до умов Договору №08-01/07/20 Виконавець приймає під охорону територію з офісною будівлею, розташовану за адресою: Київська область, Обухівській район, м. Українка, вул. Промислова, буд.5; Головний виробничий корпус з територією за адресою: Київська область, Обухівській район, м. Українка, вул. Промислова, 4; адміністративний корпус за адресою: Київська область, Обухівській район, м. Українка, вул. Промислова, 15, надалі іменуються "об`єкт" (п.1.1. Договору). Способи, види, засоби охорони об`єкту, внутрішньо-об`єктовий режим охорони, узгоджені сторонами в п. 1.3. Договору № 08-01/07/20.

У відповідності до укладеного Договору № 08-01/07/20 сторонами складена план-схеми розташування постів, План-схема, яка є невід`ємною частиною Договору № 08-01/07/20 та складовою є частиною Інструкції охорони "Об`єкту", яка узгоджена та затверджена уповноваженими представниками Замовника та Виконавця.

Згідно з п.2.2. Правил "При в`їзді на завантаження/розвантаження на ПКВ співробітник служби безпеки: проводить огляд вантажного транспорту; оформлює перепустку; передає перепустку водію та контролює щоб водій обов`язково розписався в перепустці про те, що він ознайомлений з внутрішніми правилами перебування на території підприємства; запускає ТЗ на територію при цьому вказує місце паркування.

У наданій позивачем інструкції розписані загальні положення, обов`язки персоналу охорони "Виконавця", табелі постів з описом режиму охорони, межи посту, особливі обов`язки, порядок допуску на Об`єкт Замовника постійних працівників, відвідувачів та обслуговуючих організацій, порядок в`їзду(виїзду) транспортних засобів на об`єкт, порядок евакуації персоналу з об`єкту, порядок внесення (винесення) майна Замовника, фірм-орендаторів та таке інше, інструкція з порядку дій приймання(здавання) об`єкта під охорону.

До матеріалів справи надана копія Наказу МВС "Про видачу ліцензій на провадження охоронної діяльності" № 261 від 16.03.2020 та детальна інформація про юридичну особу ТОВ "Експерт Правознавства".

Так, на підтвердження виконання умов указаних договорів в повному обсязі позивачем надано до суду першої інстанції копії первинних документів: рахунки-фактури: №СФ-0000019 від 11.02.2021, №СФ-0000016 від 01.02.2021, №СФ-0000004 від 04.01.2021, №СФ-0000068 від 01.12.2020, №СФ-0000057 від 02.11.2020, №СФ-0000039 від 01.10.2020, №СФ-0000027 від 01.09.2020, №СФ-0000019 від 03.08.2020, №СФ-0000009 від 01.07.2020; акти здачі-прийняття робіт(надання послуг): №ОУ-0000018 від 31.03.2021, №ОУ-0000015 від 28.02.2021, №ОУ-0000004 від 31.01.2021, №ОУ-0000068 від 31.12.2021, №ОУ-0000057 30.11.2020, №ОУ-0000039 від 31.10.2020, №ОУ-0000027 від 30.09.2020, №ОУ-0000019 від 31.08.2020, №ОУ-0000009 від 31.07.2020; платіжні доручення: № 1903 від 16.07.2020, №2232 від.13.09.2020, №2480 від 08.08.2020, №2880 від 15.10.2020, №3233 від 11.11.2020, №3637 від 16.12.2020, №94 від 15.01.2021, №11 від 12.02.2021, №12 від 12.02.2021, які були судом досліджено та залучені до матеріалів справи.

Крім того, проведені з контрагентами господарські операції з надання послуг та поставки товарів були відображені в бухгалтерському та податковому обліку платника. Суми сплачені на користь контрагентів згідно з вимогами ПК України включені товариством до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування, та податкового кредиту з ПДВ за відповідний період і в подальшому знайшли відображення у поданих до контролюючого органу податкових деклараціях з ПДВ та зареєстрованих в установленому порядку податкових накладних з ПДВ.

Також на підтвердження реальності господарських операцій позивачем зазначено, що придбаний товар (послуги) у контрагентів подальшому використано у власній господарській діяльності, зокрема, продано на експорт.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справ не були враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №640/25738/19, від 31.01.2020 у справі №520/10953/18, від 19.09.2018 у справі №822/1771/17, від 27.03.2018 у справі №826/1588/13-а, від 14.05.2019 у справі №825/3990/14, від 26.06.2018 у справі №816/1422/17, від 18.06.2019 у справі №2а-1399/11/2670, від 05.03.2020 у справі №826/9368/15, від 24.04.2019 у справі №826/22352/15, від 05.03.2020 у справі №826/9368/15 у подібних правовідносинах.

Скаржник указує на неправильне застосування апеляційним судом п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України та посилається на відсутність реального характеру здійснених господарських операцій і підтвердження їх належними первинними документами.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить її залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими.

Верховний Суд ухвалою від 14.02.2023 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пункти 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, визначають, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України. Обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За правилами підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презумується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ, а також формування ним відповідного від`ємного значення, належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, скаржник посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №640/25738/19, від 31.01.2020 у справі №520/10953/18, від 19.09.2018 у справі №822/1771/17, від 27.03.2018 у справі №826/1588/13-а, від 14.05.2019 у справі №825/3990/14, від 26.06.2018 у справі №816/1422/17, від 18.06.2019 у справі №2а-1399/11/2670, від 05.03.2020 у справі №826/9368/15, від 24.04.2019 у справі №826/22352/15, від 05.03.2020 у справі №826/9368/15 у подібних правовідносинах.

Проте Суд звертає увагу на те, що скаржник посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Суд зауважує, що у цих постановах Верховним Судом сформовано загальний підхід щодо дослідження реальності господарських операцій та вимоги до їх документального підтвердження первинними документами.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених відповідачем рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. При цьому у наведених контролюючим органом постановах Верховного Суду, зокрема наголошувалось про необхідність дослідження сукупності обставин справи та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій у конкретному спірному випадку.

Таким чином, наведені скаржником судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи, встановлених судами, тому посилання на те, що рішення у цій справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суди установили, що проведені з контрагентами господарські операції з надання послуг та поставки товарів були відображені в бухгалтерському та податковому обліку платника. Суми сплачені на користь контрагентів згідно з вимогами ПК України включені товариством до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування, та податкового кредиту з ПДВ за відповідний період і в подальшому знайшли відображення у поданих до контролюючого органу податкових деклараціях з ПДВ та зареєстрованих в установленому порядку податкових накладних з ПДВ.

Також на підтвердження реальності господарських операцій позивачем зазначено, що придбаний товар (послуги) у контрагентів подальшому використано у власній господарській діяльності, зокрема, продано на експорт.

Суди правильно урахували, що недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Суди установили, що відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності Позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії підприємства та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується рух активів (товару, послуг) по ланцюгу від постачальників до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

З огляду на вищевикладене, Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили обставини справи та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження на підставі встановлених фактичних обставин справи, зазначає, що жодних обґрунтованих доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права в касаційній скарзі скаржником не наведено.

Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачені пунктом 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, не знайшли свого підтвердження.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко