Рішення

від 30.03.2023 по справі 158/205/23

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/205/23

Провадження № 2/0158/130/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2023 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Корецької В.В.

за участю секретаря Процик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання колишньої непрацездатної дружини, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання колишньої непрацездатної дружини.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області.

Під час шлюбу у них із відповідачем народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із нею і перебувають на її утриманні.

Також зазначає, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.03.2022 року призначено стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 2500 грн. на кожну дитину щомісячно, які ОСОБА_2 не сплачує.

Вказує, що в січні 2022 року при лікарському обстеженні у неї було виявлено рак молочної залози, відповідно було призначено лікування та нагляд у Волинському обласному медичному центрі онкології. На підставі довідки МСЕК серії 12ААГ №06.09.2022 року їй встановлено ІІ групи інвалідності, що також підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 19.10.2022 року.

Зазначає, що її сукупний дохід на місяць складає 2503,22 грн., який є недостатнім для належного проживання, при цьому, відповідач є особою молодого віку, власником та керівником ТОВ «Західно-український альянс», має високий заробіток та нерухоме майно, а тому просить суд стягувати з відповідача в її користь аліменти на утримання в розмірі 5000 грн., починаючи з дня подачі позовної заяви до 30.09.2024 року.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 18.01.2023 року по справі призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

15.02.2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Нестерука Р.В. до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначає, що відповідач доходів не отримує, оскільки не працевлаштований на ТОВ «Західно-український альянс», перебуває за межами України, офіційно не працевлаштований, при тому, що у позивача на праві власності перебувають декілька транспортних засобів. Також зазначає, що аліменти сплачує по мірі можливостей, на його утриманні також перебуває троє осіб: колишня дружина сина позивача ОСОБА_5 ОСОБА_6 з малолітніми дітьми ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Разом з тим зазначив, що позивачем не доведено і не підтверджено належними і допустимими доказами факту наявності можливості у відповідача надавати матеріальну допомогу (аліменти) на утримання позивача, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити та стягнути з позивача в його користь витрати пов`язанні з надання професійної правничої допомоги.

28.02.2023 року від позивача ОСОБА_1 до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання зазначила, що вона із відповідачем ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі до 12.04.2022 року, тобто, при діагностуванні їй захворювання вони перебували у шлюбі. Також вказала, що на даний час вона звільнена з роботи, ніде не працює, а тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

06.03.2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Нестерука Р.В. до суду подано заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого вказує, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися у червні 2021 року, заява про розірвання шлюбу була подана до суду у травні 2021 року, тобто до моменту фактичного припинення сімейних відносин і спільного проживання, рішення Ківерцівського районного суду Волинської області про розірвання шлюбу було ухвалено 23.11.2021 року, однак набрало законної сили лише 12.04.2022 року, оскільки позивачем його було оскаржено до Волинського апеляційного суду. Захворювання, що слугувало підставою для встановлення ОСОБА_1 ступеня непрацездатності і групи інвалідності, було діагностовано після лютого 2022 року. Крім того, позивач отримує дохід від орендної плати та компенсацію витрат від найму ТОВ «Західно-український альянс» у неї транспортних засобів, а тому просив у задоволені позовних вимог відмовити.

Всебічно проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.11.2021 року, яке набрало законної сили 12.04.2022 року /а.с.72-74/.

Від шлюбу у подружжя народилося двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження останній серій НОМЕР_2 від 16.05.2006 року, №106237 від 26.11.2009 року /а.с.8-9/.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 01.07.2022 року, неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом із позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.11/.

Як вбачається із довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №046577 від 06.09.2022 року, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності (загальне захворювання) до 01.10.2024 року. У висновку про умови та характер праці зазначено, що особа «працевлаштована» /а.с.19/.

Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 та довідки про доходи №6794 7673 2967 1716, позивач ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності у розмірі 2503,22 грн /а.с.20-21/.

Відповідно до частин 1-3 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю І, II чи III групи.

Чинне законодавство у частині другій статті 75 СК України надає перелік загальних умов для надання утримання одному з подружжя: 1) його непрацездатність; 2) потреба у матеріальній допомозі; а також здатність другого з подружжя надавати матеріальну допомогу.

В даному випадку мова йде про юридичний склад, який містить юридичні факти, що є підставою для набуття одним з подружжя права на утримання і створення обов`язку для іншого з подружжя таке утримання надавати.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 75 СК України один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. При цьому цей мінімум можна визнати допустимим у випадках лише нормального життєзабезпечення людини, але він не є достатнім у разі, якщо мова йде про непрацездатну особу, зокрема, яка позбавлена можливості працювати.

Необхідні потреби непрацездатної людини, як правило, не обмежені тими звичайними потребами, які має здорова людина, тому вимагають додаткових витрат на лікування, оздоровлення, харчування, що зумовлено іншим, відмінним способом життя такої людини.

Аналіз норм СК України свідчить, що четвертою істотною умовою виникнення права одного із подружжя на утримання є відсутність зловживання правом з її боку. Форми такого зловживання визначені у частині першій статті 83 СК України, згідно з якою рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:

1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;

2) непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного кримінального правопорушення;

3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;

4) одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

Таким чином, за умови відсутності зловживань, визначених у частині першій статті 83 СК України, або передумов обмеження права одного із подружжя на утримання з боку іншого подружжя, які передбачені частиною 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, непрацездатне подружжя має право на матеріальну допомогу в сенсі статті 75 СК України.

В розумінні положень частини четвертої статті 75 СК України один із подружжя, який є особою з інвалідністю, не є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо його пенсія забезпечує йому встановлений законом прожитковий мінімум, однак, внаслідок наявності у нього інвалідності (загальне захворювання) така особа обтяжена необхідністю несення додаткових витрат на своє лікування.

З цієї точки зору факт отримання одним із подружжя пенсії, яка формально забезпечує йому встановлений законом прожитковий мінімум, слід тлумачити змістовно, виходячи із реального розміру цієї пенсії, а також витрат, які несе ця особа на лікування й на потреби із забезпечення свого життя.

Також, варто враховувати обов`язок подружжя із забезпечення (утримання) іншого подружжя, який визначений як в частині першій статті 75 СК України, так і в низці інших приписів СК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 СК України утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.

Таким чином, зміст частини четвертої статті 75 СК України слід тлумачити системно, враховуючи встановлений іншими статтями СК України обов`язок подружжя утримувати інше подружжя й міжнародні стандарти правового захисту осіб з інвалідністю, яким у даній справі є подружжя, яке потребує матеріальної допомоги.

Конституція України в статті 1 проголошує, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Згідно з Основним законом України ознаками України як соціальної держави є соціальна спрямованість економіки, закріплення та державні гарантії реалізації соціальних прав громадян. Одним з найважливіших соціально-економічних прав людини є право на достатній життєвий рівень для особи та її сім`ї (стаття 48), між тим поняття «достатній життєвий рівень» в Конституції України не розкривається і не визначається, як він співвідноситься із прожитковим мінімумом.

В той же час у Рішенні Великої палати Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року зазначено, що «у державі, яку проголошено соціальною, визначений законодавцем розмір прожиткового мінімуму має реально забезпечувати гідний рівень життя людини». Це зобов`язує державу створити ефективну систему соціального захисту різних категорій осіб, яка сприяла б узгодженню рівня їхнього життя з реалізацією права на достатній життєвий рівень для них та їхніх сімей шляхом надання відповідного соціального забезпечення (абз. 4-5 пп. 2.3 п. 2 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України).

Отже, призначення особі з інвалідністю відповідної пенсії по інвалідності або іншої соціальної виплати не може знаходитися у зв`язку із виплатами, які здійснює подружжя на утримання іншого подружжя, яке є особою із інвалідністю. Факт призначення державою пенсії по інвалідності не може впливати на факт призначення судом аліментів на утримання подружжя або ж виключати його.

Разом з тим, із вищезазначеного слідує, що підставою для набуття одним з подружжя права на утримання і створення обов`язку для іншого з подружжя можливість таке утримання надавати.

До уваги приймається отримання непрацездатним членом подружжя пенсії, державній пільг, субсидій, наявність у нього майна, що може приносити дохід тощо.

Сам факт непрацездатності одного з подружжя не зумовлює виникнення у другого з подружжя обов`язку надання йому утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема копії трудової книжки відповідача, ОСОБА_2 13.09.2022 року звільнений з посади директора ТзОВ «Західно-Український Альянс» за власним бажанням /а.с.50-51/.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 10.02.2023 року та довідки про нараховану заробітну плату ПФ України, станом на 10.02.2023 року, відповідач ОСОБА_2 доходів не отримує /а.с.52-55/.

Окрім того, слід зазначити, що відповідач ОСОБА_2 на даний час перебуває за межами України, а саме у Республіці Польща, що підтверджується копією його закордонного паспорту, проживає разом з ОСОБА_6 та її неповнолітніми дітьми ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та фактично перебувають на його утриманні, що підтверджується договором оренди житла від 09.03.2022 року на території Республіки Польща /а.с. 102-114/.

При цьому, як вбачається, із довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №046577 від 06.09.2022 року, позивачу ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності (загальне захворювання) до 01.10.2024 року, у висновку про умови та характер праці зазначено, що особа «працевлаштована».

Жодних належних та допустимих доказів того, що остання не працююча, суду надано не було.

Крім того, судом також не береться до уваги твердження позивача про те, що у довідці до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №046577 від 06.09.2022 року допущена помилка, оскільки суду не надано належних доказів того, що ОСОБА_1 зверталася до відповідної комісії щодо наявності вказаної помилки та щодо її виправлення.

Вказане свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 , навіть якщо на даний час і не працевлаштована, то вона немає абсолютних протипоказань для працевлаштування, тобто може влаштуватись на роботу, яка не потребує значного фізичного, динамічного чи статичного навантаження та заробляти кошти на своє утримання, оскільки встановлена група інвалідності не є перепоною для її працевлаштування.

Водночас, суд зазначає, що позивачу ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 0721810100:01:001:4345, для будівництва і обслуговування житлового будинку, а також земельна ділянка, кадастровий номер 0721810100:01:001:4538, для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності /а.с. 63-66/.

Разом з тим, за позивачем ОСОБА_1 , відповідно до відповіді Головного сервісного центру МВС України №31/862А3-7330-2022 від 20.09.2022 року, зареєстровано транспортні засоби: «Hyundai Getz», 2008 року випуску, «Honda CR-V», 2013 року випуску, «Renault Traffic», 2006 року випуску, «Ford Scorpio», 1992 року випуску та кемпер (причіп) марки «Adria 5205», 2002 року випуску /а.с.59-61/.

Також, суд бере до уваги те, що на підставі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.03.2022 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 2500 грн. на кожну дитину, щомісячно /а.с.22-24/.

У судовому засіданні також встановлено, що відповідно до договору найму (оренди) автомобіля від 29.02.2020 року, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького МНО Снитюк Л.Г., за реєстровим №734, ТзОВ «Західно-український альянс» орендувало у позивача ОСОБА_1 , належний їй автомобіль марки «Honda CR-V», 2013 року випуску, д.н.з. « НОМЕР_4 », за що останній сплачувалися відповідні кошти /а.с.150-151/.

За правилами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд вказує, що сукупністю наданих позивачем у справі доказів не доводять її позовні вимоги щодо потреби у матеріальному утриманні та можливості відповідача ОСОБА_2 надавати таке утримання.

З врахуванням вищевикладеного, беручи до уваги встановлені обставини у справі, матеріальне становище сторін, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Представником відповідача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду наступні документи: 1) договір про надання правової (правничої) допомоги №22/11/21 від 22.11.2021 року; 2) акт приймання-передачі виконання робіт від 09.02.2023 року за договором про надання правової (правничої) допомоги №22/11/21 від 22.11.2021 року; 3) калькуляцію вартості послуг з надання правової (правничої) допомоги на загальну суму 13391,80 грн.; 4) квитанцію до прибуткового касового ордера № 22/11/21-7 від 09.02.2023, що підтверджує оплату в розмірі 13391,80 грн. відповідно до договору про надання правничої допомоги №22/11/21 від 22.11.2021 року; 5) ордер на надання правничої правової допомоги серії АС №1030144; 6) свідоцтво пр право на заняття адвокатською діяльність №700 від 01.08.2012 року/а.с. 39-40, 120-123, 154/.

З вищевказаної калькуляцію вартості послуг з надання правової (правничої) допомоги вбачається, що загальна вартість виконаних робіт становить 13391,80 грн., з яких: 2497,95 грн. попередня співбесіда та консультація щодо характеру спірних правовідносин, визначення правової позиції по справі; 1665,30 грн. ознайомлення з наявними матеріалами справи (з виїздом), вивчення та правовий аналіз із визначенням необхідності проведення оцінок, експертиз, збирання інших доказів; 2497,95 грн. збирання доказів (оцінок, експертиз, довідок, інформації, перекладів, адвокатських запитів, тощо); 3330,60 грн. підготовка відзиву, формування додатків до відзиву, подання відзиву; 3400 грн. участь у судовому засіданні у судах загальної та адміністративної юрисдикцій, в тому числі апеляційної та касаційної інстанцій (із врахуванням часу для доїзду).

Враховуючи те, що справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Нестерук Р.В. у судових засіданнях участі не приймав, тому, суд не вбачає підстав для стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3400 грн.

Таким чином, вимога відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу підлягає до часткового задоволенню на суму 9991,80 грн.

На підставі викладеного, згідно ст. 75, 76 СК України, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання колишньої непрацездатної дружини - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 судові витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 9991 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто одна) грн. 80 коп.

В іншій частині стягнення судових витрат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 .

Представник відповідача адвокат Нестерук Роман Васильович, адреса: м. Луцьк, вул. Ковельська, 1, а/с 20, Волинської області.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька