Постанова

від 01.06.2023 по справі 158/205/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/205/23 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В. В. Провадження № 22-ц/802/572/23 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на непрацездатного члена подружжя за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 березня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 23 листопада 2021 року між ними було розірвано. Від шлюбу у них є неповнолітні діти: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із нею і перебувають на її утриманні. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 березня 2022 року у справі № 161/20048/21 з відповідача на її користь на утримання неповнолітніх дітей стягуються аліменти у розмірі 2 500 грн на кожну дитину щомісячно, які ОСОБА_2 не сплачує, у зв`язку з чим у нього існує заборгованість.

Позивач зазначала, що у січні 2022 року при лікарському обстеженні у неї було виявлено рак молочної залози, відповідно було призначено лікування та нагляд у Волинському обласному медичному центрі онкології. На підставі довідки МСЕК серії 12ААГ № 046577 від 06 вересня 2022 року їй встановлено ІІ групу інвалідності, що також підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 19 жовтня 2022 року.

Позивач також вказувала, що її сукупний дохід на місяць складає 2 503 грн 22 коп., який є недостатнім для належного проживання, утримання житла та лікування. Оскільки вона на даний час є непрацездатною, не має фізичної змоги працювати та забезпечувати себе, а відповідач є особою молодого віку, власником та керівником ТОВ «Західно-Український альянс», має високий заробіток та нерухоме майно, тому вважає, що вона має право на утримання від колишнього чоловіка ОСОБА_2 , який в добровільному порядку матеріальної допомоги їй не надає, хоча має таку можливість.

Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просила суд стягувати з відповідача ОСОБА_2 на своє утримання аліменти у розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до 30 вересня 2024 року.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 991 грн 80 коп.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 у поданому відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у цій справі є 01 червня 2023 року - дата складення повного судового рішення.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 23 листопада 2021 року (а.с.72-74).

Від шлюбу у них є неповнолітні діти: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 , виданим 16 травня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області та серії НОМЕР_3 , виданим 26 листопада 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області (а.с.8, 9).

Неповнолітні діти проживають разом із позивачем і перебувають на її утриманні, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 01 липня 2022 року, (а.с.11).

Судом також встановлено, що згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ № 046577 від 06 вересня 2022 року позивачу ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності (загальне захворювання) до 01 жовтня 2024 року. У висновку про умови та характер праці зазначено, що особа «працевлаштована» (а.с.19).

Наведене свідчить про те, що позивач є непрацездатною і її непрацездатність настала протягом року після розірвання шлюбу з відповідачем.

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 та довідки про доходи № 6794 7673 2967 1716 позивач ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності у розмірі 2 503 грн 22 коп. (а.с.20, 21).

Разом з тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня для осіб, які втратили працездатність, встановлено прожитковий мінімум у розмірі 2 093 гривні.

Оскільки позивач ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності у розмірі, що забезпечує її прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, тому вона не є особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні ч. 4 ст. 75 СК України.

Судом також встановлено, що на підставі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 березня 2022 року у справі №161/20048/21 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей стягуються аліменти у розмірі 2 500 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 08 листопада 2021 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.22-24).

З копії трудової книжки відповідача ОСОБА_2 слідує, що 13 вересня 2022 року він звільнений з посади директора ТОВ «Західно-Український Альянс» за власним бажанням (а.с.50, 51).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 10 лютого 2023 року та довідки про нараховану заробітну плату ПФ України, станом на 10 лютого 2023 року відповідач ОСОБА_2 доходів не отримує (а.с.52-55).

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 на час розгляду справи перебував за межами України, а саме у Республіці Польща, що підтверджується копією його закордонного паспорту, проживає разом з ОСОБА_6 та її неповнолітніми дітьми ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які фактично перебувають на його утриманні, що підтверджується договором оренди житла від 09 березня 2022 року на території Республіки Польща (а.с.102-114).

За положеннями ч. 2 ст. 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 75 СК України непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частинами 1 та 2 ст. 76 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені за наявності юридичних складових сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу (ст. 76 СК України); непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення.

Таким чином право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15 та від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17 та у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 161/16931/16-ц.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є непрацездатною, особою з інвалідністю ІІ групи, отримує пенсію, не має фізичної змоги працювати та забезпечувати себе, розмір призначеної їй пенсії не забезпечує належного проживання, утримання житла та лікування, у зв`язку з чим вона потребує матеріальної допомоги від відповідача, який таку допомогу їй може надавати.

Однак як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 не надала та в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що відповідач ОСОБА_2 має можливість надавати допомогу на її утримання як колишньої дружини. Водночас відповідач довів та надав відповідні докази, що він на даний час не працює та не отримує доходів, на обліку в центрі зайнятості за місцем проживання не перебуває, допомогу по безробіттю не отримує, що також свідчить, що він не має можливості надавати позивачу матеріальну допомогу.

Крім того, перебування відповідача ОСОБА_2 на час розгляду справи у суді першої інстанції за межами України не є беззаперечним доказом його працевлаштування за кордоном та отримання значних доходів. При цьому позивач не надала доказів, які б підтверджували факт працевлаштування відповідача за кордоном, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що відповідач у Республіці Польща отримує певні доходи.

Крім того як встановлено судом, позивачу ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 0721810100:01:001:4345, для будівництва і обслуговування житлового будинку, а також земельна ділянка, кадастровий номер 0721810100:01:001:4538, для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.63-66). За позивачем ОСОБА_1 згідно відповіді Головного сервісного центру МВС України № 31/862А3-7330-2022 від 20 вересня 2022 року зареєстровано транспортні засоби марок: «Hyundai Getz», 2008 року випуску, «Honda CR-V», 2013 року випуску, «Renault Traffic», 2006 року випуску, «Ford Scorpio», 1992 року випуску та кемпер (причіп) марки «Adria 5205», 2002 року випуску (а.с.59-61). Відповідно до договору найму (оренди) автомобіля від 29 лютого 2020 року, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького МНО Снитюк Л. Г., за реєстровим № 734, ТОВ «Західно-Український альянс» орендувало у позивача ОСОБА_1 належний їй автомобіль марки «Honda CR-V», 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , за що останній сплачувалися відповідні кошти (а.с.150, 151).

Вищенаведене на думку колегії суддів, спростовує доводи позивача про те, що вона потребує матеріальної допомоги від відповідача, який їй таку допомогу не може надавати.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, наведене дає підстави вважати, що позивач ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України не довела та не надала належні і допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, а тому суд першої інстанції цілком обґрунтованого відмовив у задоволенні її позову.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.

Наведені позивачем ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, спростовуються вищенаведеними висновками суду першої інстанції, встановленими у справі обставинами, правовими висновками Верховного Суду і не впливають на законність рішення суду.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, є подібними доводам, які викладені у позовній заяві, мотивована відповідь на які надана судом першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Не приймаються до уваги також доводи апеляційної скарги позивача щодо неправомірності стягнення з неї на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 991 грн 80 коп., оскільки такі витрати відповідають обсягу виконаних робіт, є співмірними з предметом позову та складністю справи, а також підтверджуються наданими відповідачем доказами: договором про надання правової (правничої) допомоги № 22/11/21 від 22 листопада 2021 року; актом приймання-передачі виконання робіт від 09 лютого 2023 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 22/11/21 від 22 листопада 2021 року; квитанцією до прибуткового касового ордера №22/11/21-7 від 09 лютого 2023 року про сплату відповідачем ОСОБА_2 адвокату Нестеруку Р. В. грошових коштів у розмірі 13 391 грн 80 коп. відповідно до договору про надання правничої допомоги № 22/11/21 від 22 листопада 2021 року; ордером на надання правничої правової допомоги серії АС № 1030144; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №700 від 01 серпня 2012 року (а.с.39-40, 120-123, 154). При цьому суд врахував, що справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 у судових засіданнях участі не приймав, у зв`язку з чим зменшив заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката з 13 391 грн 80 коп. до 9 991 грн 80 коп., відмовивши у стягненні 3 400 грн, як витрат за участь адвоката у судових засіданнях.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 березня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді: