Постанова

від 28.03.2023 по справі 695/2362/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року

м. Черкаси

Справа № 695/2362/19Провадження № 22-ц/821/222/23категорія 304030000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Новікова О.М., Нерушак Л.В.

секретаря: Мунтян К.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача адвокат Пилипенко Ростислав Борисович

відповідач: Фермерське господарство «Заболотного Василя Миколайовича»

представник відповідача адвокат Сизько Борис Борисович

розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника Фермерського господарства «Заболотного Василя Миколайовича» - адвоката Сизька Бориса Борисовича на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Заболотного Василя Миколайовича» про визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок, у складі:головуючого суддіСереди Л.В. дата складання повного тексту 02 грудня 2022 року.

в с т а н о в и в :

Описова частина

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Заболотного Василя Миколайовича» про визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок.

Позовні вимогимотивовані тим, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7121582000:10:001:0510, 7121582000:10:001:0508, 7121582000:10:001:0017, 7121582000:10:001:0018 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Вознесенської сільської ради Золотоніського району перейшли у власність позивача після смерті його діда ОСОБА_2 на підставі складеного заповіту від 17.11.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 953.

Позивач вказує, що після прийняття спадщини позивач дізнався, що вказані земельні ділянки знаходяться в оренді ФГ «Заболотного Василя Миколайовича» на підставі договорів оренди землі, які власник земельних ділянок, ОСОБА_2 не підписував, оскільки насправді підписи в договорах оренди землі були проставлені сином ОСОБА_2 та батьком позивача ОСОБА_2 . Крім того вказані договори оренди землі не містять усіх невід`ємних частин договору.

Таким чином, на думку позивача, вказані договори оренди землі є недійсними, оскільки не відповідають дійсному волевиявленню власника майна на укладення вказаних оспорюваних договорів, адже не містить обов`язкового реквізиту правочину, який підтверджує наміри учасників правочину вчиненого в письмовій формі і є доказом їх волевиявлення, тобто підпису.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними договори оренди землі: №31, № 32, №34, №35 від 02.01.2018р., укладених між ОСОБА_2 та ФГ «Заболотного Василя Миколайовича»;

скасувати їхдержавну реєстрацію,та повернути ОСОБА_1 належні йомуна правівласності земельніділянки,а саме1)площею 2.1601га,кадастровий номер7121582000:10:001:0510;2)площею 2.1600га,кадастровий номер7121582000:10:001:0508;3)площею 2.1599га,кадастровий номер7121582000:10:001:0017;4)площею 2.1600га,кадастровий номер7121582000:10:001:0018;для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,розташовані натериторії Вознесенськоїсільської радиЗолотоніського району.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що позивач наполягає, а відповідач не заперечує, що власник земельної ділянки не підписував оспорювані договори оренди землі, отже виявити своє волевиявлення на укладення правочину не міг.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Таким чином, дослідивши наявні у справі докази, що мають значення для правильного вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що спірні договори оренди землі є неукладеними (нікчемними).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ФГ «Заболотного Василя Миколайовича» адвокат Сизько Б.Б. оскаржив його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі просив змінити мотивувальну частину рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопада 2022 року, зокрема, виключивши з неї наступні висновки суду:

«Позивач наполягає, а відповідач не заперечує, що власник земельної ділянки не підписував оспорювані договори оренди землі, отже виявити своє волевиявлення на укладення правочину не міг»;

«… суд доходить висновку, що спірні договори оренди землі ВІД є неукладеними (нікчемними)» (стор. 5 абз.5)

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скаргамотивована тим,що в основу судового рішення було покладено покази свідків, що суперечить нормам статті 218 ЦК України.

Вказує, що суд першої інстанції в рішенні двічі зазначив, що представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позову як в письмових поясненнях, так і в судовому засіданні, заявив, що відповідачу було невідомо, про те, що договори оренди землі та акти приймання-здачі землі від 02.01.2018 року були підписані не ОСОБА_2 , а його сином ОСОБА_2 .

Отже, відповідач був впевнений, що договори оренди землі підписав саме власник земельних ділянок.

Водночас, у своєму рішенні суд першої інстанції робить наступний висновок, що позивач наполягає, а відповідач не заперечує, що власник земельної ділянки не підписував оспорювані договори оренди землі, отже виявити своє волевиявлення на укладення правочину не міг.

Також, зазначає, що представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулося 25.11.2022 року не визнав те, що власник земельної ділянки не підписував оспорювані договори оренди землі.

Крім того, відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду обов`язок доказування невідповідності підпису особі на оспорюваному договорі процесуальний закон покладає на позивача, а тому саме він зобов`язаний це доводити, зокрема, у спосіб, визначений ним та законом, шляхом проведення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що його дід ОСОБА_2 не підписував оспорюваних договорів оренди землі, що може бути підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи.

Відзиви на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від позивача ОСОБА_1 , зазначено, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними й такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Вказує, що уматеріалах справивідсутні жодніобґрунтовані заперечення(відзив)з бокувідповідача тайого представника щодо не підписання договорів оренди землі її власником інвалідом І групи ОСОБА_2 , який тривалий час страждав на сліпоту. При цьому, обрана відповідачем дефініція (позиція) «не знав про підписання» договорів оренди землі іншою особою жодним чином не свідчить про наявність обґрунтованих заперечень проти самого факту не укладення (не підписання) правочину.

Вважає, що викладений у мотивувальній частині судового рішення висновок суду про те, що відповідач не заперечував, що власник земельної ділянки не підписував оспорювані договори оренди землі цілком відповідає матеріалам справи.

На спростування наданих позивачем доказів не підписання інвалідом І групи ОСОБА_2 спірних договорів оренди землі №31, №32, №35 від 02.01.2018 року відповідачем не було надано жодного належного та допустимого доказу, зокрема, не заявлялися свідки обставин підписання вказаних правочинів, не надавалися документи з приводу одужання ОСОБА_2 у січні 2018 року та відновлення його органів зору.

Крім того, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо необхідності призначення судово-почеркознавчої експертизи не спростовують факту сліпоти орендодавця ОСОБА_2 , який за станом свого зору практично не міг нічого побачити із написаного у договорах та не міг власноручно усвідомлено підписувати (укладати) правочини без сторонньої допомоги.

Звернуто увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Вказівка місцевого суду у мотивувальній частині судового рішення на фактичні обставини не укладення ОСОБА_2 договорів оренди договорів землі №31, №32, №35 від 02.01.2018 року не свідчить жодним чином про встановлення судом юридичного факту «неукладеного договору», оскільки юридичні факти встановлюються виключно в резолютивній частині судових рішень у порядку визначеному чинним ЦПК України за позовами зацікавлених осіб.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що із свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 01.02.2019 року (а.с. 17-20, т. 1) та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивач ОСОБА_1 (а.с.17-20 на звороті, т.1) є спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

1) площею 2.1601 га, кадастровий номер 7121582000:10:001:0510;

2) площею 2.1600 га, кадастровий номер 7121582000:10:001:0508;

3) площею 2.1599 га, кадастровий номер 7121582000:10:001:0017;

4) площею 2.1600 га, кадастровий номер 7121582000:10:001:0018;

для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Вознесенської сільської ради Золотоніського району.

Відповідно до доданих до матеріалів справи договорів оренди землі: № 31, № 32, № 34, № 35 від 02.01.2018 року, які укладені між ОСОБА_2 та ФГ «Заболотного Василя Миколайовича» вказані земельні ділянки перебувають в оренді останнього (а.с. 9, 11, 13, 15, т. 1).

Подаючи до суду вказаний позов позивач та його представник вказували, що договори оренди вказаних земельних ділянок не були підписані ОСОБА_2 , а тому не відображають волевиявлення учасника правочину, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки, а тому ними був поданий віндикаційний позов про визнання недійсними вказаних договорів оренди землі.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував, що він не знав про те, що вказані договори оренди землі та акти приймання-здачі землі від 02.01.2018 року були підписані не ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 . Про ці обставини він дізнався лише з позовної заяви позивача. При цьому отримуючи кошти за орендну плату за 2018 та 2019 роки ОСОБА_1 не повідомляв відповідача про те, що вказані договори підписані неналежною особою.

В суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що він є сином померлого ОСОБА_2 та батьком позивача по справі. Дійсно ОСОБА_2 мав інвалідність І групи, хоч і проживав окремо. ОСОБА_5 орендував його земельну ділянку та запропонував взяти земельні ділянки в оренду, які належали його батьку ОСОБА_2 і склав договори оренди землі. Оскільки батько був незрячим, а в нього був тяжкий матеріальний стан то він, замість свого батька підписав вказані договори про що достеменно знав ОСОБА_5 . Позивач по справі тривалий час не знав, що договори були підписані ним, а не ОСОБА_2 та про вказані обставини він повідом йому лише коли ОСОБА_5 припинив виконувати свої зобов`язання по сплаті орендної плати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що він добре знав померлого ОСОБА_2 , який мав дуже поганий зір та останній рік свого життя не ходив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що він жив по сусідству із ОСОБА_2 , який був лежачим та мав інвалідність по зору. За ОСОБА_2 доглядав його син ОСОБА_2 , який навідував його щодня.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, особисті підписи сторін договору є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми такого договору, наявність таких підписів зазвичай має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах зробила висновок, відповідно до якого правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договорів оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 6.21-6.24 постанови від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зазначила, що:

«У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістом статей 76, 102 ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством».

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 договори оренди землі, які датовані 02 січням 2018 року, не підписував, а тому такі договори є неукладеними (нікчемними), що свідчить про те, що позивач звернувся з неналежним способом захисту.

До таких висновків суд дійшов на підставі доводів позивача та показів свідків у справі. Крім того, суд у мотивувальній частині судового рішення вказав, що відповідач не заперечував факт не підписання спірних договорів орендодавцем.

Водночас, стверджуючи, що договір між сторонами не підписувався, суд мав врахувати, що покази свідків у даній категорії спорів є неналежними доказами, що підтверджується приписами частини 1 статті 218 ЦК України.

У постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 760/10691/18 (провадження № 61-8593св19) Верховний Суд зазначив, що обов`язок доказування невідповідності підпису особі на оспорюваному договорі процесуальний закон покладає на позивача, а тому саме він зобов`язаний це доводити, зокрема у спосіб, визначений ним та законом, шляхом проведення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Також подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року у справі №618/145/19.

У даній справі позивач, стверджуючи, що його дід ОСОБА_2 не підписував спірні договори оренди землі, не наполягав на проведенні судової почеркознавчої експертизи.

В той же час з урахуванням фактичних підстав позову, до складу предмета доказування входили обставини, чи підписував особисто ОСОБА_2 договори оренди землі та чи укладав такі договори, тобто чи було у нього зовнішнє волевиявлення на укладення таких правочинів.

Тобто, суд першої інстанції на підставі показів свідків та доводів позивача, дійшов висновку, що договори не підписувалися ОСОБА_2 , а тому є неукладеними, і саме з цих підстав відмовив у позові.

Однак, судом не враховано, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів не підписання однією із сторін правочину спірних договорів, що у свою чергу свідчить про недоведеність позивачем заявлених ним позовних вимог.

Крім того, у апеляційній скарзі представник відповідача наполягає на тому, що твердження суду про те, що ним не заперечувалось не підписання ОСОБА_2 спірних договорів не відповідає, як письмовим поясненням відповідача, так і поясненням представника відповідача наданих у судовому засіданні 25.11.2022 року.

Отже, підсумовуючи наведене колегія суддів вважає, що позивач не довів заявлені ним позовні вимоги, а тому його позов підлягає залишенню без задоволення саме з означених судом апеляційної інстанції підстав.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, та зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення щодо мотивів відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки зміна мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення не призвела до іншого результату вирішення справи, то розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює.

Керуючись ст.ст.367,368,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Фермерського господарства «Заболотного Василя Миколайовича» - адвоката Сизька Бориса Борисовича задовольнити частково.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопада 2022 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієїпостанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст виготовлено 30 березня 2023 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.М. Новіков

Л.В. Нерушак