Постанова

від 29.03.2023 по справі 695/564/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року

м. Черкаси

Справа № 695/564/23Провадження № 22-ц/821/450/23категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.

суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В.

секретаря: Мунтян К.С.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1

представник заявника:адвокат Міщенко Сергій Валентинович

відповідач: ОСОБА_2

представник відповідача: адвокат Кучер Юлія Вікторівна

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Кучер Юлії Вікторівни на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 лютого 2023 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, стягнення компенсації вартості частини автомобіля,-

в с т а н о в и в :

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить:

визнати автомобіль марки «JAC» модель «S» 2019 року випуску, він код НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 484200 грн. 00 коп. спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та виділити кожному по частині автомобіля марки «JAC» модель «S» 2019 року випуску, він код НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ;

у порядку поділу спільного майна подружжя автомобіля марки «JAC» модель S 2019 року випуску, вінкод НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину вартості вказаного автомобіля у сумі 242100 грн 00 коп.

Одночасно зі зверненням з даним позовом до суду ОСОБА_1 14.02.2023 подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить суд:

до набрання судовим рішенням у справі за вказаним позовом законної сили накласти арешт на автомобіль марки «JAC» модель «S» 2019 року випуску, він код НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , заборонивши ОСОБА_2 відчуження чи передачу третім особам вказаного автомобіля будь-яким можливим способом, заборонивши ОСОБА_2 експлуатацію даного автомобіля з поміщенням його у гараж за адресою: АДРЕСА_1 ;

заборонити державним реєстраторам та іншим особам уповноваженим на вчинення реєстраційних дій вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації права власності щодо автомобіля марки «JAC» модель «S» 2019 року випуску, він код НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що спірний автомобіль було придбано під час перебування сторін у шлюбі. Однак транспортний засіб зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 та перебуває в його користуванні. Фактичного доступу до транспортного засобу у ОСОБА_1 немає. Як зазначено в заяві про забезпечення позову, ОСОБА_2 неодноразово висловлював погрози, що продасть спірний автомобіль, або здійснить його фіктивне переоформлення на своїх родичів. Тому у разі не вжиття заходів забезпечення позову вказаний автомобіль може бути відчужений на користь третіх осіб, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Провадження у справі на підставі даного позову станом на час вирішення заяви про забезпечення позову не відкрито.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 лютого 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, стягнення компенсації вартості частини автомобіля задоволено частково.

Заборонено відчужувати автомобіль марки «JAC» модель «S» 2019 року випуску, він код НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) про поділ спільного майна подружжя, стягнення компенсації вартості частини автомобіля про поділ майна подружжя, стягнення компенсації вартості частини автомобіля.

У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Копію ухвали направлено сторонам та Регіональному сервісномуцентру МВСУкраїни для виконання.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, представник ОСОБА_2 адвокат Кучер Юлія Вікторівна звернулася до Черкаського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду 1 інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі відмовити.

Стверджує, що судом 1 інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема щодо наявності підстав для необхідності вжиття заходів забезпечення позову та порушено норми процесуального права. Жодних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 будь-яких дій щодо відчуження вказаного транспортного засобу заявником не надано, що дає підстави для висновку про те, що суд 1 інстанції виключно на підставі зазначених в заяві доводів, що нібито ОСОБА_2 висловлював погрози продати транспортний засіб або ж відчужити іншим способом на користь третіх осіб, дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Вказує, що суд 1 інстанції в порушення ст. 77, 81 ЦПК України вважав доведеним факт наявності загрози утруднення в майбутньому виконання рішення суду в даній справі.

Зазначає. що заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ч.1 ст. 151 ЦПК України, оскільки не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення та інших необхідних відомостей, зокрема доказів вчинення відповідачем дій щодо відчуження спірного майна.

У березні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Міщенко Сергій Валентинович подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду 1 інстанції без змін. Вказує. що з вимогами апеляційної скарги не згідний, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Вказує. що відповідач не заперечує, що між сторонами існує спір майнового характеру саме щодо поділу спільного майна подружжя, як не заперечує й ціну позову. При цьому, ОСОБА_1 звернулась з указаним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя після марних спроб врегулювати спір в позасудовому порядку та після того, як до неї стала надходити інформація, що відповідач не має наміру здійснювати поділ спільного майна автомобіля та висловлював у приватних розмовах зі знайомими наміри здійснити його продаж або переоформлення на інших осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення суду за позовом ОСОБА_1 , адже відповідач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю і в разі продажу чи іншого відчуження ним цього автомобіля, який є єдиними ліквідним дорого вартісним майном за рахунок якого можливо забезпечити виконання рішення суду, ОСОБА_1 буде позбавлена можливості стягнути зі ОСОБА_2 присуджені судом кошти, що позбавить її права на судовий захист.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст. 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з ч. 1ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, арешт може бути накладено лише на майно, яке належить на праві власності відповідачу.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має зурахуваннямдоказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог,пересвідчитися,зокрема,в тому, що між сторонами дійсно виникспіртаіснуєреальназагроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовнихвимог,даніпроособувідповідача,атакож відповідність виду забезпечення позову,який проситьзастосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч.3ст. 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно з роз`ясненнямипостанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, п. 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснення, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів.

Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи тавстановлено судом1інстанції,що звертаючись з даною заявою про забезпечення позову, заявниця просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, заборонивши ОСОБА_2 відчуження чи передачу третім особам вказаного автомобіля будь-яким можливим способом, заборонивши ОСОБА_2 експлуатацію спірного автомобіля з поміщенням його у гараж за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонити державним реєстраторам та іншим особам уповноваженим на вчинення реєстраційних дій вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації права власності щодо спірного автомобіля.

Обґрунтовуючи підстави для забезпечення позову, ОСОБА_1 посилається на те, що предметом позову є вимога про поділ спільного майна подружжя, право на яке зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 . Як зазначено в заяві про забезпечення позову, ОСОБА_2 неодноразово висловлював погрози, що продасть спірний автомобіль, або здійснить його фіктивне переоформлення на своїх родичів. Тому у разі не вжиття заходів забезпечення позову вказаний автомобіль може бути відчужений на користь третіх осіб, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Водночас суд зауважив, що звертаючись з заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 доказів того, що спірний автомобіль може зникнути чи може бути знищений, або особливості спірного майна призведуть до зменшення його цінності внаслідок користування ним, а відтак щодо нього доцільно застосувати арешт шляхом обмеження права користування і розпорядження арештованим майном, а так само шляхом заборони його експлуатації, не назвала та не надала.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.

Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що з урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, є доцільним вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом заборони здійснювати дії, пов`язані з відчуженням спірного автомобіля. Вжиття зазначених заходів забезпечення позову в даному випадку виступає як спосіб гарантування обов`язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень відповідачеві в його правах. Відтак, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку про те, що заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, стягнення компенсації вартості частини автомобіля належить задовольнити частково.

Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Кучер Юлії Вікторівни залишити без задоволення.

Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 лютого 2023 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, стягнення компенсації вартості частини автомобіля, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 29 березня 2023 року.

Головуючий: В.Г. Бородійчук

Судді: Л.І. Василенко

О.В. Карпенко