Ухвала

від 29.03.2023 по справі 947/7677/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/498/23

Справа № 947/7677/23, 1-кс/947/2941/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Київської окружної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 08 березня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні у злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст. 364 КК України, в рамках кримінального провадження № 52020000000000663, внесеного до ЄРДР 22.10.2023 року,

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було застосовано до ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому у період часу з 23 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин залишати місце постійного проживання, строком до 04 травня 2023 року.

Рішення слідчогосудді мотивованенаявністю обґрунтованоїпідозри зафактом можливоговчинення підозрюваним,інкримінованого кримінальногоправопорушення таризиків,передбачених пунктами1,3ч.1ст.177КПК України,однак сторонаобвинувачення недовела необхідністьзастосування найсуворішогозапобіжного заходу.Тому,з урахуваннямконкретних обставинсправи,зокрема того,що змоменту можливоговчинення інкримінованихдій пройшлобільше 3років,а досудоверозслідування триваєбільше 2років,підозрюваний зацей часне вчинявдії щодоперешкоджанню кримінальномупровадженню,має дружинута 2неповнолітних дітей,має міцнісоціальні зв`язкиза місцемдосудового розслідування,та постійнемісце роботи,слідчий суддядійшов висновку,що буде доцільним та достатнім для запобігання ризикам кримінального провадження обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

На вказану ухвалу прокурор Київської окружної прокуратури ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, оскільки висновки слідчого судді не відповідають обставин кримінального провадження, зокрема, стверджує, наступне:

- слідчим суддею не враховано, що за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України встановлено відповідальність у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому наявний ризик того, що підозрюваний, з метою уникнення кримінальної відповідальності та відбуття покарання може без перешкод залишити територію України;

- підозрюваний дотепер обіймає адміністративну посаду у АТ «Укрзалізниця», а отже наявні ризики вчинення останнім іншого кримінального правопорушення;

- слідчим суддею не надано достатньої оцінки ризику впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні, які викривають підозрюваного та інших невстановлених осіб, які причетні до злочину.

Посилаючись на викладене, просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою застосовувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 187 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті становить 501908 ( п`ятсот одна тисяча дев`ятсот вісім) гривень.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, оскільки вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, обґрунтування своїх доводів вказує, наступне:

- відсутні встановлені ризики, передбачені п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- слідчий суддя залишив поза увагою дані, які характеризують підозрюваного, який одружений; має на утримані двох неповнолітніх дітей; має постійне місце проживання та реєстрації; має постійне місце роботи; позитивно характеризується; вперше притягується до кримінальної відповідальності;

- слідчий суддя не розглянув можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу в аспекті існуючих обставин справи.

Посилаючись на викладене, просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою застосовувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Позиції учасників судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор підтримала свою апеляційну скаргу, просила її задовольнити та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту.

Підозрюваний та захисник підтримали подану апеляційну скаргу захисника та заперечували проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення.

Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційних скарг та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як видно з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав та врахував їх при постановленні ухвали, а доводи апеляційної скарги прокурора є надуманими і суперечать фактичним обставинам справи.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що у провадженні СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 52020000000000663, внесене до ЄРДР 22.10.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст. 364 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження, 06.03.2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст. 364 КК України, - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Описана у клопотанні фабула у сукупності з представленими стороною обвинуваченням матеріалами кримінального провадження надавало слідчому судді можливість дійти обґрунтованого висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст. 364 КК України та у достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення.

Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, у даному кримінальному провадженні існують доведені органом досудового розслідування ризики, передбачені пунктами 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені наступним:

- останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст. 364 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тому, усвідомлюючи можливість призначення покарання, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування;

- з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК), апеляційний суд дійшов висновку про існування достатньої ймовірності ризику впливу на свідків, з метою уникнення від кримінальної відповідальності;

Апеляційний суд вважає, що прокурором не доведено у судовому засіданні існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується), оскільки такий ризик ґрунтуються лише на припущеннях та не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Виходячи із порівняльного аналізу правових позицій ЄСПЛ, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об`єктивно оцінюючи їх переконливість. При цьому для застосування тримання під вартою як запобіжного заходу прокурор повинен довести, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

У світлі встановлених обставин справи, слідчий суддя обґрунтовано звернув увагу на те, що з моменту можливого вчинення інкримінованих дій пройшло більше 3 років, натомість, сторона обвинувачення не надала доказів того, що за цей час підозрюваний вчиняв дії щодо перешкоджанню кримінальному провадженню.

Апеляційний суд приймає до уваги, що підозрюваний ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, де позитивно характеризується, одружений та на його утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей та вважає, що слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного можливо шляхом застосування до нього менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з огляду на міцні соціальні зв`язки підозрюваного.

Окрім того, прокурором в судовому засіданні апеляційного суду не надано жодних доказів того, що з моменту застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, останній вчиняв будь-які спроби щодо переховувався від органу досудового розслідування чи суду та незаконного впливу на потерпілого. Вказані обставини додатково свідчать про правильність прийнятого слідчим суддею рішення.

На думку колегії суддів апеляційного суду, стороною обвинувачення доведено лише обставини, встановлені в п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, однак не доведено необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У свою чергу, стороною захисту не наведено переконливих доводів та обставин, які не враховані слідчим суддею при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу та могли б свідчити про беззаперечну несправедливість, з якими закон пов`язує можливість обмеження прав та свобод особи.

Отже, вищезазначені обставини в сукупності узгоджуються з європейськими стандартами та свідчать про обґрунтованість висновків слідчого судді про можливість застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

За таких обставин, зазначені в апеляційних скаргах доводи і підстави, з яких прокурор та захисник просили скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження в апеляційній інстанції, а тому ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування ухвали слідчого судді немає.

Керуючись статями 176, 177, 178,182, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги прокурора Київської окружної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 08 березня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні у злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст. 364 КК України, в рамках кримінального провадження № 52020000000000663, внесеного до ЄРДР 22.10.20232 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4