Ухвала

від 10.05.2023 по справі 947/7677/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/664/23

Справа № 947/7677/23, 1-кс/947/3365/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу захисника ОСОБА_8 ,який дієв інтересахпідозрюваного ОСОБА_7 ,на ухвалуслідчого суддіКиївського районногосуду м.Одеси від17березня 2023року проарешт майнав рамкахкримінального провадження №52020000000000663, внесеного до ЄРДР 22.10.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України,-

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 та накладено арешт на земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429386151237) з кадастровим номером 5123755800:02:001:0187, площею 0,0833 га, яка належить на праві власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонивши будь-яким юридичним та фізичним особам розпоряджатися, відчужувати та здійснювати будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (в тому числі поділу, об`єднання, виділу частки).

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що арешт зазначеного об`єкту нерухомості, необхідний для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, оскільки представником РФ «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» заявлений цивільний позов до підозрюваного ОСОБА_7 .

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та постановлена з порушенням норм КПК України, з огляду на наступне:

- арешт майна з метою забезпечення цивільного позову можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що є реальний ризик відчуження підозрюваним майна з метою ухилення відшкодування шкоди потерпілій стороні;

- клопотання про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову подано неналежним суб`єктом, оскільки прокурор не представляє інтереси РФ «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця»;

- в матеріалах справи відсутні докази факту завдання шкоди РФ «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» і розміру цієї шкоди;

- посилання прокурора щодо розміру збитків з огляду на висновок судово товарознавчої експертизи від 24.09.2021 року є неналежним, оскільки експертом вказано вартість без урахування рівня комплектації транспортних засобів.

На підставі вищевикладеного апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання про арешт майна.

Крім того, у поданій апеляційній скарзі ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали, яке обґрунтоване тим, що ухвала слідчого судді постановлена без участі підозрюваного ОСОБА_7 та/ або його захисника. Натомість, копію оскарженої ухвали апелянтом отримано 29.03.2023 року, вказане свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.

Позиції учасників судового розгляду.

У судовому засіданні апеляційного суду підозрюваний ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Щодо дотримання строку на подання апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді може бути подано протягом п`яти днів з дня її оголошення (пункт 3 частини 2 статті 395 КПК України).

В своючергу,абз.2ч.3ст.395КПК України прямо вказує - якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватись із дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 937/2679/20.

З матеріалів провадження убачається, що оскаржена ухвала постановлена без участі особи, яка її оскаржує, а копію оскарженої ухвали апелянтом отримано 29.03.2023 року та 30.03.2023 року, що свідчать про те, що строк для подання апеляційної скарги дотримано відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, тому відсутні підстави для його поновлення.

Приписами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та зробленим ним висновкам, апеляційний суд виходить із такого.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини /далі ЄСПЛ/.

У силу статті 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Кримінальним процесуальним законом визначено, що обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказомкримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Правилами ч. 6 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

У судовому засіданні встановлено, що ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні за № №52020000000000663, внесеному до ЄРДР 22.10.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України.

06.03.2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

В матеріалах судової справи наявний цивільний позовпрокурора Київськоїокружної прокуратури ОСОБА_6 ,складений вінтересах державив особіРФ «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», до підозрюваного у кримінальному провадженні №52020000000000663 від 22.10.2020 року, ОСОБА_7 на суму 557 600 грн - заподіяної шкоди державі, завданої кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого підозрюється останній. Зазначене підтверджує існування потреби у такому заході забезпечення як арешт з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Разом із тим доводи апеляційної скарги, що в матеріалах справи відсутні докази факту завдання шкоди РФ «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» і розміру цієї шкоди, спростовуються матеріалами наданими прокурором до клопотання, оскільки описана у клопотанні та повідомленні про підозру фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданим висновком товарознавчої експертизи від 24.09.2021 року № СЕ-19/111-21/21882-АВ, підтверджує факт завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Натомість, апеляційний суд звертає увагу, що на даному етапі не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності, допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

З огляду на зазначене, слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора шляхом накладення арешту на земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429386151237) з кадастровим номером 5123755800:02:001:0187, площею 0,0833 га, яка належить на праві власності ОСОБА_7 .

Перевіривши сукупність зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх взаємозв`язку, копії яких долучено до клопотання, апеляційний суд вважає встановлені дані переконливими для констатації наведених в цих нормах обставин для накладення арешту з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Накладення арештуна нерухомемайно неє припиненнямправа власностіна ньогоабо позбавленнямтаких прав.Хоча власникобмежується уреалізації правомочностейщодо такихправ,такий західє тимчасовим.Отже,при вирішенніпитання пронакладення арештуна об`єктинерухомого підозрюваного ОСОБА_7 враховується розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

На переконання колегії суддів, на момент постановлення ухвали слідчого судді, накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_7 , з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), було необхідним для виконання вищенаведеного завдання кримінального провадження щодо захисту держави від кримінальних правопорушень.

Такий арешт пов`язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Водночас, на переконання апеляційного суду, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним іпропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у протидії корупційним кримінальним правопорушенням.

Разом із тим доводи апеляційної скарги про те, що позов подано неналежним суб`єктом, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно з положеннями ч. 2 ст.127КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.128КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 5 ст.128КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з частиною четвертою статті 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Право прокурора на здійснення представництва в суді інтересів держави гарантовано статтею 131-1 Конституції України та Законом України «Про прокуратуру». Особливості участі та статусу прокурора в цивільному процесі, а також порядок та підстави звернення прокурора до суду визначено статтею 56 ЦПК України.

Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з частиною четвертою статті 56 ЦПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У зв`язку із наведеним, апеляційний суд зазначає, що перевірка дотримання вимог щодо наявності підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави, належить до компетенції суду, який розглядає кримінальне провадження по суті.

Окрім того, під час апеляційного розгляду прокурор повідомив, що в рамках вказаного кримінального провадження складено та направлено до суду обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України (права №522/7293/23; провадження № 1-кп/522/1910/23).

За таких обставин, обвинувачений або його захисник має право заявити клопотання про скасування арешту майна під час судового провадження на підставі ст. 174 КПК України.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2023 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №52020000000000663, внесеного до ЄРДР 22.10.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4