Ухвала

від 31.03.2023 по справі 707/928/23

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/928/23

2/707/412/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про відмову в забезпеченні позову

31 березня 2023 року м. Черкаси

Суддя Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» про стягнення заборгованості по заробітній платі, розірвання трудового договору, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки при звільненні, стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

30 березня 2023 року представник позивача адвокат Пропадущий А.В., в інтересах позивача ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» (місцезнаходження: вул. Черкаська, 29, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район, Київська область), у якій просить суд:

- розірвати трудовий договір, укладений безтерміново 10 січня 2011 року між Державним підприємством «Черкаський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг», та ОСОБА_1 на підставі частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера з 10 березня 2023 року на підставі частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України, та видати належним чином заповнену трудову книжку;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 22370 грн 00 коп., з якої вже вирахувано податок з фізичних осіб та військовий збір;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 47 832 грн 17 коп., з якої вже вирахувано податок з фізичних осіб та військовий збір;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 53 130 грн 00 коп., з якої вже вирахувано податок з фізичних осіб та військовий збір;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при звільненні у розмірі 11806 грн 68 коп., станом на 30 березня 2023 року, з якої вже вирахувано податок з фізичних осіб та військовий збір;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15 000 грн 00 коп.;

- судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг».

Провадження у справі на даний час не відкрито.

Разом з позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арештів на все майно та грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках у банківських установах відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг», у межах ціни позову.

Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 директора голови комісії з реорганізації ОСОБА_2 не бачила жодного разу, що підтверджується актом Головного управління ДПС у Черкаській області № 76/23-00-07-03-01/22800764 від 23 січня 2023 року про не встановлення місцезнаходження та неможливість проведення документальної позапланової перевірки Державного підприємства «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці», так як не встановлено місцезнаходження голови ліквідаційної комісії підприємства Миргородського Олега Олександровича. Також, представник позивача звертає увагу суду на те, що позивач на адресу відповідача та адресу керівника відповідача голови ліквідаційної комісії Миргородського О.О. направляла заяву про звільнення, однак вказані листи не були отримані ані відповідачем, ані керівником відповідача. Відтак, на переконання представника позивача, не вжиття заходів по накладенню арештів на майно та кошти відповідача, що знаходяться на його розрахункових рахунках у банківських установах, може унеможливити виконання рішення суду.

Згідно зі ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень ст.ст. 36, 37 ЦПК України, 30 березня 2023 року було визначено головуючу суддю Миколаєнко Т.А. та того ж дня передано їй дану справу.

Статтею 153 ЦПК України, якою регламентовано порядок розгляду заяви про забезпечення позову, не передбачено повідомлення учасників справи про розгляд зазначеного питання.

Так, відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За приписами частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з вимогами частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За приписами пункту 2 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред`явленням позову до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Обов`язок доведення обставин, які указували б на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постановах від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц та від 18 жовтня 2021 року у справі № 910/7029/21.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає до задоволення, оскільки представником позивача не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення прав ОСОБА_1 .

Також, слід зауважити, що, звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, на сторону позивача покладений обов`язок надати суду докази наявності у відповідача такого майна, коштів чи відкритих у банківських установах рахунків.

Усупереч вищезазначеному, представником позивача не конкретизовано майно, на яке він просить суд накласти арешт, не надано доказів його місцезнаходження та вартості, не долучено доказів наявності грошових коштів на рахунках відповідача та не зазначено переліку банківських установ, у яких вони відкриті, що позбавляє суд можливості беззаперечно прийти до висновку про співмірність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Разом з тим, суд вважає, що накладення арешту на майно та фінансові рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» може зашкодити істотним чином правам та охоронюваним законом інтересам відповідача, призведе до необґрунтованого втручання у господарську діяльність підприємства і не забезпечує збалансованості інтересів сторін.

Також, суд виходить з того, що позивачем не наведено жодних даних стосовно існування будь-якої імовірності відчуження майна відповідача, спрямованої на уникнення виконання в подальшому рішення суду у разі задоволення або часткового задоволення позовних вимог.

Окрім того, заява не містить належного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З урахуванням наведеного, суддя вважає заяву ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Пропадущим А.В., безпідставною та необґрунтованою, а тому дійшла висновку про необхідність відмовити у її задоволенні.

Керуючись ст. ст. 149-153, 353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» про стягнення заборгованості по заробітній платі, розірвання трудового договору, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки при звільненні, стягнення моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали направити сторонам.

Ознайомитись з повним текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Т. А. Миколаєнко