707/928/23
2/707/412/23
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
12 червня 2023 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді Миколаєнко Т.А.,
за участі: секретаря судового засідання Проценко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» про стягнення заборгованості по заробітній платі, розірвання трудового договору, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки при звільненні, стягнення моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
Представник позивача адвокат Пропадущий А.В., в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг», у якій, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 05 травня2023року /т. 1 а.с. 253-254/, просить суд:
- розірвати трудовий договір, укладений безтерміново 10 січня 2011 року між Державним підприємством «Черкаський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг», та ОСОБА_1 , на підставі частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України;
- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера з 10 березня 2023 року на підставі частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України, та видати належним чином заповнену трудову книжку;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 22370 грн 00 коп., з якої вже вирахувано податок з фізичних осіб та військовий збір;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 47 832 грн 17 коп., з якої вже вирахувано податок з фізичних осіб та військовий збір;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 53 130 грн 00 коп., з якої вже вирахувано податок з фізичних осіб та військовий збір;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при звільненні у розмірі 34 576 грн 69 коп., станом на 08 травня 2023 року, з якого вже вирахувано податок з фізичних осіб та військовий збір;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15 000 грн 00 коп.;
- судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг».
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у справі ОСОБА_1 відповідно до наказу № 10-к від 10 січня 2011 року прийнята на посаду економіста ДП «Черкаський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» з 10 січня 2011 року.
Згідно з наказом ДП «Черкаський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» № 29-к від 08 квітня 2014 року позивача ОСОБА_1 , за її згодою, переведено з посади економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності на посаду головного бухгалтера з 08 квітня 2014 року.
Відповідно до п. 1.2 Статуту Державне підприємство «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці» є правонаступником Державного підприємства «Черкаський експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці», створеного відповідно до наказу Держнаглядохоронпраці України від 26.09.1995 № 137, перейменованого на Державне підприємство «Черкаський експертно-технічний центр» згідно з наказом Держпромгірнагляду від 17.06.2006 № 8, перейменованого на Державне підприємство «Черкаський експертно-технічний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці», згідно з наказом Держгірпромнагляду від 28.05.2008 № 117, перейменованого на Державне підприємство «Черкаський експертно-технічний центр Держгірпрмонагляду України» згідно з наказом Держгірпромнагляду від 27.09.2010 № 193, перейменованого на Державне підприємство «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці» згідно з наказом Держпраці від 27.04.2015 № 4.
05 квітня 2021 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях і Товариством з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» укладено Договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації державної власності єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці» за результатами електронного аукціону № UA-PS-2021-02-11-000043-2 та зареєстровано в реєстрі за № 2521.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що покупець, який придбав об`єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав і обов`язків відповідно до умов Договору та законодавства України.
Згідно з п. 7.4.6. Договору покупець зобов`язаний не допускати утворення простроченої заборгованості перед працівниками підприємства по заробітній платі.
27 квітня 2021 року між сторонами підписано акт приймання-передачі державного майна.
Того ж дня, 27 квітня 2021 року, наказом № 0427-0 Управління забезпечення реалізації повноважень у Черкаській області Регіонального відділення фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях затверджено результат продажу об`єкта малої приватизації державної власності єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці».
Покупець юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Айденіс торг».
Наказом № 0020-0 від 13 січня 2022 року Управління забезпечення реалізації повноважень у Черкаській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях «Про припинення юридичної особи Державного підприємства «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці»: припинено юридичну особу Державне підприємство «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці» (далі підприємство) шляхом реорганізації (приєднання) до ТОВ «Айденіс Торг», який є правонаступником усіх прав та обов`язків цього державного підприємства. Створено комісію з реорганізації (приєднання) підприємства (далі комісія) у складі: представників від ТОВ «Айденіс Торг»: голова комісії Миргородський Олег Олександрович, члени комісії: Мороз Сергій Сергійович, Філічкіна Катерина Костянтинівна; представника від ДП «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці» - Береславський Ігор Олексійович. Визначено, що до комісії переходять повноваження щодо управління справами підприємства. Голова комісії, її члени представляють юридичну особу у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені підприємства, яке припиняється. Доручено комісії вжити всіх необхідних та обов`язкових заходів щодо виконання рішення про припинення підприємства. Голову комісії ОСОБА_2 зобов`язано протягом установленого законодавством України строку з моменту прийняття рішення про припинення підприємства письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію, про прийняте рішення щодо припинення юридичної особи шляхом реорганізації (приєднання) та подати йому в установленому законодавством порядку необхідні документи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відповідних записів. Встановлено, що строк заявлення кредиторами вимог до підприємства, яке припиняється шляхом реорганізації (приєднання), становить два місяці з дня оприлюднення повідомлення про прийняте рішення у порядку, встановленому законодавством України. Відповідальність за дотримання норм законодавства України в процесі здійснення дій та заходів щодо припинення підприємства шляхом реорганізації (приєднання) та строків їх виконання покладено на комісію.
Представник позивача стверджує, що станом на10березня 2023року відповідач заборгував позивачу заробітну плату у розмірі 22370 грн 00 коп.
Так, відповідно до штатного розпису ДП «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці», затвердженого 01 травня 2022 року, місячна заробітна плата головного бухгалтера складає 22000 грн 00 коп.
Заборгованість відповідача перед позивачем представником позивача розрахована наступним чином: сума до виплати (лютий 2023 року): 22 000,00 3 960,00 (18 %) 330,00 (1,5 %) = 17710 грн 00 коп., за лютий 2023 року виплачено 1500 грн 00 коп., залишкова сума до виплати станом на 01 березня 2023 року 16210 грн 00 коп.; станом на 10 березня 2023 року відпрацьовано 8 робочих днів (згідно табеля) при нормі робочого часу 23 робочих дні, сума до виплати по заробітній платі: 22 000,00 / 23 х 8 = 7 652,17 18 % податку з доходів фізичних осіб 1,5 % військового збору = 6160 грн 00 коп.
Також, представник позивача вказує, що у зв`язку з систематичною невиплатою заробітної плати, не забезпеченням матеріально-технічними засобами, необхідними для виконання планових завдань, не забезпеченням належних умов праці, відсутністю колективного договору (строк якого закінчився у 2017 році) 08 березня 2023 року позивач у справі ОСОБА_1 скерувала відповідачу ТОВ «Айденіс Торг» заяву від 08 березня 2023 року про звільнення її з 10 березня 2023 року із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем щодо неї законодавства про працю та умов колективного договору.
Дана заява була зареєстрована в ДП «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці», направлена за адресою місця проживання голови комісії ОСОБА_2 та за адресою ТОВ «Айденіс торг», а також вручена представнику ТОВ «Айденіс торг» за дорученням Мойсеєнко С.В., однак жодної відповіді від роботодавця позивач не отримала, а листи, відправленні на адресу голови комісії та ТОВ «Айденіс Торг», повернулися, як неотриманні.
Окремо представник позивача наголошує на тому, що підставами для звільнення позивача була систематична невиплата заробітної плати, так як останню суму заробітної плати позивач отримала на початку лютого 2023 року у розмірі 1500 грн 00 коп., а також не забезпечення матеріально-технічними засобами, необхідними для виконання планових завдань, відсутність колективного договору та не забезпечення належних умов праці, оскільки робочі приміщення не опалюються з початку 2022 року, що, на думку представника позивача, підтверджує журнал передачі даних витрат газу.
Не забезпечення матеріально-технічними засобами полягало у відсутності керівника після звільнення ОСОБА_3 з січня 2023 року та відсутності взагалі голови комісії з реорганізації (приєднання) підприємства ОСОБА_2 , якого на підприємстві не бачили жодного разу, у відсутності можливості оплати банківських рахунків, постачання електричної енергії, інтернет-телекомунікації, телефонного зв`язку, заправки картриджу до принтера для виготовлення документів, у відсутності можливості звітування перед податковими та статистичними органами перевірки, оскільки програма для звітності не працювала у зв`язку із закінченням ліцензії, а продовжити її не було змоги, до того ж закінчувалися ліцензії на деякі види послуг, що фактично позбавляло підприємство можливості вести господарську діяльність та отримувати грошові кошти.
Розмір вихідної допомоги при звільненні представник позивача розраховує наступним чином: 22 000,00 грн (заробітна плата головного бухгалтера, передбачена штатним розписом ДП «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці», затвердженим 01 травня 2022 року) х 3 = 66 000,00 грн. 18 % податку з доходів фізичних осіб 1,5 % військового збору = 53 130,00 грн.
Щодо компенсації заневикористану відпустку, то представник позивача наводить такий розрахунок:
278049,72грн (загальна сума нарахування за 12 місяців) / 365 днів = 761,78 грн.
761,78 грн. х 78 днів = 59 418,84 грн
59 418,84 грн 18 % податку з доходів фізичних осіб 1,5 % військового збору = 47 832,17 грн.
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні представник позивача розраховує так:
41 (кількість робочих днів не проведення розрахунку при звільненні) х 1 047,62 грн (середньоденний заробіток позивача) 18 % податку з доходів фізичних осіб 1,5 % військового збору = 34 576,69 грн.
В обґрунтуваннявимоги провідшкодування моральноїшкоди представникпозивача вказує, що внаслідок порушення відповідачем законних прав позивача ОСОБА_1 , а саме систематичною невиплатою заробітної плати, не забезпеченням матеріально-технічними засобами, необхідними для виконання планових завдань, не забезпеченням належних умов праці, відсутністю колективного договору, було порушено звичний для позивача уклад життя, що завдало їй моральних страждань, які виразилися у переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, у зв`язку з чим остання зазнала втрат немайнового характеру.
Зокрема, у результаті затримки виплати заробітної плати при звільненні позивач понесла моральні страждання, які полягали у неотриманні коштів на проживання протягом певного періоду часу, що зумовило зміну способу життя, необхідність докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, принизило її.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Разом з позовом представником позивача було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арештів на все майно та грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках у банківських установах відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг», у межах ціни позову /т. 1 а.с. 172-174/.
Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 31 березня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено /т. 1 а.с. 197-201/.
Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 10 квітня 2023 року відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін 08 травня 2023 року за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу триденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подачі до суду відповіді на відзив, а відповідачу триденний строк для подачі заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів /т. 1 а.с. 207-209/.
Одночасно сторонам було роз`яснено, що відповідно до частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зазначено строки подання такого клопотання.
05 травня 2023 року від представника позивача адвоката Пропадущого А.В. до канцелярії суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів та витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, разом з доказами направлення його копії відповідачу /т. 1 а.с. 214-252/, яке задоволено судом.
Окрім того, 05 травня 2023 року представником позивача адвокатом Пропадущим А.В. подано до канцелярії суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, разом з доказами направлення її копії відповідачу, у якій він просить суд збільшити розмір позовних вимог, зазначений в частині шостій прохальної частини позовної заяви, та викладає частину шосту прохальної частини позову у наступній редакції: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при звільненні у розмірі 34576 грн 69 коп., станом на 08 травня 2023 року, з якого вже вирахувано податок з фізичних осіб та військовий збір /т. 1 а.с. 253-255/.
Ухвалою суду від 08 травня 2023 року прийнято заяву представника позивача адвоката Пропадущого А.В. про збільшення розміру позовних вимог, вирішено здійснювати розгляд даної цивільної справи з урахуванням указаної заяви, а проведення розгляду справи відкладено до 12 червня 2023 року /т. 1 а.с. 257-259/.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а відтак, відповідно до вимог частини п`ятої статті 279 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористався.
Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З клопотаннями про відкладення розгляду справи учасники справи не звертались.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що позивач у справі ОСОБА_1 згідно з наказом № 10-к від 10 січня 2011 року прийнята на посаду економіста ДП «Черкаський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» /т. 1 а.с. 26/.
Наказом начальника ДП «Черкаський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» Онишко В.І. № 29-к від 08 квітня 2014 року позивача ОСОБА_1 переведено, за її згодою, із посади економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності на посаду головного бухгалтера з 08 квітня 2014 року /т. 1 а.с. 114/.
26 листопада 2013 року Загальними зборами трудового колективу схвалено Колективний договір Державного підприємства «Черкаський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» на 2013-2017 роки, сторонами якого є адміністрація в особі начальника Державного підприємства «Черкаський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» Береславського І.О. та профспілковий комітет, що представляє інтереси працівників, в особі голови профспілки ОСОБА_4 /т. 1 а.с. 62-75/.
Згідно з п.п. 1.11, 1.12 Розділу І вказаного Колективного договору він набуває чинності з дня підписання і діє протягом 2013-2017 років. Сторони розпочинають переговори щодо укладення нового договору не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії чинного договору.
Окрім того, 26 листопада 2013 року начальником ДП «Черкаський ЕТЦ» Береславським І.О. затверджено Положення про оплату праці працівників ДП «Черкаський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» /т. 1 а.с. 76-78/, Положення про преміювання працівників ДП «Черкаський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», що вводиться з 01 грудня 2012 року /т. 1 а.с. 79-84/, Положення про порядок і умови виплати винагороди за підсумками роботи за рік /т. 1 а.с. 85-86/ та Положення про порядок і умови виплати доплати за вислугу років /т. 1 а.с. 87-94/, погоджені того ж дня головою профспілкового комітету ДП «Черкаський ЕТЦ» Лисенко Л.В.
Відповідно допункту 1.2Статуту Державного підприємства «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці» Державне підприємство «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці» є правонаступником Державного підприємства «Черкаський експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці», створеного відповідно до наказу Держнаглядохоронпраці України від 26.09.1995 № 137, перейменованого на Державне підприємство «Черкаський експертно-технічний центр» згідно з наказом Держпромгірнагляду від 17.06.2006 № 8, перейменованого на Державне підприємство «Черкаський експертно-технічний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці» згідно з наказом Держгірпромнагляду від 28.05.2008 № 117, перейменованого на Державне підприємство «Черкаський експертно-технічний центр Держгірпрмонагляду України» згідно з наказом Держгірпромнагляду від 27.09.2010 № 193, перейменованого на Державне підприємство «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці» згідно з наказом Держпраці від 27.04.2015 № 4 /т. 1 а.с. 32-61/.
05 квітня 2021 року між Регіональним відділеннямФонду державногомайна Українипо Київській,Черкаській таЧернігівській областяхі Товариствомз обмеженоювідповідальністю «АйденісТорг» укладено Договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації державної власності єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці» за результатами електронного аукціону № UA-PS-2021-02-11-000043-2, який зареєстровано в реєстрі за № 2521 /т. 1 а.с. 149-154/.
Відповідно до пункту 4.1. вказаного Договору покупець, який придбав об`єкт приватизації, як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав і обов`язків відповідно до умов Договору та законодавства України.
Згідно з пунктом 7.4.6 Договору не допускається утворення простроченої заборгованості перед працівниками підприємства по заробітній платі.
27 квітня 2021 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях і Товариством з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» підписано акт приймання-передачі державного майна, згідно з яким продавець передав, а покупець, котрий став переможцем електронного аукціону № UA-PS-2021-02-11-000043-2, що відбувся 09 березня 2021 року, прийняв у власність об`єкт малої приватизації державної власності єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці» (код за ЄДРПОУ 22800764), розташований за адресою: вул. Дахнівська, 23 А, м. Черкаси /т. 1 а.с. 155-157/.
Наказом Управління забезпечення реалізації повноважень у Черкаській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях № 0427-0 від 27 квітня 2021 року затверджено результат продажу об`єкта малої приватизації державної власності єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці» /т. 1 а.с. 143-144/.
Наказом Управління забезпечення реалізації повноважень у Черкаській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях № 0986-0 від 30 листопада 2021 року: припинено юридичну особу Державне підприємство «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці», шляхом реорганізації (приєднання) до ТОВ «Айденіс Торг», який є правонаступником усіх прав та обов`язків цього державного підприємства. Створено комісію з реорганізації (приєднання) підприємства (далі комісія) у складі: представників від ТОВ «Айденіс Торг»: голова комісії Миргородський Олег Олександрович, члени комісії: Мороз Сергій Сергійович, ОСОБА_5 ; представника від ДП «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці» - Береславський Ігор Олексійович. Визначено, що до комісії переходять повноваження щодо управління справами підприємства. Голова комісії, її члени представляють юридичну особу у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені підприємства, яке припиняється. Доручено комісії вжити всіх необхідних та обов`язкових заходів щодо виконання рішення про припинення підприємства, у тому числі протягом установленого законодавством України строку з моменту прийняття рішення про припинення підприємства письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію, про прийняте рішення щодо припинення юридичної особи шляхом реорганізації (приєднання) та подати йому в установленому законодавством порядку необхідні документи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відповідних записів. Встановлено, що строк заявлення кредиторами вимог до підприємства, яке припиняється шляхом реорганізації (приєднання), становить два місяці з дня оприлюднення повідомлення про прийняте рішення у порядку, встановленому законодавством України. Відповідальність за дотримання норм законодавства України в процесі здійснення дій та заходів щодо припинення підприємства шляхом реорганізації (приєднання) та строків їх виконання покладено на комісію /т. 1 а.с. 145-146/.
Наказ Управління забезпечення реалізації повноважень у Черкаській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях № 0020-0 від 13 січня 2022 року дублює зміст зазначеного вище наказу Управління забезпечення реалізації повноважень у Черкаській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях № 0986-0 від 30 листопада 2021 року /т. 1 а.с.147-148/.
08 березня 2023 року позивач у справі ОСОБА_1 скерувала Голові ліквідаційної комісії ДП «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці» - директору ТОВ «Айденіс Торг» Миргородському О.О. заяву про звільнення її з 10 березня 2023 року із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем щодо неї законодавства про працю та умов колективного договору, а саме: систематичною невиплатою заробітної плати; не забезпеченням матеріально-технічними засобами, необхідними для виконання планових завдань; не забезпеченням належними умовами праці; відсутністю колективного договору. Крім того, у зв`язку із звільненням, ОСОБА_1 просила виплатити їй вихідну допомогу у розмірі тримісячного заробітку /т. 1 а.с. 95/.
Того ж дня позивач у справі ОСОБА_1 звернулася до Голови ліквідаційної комісії ДП «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці» - директора ТОВ «Айденіс Торг» Миргородського О.О. та до уповноваженої особи ТОВ «Айденіс Торг» Мойсеєнко С.В. із службовою запискою, у якій просила забезпечити присутність членів ліквідаційної комісії або уповноваженої особи для прийняття документів фінансово-господарської діяльності 2023 року за юридичною адресою ДП «Черкаський ЕТЦ» у зв`язку з її звільненням /т. 1 а.с. 96/.
Як слідує із відмітки на службовій записці, дана службова записка разом із заявою про звільнення отримана 08 березня 2023 року уповноваженою особою ТОВ «Айденіс Торг» за довіреністю від 16 грудня 2022 року ОСОБА_6 /т. 1 а.с. 96-97, 112-113/.
Також, із відміток на заяві ОСОБА_1 про звільнення та службовій записці останньої встановлено, що вони отримані інспектором з кадрів ОСОБА_7 08 березня 2023 року /т. 1 а.с. 98, 99/.
Поштові відправлення із заявою про звільнення, скеровані позивачем на адресу Голови ліквідаційної комісії ДП «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці» - директора ТОВ «Айденіс Торг» Миргородського О.О. /т. 1 а.с. 101-103, 104-106, 107-109/, а також поштове відправлення із службовою запискою, направлене позивачем на адресу останнього /т. 1 а.с. 110- 111/, повернулися, як неотриманні.
Наказом Головиліквідаційної комісіїДержавного підприємства«Черкаський експертно-технічнийцентр Держпраці»Миргородського О.О.№ 06/5/1від 08березня 2023року звільнено ОСОБА_1 з посадиголовного бухгалтера Державного підприємства «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці» з 10 березня 2023 року за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України; підстава: заява ОСОБА_1 від 08 березня 2023 року /т. 1 а.с. 225/.
Вказані обставини стверджуються також копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 /т. 1 а.с. 226/.
Як свідчить відмітка на зазначеному вище наказі, 24 квітня 2023 року ОСОБА_1 ознайомилася із ним та отримала трудову книжку /т. 1 а.с. 225/.
Окрім того, із витягу з Книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них вбачається, що ОСОБА_1 24 квітня 2023 року видано трудову книжку на підставі наказу № 06/5/1 від 08 березня 2023 року /т. 1 а.с. 227-228/.
Із довідки про доходи № 1 від 10 березня 2023 року, виданої ОСОБА_1 інспектором з кадрів Державного підприємства «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці» Н. Переляк, встановлено, що згідно табелів робочого часу державного підприємства ОСОБА_1 працювала: у січні 2023 року 22 робочих дні при нормі робочого часу 22 робочих дні та у лютому 2023 року 20 робочих днів при нормі робочого часу 20 робочих дні /т. 2 а.с. 119/.
Відповідно до копії штатного розпису Державного підприємства «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці», затвердженого 01 травня 2022 року, посадовий оклад головного бухгалтера становить 11000 грн 00 коп., доплати, надбавки - 11000 грн 00 коп., місячний ФЗП 22000 грн 00 коп. /т. 1 а.с. 115/.
Із копій розрахунків середнього заробітку у період з 01 січня 2023 року по 28 лютого 2023 року вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 для обрахунку середнього заробітку становить 1047 грн 62 коп., а для визначення суми компенсації за невикористану відпустку складає 761 грн 78 коп. Компенсація відпустки 59 418,84 грн /т. 1 а.с. 116, 117/.
З відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 14 лютого 2023 року та копій розрахункових листів за період з січня 2021 року по грудень 2023 року встановлено, що заробітна плата за 2021-2022роки виплачена ОСОБА_1 у повному обсязі /т. 1 а.с. 122-124, 126-137/.
З копій розрахункових листів за період з січня 2023 року по березень 2023 року вбачається, що станом на березень 2023 року борг підприємства перед позивачем складає 123 332 грн 17 коп. /т. 1 а.с. 138-140/.
Зокрема, із копії розрахункового листа за лютий 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 нараховано посадовий оклад по дням в розмірі 11000 грн 00 коп., надбавку за інтенсивність праці в розмірі 5 500 грн 00 коп., доплату за розширення зони обслуговування в розмірі 5500 грн 00 коп. При цьому виплачено аванс в сумі 1500 грн 00 коп. та чергову виплату (борг підприємства за січень 2023 року) в розмірі 710 грн 00 коп. Борг за підприємством на кінець місяця 16210 грн 00 коп. /т. 1 а.с. 139/.
Із копії розрахункового листа за березень 2023 року слідує, що ОСОБА_1 нараховано компенсацію відпустки за 78 днів в розмірі 59418 грн 84 коп., надбавку за інтенсивність праці 1913 грн 05 коп., доплату за розширення зони обслуговування 1 913 грн 05 коп., посадовий оклад по дням (відпрацьовано 8 днів) 3826 грн 09 коп., виплата по середньому заробітку 66000 грн 00 коп., борг за підприємством на початок місяця - 16210 грн 00 коп., борг за підприємством на кінець місяця 123332 грн 17 коп. /т. 1 а.с. 140/.
Із матеріалів справи встановлено, що відповідачем не заперечується факт наявності заборгованості перед позивачем ОСОБА_1 та її розмір.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 3 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За змістом частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з частинами першою та другою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
За змістом частини третьої статті 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно.
Розірвання трудового договору за статтею 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. При цьому сторони трудового договору мають право домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку, навіть якщо відсутні поважні причини. Якщо підприємство домовилося з працівником про звільнення «не за угодою сторін», а «за власним бажанням», то датою такого звільнення може бути будь-який день, зокрема день написання заяви про звільнення (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 359/2642/16-ц).
Як ужезазначалося,судом установлено,що наказомГолови ліквідаційноїкомісії Державного підприємства «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці»Миргородського О.О.№ 06/5/1від 08березня 2023року звільнено ОСОБА_1 з посадиголовного бухгалтера Державного підприємства «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці» з 10 березня 2023 року за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України; підстава: заява ОСОБА_1 від 08 березня 2023 року /т. 1 а.с. 225/.
Окрім того, із витягу з Книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них вбачається, що ОСОБА_1 24 квітня 2023 року видано трудову книжку на підставі наказу № 06/5/1 від 08 березня 2023 року /т. 1 а.с. 227-228/.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги:
- розірвати трудовий договір, укладений безтерміново 10 січня 2011 року між Державним підприємством «Черкаський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг», та ОСОБА_1 , на підставі частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України;
- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера з 10 березня 2023 року на підставі частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України, та видати належним чином заповнену трудову книжку;
задоволенню не підлягають.
Вимог про зміну формулювання причин звільнення позивач не заявляла.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 зазначено про порушення відповідачем трудового законодавства щодо оплати праці.
Так, у своїй заяві про звільнення вона просила звільнити її саме за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Відповідач не відмовив позивачу у звільненні з цих підстав, однак у наказі про звільнення обмежився лише загальним посиланням на ст. 38 КЗпП України, не конкретизувавши її частину. Між тим, наказ про звільнення обов`язково повинен містити підстави звільнення з посиланням на пункт, частину і статтю КЗпП України. Відтак, на думку суду, відповідач фактично погодився із підставою для звільнення, вказаною позивачем.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законом України: «Про оплату праці».
Частинами 1, 2 статті 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Частиною першою статті 47 КЗпП України встановлено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Крім того, частиною першою статті 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Однак, як вбачається із наданих позивачем письмових доказів, відповідачем не дотримано вказаних вище вимог чинного законодавства, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 складається із заборгованості із заробітної плати у розмірі 28 152 грн 19 коп. та компенсації за невикористану відпустку за 78 днів у розмірі 59 418 грн 84 коп.
Визначаючи розмір заборгованості відповідача перед позивачем із заробітної плати, суд керується наступним:
Як вбачається із копії розрахунку за лютий 2023 року, ОСОБА_1 нараховано посадовий оклад по дням в розмірі 11000 грн 00 коп., надбавку за інтенсивність праці в розмірі 5500 грн 00 коп., доплату за розширення зони обслуговування в розмірі 5500 грн 00 коп. При цьому виплачено аванс в сумі 1500 грн 00 коп. та здійснено чергову виплату (борг підприємства за січень 2023 року) в розмірі 710 грн 00 коп /т. 1 а.м. 139/.
Отже, сума заборгованості із заробітної плати за лютий 2023 року становить: 5500 грн 00 коп. + 11000 грн 00 коп. + 5500 грн 00 коп. 1500 грн 00 коп. = 20500 грн 00 коп. (з урахуванням обов`язкових платежів і зборів).
Із копії розрахункового листа за березень 2023 року слідує, що ОСОБА_1 нараховано надбавку за інтенсивність праці в розмірі 1913 грн 05 коп., доплату за розширення зони обслуговування в розмірі 1 913 грн 05 коп., посадовий оклад по дням (відпрацьовано 8 днів) 3826 грн 09 коп. /т. 1 а.с. 140/.
Таким чином, сума заборгованості із заробітної плати за березень 2023 року складає: 1913 грн 05 коп. + 3 826 грн 09 коп. + 1913 грн 05 коп. = 7652 грн 19 коп. (з урахуванням обов`язкових платежів і зборів).
Відтак, загальна сума заборгованості відповідачаперед позивачеміз заробітноїплати,яка підлягаєдо стягнення, становить: 20500 грн 00 коп. + 7652 грн 19 коп. = 28152 грн 19 коп. (з урахуванням обов`язкових платежів і зборів).
Визначаючи суму компенсації позивачу за невикористану відпустку, суд виходить з наступного:
Згідно із статтею 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
Середньоденна заробітнаплата позивача для визначення розміру компенсації за невикористану відпустку складає: 278049 грн 72 коп. (сумарний заробіток за останні перед наданням відпустки 12 місяців) / 365 днів = 761грн 78коп. /т. 1 а.с. 117/.
Отже, сума компенсації позивачу за невикористану відпустку, яка підлягає до стягнення, становить: 761 грн 78 коп. х 78 днів = 59418грн 84коп. (з урахуванням обов`язкових платежів і зборів).
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягненнявихідної допомоги, то, врахувавши статтю 44 КЗпП України, а саме норму, яка передбачає виплату працівникові вихідної допомоги у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39), беручи до уваги той факт, що відповідач фактично погодився із підставою для звільнення, зазначеною позивачем, суд вважає, що така вимога підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі в сумі 66000грн 00коп. (з урахуванням обов`язкових платежів і зборів).
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення із відповідача на користь позивача компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника, а у разі, якщо працівник у день звільнення не працював, - зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Суд вважає необхідним зазначити, що невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум це триваюче правопорушення, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, що викладена у постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 225/4384/16-ц (провадження № 61-20694св18).
Пунктом 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац третій пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).
Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.
Так, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
Такий правовий висновок наведений Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 523/18850/14-ц.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 569/10189/16-ц (провадження № 61-14433св18).
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку з виплати ОСОБА_1 заробітної плати та сум, належних їй при звільненні, суду слід встановити: чи мала місце така затримка; у разі наявності затримки встановити період затримки, який необхідно рахувати від дати звільнення по день фактичної виплати заборгованості із заробітної плати або по день винесення рішення суду, але не більш як за шість місяців; та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Водночас, у заявіпро збільшеннярозміру позовнихвимог /т. 1 а.с. 253-255/, представник позивача просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при звільненні у розмірі 34576 грн 69 коп., станом на 08 травня 2023 року, з якого вже вирахувано податок з фізичних осіб та військовий збір.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи, що згідно з розрахунковим листом за березень 2023 року позивачем відпрацьовано 8 днів, при цьому 04 березня 2023 року та 05 березня 2023 року були вихідними днями, суд констатує, що ОСОБА_1 у день звільнення працювала, а тому, відповідно до положень статті 116 КЗпП України, роботодавець при її звільненні був зобов`язаний виплати усі суми, що належали позивачу.
Середньомісячна заробітна плата обчислюється судом виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення.
Як уже зазначалося, позивача було звільнено 10 березня 2023 року, тому для розрахунку середнього місячного заробітку береться за основу сума заробітної плати, що була нарахована позивачу за січень та лютий 2023 року, відповідно.
Загальна кількість робочих днів за січень 2023 року становила 22 дні, а за лютий 2023 року 20 днів.
Відтак, сума робочих днів за січень 2023 року та лютий 2023 року складає 22 + 20 = 42 дні.
Як вбачається з із копій розрахункових листів за січень лютий 2023 року, заробітна плата позивача за два останні місяці роботи становила 22 000 грн 00 коп. у січні 2023 року та 22 000 грн 00 коп. у лютому 2023 року /т. 1 а.с. 138,139/.
Таким чином, заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передували події, з якою пов`язана відповідна виплата, що враховується судом для визначення середньоденного заробітку, у сумі складає (22 000 грн 00 коп. + 22 000 грн 00 коп.) = 44 000 грн 00 коп.
Відтак, середньоденний заробіток за час затримки розрахунку становить 44 000 грн 00 коп. / 42 дні = 1047 грн 62 коп.
Час затримки розрахунку за період з 10 березня 2023 року (день звільнення) по 08 травня 2023 року (дата, заявлена позивачем) складає 41 робочий день.
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку становить 1 047 грн 62 коп. * 41 робочий день = 42 952,42 грн. (з урахуванням обов`язкових платежів і зборів).
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні хоч і обмежена в часі, проте не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника.
При цьому суд зважає на те, позивач пропрацювала близько 12 років у ДП «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці», була звільнена за власним бажанням у зв`язку з тим, що роботодавець не виконує законодавство про працю, на момент звільнення заборгованість по заробітній платі становила 28152 грн 19 коп., з позовною заявою вона звернулася через 20 днів після звільнення. Разом з тим, позивачем не вказано, яких майнових втрат, пов`язаних із затримкою розрахунку, вона зазнала.
Отже, вбачається очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, а тому суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у розмірі 28152 грн 19 коп.
Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити.
З огляду на викладене, суд вважає необхідним дані позовні вимоги задовольнити частково та стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» на користь ОСОБА_1 середній заробітокза часзатримки розрахункупри звільненніу розмірі 28152 грн 19 коп. (з урахуванням обов`язкових платежів і зборів).
Слід звернути увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19 вказано, що «суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.
Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 752/23602/20.
З огляду на вищевикладене, суд констатує, що представник позивача помилково вираховує податок з фізичних осіб та військовий збір із сум, заявлених ним до стягнення із відповідача на користь позивача, однак вважає, що у даному випадку визначення судом до стягнення з роботодавця на користь працівника заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без віднімання сум податків та зборів не може вважатися виходом за межі позовних вимог.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, жодних доказів, які б спростовували розмір його боргу та надані позивачем докази, не подав, контррозрахунку не навів.
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України встановлено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування роботодавцем завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди у даній справі необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Наявність кожної із цих складових є обов`язковою умовою для відшкодування шкоди.
Протиправність дій відповідача полягала в тому, що з позивачем не було проведено належного розрахунку у день її звільнення, а також допущено виникнення заборгованості із виплати заробітної плати.
За таких обставин, відповідальність за шкоду, завдану позивачу, покладено саме на роботодавця.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) судам роз`яснено, що згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Тобто, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
Внаслідок невиплати ОСОБА_1 у день звільнення всіх сум, що належали останній від підприємства, а також у зв`язку з допущенням виникнення заборгованості із виплати заробітної плати порушені конституційні та трудові права позивача.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Окремо суд акцентує увагу на тому, що розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 грудня 2020 року в справі 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).
Норми КЗпП України не містять будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників.
Таким чином, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що порушення відповідачем законних прав позивача, призвело до моральних страждань позивача, втрати нею нормальних життєвих зв`язків та вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а тому позивач має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
При цьому, враховуючи тривалість такого порушення, принципи співмірності, розумності та справедливості, суд вважає, що розмір моральноїшкоди всумі 1000грн 00коп. є достатньою сатисфакцією для відновлення порушених життєвих зв`язків позивача, а тому дійшов висновку про задоволення вказаної позовної вимоги частково.
У задоволенні решти позовних вимог у цій частині необхідно відмовити.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, суд вважає необхідним роз`яснити, що сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача, визначена судом з урахуванням положень статті 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.
Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача майнового характеру у загальному розмірі на суму 182723 грн 22 коп., з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1827 грн 23 коп.
Решту судових витрат слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, представник позивача просить суд стягнути із відповідача на користьпозивача понесені витрати на правову допомогу.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 8 статтею 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи положення статей 137 та 141 ЦПК України, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснені ним витрати, необхідних для надання правничої допомоги, тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі.
Згідно частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження суми понесених судових витрат на правничу допомогу, у строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, стороною позивача надано суду копії наступних документів: Договору про надання правової допомоги № 008/23 від 03 березня 2023 року /т. 1 а.с. 229-232/, Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги № 008/23 від 03 березня 2023 року /т. 1 а.с. 233-234/, Акту виконаних робіт № 1 від 03 березня 2023 року /т. 1 а.с. 235/, Додаткової угоди № 2 до Договору про надання правової допомоги № 008/23 від 06 березня 2023 року /т. 1 а.с. 236-237/, Акту виконаних робіт № 2 від 06 березня 2023 року /т. 1 а.с. 238/, Додаткової угоди № 3 до Договору про надання правової допомоги № 008/23 від 20 березня 2023 року /т. 1 а.с. 239-240/, Акту виконаних робіт № 3 від 29 березня 2023 року /т. 1 а.с. 241-242/, Додаткової угоди № 4 до Договору про надання правової допомоги № 008/23 від 20 березня 2023 року /т. 1 а.с. 243-244/, Акту виконаних робіт № 4 від 29 березня 2023 року /т. 1 а.с. 245/, Додаткової угоди № 5 до Договору про надання правової допомоги № 008/23 від 04 травня 2023 року /т. 1 а.с. 246-247/, Акту виконаних робіт № 5 від 04 травня 2023 року /т. 1 а.с. 248/, Додаткової угоди № 6 до Договору про надання правової допомоги № 008/23 від 04 травня 2023 року /т. 1 а.с. 249-250/, Акту виконаних робіт № 6 від 04 травня 2023 року /т. 1 а.с. 251/.
Так, з копії Договору про надання правової допомоги № 008/23 від 03 березня 2023 року /т. 1 а.с. 229-232/ вбачається, що він укладений між адвокатом Пропадущим А.В. та ОСОБА_1 . Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у Договорі. Згідно з п. 4.1. Договору за правову допомогу, передбачену в п. 1.2. Договору, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами Додатковими угодами до цього Договору.
З копії Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги №008/23від 03 березня 2023 року /т. 1 а.с. 233-234/ встановлено, що адвокат Пропадущий А.В. та ОСОБА_1 домовилися про наступний порядок оплати роботи адвоката: зустріч з клієнтом, ознайомлення з документами, надання попередньої усної консультації щодо можливості підготовки та подання позовної заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі, розірвання трудового договору, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки при звільненні, стягнення моральної шкоди між ОСОБА_1 та ТОВ «Айденіс Торг», - строк виконання 2 години, вартість 3000 грн 00 коп.
Із копії Додаткової угоди № 2 до Договору про надання правової допомоги № 008/23 від 06 березня 2023 року /т. 1 а.с. 236-237/ вбачається, що адвокат Пропадущий А.В. та ОСОБА_1 домовилися про наступний порядок оплати роботи адвоката: складення заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Айденіс Торг» про звільнення із займаної посади за ч. 3 ст. 38 КЗпП України; - строк виконання 1 година, вартість 1000 грн 00 коп.
Зі змісту копії Додаткової угоди№ 3до Договорупро наданняправової допомоги№ 008/23від 20березня 2023року /т. 1 а.с. 239-240/ слідує, що адвокат Пропадущий А.В. та ОСОБА_1 домовилися про наступний порядок оплати роботи адвоката:
- підготовка до складення позовної заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі, розірвання трудового договору, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки при звільненні, стягнення моральної шкоди між ОСОБА_1 та ТОВ «Айденіс Торг», - строк виконання 2 години, вартість 3000 грн 00 коп.;
- складення позовної заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі, розірвання трудового договору, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки при звільненні, стягнення моральної шкоди між ОСОБА_1 та ТОВ «Айденіс Торг», - строк виконання 4 години, вартість 6000 грн 00 коп.
Відповідно до копії Додаткової угоди № 4 до Договорупро наданняправової допомоги№ 008/23від 20березня 2023року /т. 1 а.с. 243-244/ встановлено, що адвокат Пропадущий А.В. та ОСОБА_1 домовилися про наступний порядок оплати роботи адвоката: складення заяви про забезпечення позову до позовної заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі, розірвання трудового договору, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки при звільненні, стягнення моральної шкоди між ОСОБА_1 та ТОВ «Айденіс Торг», - строк виконання 2 години, вартість 3000 грн 00 коп.
Із копії Додаткової угоди № 5 до Договору про надання правової допомоги №008/23від 04 травня 2023 року /т. 1 а.с. 246-247/ вбачається, що адвокат Пропадущий А.В. та ОСОБА_1 домовилися про наступний порядок оплати роботи адвоката: складення клопотання про долучення доказів до позовної заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі, розірвання трудового договору, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки при звільненні, стягнення моральної шкоди між ОСОБА_1 та ТОВ «Айденіс Торг» по справі № 707/928/23, - строк виконання 2 години, вартість 3000 грн 00 коп.
Зі змісту копії Додаткової угоди№ 6до Договорупро наданняправової допомоги№ 008/23від 04травня 2023року /т. 1 а.с. 249-250/ слідує, що адвокат Пропадущий А.В. та ОСОБА_1 домовилися про наступний порядок оплати роботи адвоката: складення заяви про збільшення розміру позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Айденіс Торг» про стягнення заборгованості по заробітній платі, розірвання трудового договору, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки при звільненні, стягнення моральної шкоди, - строк виконання 2 години, вартість 3000 грн 00 коп.
Надання усіх зазначених вище послуг підтверджується відповідними копіями Актів виконаних робіт.
Доказів оплати позивачем вартості послуг, наданих адвокатом, суду не надано.
Втім, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено; такий правовий висновок викладено об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Як встановлено із попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді, наведеного у позовній заяві, попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу становить 15 000 грн 00 коп. /т. 1 а.с. 10/.
Підстав для застосування вимог частини п`ятої статті 141 ЦПК України суд не вбачає та наголошує на тому, що відмова у відшкодуванні судових витрат на підставі положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України є правом, а не обов`язком суду.
Разом з тим, у постанові від 12 січня 2023 року в справі № 908/2702/21 Верховний Суд дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись такими критеріями як співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись наступними критеріями: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах третій-п`ятій статті 141 ЦПК України.
При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
З огляду на викладене, оцінюючи обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі наявні підстави для стягнення із відповідача ТОВ «Айденіс Торг» на користь позивача ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, проте у зменшеному до 15 000 грн розмірі, що є співмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг та значенням справи для сторін.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в :
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» про стягнення заборгованості по заробітній платі, розірвання трудового договору, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки при звільненні, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути ізТовариства зобмеженою відповідальністю«Айденіс Торг»на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 28 152 (двадцять вісім тисяч сто п`ятдесят дві) гривні 19 копійок, утримавши із вказаної суми всі обов`язкові платежі та збори.
Стягнути ізТовариства зобмеженою відповідальністю«Айденіс Торг»на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 59418 (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста вісімнадцять) гривень 84 копійки, утримавши із вказаної суми всі обов`язкові платежі та збори.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі 66 000 (шістдесят шість тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 березня 2023 року до 08 травня 2023 року включно станом на 08 травня 2023 року в розмірі 28 152 (двадцять вісім тисяч сто п`ятдесят дві) гривні 19 копійок, утримавши із вказаної суми всі обов`язкові платежі та збори.
Стягнути ізТовариства зобмеженою відповідальністю«Айденіс Торг»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.
Допустити рішення суду до негайного виконання в межах стягнення заробітної плати за один місяць.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у загальній сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 23 копійки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айденіс Торг» на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на правову допомогу суму в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач:Товариство зобмеженою відповідальністю«Айденіс Торг»,місцезнаходження:вул.Черкаська,29,с.Петропавлівська Борщагівка,Бучанський район,Київська область; код ЄДРПОУ: 42406981.
Суддя: Т. А. Миколаєнко
Суд | Черкаський районний суд Черкаської області |
Дата ухвалення рішення | 12.06.2023 |
Оприлюднено | 15.06.2023 |
Номер документу | 111504395 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати |
Цивільне
Черкаський районний суд Черкаської області
Миколаєнко Т. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні