Ухвала

від 30.03.2023 по справі 138/1938/22

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/1938/22

Провадження №:2/138/275/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року м. Могилів-Подільський

Суддя Могилів-Подільськогоміськрайонного судуВінницької областіКиївська Т.Б.,розглянувши заявупредставника позивачапро забезпеченняпозову у цивільній справі за позовом Фермерського господарства "НУСІ" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та припинення речового права,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває вказана вище справа.

28.03.2023 представник позивача звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0522686800:01:000:0338, площею 1,943 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_2 .

Заява мотивована тим, що відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 0522686800:01:000:0338, площею 1,943 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 03.10.2016 позивач та ОСОБА_2 уклали договір оренди вказаної земельної ділянки. Також, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про існування запису у виді права оренди на цю ж земельну ділянку за ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.02.2020, зареєстрованого 10.03.2020, строком на 15 років. Оскаржуваний договір оренди землі укладений 03.10.2016 між ОСОБА_2 та ФГ «НУСІ» припинено 02.08.2019 на підставі рішення суду, яке не набрало законної сили, та зареєстровано договір оренди землі №01 від 01.08.2019 укладений між СТОВ «Прогрес» та ОСОБА_2 , який в свою чергу було припинено додатковою угодою від 10.02.2020. В подальшому між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди 10.02.2020. Тобто договір оренди від 03.10.2016 між позивачем та ОСОБА_2 залишився дійсним. 15.03.2023 представник позивача дізналась про те, що 01.10.2022 зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку за ОСОБА_3 .

Таким чином представник позивача вважає, що ОСОБА_2 будучи обізнаним про розгляд даної справи уклав додаткову угоду від 01.10.2022 про розірвання договору оренди землі від 10.02.2020 з ОСОБА_1 і, того ж дня 01.10.2022, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, щодо вказаної вище земельної ділянки, при цьому порушуючи права на користування земельною ділянкою ФГ «НУСІ». З огляду на наведене, представник позивача вважає, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, відповідач може розпорядитись нерухомим майном в будь-який час без необхідності отримання будь-яких погоджень чи дозволів з боку позивача, як користувача земельною ділянкою.

Зважаючи на викладене вище, представник позивача просить суд до набрання законної сили рішення суду у даній справі накласти арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 0522686800:01:000:0338, площею 1,934 га, а також заборонити будь-яким суб`єктам та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, особам які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, державним та (або) приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо вказаної вище земельної ділянки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, зокрема, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, а також матеріали цивільної справи, що стосуються даної заяви, вважаю, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями ч. 1ст. 150 ЦПК України. Зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3ст. 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Також відповідно до п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Так, в заяві про забезпечення позову позивач просить суд накласти арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 0522686800:01:000:0338, площею 1,934 га, а також заборонити будь-яким суб`єктам та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, особам які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, державним та (або) приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо вказаної вище земельної ділянки.

В обґрунтування заяви позивач вказує, що він на підставі договору оренди землі від 03.10.2016 має право користування вказаною вище земельною ділянкою. В свою чергу відповідач ОСОБА_2 , як власник землі, на думку позивача може порушувати його права та інтереси шляхом укладення нових угод щодо земельної ділянки про яку зазначено в позові.

Таким чином, позивач в заяві про забезпечення позову фактично вказує про можливість укладення нових договорів власником землі, при чому предметом даного спору є лише визнання недійсним однієї угоди, а отже заходи забезпечення позову в даному випадку не направлені на реальне забезпечення виконання можливого судового рішення про задоволення позову. Фактично, позивач таким чином намагається лише запобігти новим порушенням, його прав щодо даного нерухомого майна, які на його думку можуть відбуватись в майбутньому.

З огляду на викладене суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

За викладених підстав та керуючись ст. 149-153, 258-261 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову Фермерського господарства "НУСІ" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та припинення речового права.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Т.Б.Київська