Постанова

від 28.03.2023 по справі 910/11337/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2023 р. Справа№ 910/11337/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача:Мяготіна О.Д. (ордер серія АА№1252547 від 10.10.2022)

від відповідача 1: Черевко В.М. (ордер серія АА №1275677 від 05.02.2023)

від відповідача 2: Черевко В.М. (ордер серія АА №1275676 від 05.02.2023)

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2022

у справ №910/11337/21 (суддя Балац С.В.)

за позовом ОСОБА_1

до 1. Громадської організації "Київське міське фізкультурно-спортивне товариство "Україна",

2. Дитячо-юнацької спортивної школи міста Києва з плавання

про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов`язання поновити на посаді, стягнення недоплаченої суми вихідної допомоги, стягнення компенсації за несвоєчасну виплату вихідної допомоги та стягнення середнього заробітку за кожен день вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Громадської організації "Київське міське фізкультурно-спортивне товариство "Україна" (далі - відповідач-1) та Дитячо-юнацької спортивної школи міста Києва з плавання (далі - відповідач-2) у якому викладено прохання:

1) визнати незаконним та скасувати розпорядження відповідача-1 від 29.11.2019 № 45-к "Про припинення повноважень директора ДЮСШ м. Києва з плавання ОСОБА_1 на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України";

2) зобов`язати відповідача-1 поновити негайно ОСОБА_1 на посаді директора ДЮСШ м. Києва з плавання;

3) стягнути з відповідача-2 на користь позивача недоплачену суму вихідної допомоги у розмірі 42079,45 грн.;

4) стягнути з відповідача-2 на користь позивача компенсацію за невчасну виплату вихідної допомоги у розмірі 22404,25 грн.;

5) стягнути з відповідача-2 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, з розрахунку 896,17 грн. за кожен день вимушеного прогулу, до дати поновлення позивача на роботі відповідним розпорядженням.

Позовні вимоги мотивовані з посиланням на те, на думку позивачки відповідач-1 не мав законних підстав використати п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України для припинення повноважень, з подальшим звільненням позивача з посади директора відповідача-2 по наступним причинам:

- статутними документами відповідача-2: не встановлено коло посадових осіб, директор є учасником навчально-тренувальної та спортивної роботи; не встановлено процедуру обрання/призначення виконавчого органу; не встановлено процедури надання повноважень та припинення повноважень виконавчого органу; не встановлено строк повноважень виконавчого органу; не встановлено процедуру створення виконавчого органу в розумінні ст. 97, 99 ЦПКУ;

- статутними документами відповідача-1: не встановлено коло посадових осіб відповідача-2, які є у них в підпорядкуванні; не встановлено процедури надання та припинення повноважень виконавчих органів, де відповідач є засновником/власником; не надано голові товариства повноваження про надання та припинення повноважень виконавчим органам підпорядкованих відповідачу-2; не встановлено процедури обрання (створення) виконавчих органів підпорядкованих відповідачу-2.

Також позивач зазначає про несвоєчасну та неповну виплату їй середньомісячного розрахунку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції керувався тим, що відповідач-1 діяв у відповідності до ч. 1 ст. 41 КзПП України з урахуванням визначених Законом та Статутами відповідачів повноважень, а також тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження свого середнього заробітку.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі №910/11337/21 у зв`язку з неповнотою досліджених доказів та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме: визнати незаконним та скасувати Розпорядження ГО КМФСТ «Україна» від 29.11.2019 №45-к «Про припинення повноважень директора ДЮСШ м. Києва з плавання ОСОБА_1 на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України»; поновити ОСОБА_1 на посаді директора ДЮСШ м. Києва з плавання; стягнути з відповідача 1 на корить позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, з розрахунку 896, 17 грн. за кожен день вимушеного прогулу, до дати поновлення позивача на роботі відповідним розпорядженням.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що:

1) судом не враховано того, що оскаржуване рішення не припиняє трудових відносин з керівником товариства та не має наслідком його звільнення, а лише може бути підставою для подальшої видачі наказу про звільнення;

2) суд не взяв до уваги, що звільнення можливе виключно за рішенням власника;

3) суд не звернув увагу на те, що уставні документи не містять положень щодо надання повноважень та щодо їх припинення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.

З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 24.11.2022 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №910/11337/21 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11337/21.

12.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11337/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі №910/11337/21, відкрито апеляційне провадження у справі №910/11337/21, зупинено дію оскаржуваного рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі №910/11337/21 до закінчення апеляційного провадження у даній справі, справу призначено до розгляду на 07.02.2023.

06.02.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від представника громадської організації "Київське міське фізкультурно-спортивне товариство "Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який мотивовано тим, що:

1) розпорядження про звільнення позивача прийняте від імені відповідача-1 ГО «КМФСТ «Україна», власника (засновника) відповідача-2 ДЮСШ м. Києва з плавання, тобто уповноваженою на вчинення таких дій особою.

2) позивачем пред`явлено позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за відповідача-2, натомість у апеляційній скарзі викладено прохання задовольнити таку вимогу за рахунок відповідача-1.

До початку судового засідання 07.02.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про залишення відзиву без розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 21.02.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 клопотання представника позивача про залишення відзиву без розгляду залишено без задоволення та оголошено перерву у судовому засіданні до 28.03.2023 р.

У судовому засіданні, 28.03.2023 представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідачів 1 та 2, заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість ухвалу суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування ухвали, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29 лютого 2008 року Головою Міського фізкультурно-спортивного товариства в м. Києві прийнято розпорядження №11, яким призначено ОСОБА_1. директором ДЮСШ з плавання з 06.03.2008 р. (а.с.45 т.1)

29.11.2019 року Головою Громадської організації "Київське міське фізкультурно-спортивне товариство "Україна" (далі - відповідач-1), відповідно до п.40 Постанови КМУ від 05.11.2008 №993 «Про затвердження Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу», прийнято розпорядження №45-к "Про припинення повноважень директора ДЮСШ м. Києва з плавання ОСОБА_1 ", яким припинено повноваження ОСОБА_1 (далі - позивач), як директора Дитячо-юнацької спортивної школи міста Києва з плавання (далі - відповідач-2), на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України" з 29.11.2019 р. (а.с.53 т.1)

ОСОБА_1 повідомлено щодо припинення її повноважень як директора Дитячо-юнацької спортивної школи м. Києва з плавання листом Централізованої бухгалтерії дитячо-юнацьких спортивних шкіл від 13.12.2019 б/н, яке містило додатком вищевказане розпорядження. (а.с.50 т.1)

Позивач вважає, що головою відповідача-1 перевищено надані Статутом повноваження стосовно звільнення керівників підприємств, установ, організацій, оскільки вищий орган відповідача-1 ("конференція", п. 38 статуту відповідача-1), не наділений повноваженнями (п. 40 Статуту відповідача-1) створювати виконавчий орган, встановлювати його компетенцію та склад. (а.с.56-70 т.1).

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог зазначив на те, що відповідач-1 діяв у відповідності до ч. 1 ст. 41 КзПП України з урахуванням визначених Законом та Статутами відповідачів повноважень. Також зазначив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження середнього заробітку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1, 3 ст. 99 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

У Кодексі законів про працю України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

У п. 5 ч. 1 ст. 41 КзПП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках в т.ч.: припинення повноважень посадових осіб.

Тобто, приписами Кодексу законів про працю України передбачено право роботодавця розірвати трудовий договір з керівником як на підставах, передбачених таким договором, так і на підставах, визначених чинним законодавством України.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання з ним трудового договору) на підставі положень Кодексу законів про працю України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах Кодексу законів про працю України, а у ст. 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до ст. 99 Цивільного кодексу України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене Статутом, і як підстава такого звільнення може бути зазначене посилання на п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18 зазначила, що під час розгляду спору щодо розірвання трудового договору (контракту) на підставі п. 5 ст. 41 Кодексу законів про працю України матиме значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством й установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення.

Такі висновки послідовно висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18, від 13.10.2020 у справі №683/351/16-ц та від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.02.2021 у справі №753/17776/19.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч. 3 ст. 99 Цивільного Кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на це, зміст положень ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Така ж позиція, викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 510/456/17, від 13.10.2020 у справі № 683/351/16-ц.

У п.1 Положення про дитячу-юнацьку спортивну школу зазначено, що дитячо-юнацька спортивна школа (далі - спортивна школа) є позашкільним навчальним закладом спортивного профілю - закладом фізичної культури і спорту, який забезпечує розвиток здібностей вихованців в обраному виді спорту, визнаному в Україні, створює необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортсменів для резервного спорту.

Позашкільний навчальний заклад є юридичною особою і діє на підставі статуту, затвердженого засновником (власником) (п. 6 Положення про дитячу-юнацьку спортивну школу).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту», тут і далі, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, засновник закладу освіти є орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника.

Згідно з ч. 4 ст. 14 Закону України «Про освіту» Державні заклади позашкільної освіти утворюються центральними органами виконавчої влади та фінансуються за кошти державного бюджету. Інші заклади позашкільної освіти утворюються органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, у тому числі релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, іншими юридичними і фізичними особами, за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних та інших працівників.

У ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про освіту» зазначено, що права і обов`язки засновника щодо управління закладом освіти визначаються цим Законом та іншими законами України, установчими документами закладу освіти. Засновник закладу освіти або уповноважена ним особа в т.ч.: укладає строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти, обраним (призначеним) у порядку, встановленому законодавством та установчими документами закладу освіти; розриває строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти з підстав та у порядку,

Заклад позашкільної освіти є юридичною особою. Форма власності закладу позашкільної освіти визначається відповідно до законодавства (частина перша статті 12 Закону України «Про позашкільну освіту»). Заклад позашкільної освіти діє на підставі статуту, що затверджується засновником закладу (частина перша статті 13 Закону України «Про позашкільну освіту»).

Відповідно до п. 42 Статуту Дитячо-юнацької спортивної школи міста Києва (затвердженого постановою президії відповідача-1 від 30.09.2016 №П-2-02) управління спортивною школою здійснюється засновником в межах повноважень передбачених чинним законодавством та цим статутом.

У п. 43 Статуту Дитячо-юнацької спортивної школи міста Києва (затвердженого постановою президії відповідача-1 від 30.09.2016 №П-2-02) визначено, що безпосереднє керівництво спортивною школою здійснює директор, який призначається на посаду (звільняється з посади) засновником (власником) або уповноваженим ним органом відповідно до законодавства.

Аналогічні положення також містяться у ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про позашкільну освіту», якою визначено, що трудові відносини в системі позашкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Керівника закладу позашкільної освіти призначає на посаду та звільняє з посади засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган.

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань міститься інформація про те, що засновником Дитячо-юнацької спортивної школи міста Києва з плавання є Громадська організація "Київське міське фізкультурно-спортивне товариство "Україна".

Правові та організаційні засади функціонування громадських об`єднань визначені Законом України «Про громадські об`єднання».

Положеннями даного Закону України «Про громадські об`єднання» визначено, що статут громадського об`єднання має містити відомості зокрема, про повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління громадського об`єднання (п.4 ч.1 ст.11 Закону України від 22 березня 2012 року №4572-VІ).

Із пункту 28 статуту Громадської організації «Київське міське фізкультурно-спортивне товариство «Україна», затвердженого протоколом позачергової конференції Громадської організації «Київське міське фізкультурно-спортивне товариство «Україна» від 10 січня 2019 року вбачається, що керівними органами Товариства є: Конференція-вищий керівний орган, Рада-виконавчий орган, що діє у період у період між проведенням Конференції; Президія ради (або президія) - орган управління, що діє у період між засіданнями ради.

У розділах 5, 6, 7 Статуту Громадської організації «Київське міське фізкультурно-спортивне товариство «Україна» визначені компетенція Конференції Товариства, Ради Товариства, Президії ради Товариства, що не передбачає призначення або звільнення директорів ДЮСШ, заснованих та підпорядкованих Товариству, у тому числі Дитячо-юнацької спортивної школи м. Києва з плавання, а також звільнення їх з цієї посади цими колегіальними органами Товариства.

При цьому пунктом 29 Статуту Громадської організації «Київське міське фізкультурно-спортивне товариство «Україна» встановлено, що керівником Товариства є Голова Товариства.

Пунктом 60 Статуту Громадської організації «Київське міське фізкультурно-спортивне товариство «Україна» визначено, що Голова Товариства приймає на роботу та звільняє з роботи директорів ДЮСШ, заснованих та підпорядкованих Товариству, укладає та розриває, відповідно до законодавства, контракти з ними.

Вказане свідчить про те, що установчими документами відповідачів чітко передбачено перелік повноважень Голови відповідача-1 , а також порядок призначення директора відповідача-2 та його звільнення чим спростовуються твердження позивача про те, що суд не звернув увагу на те, що уставні документи не містять положень щодо надання повноважень та щодо їх припинення.

Матеріали справи свідчать про те, що позивача призначено на посаду директора Дитячо-юнацької спортивної школи м. Києва з плавання розпорядженням Голови ГО Міське фізкультурно-спортивне товариство «Україна» в м. Києві та припинено її повноваження як директора Дитячо-юнацької спортивної школи м. Києва з плавання у такий самий спосіб (розпорядженням Голови Громадської організації «Київське міське фізкультурно-спортивне товариство «Україна»).

Вказане свідчить про те, що приймаючи розпорядження №45-к від 29 листопада 2019 року про припинення повноважень директора ДЮСШ м. Києва з плавання ОСОБА_1. голова Громадської організації «Київське міське фізкультурно-спортивне товариство «Україна» діяв в межах визначених законом та Статутами відповідача-1 та відповідача-2 повноважень та за наявності компетенції на вчинення таких дій. (а.с.53 т.1)

Таким чином, приймаючи оспорюване розпорядження відповідач-1 (в особі голови) діяв на підставі повноважень наданих статутом останнього, що водночас, не потребує згоди на прийняття такого рішення керівних органів відповідача-1 (конференція, рада, президія ради), або прийняття такого рішення виконавчим органом/власником/засновником.

При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, того, що звільнення позивача відбулось із порушенням норм чинного трудового законодавства.

З огляду на вказане, колегія суддів визнає безпідставними продубльовані в апеляційній скарзі доводи позовної заяви щодо неправомірності оскаржуваного розпорядження №45-к від 29 листопада 2019 року про припинення повноважень директора ДЮСШ м. Києва з плавання ОСОБА_1 на підставі п.5. ст.41 КЗпП Україна, з огляду на те, що голова відповідача-1 не наділений повноваженнями одноособово приймати рішення про припиняти повноважень директорів ДЮСШ, заснованих та підпорядкованих цього товариству, в тому числі і директора ДЮСШ м. Києва з плавання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження №45-к від 29 листопада 2019 року задоволенню не підлягає, оскільки можливість прийняття такого рішення відповідачем-1 прямо передбачено положеннями статуту останнього.

Враховуючи те, що законодавством не передбачено необхідності одночасного прийняття розпорядження про звільнення і видачі про це наказу, з огляду на те, що наказ фактично є похідним від розпорядження і дублює його зміст, а також враховуючи, що наявність або відсутність виданого на підставі розпорядження про звільнення наказу не впливає на законність розпорядження уповноваженої особи про звільнення директора, колегія суддів зазначає, що посилання позивача на те, що оскаржуване розпорядження не припиняє трудових відносин з керівником товариства та не має наслідком його звільнення, правильних висновків суду першої інстанції щодо визнання незаконним та скасування такого розпорядження, - не спростовують.

Також колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача-1 поновити негайно позивача на посаді директора відповідача-2 та про стягнення з відповідача-2 на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з розрахунку 896,17 грн. за кожен день вимушеного прогулу, до дати поновлення позивача на роботі відповідним розпорядженням, - з огляду на те, що вказані вимоги є похідними від вимоги визнання незаконним та скасування розпорядження №45-к від 29 листопада 2019 року, яку за результатами розгляду справи визнано такою, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які б давали можливість задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 на користь позивача недоплаченої суми вихідної допомоги у розмірі 42079,45 грн. та компенсації за невчасну виплату вихідної допомоги у розмірі 22404,25 грн., оскільки надані до позовної заяви «довідки нарахування сум заробітної плати» підписані особою "головним бухгалтером", при тому, що позивачем не доведено того яке відношення вказана особа має до відповідачів, а суми, зазначені в таких довідках суми жодними доказами не обґрунтовані, що, також, не дає можливість здійснити власний розрахунок таких сум.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законну обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі №910/11337/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі №910/11337/21 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі №910/11337/21 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/11337/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 29.03.2023

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко