Ухвала

від 08.05.2023 по справі 910/11337/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/11337/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Балац С.В.)

від 03.10.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Руденко М.А., судді - Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.)

від 28.03.2023

у справі за позовом ОСОБА_1

до 1. Громадської організації "Київське міське фізкультурно-спортивне товариство "Україна",

2. Дитячо-юнацької спортивної школи міста Києва з плавання

про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов`язання поновити на посаді, стягнення недоплаченої суми вихідної допомоги, стягнення компенсації за несвоєчасну виплату вихідної допомоги та стягнення середнього заробітку за кожен день вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

1. У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Київське міське фізкультурно-спортивне товариство "Україна" (далі - Громадська організація) та Дитячо-юнацької спортивної школи міста Києва з плавання (далі - Спортивна школа) у якому просила:

1) визнати незаконним та скасувати розпорядження Громадської організації від 29.11.2019 № 45-к "Про припинення повноважень директора ДЮСШ м. Києва з плавання ОСОБА_1 на підставі пункту 5 сатті 41 Кодексу законів про працю України ( далі - КЗпП України);

2) зобов`язати Громадську організацію поновити негайно ОСОБА_1 на посаді директора ДЮСШ м. Києва з плавання;

3) стягнути з Спортивної школи на користь ОСОБА_1 недоплачену суму вихідної допомоги у розмірі 42 079,45 грн, компенсацію за невчасну виплату вихідної допомоги у розмірі 22 404,25 грн та середній заробіток за час вимушеного прогулу, з розрахунку 896,17 грн за кожен день вимушеного прогулу, до дати поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідним розпорядженням.

2. Позов обґрунтований тим, що Громадська організація не мала законних підстав для припинення повноважень, з подальшим звільненням ОСОБА_1 з посади директора Спортивної школи згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Також ОСОБА_1 несвоєчасно та неповно виплачено середньомісячний розрахунок.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що Громадська організація діяла відповідно до частини першої статті 41 КЗпП України з урахуванням визначених законом та статутами відповідачів повноважень та за наявності компетенції на вчинення таких дій, тому вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження не підлягає задоволенню.

Також відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання Громадську організацію поновити негайно позивача на посаді директора Спортивної школи та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з огляду на те, що такі вимоги є похідними від першої вимоги, в якій у задоволенні відмовили.

ОСОБА_1 не надала належних, допустимих та достовірних доказів, які б давали можливість задовольнити позовні вимоги про стягнення зі Спортивної школи недоплаченої суми вихідної допомоги у розмірі 42 079,45 грн та компенсації за невчасну виплату вихідної допомоги у розмірі 22 404,25 грн, оскільки надані до позовної заяви "довідки нарахування сум заробітної плати" підписані особою "головним бухгалтером", при тому, що позивачка не довела, яке відношення вказана особа має до відповідачів, а суми, зазначені в таких довідках жодними доказами не обґрунтовані, що, також, не дає можливість здійснити власний розрахунок таких сум.

5. 20.04.2023 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме:

1) визнати незаконним та скасувати розпорядження Громадської організації від 29.11.2019 №45-к;

2) поновити ОСОБА_1 на посаді директора Спортивної школи;

3) стягнути зі Спортивної школи на корить позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу, з розрахунку 896, 17 грн за кожен день вимушеного прогулу, до дати поновлення останньої на роботі відповідним розпорядженням).

6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

7. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

8. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

9. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої зазначеної статті в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

10. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

11. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

12. У разі, якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, і касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

13. Крім того, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через не дослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

14. Отже, при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

15. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

16. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

17. Касаційна скарга не містить зазначення передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 ГПК України підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень, що є підставою для залишення її без руху.

18. З огляду на викладене та враховуючи, що правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, суд зазначає що скаржниці необхідно уточнити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга у відповідності до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

19. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

20. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 291, пункту 5 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у справі № 910/11337/21 залишити без руху.

2. Встановити скаржниці строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у цій ухвалі;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання.

3. Роз`яснити скаржниці, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде їй повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова