Рішення

від 31.03.2023 по справі 904/173/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2023 Справа № 904/173/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кеся Н.Б.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Стройсвіт", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОВЕН", смт Магдалинівка Дніпропетровська область

про стягнення 214 457,45 грн

Представники сторін в судове засідання не викликались

СУД ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Стройсвіт" (далі-Позивач) 06.01.2023 звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" (далі-Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь суму основного боргу - 150 272,23 грн, пеню - 59154,22 грн, 3% річних за користування чужими коштами - 5031,00 грн та судові витрати у розмірі 3168,99 грн.

В обґрунтування позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором поставки №ТД-1214 від 13.10.2021 року.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

09.01.2023 ухвалою суд позовну заяву залишив без руху для усунення недоліків.

У зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви, 12.01.2023 ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

06.03.2023 ухвалою суд встановив Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Стройсвіт" строк до 17.03.2023 року для надання письмових пояснень із зазначенням переліку усіх поставок за договором (накладна, номер, дата, сума) та пояснення щодо контррозрахунку Відповідача суми боргу, викладеного в акті звірки.

3. Позиції інших учасників справи

06.02.2023 канцелярія суду зареєструвала відзив Відповідача на позов (арк.с. 31-34), в якому зазначено про таке:

Позивач співпрацював з Відповідачем з жовтня 2021 року за одним єдиним договором Постачання ТД-1214 від 13 жовтня 2021 року, та відповідні поставки/платежі за даними договором здійснювались та гасились систематично, на підтвердження чого до даного відзиву додасться сформована таблиця у формі акту звірки бухгалтером Відповідача;

так, за всіма поставками було поставлено продукції на суму 3 356 414,72 грн та здійснено оплат на суму 3 295 401,53 грн, від ТОВ "Агро-Овен" надходили платежі, які в обліку погашались перед Позивачем за методом "ФІФО", тобто першою погашається «найстаріша» заборгованість за поставлений товар. Згідно наданих відомостей щодо взаєморозрахунків за договором поставки, видно, що Покупець намагався не допускати прострочення оплати. Одночасно договором поставки не передбачені умови передплати, отже сальдо щодо господарських відносин по оплатам/поставкам в рамках виконання договору коректно розглядати саме з урахуванням всієї історії взаємин;

розрахунок загальної суми заборгованості Позивачем є так само некоректним, як і нарахування штрафних санкцій відповідно до п. 9.1. та 9.5. договору на суми, які Позивач вважає непогашеними. На день підготовки даного відзиву на позов, сума основної заборгованості за поставлений в рамках договору постачання товар складає 61 013,19 грн, а не 150 272,40 грн, як зазначає Позивач, що підтверджується поданими до суду разом з даним відзивом завіреними належним чином платіжними документами;

на суму погашення Відповідачем заборгованості 1 917 166,27 грн від 16.02.2022 року (платіжне доручення №48 від 16.02.2022), нарахування Позивачем на кожну зазначену ним накладну пені і 3% річних після цієї дати вже є некоректним, оскільки заборгованість за заявленими ним накладними перекрита сумою платежу, а отже, якщо навіть нараховувати санкції з урахуванням відстрочки платежу за п.4.1. договору та за умовами п. 9.1. та 9.5. договору, суми пені, 3% річних па заявлені спірні накладні складали б: 6 642,74 грн та 1082,89 грн за кожний період відповідно (при тому, що кожен з періодів нарахування припиняється 16.02.2022).

16.03.2023 року канцелярія суду зареєструвала письмові пояснення Позивача (арк.с. 90-96), в яких вказує про те, що розрахунок Відповідача є невірним, оскільки метод "ФІФО" в даному випадку є неприйнятним, оскільки зарахування оплат здійснюється відповідно до призначення платежу, відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22, тому зарахування платежу в порядку черговості є неможливим. Відповідно розрахунок Відповідача щодо штрафних санкцій також є помилковим, оскільки розрахунок штрафних санкцій здійснюється відповідно до кожної окремої оплати/поставки. Крім того, Відповідач зазначає, що до матеріалів справи Відповідачем було надано акт звірки, який не погоджений та не підписаний з боку Позивача, відповідно є неналежним доказом. Так, Позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи по суті

13.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Стройсвіт" (далі-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" (далі - Покупець) укладено Договір поставки №ТД-1214 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору:

1.1. Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця товар відповідно до видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього Договору. Покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити його на умовах цього Договору.

1.2. Ціна, кількість, асортимент, строки оплети, та постачання товару с договірними та погоджуються Сторонами у замовленні Покупця, зазначаються в рахунках-фактури до цього Договору, які є його невід`ємними частинами.

3.1. Постачальник здійснює постачання товару партіями в строки, які заздалегідь обговорені сторонами та зазначені в видаткових накладних, але у будь-якому випадку не пізніше 20 календарних днів з моменту отримання Замовлення Покупця.

3.2. Датою постачання с дата підписання видаткової накладної сторонами.

3.3. Поставка товару здійснюється на умовах:

ЕХW пункт постачання склад Постачальника, що розташований за адресою: місто Дніпро, вулиця Любарського, 143 відповідно до Припил ІНКОТЕРМС-2010 самовивіз;

DDP поставка транспортом Постачальника в місце вказане Покупцем без розвантаження, доставка здійснюється автомобільним транспортом.

4.1. Покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 10 (десять) календарних днів з дня отримання товару.

4.2. Загальна вартість Договору визначається на підставі загальних сум Рахунків-фактур до даного Договору.

5.1. Приймання-передання товару здійснюється в пункті, зазначеному в п.3.3. цього Договору.

12.1. Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2022. До моменту обміну оригінальними примірниками цього Договору його факсимільні копії прирівнюються до оригіналів.

Так, на виконання умов договору Позивач здійснив поставку товару на загальну суму 150272,40 грн, що підтверджується видатковими накладними №ТД-3362 від 08.11.2021, №ТД-3365 від 09.11.2021, №ТД-3366 від 09.11.2021, №ДТ-3420 від 19.11.2021, №ТД-3425 від 22.11.2021 (арк.с. 8-12). Видаткові накладні підписані та скріплені печатками Позивача та Відповідача.

Відповідач свої зобов`язання по оплаті поставленого товару не здійснив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 150272,40 грн.

У випадку порушення строків оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення, за кожен день прострочення оплати товару від неоплаченої вартості товару (п. 9.1. Договору).

Згідно з розрахунком Позивача сума пені складає 59154,22 грн, яка нарахована за по кожній видатковій накладній окремо за періоди з 19.11.2021 по 05.01.2023, з 20.11.2021 по 05.01.2023, з 30.11.2021 по 05.01.2023, з 03.12.2021 по 19.12.2022,

Сума пені розрахована на суму боргу з правильним визначенням періоду прострочення та врахуванням розміру облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу суму 5031,00 грн 3% річних за період з 19.11.2021 по 05.01.2023, з 20.11.2021 по 05.01.2023, з 30.11.2021 по 05.01.2023, з 03.12.2021 по 19.12.2022.

Нараховані Позивачем 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору Позивач направив на адресу Відповідача досудову вимогу вих.№15-06/22 від 15.06.2022 про сплату заборгованості в розмірі 155593,87 грн до 20.06.2022 (арк.с. 13), яка останнім була залишена без відповіді та задоволення.

Доказів погашення суми боргу Відповідач на час розгляду справи суду не надав.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення

Правовідносини сторін ґрунтуються на договорі поставки, який регулюється статтями 264-271 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1 і 7 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2)зміна умов зобов`язання;

3)сплата неустойки;

4)відшкодування збитків та моральної шкоди.

На підставі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, дослідив матеріали справи та за результатами вивчення розрахунків сторін, суд дійшов висновку, що розрахунок суми боргу з боку Позивача грунтується на первинних документах: рахунки, платіжні доручення, видаткові накладні тощо. При цьому Позивач врахував призначення платежу в платіжних дорученнях Відповідача, який вказував, на підставі яких рахунків він перераховував кошти. В свою чергу видаткові накладні містять не тільки посилання на укладений між сторонами договір, а й рахунок постачальника товару. Отже, сума боргу визначена Позивачем окремо за кожним фактом поставки товару та з урахуванням призначення платежів, які надходили від Відповідача за договором.

Слід зазначити, що сторони не передбачили у договорі особливості зарахування коштів за отриманий товар. Відповідно до п.4.1 договору товар підлягає оплаті протягом 10 календарних днів з дня отримання товару. Товар поставлявся на умовах самовивіз зі складу постачальника (Позивача).

З аналізу дій сторін встановлено, що в більшості випадків, після виставляння рахунку, товар вивозився Відповідачем, про що на складі постачальника оформлялася видаткова накладна, а оплата відбувалась пізніше. В той же час, мають місце 4 випадки оплати товару за рахунками, але товар Відповідачем за цими рахунками досі не вивезений зі складу Позивача повністю або частково. Крім цього, за цими фактами Відповідач не ініціював зарахування коштів в рахунок інших неоплачених поставок, або повернення коштів.

Одночасно доводиться документально наявність п`ять фактів поставок, які оформлені видатковими накладними №ТД-3362 від 08.11.2021, №ТД-3365 від 09.11.2021, №ТД-3366 від 09.11.2021, №ДТ-3420 від 19.11.2021, №ТД-3425 від 22.11.2021 (арк.с. 8-12), за якими Позивач стверджує відсутність оплати, а Відповідач доказів їх оплати до справи не надав.

В своїх контррозрахунках Відповідач посилається на метод "ФІФО" і розраховує суму власного боргу із розрахунку загальної суми поставок та загальної суми оплати.

Метод "ФІФО" передбачений Національним положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 N 246.

Так, пунктом 18 зазначеного Національного положення встановлено, що при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Пунктом 20 Національного положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 N 246, також унормовано, що оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили до підприємства (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.

Згідно з ч.5 статті 8 вказаного Закону підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством) тощо.

Отже, поняття ФІФО належить до внутрішньої політики підприємства у сфері бухгалтерського обліку, яку він обирає як один із методів облікування запасів.

Таким чином, кожний господарюючий суб`єкт вправі обирати на свій розсуд самостійно методи бухгалтерського обліку, які не є обов`язковими для іншого суб`єкта, що вступає з ним в договірні взаємовідносини.

Суд також зазначає, що сторони не позбавлені права застосування методу ФІФО при здійсненні взаєморозрахунків, що має бути відображено в умовах укладеного між ними договору, але за обставинами справи такі умови в договорі відсутні.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що Позивач правильно розрахував суму боргу, а також пеню і 3% річних, враховуючи призначення платежів, які надходили від Відповідача за договором, оскільки це не суперечить умовам договору та узгоджується із загальними нормами права (стаття 317 ЦК України), які встановлюють право платника коштів як власника визначати їх призначення, тобто розпоряджатися своїм майном.

Таким чином, суд вважає, що факт прострочення Відповідачем грошових зобов`язань за договором доводиться матеріалами справи, а контррозрахунки Відповідача, які використовують метод "ФІФО", суд не приймає, оскільки сторони не узгоджували такі умови взаєморозрахунків під час укладення договору.

Суд не посилається на судову практику Верховного Суду, про яку сторони згадують у своїх аргументах, оскільки законодавство України, що було в ній застосовано, вже змінилось. Водночас, це не призвело до змін в загальному регулюванні спірних правовідносин.

6. Висновкигосподарського суду за результатам вирішення спору

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, а також встановлений судом факт поставки та його неоплату в обумовлені договором строки Відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги Позивача в розмірі 150272,23 грн основного боргу, 5031,00 грн 3% річних та 59154,22 грн пені.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Стройсвіт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" (51100, Дніпропетровська область, смт Магдалинівка, вулиця Радянська, будинок 2, код ЄДРПОУ 25522107) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Стройсвіт" (49000, м.Дніпро, вулиця М.Грушевського, будинок 49, код ЄДРПОУ 41778626) суму основного боргу - 150 272,23 грн, пеню - 59154,22 грн, 3% річних за користування чужими коштами - 5031,00 грн та судові витрати у розмірі 3216,86 грн.

Видати наказ після набрання законної сили рішення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 31.03.2023

Суддя Н.Б. Кеся