Постанова

від 03.08.2023 по справі 904/173/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2023 рокум. ДніпроСправа № 904/173/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Березкіна О.В.,

розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-овен» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 (суддя Кєся Н.Б.; повне рішення складено 31.03.2023) у справі № 904/173/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Стройсвіт», м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-овен», смт Магдалинівка, Дніпропетровської області

про стягнення 214457,45 грн,-

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Стройсвіт» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-овен» 150272,23 грн основного боргу, 59154,22 грн пені та 5031,00 грн 3% річних за невиконання грошового зобов`язання.

Позов мотивований порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути на його користь з урахуванням нарахованих відповідно до умов договору пені та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 позов у справі № 904/173/23 задоволено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване невиконанням відповідачем умов договору поставки щодо здійснення повної і своєчасної оплати вартості отриманого товару, що є підставою для стягнення наявної заборгованості з урахуванням визначеної умовами договору пені та встановленої положеннями статті 625 Цивільного кодексу України міри відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Місцевий господарський суд відхилив посилання відповідача на необхідність застосування при розрахунку заборгованості у спірних правовідносинах методу ФІФО, оскільки сторони не узгодили такий метод взаєморозрахунку під час укладення договору поставки.

2.Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-овен» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 у справі № 904/173/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Скаржник просить апеляційний господарський суд визнати судовий наказ у справі № 904/173/23 від 21.04.2023 таким, що не підлягає виконанню, та вирішити питання про поворот виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 у справі № 904/173/23.

Скаржник зазначає, що сума основного боргу на момент ухвалення оскарженого рішення становить 61013,19 грн, а не 150272,23 грн, оскільки місцевий господарський суд не врахував різницю загальної вартості поставленого позивачем відповідно до умов договору товару, яка становить 3356414,72 грн, до загальної суми грошових коштів, перерахованих позивачу в якості оплати за отриманий товар, що становить 3295401,53 грн.

На думку скаржника, вирішуючи спір у даній справі на підставі окремих видаткових накладних, оплата за якими проведена в загальному порядку, місцевий господарський суд не врахував платіжне доручення № 48 від 16.02.2022, відповідно до якого покупець перерахував постачальнику 1917166,27 грн, що значно більше загальної заборгованості за спірними п`ятьма видатковими накладними, в той час як поставки товару вартістю 1917166,27 грн не відбулося, у зв`язку з чим визначення суми основного боргу та розрахунки пені і 3% річних є некоректним.

Скаржник вважає, що після отримання 16.02.2022 від відповідача 1917166,27 грн, позивач мав застосувати метод ФІФО, який передбачає першочергове погашення «найстарішої» заборгованості, та зарахувати частину з цих коштів в якості погашення заборгованості за раніше поставлений товар, стягнення вартості якого є предметом спору у даній справі.

Враховуючи наведене, скаржник вважає, що місцевий господарський суд вирішив спір у даній справі з порушенням норм процесуального права, оскільки розглянув справу без повідомлення (виклику) сторін.

У зв`язку із примусовим стягненням визначеної місцевим господарським судом суми боргу за судовим наказом, виданим на підставі необґрунтованого рішення суду у даній справі, скаржник також просить апеляційний господарський суд визнати наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2023 у справі № 904/173/23 таким, що не підлягає виконанню, а також вирішити питання про поворот виконання рішення суду від 31.03.2023 у даній справі.

3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Стройсвіт» у відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечило, просило залишити її без задоволення а оскаржене рішення місцевого господарського суду без змін.

Позивач зазначає, що поставка товарів за укладеним сторонами договором відбувалася окремими партіями відповідно до видаткових накладних, які визначали вартість та асортимент товару, розрахунок за який здійснювався на підставі рахунків на кожну окрему партію товару. Наявні в матеріалах справи платіжні доручення, відповідно до яких відповідач сплачував отриманий відповідно до умов договору товар, у графі «призначення платежу» містять посилання на конкретно визначені рахунки-фактури, надані за відповідними видатковими накладними, за якими відбувалася поставка товару, тому постачальник не мав права самостійно визначати порядок їх зарахування.

На думку позивача, наявність у платіжних дорученнях чітко визначеного призначення платежу позбавляє постачальника права зараховувати отримані від покупця грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, яка виникла у найдавніший період, в той час як матеріали справи не містять платіжних доручень з посиланням на спірні п`ять видаткові накладні, заборгованість за якими є предметом спору у даній справі, як і не містять платіжних доручень без чіткого визначення призначення платежу, що надавало б право постачальнику погашати наявну заборгованість в хронологічному порядку.

Наявність переплати за непоставлений товар, на яку посилається скаржник як на підставу звернення з апеляційною скаргою у даній справі, не спростовує правильність висновків місцевого господарського суду, оскільки переплата у розмірі 89259,04 грн повернута скаржнику на підставі його листа-повідомлення за Вих.№ 2404/23-1/1 від 24.04.2023, що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 26.04.2023.

4.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-овен» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 у справі № 904/173/23.

Розгляд апеляційної скарги вирішено провести у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

5.Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Стройсвіт» (постачальник) 13.10.2021 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-овен» договір поставки № ТД-1214 (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар відповідно до видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього договору. Покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити його на умовах цього договору.

Ціна, кількість, асортимент, строки оплати та постачання товару є договірними і погоджуються сторонами у замовленні покупця, зазначаються в рахунках-фактурах до цього договору, які є його невід`ємними частинами (пункт 1.2 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору постачальник здійснює постачання товару партіями в строки, які заздалегідь обговорені сторонами та зазначені у видаткових накладних, але у будь-якому випадку не пізніше 20 календарних днів з моменту отримання замовлення покупця.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що датою постачання є дата підписання видаткової накладної сторонами.

За пунктом 4.1 Договору покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 10 (десять) календарних днів з дня отримання товару.

Загальна вартість Договору визначається на підставі загальних сум рахунків-фактур до даного Договору (пункт 4.2 Договору).

Відповідно до пункту 9.1 Договору у випадку порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення, за кожен день прострочення оплати товару від несплаченої вартості товару.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2022. До моменту обміну оригінальними примірниками цього Договору його факсимільні копії прирівнюються до оригіналів (пункт 12.1 Договору).

Відповідно до умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Стройсвіт» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-овен», крім інших поставок, здійснило поставку п`яти партій товару на загальну суму 150272,40 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № ТД-3362 від 08.11.2021 на суму 89450,24 грн;

- № ТД-3365 від 09.11.2021 на суму 2200,39 грн;

- № ТД-3366 від 09.11.2021 на суму 1320,23 грн;

- № ТД-3420 від 19.11.2021 на суму 35100,00 грн;

- № ТД-3425 від 22.11.2021 на суму 22201,54 грн (т. 1, а.с. 8-12).

Видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін та містять посилання на рахунок, на підставі якого оформлена відповідна накладна, а саме:

- видаткова накладна № ТД-3362 оформлена на підставі рахунку № ТД-2520 від 08.11.2021;

- видаткова накладна № ТД-3365 оформлена на підставі рахунку № ТД-2463 від 29.10.2021;

- видаткова накладна № ТД-3366 оформлена на підставі рахунку № ТД-2481 від 01.11.2021;

- видаткова накладна № ТД-3420 оформлена на підставі рахунку № ТД-2477 від 01.11.2021;

- видаткова накладна № ТД-3425 оформлена на підставі рахунку № ТД-2533 від 09.11.2021.

Доказів оплати вартості отриманого Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-овен» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Стройсвіт» товару за вищевказаними п`ятьма партіями поставки матеріали справи не містять, що і стало причиною спору.

6.Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується укладення сторонами у справі договору № ТД-1214 від 13.10.2021 (далі Договір), відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Стройсвіт» взяло на себе зобов`язання поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-овен» товар за ціною, у кількості та асортименті, зазначених у замовленні покупця.

За своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною шостою статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1)вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2)надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

У пункті 2.1 сторони Договору передбачили, що кількість товару, яка підлягає поставці, зазначається у рахунках-фактурах, а загальна кількість поставленого товару визначається на підставі видаткових накладних.

Таким чином, умовами Договору передбачена поставка товару партіями, на підставі замовлення покупця, кількість асортимент та вартість якого зазначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних. Тобто на кожну окрему партію товару складається рахунок-фактура та видаткова накладна, відповідно до яких покупець перераховує продавцю грошові кошти.

Враховуючи наявні в матеріалах справи рахунки-фактури, видаткові накладні та платіжні доручення, апеляційний господарський суд доходить висновку, що з жовтня 2021 року по лютий 2022 між сторонами у справі тривали господарські відносини щодо купівлі-продажу (поставки) товарів відповідно до умов Договору.

Водночас підставою позову є невиконання покупцем умов Договору щодо оплати вартості окремих партій товару за п`ятьма видатковими накладними, поставленого поміж інших партій товару за вказаний період.

Матеріалами справи підтверджується, що впродовж з листопада 2021 року покупець за Договором відповідно до видаткових накладних № ТД-3362 від 08.11.2021, № ТД-3365 від 09.11.2021, № ТД-3366 від 09.11.2021, № ТД-3420 від 19.11.2021, № ТД-3425 від 22.11.2021 отримав від постачальника товар на загальну суму 150272,23 грн.

Кожна із зазначених видаткових накладних містить посилання на рахунок-фактуру, на підставі якого оформлена кожна видаткова накладна, а саме:

- у ВН № ТД-3362 від 08.11.2021 на рахунок № ТД-2520 від 08.11.2021;

- у ВН № ТД-3366 від 09.11.2021 на рахунок № ТД-2481 від 01.11.2021;

- у ВН № ТД-3365 від 09.11.2021 на рахунок № ТД-2463 від 29.10.2021;

- у ВН № ТД-3420 від 19.11.2021 на рахунок № ТД-2477 від 01.11.2021;

- у ВН № ТД-3425 від 22.11.2021 на рахунок № ТД-2533 від 09.11.2021.

За частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частинами першою та другою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

За умовами пункту 4.1 Договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом десяти календарних днів з дня отримання товару.

Відповідач не оплатив вартість товару, отриманого відповідно до вищевказаних п`яти видаткових накладних, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин першої, другої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі статтею 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки встановлюється договором.

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що у випадку порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення, за кожен день прострочення оплати вартості товару.

Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати вартості отриманого за Договором товару, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом щодо наявності підстав для застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 9.1 Договору.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд не врахував наявність на момент вирішення справи у суді переплати за товар, який фактично не поставлений покупцю, внаслідок чого постачальника повинен був зарахувати таку переплату у якості погашення більш давньої заборгованості за раніше отриманий товар.

Апеляційний господарський суд відхиляє вказані доводи скаржника з огляду на наступне.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначаються Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Пунктом 32.3 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 (далі Інструкція).

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції, вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними.

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ініціювання переказу здійснюється за таким видом розрахункового документу, як платіжне доручення.

Згідно з пунктом 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пунктом 1.4 Інструкції, платіжним дорученням є розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до положень пунктів 3.1 та 3.7 Інструкції, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

У пункті 2.9 Інструкції зазначено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

Таким чином, заповнення реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення належить виключно платнику, водночас отримувач коштів, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Апеляційний господарський суд зазначає, що всі наявні в матеріалах справи платіжні доручення, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-овен» сплачувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Стройсвіт» вартість отриманих відповідно до умов Договору товарів, мають чітке визначення призначення платежу з посиланням на рахунки (видаткові накладні), за якими відбувалися поставки окремих партій товару.

Тобто покупець самостійно визначив призначення здійснених ним на рахунок постачальника платежів, що позбавляє останнього права самостійно проводити погашення заборгованості в хронологічному порядку, навіть у разі оплати партії товару, яка ще не поставлена.

У платіжному дорученні № 48 від 16.02.2022 на суму 1917166,27 грн, на яке посилається скаржник в якості обґрунтування доводів щодо обов`язку постачальника зарахувати частину цих грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за раніше поставлений товар, також зазначене «призначення платежу», а саме: «сплата за плита пін. зг.рах. № ТД-2898 від 11.02.2022», що виключає право одержувача цих грошових коштів спрямувати їх в рахунок погашення заборгованості за іншою поставкою товару.

Також помилковими є посилання скаржника на необхідність застосування методу ФІФО при визначенні порядку розрахунків між сторонами Договору, оскільки вказаний метод відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 246 від 20.10.1999, застосовується для оцінки вибуття запасів, а не для порядку розрахунків між контрагентами.

7.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Відповідно до положень частин четвертої, п`ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-овен» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 у справі № 904/173/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 у справі № 904/173/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 03.08.2023

Головуючий суддяЮ. ПАРУСНІКОВ

СуддяТ. ВЕРХОГЛЯД

СуддяО. БЕРЕЗКІНА