Рішення

від 15.03.2023 по справі 910/15239/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2023Справа № 910/15239/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Свіденко С.К., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 11, офіс 2/11; ідентифікаційний код 43481326)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість класа люкс" (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 62-К, кв.1008; ідентифікаційний код 43572601)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий погляд 2018" (49101, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр-т. Олександра Поля, буд. 1/9, кв. 903; ідентифікаційний код 42319831)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Київська міська рада (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлана Анатоліївна ( АДРЕСА_1 )

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маматова (Швиданенко) Вікторія Валеріївна (01032, м. Київ, б-р. Т. Шевченка, буд. 38, прим. 147)

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватне підприємство "Рент 2016" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 55д; ідентифікаційний код 40982090)

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про визнання недійсним акту, договору позики та виконавчого напису

Представники сторін:

від позивача: Крижовий Д.В.

від відповідача: не з`явились

від третіх осіб 1-5: не з`явились

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість класа люкс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий погляд 2018", за участю третіх осіб, в якому просить суд:

- визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість класа люкс" від 20.03.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маматовою В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 8990;

- визнати недійсним договір позики від 06.08.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нерухомість класа люкс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий погляд 2018", посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлана Анатоліївна, зареєстрованого в реєстрі за № 850;

- визнати виконавчий напис від 16.08.2021, зареєстрований в реєстрі за № 956, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлана Анатоліївна, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість класа люкс" на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий погляд 2018" заборгованості загальною сумою у розмірі 35 100 000,00 грн за договором позики від 06.08.2021, таким що не підлягає виконанню

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ТОВ "Топлайн Фінанс", як іпотекодержателю нерухомого майна, що наразі перебуває у власності ТОВ "Нерухомість класа люкс" стало відомо з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень про відкриття виконавчого провадження № 66562459 щодо стягнення заборгованості з ТОВ "Нерухомість класа люкс" (боржник) на користь стягувача ТОВ "Новий погляд 2018".

Стягнення заборгованості в загальному розмірі 35 102 500,00 грн. з боржника здійснюється на підставі виконавчого напису приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлана Анатоліївна від 16.08.2021 та зареєстрованого в реєстрі за № 956.

ТОВ "Топлайн Фінанс" є іпотекодержателем нерухомого майна за договором іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1396, предмет іпотеки - нежилий будинок, загальною площею 483,4 кв.м., що раніше належав ТОВ "Інтерблок Плюс", код ЄДРПОУ 34485943, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців (колишня Артема), 55 (літера В).

26.09.2019 державним реєстратором Тарасенко Ігор Миколайович, Комунальне підприємство "Реєстраційне бюро", м. Київ, індексний номер рішення № 48886363 внесено запис на користь ПП "Рент 2016" про зміну площі об`єкта нерухомого майна. Змінено площу з 483,4 кв.м. на 771,89 кв.м. Підстава внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - акт б/н від 12.09.2019, видавник - експерт Патретна О.В.

На момент внесення запису про зміну площі предмету іпотеки існувало не виконане рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2013 у справі № 910/6325/13 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на публічних торгах.

Виконавче провадження № 61279152 станом на сьогодні відкрите, примусове виконання рішення суду здійснює Приватний виконавець Київського міського нотаріального округу Мельниченко Костянтин Павлович.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.05.2020 у справі № 910/6325/13 заяву AT "Родовід Банк", правонаступником якого є ТОВ "Топлайн Фінанс" про заміну сторони виконавчого провадження - боржника з ТОВ "Інтерблок Плюс" на правонаступника - ПП "Рент-2016" було задоволено. Підставою для задоволення відповідної заяви Банку було документально підтверджена наявність переходу права власності на предмет іпотеки до ПП "Рент-2016" в порядку передбаченому ст. 23 ЗУ "Про іпотеки" (правонаступництво).

Постанова Верховного Суду від 09.11.2020 скаргу ПАТ "Родовід Банк" задоволено, ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.05.2020 у справі № 910/6325/13 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 910/6325/13 було замінено стягувача у справі з ПАТ "Родовід Банк" на ТОВ "Топлайн Фінанс".

Після цього, право власності на предмет іпотеки перейшло від ПП "Рент-2016" до ОСОБА_1 на підставі підробленого додаткового рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 у справі № 202/231/17 оприлюдненого в ЄДРСР лише 18.03.2020.

ТОВ "Топлайн Фінанс" отримано відповідь на адвокатський запит від ДСА України № М-94/4667/21 від 08.09.2021 щодо отримання інформації чи сплачувався судовий збір ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 за подання позову третьою особою із самостійними вимогами у справі № 202/231/17, де було зазначено, що згідно виписок з ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області за 2017 рік, особа за ПІБ ОСОБА_1 не сплачував судовий збір взагалі, зокрема, по справі № 202/231/17.

Реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 відбулося 20.03.2020.

Надалі, між ОСОБА_1 , як засновником ТОВ "Нерухомість класа люкс" та ТОВ "Нерухомість класа люкс" було укладено акт приймання передачі майна від 20.03.2020 до статутного капіталу товариства, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маматовою В.В., зареєстрованого у реєстрі за № 89; 90 з проведення відповідної державної реєстрації права власності.

ТОВ "Топлайн Фінанс" вважає, що акт приймання передачі майна від 20.03.2020 до статутного капіталу товариства, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маматовою В.В., зареєстрованого у реєстрі за № 89; 90 є правочином вчиненим на шкоду кредитору та іпотекодержателю ТОВ "Топлайнс Фінанс", з метою чергової зміни власника предмета іпотеки шляхом передачі майна до статутного капіталу товариства.

Отже, наразі ТОВ "Топлайн Фінанс" вважає, що відкриття виконавчого провадження № 66562459 щодо стягнення заборгованості з ТОВ "Нерухомість класа люкс" (боржник) на користь стягувача ТОВ "Новий погляд 2018" носить характер фіктивності та фраудаторності.

Договір позики від 06.08.2021, укладений між стягувачем та боржником, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Є.А., зареєстровано в реєстрі за № 850 є підставою для вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису на ньому - вчинено на шкоду кредитору та іпотекодержателю ТОВ "Топлайнс Фінанс", з метою чергової зміни власника предмета іпотеки шляхом його продажу в рамках виконавчого провадження як єдиного майна ТОВ "Нерухомість класа люкс", а отже, такий правочин є фраудаторним.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду: зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; доказів сплати судового збору (оригінал платіжного доручення) в розмірі 6 810, 00 грн.

05.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано докази сплати судового збору та зазначено інформацію щодо наявності оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 10.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 підготовче засідання відкладено на 24.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву на 08.12.2021.

03.12.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові докази по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 17.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 09.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 задоволено клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 910/15239/21 та відповідно зупинено провадження у справі № 910/15239/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 202/231/17.

20.12.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" про поновлення провадження у справі № 910/15239/21 оскільки постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.12.2022 у справі № 202/231/17 задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Топлайн Фінанс". Додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 скасовано та передано справу на розгляд Шевченківському районному суду м. Києва за підсудністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 було поновлено провадження у справі № 910/15239/21. Судове засідання у даній справі призначено на 01.02.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 відкладено судове засідання на 15.02.2023.

07.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

10.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлани Анатоліївни про розгляд справи за її відсутності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 15.03.2023.

01.03.2023 надійшло клопотання приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлани Анатоліївни про розгляд справи за її відсутності.

У судовому засіданні 15.03.2023 представник позивача підтримав позові вимоги та просив суд про їх задоволення.

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з`явилися, причини неявки суд не повідомили, про місце, дату та час судового засідання повідомлялися належним чином.

Від третьої особи-2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 15.03.2023 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення представника позивача, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

06.04.2007 між AT "Родовід Банк" та ТОВ "СПІІ "Відродження" укладено кредитний договір № 2007-151.

25.03.2008 в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 2007-151 від 06.04.2007 між Банком та ТОВ "Інтерблок Плюс" укладено договір іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1396, предмет іпотеки - нежилий будинок, загальною площею 483,4 кв.м., що належав ТОВ "Інтерблок Плюс", код ЄДРПОУ 34485943, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців (колишня Артема), 55 (літера В).

Рішення Господарського суду Донецької області від 02.11.2009 у справі № 2/307, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, було задоволено позов AT "Родовід Банк". Стягнуто з ТОВ "СПІІ "Відродження" на користь AT "Родовід Банк":

- за кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 прострочену заборгованість в розмірі 15 000 000,00 грн., прострочену заборгованість по відсотках 1 253 424, 72 грн., пеню за порушення термінів повернення кредиту 1 125 068, 50 грн., пеню за порушення термінів повернення відсотків 125 340, 21 грн. Загальний борг 17 503 833, 40 грн.

- за кредитним договором № 2007-151 від 06.04.2007 прострочену заборгованість по кредиту в розмірі 1 223 000 євро, прострочену заборгованість по кредиту 2 166 000, 00 грн., прострочену заборгованість по відсотках 42 218, 63 євро, прострочену заборгованість за відсотками 103 849, 30 грн., пеню за порушення термінів повернення кредиту 133 390, 77 євро, пеню за порушення термінів повернення кредиту 236 242, 36 грн., пеню за порушення термінів повернення відсотків 4 951, 62 євро, пеню за порушення термінів повернення відсотків 12 180, 01 грн. Загальний борг 1 403 561, 02 євро.

Рішенням Господарського суду м. Києва 05.06.2012 у справі № 5011-38/3778-2012 було задоволено позов Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ "Інтерблок Плюс" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 0,1194 га., кадастровий номер № 8000000000:91:165:0032, яка знаходиться на вул. Артема, 55-в у Шевченківському районі м. Києва, укладений 07.08.2009 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерблок плюс" та зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів 21.09.09 за № 91-6-00863. Зобов`язано ТОВ "Інтерблок плюс" повернути Київській міській раді земельну ділянку загальною площею 0,1194 га, кадастровий № 8000000000:91:165:0032, яка знаходиться на вул. Артема, 55-в у Шевченківському районі м. Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.10.2013 у справі № 910/6325/13 позов Банку до ТОВ "Інтерблок плюс" (іпотекодавець), третя особа: ТОВ "СПІІ "Відродження" (позичальник) про звернення стягнення на предмет іпотеки: нежилий будинок (літера В), загальною площею 483,4 кв.м, що належить ТОВ "Інтерблок плюс" та розташований за адресою: м. Київ, вул. Артема, 55 задоволено повністю. Вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008 для задоволення вимоги ПАТ "Родовід Банк" в розмірі 28 326 087, 09 грн. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки за договором іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1396, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною у розмірі 8 282 400, 00 грн. (в тому числі ПДВ), встановленою звітом від 02.09.2013 про оцінку нежилого приміщення загальною площею 483,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Артема, 55 (літера В).

13.02.2020 приватним виконавцем Мельниченко К.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61279152 на підставі наказу Господарського суду м. Києва № 910/6325/13 за яким боржником є ТОВ "Інтерблок Плюс", а стягувачем AT "Родовід Банк".

19.03.2020 АТ "Родовід Банк" звернувся до Господарського суду м. Києва із заявою про заміну сторони (боржника) по виконавчому провадженню з ТОВ "Інтерблок Плюс" на нового власника ПП "Рент-2016" в межах судової справи № 910/6325/13.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.05.2020 у справі № 910/6325/13 заяву AT "Родовід Банк" про заміну сторони виконавчого провадження - боржника "Інтерблок Плюс" правонаступником - ПП "Рент-2016" задоволено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі № 910/6325/13, відмовлено в задоволенні заяви AT "Родовід Банк" про заміну сторони виконавчого провадження № 61279152 правонаступником.

Постановою Верховного Суду від 09.11.2020 скаргу АТ "Родовід Банк" задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі № 910/6325/13 залишено без змін.

25.05.2021 відбувся аукціон з продажу права вимоги ПАТ "Родовід Банк" за кредитними договорами № 2006-310 від 28.12.2006 та 2007-151 від 06.04.2007 укладеними з юридичною особою, що забезпечені іпотекою. Лот № GL16N019660. Переможцем аукціону визначено ТОВ "Топлайн Фінанс".

30.07.2021 між ПАТ "Родовід Банк" та ТОВ "Топлайн Фінанс" було укладено договір № 5 про відступлення прав вимоги, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступив новому кредитору належні Банку права вимоги, а новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та заставодавців (іпотекодавців), зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами та договорами іпотеки (іпотечними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору.

На підставі вищенаведеного, ТОВ "Топлайн Фінанс" набуло право вимоги за кредитним договором № 2007-151 від 06.04.2007 (зі змінами) раніше укладеним між ТОВ "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження", як позичальником (боржником) та ПАТ "Родовід Банк", як позикодавцем (кредитором).

ТОВ "Топлайн Фінанс" набуло права вимоги за договором забезпечення, який забезпечував виконання позичальником умов кредитного договору № 2007-151 від 06.04.2007, а саме, двоповерховий нежитловий будинок - офісні приміщення; загальною площею 483,4 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Артема, буд. 55, (літ. В) за договором іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., зареєстровано в реєстрі за № 1396 (далі - предмет іпотеки).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 910/6325/13 було задоволено заяву ТОВ "Топлайн Фінанс" про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 910/6325/13. Замінено стягувача у справі № 910/6325/13 - Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс".

В той час, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ (суддя Мороз В.П.) від 13.01.2017 відкрито цивільне провадження у справі № 202/231/17 (провадження № 2/202/802/2017) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ "Бул-Спред", треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсним правочинів.

17.01.2017 під час судового засідання сторони не з`явились, у зв`язку з чим було винесено заочне рішення.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 30.01.2017 у справі № 202/231/17 (оприлюднено 01.02.2017) позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду від 16.10.2014 до договору № 36-2-БВ купівлі-продажу цінних паперів від 25.06.2014. Визнано недійсною додаткову угоду від 16.10.2014 до договору № 36-1-БВ купівлі-продажу цінних паперів від 25.06.2014. Зобов`язано ТОВ "Бул-Спред" здійснити списання (переказ) цінних паперів: акцій простих іменних в бездокументарній формі (ідентифікаційний код цінного паперу ISIN НОМЕР_2 , емітент ПрАТ "Атек", код ЄДРПОУ емітента 00240112), у кількості 6 757 штук, номінальною вартістю однієї акції 500,00 грн., загальною номінальною вартістю ЦП 3 378 500,00 грн., з рахунку в цінних паперах ОСОБА_4 НОМЕР_3 , відкритого в депозитарній установі - ТОВ "Бул-Спред" (код ЄДРПОУ 30070412)., та зарахувати на рахунок у цінних паперах НОМЕР_4 , належний ОСОБА_2 і відкритий у депозитарній установі ТОВ "Алан-Реєстр" (код ЄДРПОУ 25582859, номер депозитарної установи 403154).

Того ж дня, 17.01.2017 року, додатковим рішення (оприлюднене в ЄДРСР лише 18.03.2020 року) судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Мороза В.П. (якого звільнено із займаної посади у зв`язку з систематичними порушеннями, та який перебуває у розшуку) у справі № 202/231/17 позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Рент 2016", ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про визнання права власності задоволено частково. Розірвано Інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості від 05.12.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Рент 2016". Визнано знищеним об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер: 823870680000, а саме: нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 літ. в. Визнано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю із присвоєнням нової адреси: АДРЕСА_3 , загальною площею 800,7 кв.м., яка складається: І поверх: 1 - тамбур, 1,0 кв.м; 2 - приміщення, 58,8 кв.м; 3 - приміщення, 81,4 кв.м; 4 - вбиральня, 1,2 кв.м; 5 - вбиральня, 1,2 кв.м; 6 - вбиральня, 1,1 кв.м, 7 - вбиральня, 1,1 кв.м; 8 - приміщення, 55,8 кв.м; 9 - приміщення, 52,8 кв.м; І - сходова клітина, 16,6 кв.м; II поверх; 1 - приміщення, 60,6 кв.м; 2 - приміщення, 129,3 кв.м; 3 - приміщення, 54,6 кв.м; II - сходова клітина, 15,8 кв.м; III поверх: 1 - приміщення, 255.2 кв.м; III - сходова клітина, 15,8 кв.м. Визнано право власності за ОСОБА_1 , РНОКІТП: НОМЕР_1 на земельну ділянку, загальною площею - 0, 1194 (нуль цілих одна тисяча сто дев`яносто чотири десятитисячних) га, із цільовим призначенням - для реконструкції з розширенням і надбудовою та подальшою експлуатацією офісного комплексу, якій було присвоєно кадастровий номер: 8000000000:91:165:0032 із присвоєнням нової адреси: АДРЕСА_3 . (належним власником є Київська міська рада). Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою: загальною площею - 0,1194 (нуль цілих одна тисяча сто дев`яносто чотири десятитисячних) га, із цільовим призначенням - для реконструкції з розширенням і надбудовою та подальшою експлуатацією офісного комплексу, якій було присвоєно кадастровий номер: 8000000000:91:165:0032, за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом знесення, розташованих самочинно побудованих невстановленими особами гаражів та нежитлових приміщень у кількості 11 (одинадцять) штук.

11.03.2020 до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся представник ОСОБА_4 - ОСОБА_1 із заявою про внесення додаткового рішення по справі за № 202/231/17 від 17.01.2017, яке містилось в матеріалах цивільної справи. Водночас, в заяві про вчинення злочину, з якою ОСОБА_4 зверталась до Шевченківського управління поліції, остання зазначила, що таку особу як ОСОБА_1 не знає, ніколи його не уповноважувала на представництво інтересів.

17.03.2020 до суду надійшла заява представника ТОВ "Бул-Спред" - адвоката Бобровського А.І. про ознайомлення з матеріалами справи.

Архіваріус Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_8 о 14.19 год. видала цивільну справу № 202/231/17 для ознайомлення адвокату Бобровському А.І. Як встановлено дисциплінарною комісією суду, особа, схожа на адвоката Бобровського А.І. помістила справу до свого портфелю, та покинула приміщення суду, залишивши свої особисті документи.

18.03.2020 на сайті судової влади було оприлюднено додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 року у справі № 202/231/17, (13.03.2020 року - надіслано судом, 16.03.2020 року - зареєстровано).

20.03.2020 ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 було зареєстровано право власності на об`єкт на підставі додаткового рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 у справі № 202/231/17 з визнанням права власності на ділянку Територіальної громади м. Києва кадастровий номер 8000000000:91:165:0032 із присвоєнням нової адреси: АДРЕСА_3 .

Опис нового об`єкта відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є наступним: РНОНМ: 2059192680000, нежитлові будівлі загальною площею 800,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .

20.03.2020, тобто, цього ж самого дня, ОСОБА_1 , передано даний об`єкт до статутного капіталу ТОВ "Нерухомість класа люкс".

Наразі власник: ТОВ "Нерухомість класа люкс" код ЄДРПОУ 43572601. Підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість класа люкс", серія та номер: б/н, виданий 20.03.2020, видавник: Маматова В.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

13.05.2020 ПАТ "Родовід Банк" подано апеляційну скаргу на додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12.06.2020 апеляційну скаргу повернуто у зв`язку з викраденням матеріалів цивільної справи та неможливістю її розгляду до відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалу суду від 12.06.2020 було оскаржено Банком в касаційному порядку, ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.08.2020 відкрито касаційне провадження.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.12.2022 у справі № 202/231/17 апеляційну скаргу ПАТ "Родовід Банк" правонаступником якого є ТОВ "Топлайн-Фінанс" та заяву Київської міської ради про приєднання до апеляційної скарги ПАТ "Родовід Банк" правонаступником якого є ТОВ "Топлайн-Фінанс" задоволено. Додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року скасовано та передати справу на розгляд Шевченківському районному суду м. Києва за підсудністю.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.03.2023 прийнято відмову від позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 у справі про ухвалення додаткового рішення за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ "Бул-Спред", треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним правочинів та за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 про визнання права власності. Провадження по справі за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 про визнання права власності закрито.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що на переконання позивача ТОВ "Нерухомість класа люкс" на теперішній час є незаконним власником нерухомого майна, загальною площею 800,7 кв.м та земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:165:0006, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , передуванню якого фактично слідувало вчинення низки незаконних дій вчинених тими чи іншими особами.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 756/15538/15-ц (провадження № 61-18736сво18) зроблено наступний правовий висновок:

"Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України "Про іпотеку"). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Рішенням Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 (щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 1, 2 ст. 23 ЗУ "Про іпотеку" було зроблено правовий висновок щодо наступного.

Іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

Обтяження нерухомого майна іпотекою передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном та виникає з моменту внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту такого обтяження.

Набувач предмета іпотеки не позбавлений можливості отримувати інформацію про обтяження майна іпотекою самостійно або за допомогою третіх осіб та здатний виявити розумну обачність, щоб убезпечити себе від негативних наслідків, пов`язаних із набуттям статусу іпотекодавця, у тому числі і тих, що можуть настати у разі невиконання основного зобов`язання. Хоча обтяження майна іпотекою і впливає на можливість реалізації набувачем іпотечного майна свого конституційного права власності через обмежену правомочність розпоряджатися предметом іпотеки, втручання у таке право є мінімальним та спрямоване на врахування інтересів усіх суб`єктів вказаних правовідносин.

Положення частини першої статті 23 Закону № 898 не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину. Конституційний Суд України зазначає, що положення частини першої статті 23 Закону № 898, які визначають наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, безпосередньо не стосуються питання позбавлення іпотекодавця (набувача іпотечного майна) права власності на предмет іпотеки або ж його примусового відчуження у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

В постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 № 201/16014/13-ц (61-9098сво20) зазначено наступне:

"Відповідно до ст. 23 ЗУ "Про іпотеку" до нового власника іпотечного майна перейшли всі права та обов`язки іпотекодавця за іпотечним договором, у тому обсязі й на тих умовах, на яких вони належали іпотекодавцю на момент укладення цього договору, у тому числі права й обов`язки боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що є підставою для заміни боржника у виконавчому провадженні.".

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц (провадження № 14-32цс20) було підтверджено правову позицію щодо переходу права власності на предмет іпотеки до іншої особи, а саме.

Відповідно до вимог статті 23 Закону № 898-IV у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був її власником. Іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Отже, ПП "Рент-2016" в розумінні ст. 23 ЗУ "Про іпотеку" є новими іпотекодавцем щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки ТОВ "Топлайн-Фінанс".

Даний факт, також було підтверджено постановою Верховного Суду від 09.11.2020, яка залишила в силі ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.05.2020 у справі № 910/6325/13, якою заяву AT "Родовід Банк", правонаступником якого є ТОВ "Топлайн-Фінанс" про заміну сторони виконавчого провадження - боржника ТОВ "Інтерблок Плюс" (первісний іпотекодавець) на його правонаступника - ПП "Рент-2016" (новий іпотекодавець) було задоволено повністю, цим самим підтверджено зміну іпотекодавця в порядку ст. 23 ЗУ "Про іпотеку".

В той час, як було встановлено судом вище, оскільки, постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.12.2022 у справі № 202/231/17 додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року скасовано та передано справу на розгляд Шевченківському районному суду м. Києва за підсудністю, в той час, як ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.03.2023 прийнято відмову від позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 у справі про ухвалення додаткового рішення за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ "Бул-Спред", треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсним правочинів та за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 про визнання права власності, закрито провадження по справі за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 про визнання права власності, то за таких підстав, право власності у ОСОБА_1 виникнути не могло на підставі такого рішення.

В такому разі, належним іпотекодавцем є лише ПП "Рент-2016".

Водночас, ТОВ "Топлайн-Фінанс" як іпотекодержателю нерухомого майна, що наразі перебуває у власності ТОВ "Нерухомість класа люкс" стало відомо з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень про відкриття виконавчого провадження № 66562459 щодо стягнення заборгованості з ТОВ "Нерухомість класа люкс" (боржник) на користь стягувача ТОВ "Новий погляд 2018".

Стягнення заборгованості в загальному розмірі 35 102 500,00 грн. з боржника здійснюється на підставі виконавчого напису приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлана Анатоліївна від 16.08.2021 та зареєстрованого в реєстрі за № 956.

Як було встановлено судом вище, ТОВ "Топлайн-Фінанс" є іпотекодержателем нерухомого майна за договором іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1396, предмет іпотеки - нежилий будинок, загальною площею 483,4 кв.м, що раніше належав ТОВ "Інтерблок Плюс", код ЄДРПОУ 34485943, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців (колишня Артема), 55 (літера В).

26.09.2019 державним реєстратором Тарасенко Ігор Миколайович, Комунальне підприємство "Реєстраційне бюро", м. Київ, індексний номер рішення № 48886363 внесено запис на користь ПП "Рент-2016" про зміну площі об`єкта нерухомого майна. Змінено площу з 483,4 кв.м. на 771,89 кв.м. Підстава внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - акт б/н від 12.09.2019, видавник - експерт Патретна О.В.

На момент внесення запису про зміну площі предмету іпотеки існувало не виконане рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2013 у справі № 910/6325/13 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на публічних торгах.

Виконавче провадження № 61279152 станом на сьогодні відкрите, примусове виконання рішення суду здійснює Приватний виконавець Київського міського нотаріального округу Мельниченко Костянтин Павлович.

Відповідно до ст. 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору, контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/нериикова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що "позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якого може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1 820/17 (провадження № 61-2761св19) зазначено, що "однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України). Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд врахував, що:

1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості;

2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору;

3) майно відчужене на користь близького родича;

4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

На переконання Верховного Суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що "однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

У постанові ВС від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17 зазначено, що "приватно правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає;

- цей стан не задовольняє інших суб`єктів;

- для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов;

- настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи (інша особа може перебувати в конкретних правовідносинах із цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувати);

- ураховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває в правовідносинах і їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває в цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин)".

Як було встановлено судом вище, право власності на предмет іпотеки перейшло від ПП "Рент-2016" до ОСОБА_1 на підставі додаткового рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 у справі № 202/231/17 оприлюдненого в ЄДРСР лише 18.03.2020 року.

Реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 відбулося 20.03.2020 року.

Надалі, між ОСОБА_1 , як засновником ТОВ "Нерухомість класа люкс" та ТОВ "Нерухомість класа люкс" було укладено акт приймання передачі майна від 20.03.2020 до статутного капіталу товариства, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маматовою В.В., зареєстрованого у реєстрі за № 89; 90 з проведення відповідної державної реєстрації права власності.

Втім, вище судом було встановлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.12.2022 у справі № 202/231/17 додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 було скасовано та передано справу на розгляд Шевченківському районному суду м. Києва за підсудністю, в той час, як ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.03.2023 прийнято відмову від позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 у справі про ухвалення додаткового рішення за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ "Бул-Спред", треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним правочинів та за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 про визнання права власності; закрито провадження по справі за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 про визнання права власності.

Крім того, із наявних матеріалів справи також слідує, що ТОВ "Топлайн Фінанс" отримано відповідь на адвокатський запит від ДСА України № М-94/4667/21 від 08.09.2021 щодо отримання інформації чи сплачувався судовий збір ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 за подання позову третьою особою із самостійними вимогами у справі № 202/231/17, в якій було зазначено, що згідно виписок з ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області за 2017 рік, особа за ПІБ ОСОБА_1 не сплачував судовий збір взагалі, зокрема по справі № 202/231/17.

Отже, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що акт приймання передачі майна від 20.03.2020 до статутного капіталу товариства, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маматовою В.В., зареєстрованого у реєстрі за № 89; 90 укладений між ТОВ "Нерухомість класа люкс" та ОСОБА_1 вчинений з наміром завдати шкоду ТОВ "Топлайн Фінанс", шляхом відчуження майна із власності ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ "Нерухомість класа люкс", тоді як особа незаконно ним володіла та таке майно є предметом забезпечення вимог ТОВ "Топлайн Фінанс", як іпотекодержателя, грошові вимоги якого підтверджуються рішенням Господарського суду м. Києва від 07.10.2013 у справі № 910/6325/13 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах.

Таким чином, оскаржуваний акт приймання-передачі майна від 20.03.2020 ставиться судом під сумнів в частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину направленого на відчуження іпотечного майна (єдиного зареєстрованого за боржником) за допомогою його внесення до статутного капіталу товариства.

Більш того, факт того, що ОСОБА_1 не міг набути у власність спірне майно, підтверджується постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.12.2022 у справі № 202/231/17 яким було скасовано додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 та передано справу на розгляд Шевченківському районному суду м. Києва за підсудністю, в той час, як ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.03.2023 прийнято відмову від позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 у справі про ухвалення додаткового рішення за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ "Бул-Спред", треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним правочинів та за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 про визнання права власності; провадження у справі за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 про визнання права власності було закрито.

У зв`язку з викладеним, вказаний акт приймання-передачі від 20.03.2020 нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість класа люкс" посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маматовою В.В., зареєстрованого у реєстрі за № 89; 90 підлягає визнанню недійсним.

Крім того, договір позики від 06.08.2021 укладений між ТОВ "Нерухомість класа люкс" та ТОВ "Новий погляд 2018" вчинений сторонами з наміром завдати шкоди ТОВ "Топлайн Фінанс", шляхом продажу єдиного майна боржника в рамках виконавчого провадження № 66562459, тоді як єдине майно боржника є предметом забезпечення вимог ТОВ "Топлайн Фінанс", як іпотекодержателя, грошові вимоги якого підтверджуються рішенням Господарського суду м. Києва від 07.10.2013 у справі № 910/6325/13 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах.

Даний оскаржуваний договір укладений між двома юридичними особами, а саме: ТОВ "Новий погляд 2018", код ЄДРПОУ: 42319831 як позикодавець та ТОВ "Нерухомість класа люкс", код ЄДРПОУ: 43572601 як позичальник відповідно до п. 1 якого позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у сумі 35 100 000 (тридцять п`ять мільйонів сто тисяч) грн 00 коп., що є еквівалентом 1 300 482 (один мільйон триста тисяч чотириста вісімдесят два) доларів США за курсом НБУ на день укладення цього договору (1 долар США дорівнює 26,99 грн.).

Передачу грошей було здійснено в день підписання цього договору, за адресою: АДРЕСА_4 .

Договір позики укладено 06.08.2021, а згідно п. 2.2 договору остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 09.08.2021, тобто 35 100 000,00 грн. було надано на три дні.

Така умова договору ставить під сумнів реальність виконання даного договору та надає йому ознак фіктивності.

Відповідно до п. 5 договору після повернення боргу по розписці, позикодавцем, буде надано позичальнику власноручну розписку про одержання грошей по позиці. Без цієї розписки борг вважається таким, що не повернутий.

Суд звертає увагу на те, що сторони даного договору є юридичні особи, а не фізичні особи, а тому, відповідно до п. 6 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148 із змінами та доповненнями (далі - Положення № 148), суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами між собою - у розмірі до 10 000 (десяти тисяч) грн включно.

Платежі понад установлені граничні суми проводиться через банки або небанківські фінансові установи/юридичних осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку (далі - небанківські установи), шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку.

З огляду на викладене, оскаржуваний договір також ставиться судом під сумнів в частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину направленого на відчуження іпотечного майна (єдиного зареєстрованого за боржником) за допомогою виконавчого провадження № 66562459 відкритого на підставі виконавчого напису вчиненого на фраудаторному правочині.

Сумніви у добросовісності полягають у тому, що договором позики передбачено передачу грошових коштів у розмірі 35 100 000, 00 грн готівкою між юридичними особами, зі строком повернення позики три дні, що явно є сумнівним та реальність його виконання із передачі грошей носить характер фіктивності операції, що має буди спростовано відповідачами шляхом надання підтверджуючих доказів у судовому порядку, чого у свою чергу останніми здійснено не було.

Разом з тим, суд вказує, що оскільки, відповідачі не відобразили у бухгалтерському обліку господарську операцію з надання та отримання позики у розмірі 35 100 000,00 грн. за договором позики від 06.08.2021, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А., зареєстрованого у реєстрі за № 850, тобто, відповідачі не вчинили необхідних дій, спрямованих на досягнення правових наслідків, які обумовлені спірним договором.

За таких обставин спірний договір кваліфікований судом, як правочин, який не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, тобто, як фіктивний правочин.

Враховуючи викладене вище у своїй сукупності, договір позивачки від 06.08.2021 укладений між ТОВ "Нерухомість класа люкс" та ТОВ "Новий погляд 2018" також підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 № 3425-XII нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Закону України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.

Згідно ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення.

Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України "Про нотаріат").

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Втім, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постановах від 27.03.2019 у справі №. 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18) та від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Оскільки, договір позики від 06.08.2021 укладений між ТОВ "Нерухомість класа люкс" та ТОВ "Новий погляд 2018" було визнано судом недійсним, то за таких обставин, виконавчий напис від 16.08.2021, зареєстрований в реєстрі за № 956, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлана Анатоліївна про стягнення з ТОВ "Нерухомість класа люкс" на користь ТОВ "Новий погляд 2018" заборгованості у розмірі 35 100 000, 00 грн за договором позики від 06.08.2021 є таким, що не підлягає виконанню.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що доводи якими позивач обґрунтовував позовні вимоги знайшли своє підтвердження, більш того, відповідачами спростовані не були, у зв`язку з чим, суд й дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" - задовольнити.

2. Визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Нерухомість класа люкс" від 20.03.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маматовою В.В., зареєстрованого у реєстрі за № 89; 90.

3. Визнати недійсним договір позики від 06.08.2021 року, укладеного між ТОВ "Нерухомість класа люкс" та ТОВ "Новий погляд 2018", посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А., зареєстрованого в реєстрі за № 850.

4. Визнати виконавчий напис від 16.08.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 956, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлана Анатоліївна, про стягнення з ТОВ "Нерухомість класа люкс" на користь ТОВ "Новий погляд 2018" заборгованості загальною сумою у розмірі 35 100 000,00 грн. за договором позики від 06.08.2021 року, таким, що не підлягає виконанню.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість класа люкс" (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 62-К, кв.1008; ідентифікаційний код 43572601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 11, офіс 2/11; ідентифікаційний код 43481326) судовий збір в сумі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий погляд 2018" (49101, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр-т. Олександра Поля, буд. 1/9, кв. 903; ідентифікаційний код 42319831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 11, офіс 2/11; ідентифікаційний код 43481326) судовий збір в сумі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 30.03.2023

Суддя Дмитро БАРАНОВ