Рішення

від 31.03.2023 по справі 910/1854/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.03.2023Справа № 910/1854/23 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АФ - Групп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Фіш Лайн»

про стягнення 697 595, 92 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АФ - Групп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Фіш Лайн» про стягнення 697 595, 92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами Договором транспортного експедирування від 20.09.2021, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду відповідач не отримав у із закінченням терміну зберігання.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження сторін, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

20.09.2021 року між позивачем (експедитор) та відповідачем (клієнт) укладено договір транспортного експедирування № ТО20092021, за яким клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за винагороду і за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів у міжнародному сполученні та по території України, а також надавати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за погодженням сторін (п. 1.1. Договору).

Умови перевезення, характеристика вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови пов`язані з виконанням цього договору, встановлюються за згодою сторін (п. 1.2 Договору).

Під кожне конкретне перевезення клієнт надає експедитору заявку, в якій обумовлюється найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), планову дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про відправника вантажу і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО (п. 1.3. Договору).

Згідно п. 4.3. Договору, клієнт оплачує послугу з перевезення вантажу, супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (завантаження, та/або розвантаження вантажу, агентський збір тощо) на підставі виставленого рахунку протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту приходу судна в порт України.

08.12.2021 відповідно до умов договору, між сторонами укладено та підписано Заявку № 19214 до Договору, в якій сторони погодили вартість послуг з організації перевезення та експедирування вантажу. Заявка виконана в повному обсязі, CMR накладна № 19214 підписана відповідачем та отримано контейнер TRIU8981359, заперечень з приводу невиконання заявки або її неналежного виконання відсутні. 20.12.2021 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 2502 на суму 77 139, 94 грн по контейнеру TRIU8981359, складено Акт надання послуг № 2526 від 20.12.2021 які надіслано відповідачу за допомогою електронного документообігу

08.12.2021 відповідно до умов договору, між сторонами укладено Заявку № 19278 до Договору, в якій сторони погодили вартість послуг з організації перевезення та експедирування вантажу. Заявка виконана в повному обсязі, CMR накладна № 19278 підписана відповідачем та отримано контейнер CGMU5547570, заперечень з приводу невиконання заявки або її неналежного виконання відсутні. 04.01.2022 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 60 на суму 66 120, 04 грн та рахунок на оплату № 61на суму 4531, 26 грн по контейнеру CGMU5547570, Акт надання послуг № 55 та Акт надання послуг № 56 від 04.01.2022, які надіслано відповідачу за допомогою електронного документообігу.

08.02.2022 відповідно до умов Договору, між сторонами укладено Заявку № 19911 до договору, в якій сторони погодили вартість послуг з організації перевезення та експедирування вантажу. Заявка виконана в повному обсязі, CMR накладна № 19911 підписана відповідачем та отримано контейнер TRIU8513316, заперечень з приводу невиконання заявки або її неналежного виконання відсутні. 18.08.2022 виставлено рахунок на оплату № 311 по контейнеру TRIU8513316 на суму 60 833, 80 грн, та Акт надання послуг № 293, які надіслано відповідачу за допомогою електронного документообігу.

08.02.2022 відповідно до умов Договору, між сторонами укладено Заявку № 19913 до договору, в якій сторони погодили вартість послуг з організації перевезення та експедирування вантажу. Заявка виконана в повному обсязі, CMR накладна № 19913 підписана відповідачем та отримано контейнер OTPU6310154, заперечень з приводу невиконання заявки або її неналежного виконання відсутні. 18.08.2022 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 312 по контейнеру OTPU6310154 на суму 60 833, 80 грн та складено Акт надання послуг № 294 від 18.08.2022, які надіслано відповідачу за допомогою електронного документообігу.

08.12.2021 відповідно до умов Договору, між сторонами укладено Заявку № 19280 до договору, в якій сторони погодили вартість послуг з організації перевезення та експедирування вантажу. Заявка виконана в повному обсязі, CMR накладна № 19280 підписана відповідачем та отримано контейнер TEMU9433970, заперечень з приводу невиконання заявки або її неналежного виконання відсутні. 04.01.2022 року позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 62 по контейнеру TEMU9433970 на суму 65 520, 22 грн та рахунок на оплату № 63 від 04.01.2022 на суму 4531, 26 грн, а також складено Акт надання послуг № 57 від 04.01.2022 на суму 65 520, 22 грн та Акт надання послуг № 58 від 04.01.2022 на суму 4531, 26 грн, які надіслано відповідачу за допомогою електронного документообігу.

08.02.2022 відповідно до умов Договору, між сторонами укладено Заявку № 19910 до договору, в якій сторони погодили вартість послуг з організації перевезення та експедирування вантажу. Заявка виконана в повному обсязі, CMR накладна № 19910 підписана відповідачем та отримано контейнер TTNU8260595, заперечень з приводу невиконання заявки або її неналежного виконання відсутні. 18.08.2022 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 310 по контейнеру TTNU8260595 на суму 60 808, 80 грн та складено Акт надання послуг № 292 від 18.08.2022 на суму 60 808, 80 грн, які надіслано відповідачу за допомогою електронного документообігу.

Згідно вказаних заявок ціна послуг за один контейнер здійснюється клієнтом в гривнях по курсу продажу долара США у відповідності з даними сайту http:/kurs.com.ua/mejbank на дату виставлення рахунку, що в еквіваленті складає 1820 доларів США. Всього позивачем доставлено відповідачу товар за заявками на загальну суму 400 319, 12 грн.

Крім того, відповідно до пункту 4.7. Договору всі ставки, тарифи, ціни і штрафи, зазначені в даному договорі в доларах США, сплачуються в гривнях за курсом, узгодженим сторонами в заявці. У разі відхилення узгодженого курсу від міжбанківського курсу на дату зарахування грошових коштів на банківський рахунок експедитора, сторони зазначеного договору погодили, що клієнт зобов`язується провести додаткову оплату за послуги експедитора, протягом 1 (одного) банківського дня після дати виставлення рахунку експедитора. Під терміном «додаткова оплата» розуміється грошова сума, розрахована за формулою: (КЗ - КВ) х ЕВ = ДО.

Де: КЗ - курс гривні до долара США, зафіксованого на міжбанківському валютному ринку, на дату зарахування на банківський рахунок експедитора грошових коштів в якості оплати за основним виставленим рахунком експедитора за надані їм послуги, мінус (-) КВ - курс гривні до долара США, зафіксованого на міжбанківському валютному ринку, на дату виставлення основного рахунку експедитора відповідно до узгодженої заявки, помножити (х). ЕВ - еквівалент вартості послуг експедитора виражений в доларах США відповідно до узгодженої заявки, дорівнює (=) ДО - Додаткова оплата.

Керуючись вказаним пунктом позивачем виставлено відповідачу рахунок № 381 від 30.12.2022 на суму 96 725, 77 та виставлено Акт надання послуг № 397 від 30.12.2022 на вказану суму.

Позивач вказує, що неодноразово направляв відповідачу претензії на погашення боргу, які не були задоволені, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача осносвної суми заборгованості у розмірі 400 319, 12 грн, курсової різниці у розмірі 96 725, 77 грн, пені у розмірі 120 838, 51 грн, 3 % річних у розмірі 8453, 52 грн та інфляційних втрат у розмірі 71 259, 00 грн.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 2 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача доставити довірений йому вантаж до пункту призначення, а відповідач зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Доставлення позивачем відповідачу товару, підтверджується підписаними без зауважень з боку відповідача наведеними вище відповідними міжнародними товарно-транспортними накладними.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не подано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

Враховуючи, що строк оплати за поставлений товар настав, відсутність в матеріалах справи доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 400 319, 121 грн та курсової різниці у розмірі 96 725, 77 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

За прострочення грошового зобов`язання, п. 5.3.6 Договору визначено, що у разі прострочення клієнтом здійснення платежу за надані експедитором послуги, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає до сплати за кожний день і за весь період такого прострочення, до моменту повного погашення суми заборгованості.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 120 838, 15 грн за період з 11.02.2022 по 25.01.2023.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

З огляду на наведене нарахування пені має тривати протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а позивачем здійснено розрахунок пені поза межами шести місячного терміну, що суперечить приписам ч. 6 ст. 232 ГПК України.

За розрахунком здійсненим судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 71 003, 26 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 8453, 52 грн 3 % річних та 71 259, 00 грн інфляційних втрат.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 68 931, 37 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі 8453, 51 грн.

Позивач просить стягнути з відповідачів понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн.

Частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивач в позовній заяві вказує, що 01.10.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АФ-ГРУПП» та Музиченко Оленою Анатоліївною (Адвокат) підписано Договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1. Договору про надання правничої допомоги).

Також позивач вказує, що за умовами п. 4.1. Договору, гонорар за надання правничої допомоги адвоката по даному договору оплачується після прийняття рішення судом в розмірі 12 000, 00 грн.

На підтвердження доказів надання правничої допомоги, позивачем долучено до матеріалів справи Ордер на надання правничої допомоги серія ВН № 1170674 від 01.12.2022 та посвідчення адвоката України від 20.01.2016 № 002767.

Будь-яких інших доказів на підтвердження надання правничої допомоги, в тому числі і самого Договору про надання правничої допомоги від 01.10.2022 позивачем не долучено як до позовної заяви при її поданні до суду так і до самих матеріалів справи після відкриття провадження по справі, а тому суд позбавлений можливості надати оцінку умовам договору щодо самої ціни гонорару та виконаних робіт за договором.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає правових підстав для покладення на відповідача судових витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 12 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТЕР ФІШ ЛАЙН» (04073, місто Київ, вул. Сирецька, будинок 33, ідентифікаційний код 44230703) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АФ-ГРУПП» (65014, Одеська обл., місто Одеса, вул. Інбер Віри, будинок 5, приміщення 302н, ідентифікаційний код 42398892) основну заборгованість у розмірі 400 319 (чотириста тисяч триста дев`ятнадцять) грн 12 коп., курсову різницю у розмірі 96 725 (дев`яносто шість тисяч сімсот двадцять п`ять) грн 77 коп., пеню у розмірі 71 003 (сімдесят одну тисячу три) грн 26 коп., 3 % річних у розмірі 8453 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят три) грн 51 коп., інфляційні втрати у розмірі 68 931 (шістдесят вісім тисяч дев`ятсот тридцять одна) грн 37 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 9681 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят одна) грн 49 коп.

3. В іншій частині в задоволені позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва