Постанова

від 05.06.2023 по справі 910/1854/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2023 р. Справа№ 910/1854/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Фіш Лайн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2023

у справі № 910/1854/23 (суддя: Алєєва І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ-Групп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Фіш Лайн"

про стягнення 697 595,92 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АФ-Групп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Фіш Лайн", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 697 595,92 грн, з яких 400 319,12 грн - основний борг, 96 725,77 грн - курсова різниця, 120 838,51 грн - пеня, 8 453,52 грн - три проценти річних, 71 259,00 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором транспортного експедирування від 20.09.2021 № ТО20092021, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в частині оплати наданих транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Інтер Фіш Лайн" на користь ТОВ "АФ-Групп" основну заборгованість у розмірі 400 319,12 грн, курсову різницю у розмірі 96 725,77 грн, пеню у розмірі 71 003,26 грн, три проценти річних у розмірі 8 453,51 грн, інфляційні втрати у розмірі 68 931,37 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 681,49 грн. В іншій частині в задоволені позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши обставини прострочки виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором транспортного експедирування від 20.09.2021 № ТО20092021, керуючись приписами статей 173, 193 Господарського кодексу України та статей 11, 509, 525, 526, 530, 626, 627, 629, 909, 929 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині основного боргу в розмірі 400 319,12 грн та курсової різниці в сумі 96 725,77 грн. При цьому, здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що на користь ТОВ "АФ-Групп" з ТОВ "Інтер Фіш Лайн" підлягає стягненню пеня у розмірі 71 003,26 грн та інфляційні втрати у розмірі 68 931,37 грн. Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині заявленої до стягнення суми трьох процентів річних в розмірі 8 453,51 грн, суд визнав його обґрунтованим та арифметично вірним. Крім того, місцевий господарський суд відмовив у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем не долучено належних доказів на підтвердження надання такої допомоги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Інтер Фіш Лайн" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2023 у справі № 910/1854/23 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ТОВ "АФ-Групп" відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції у неповному обсязі з`ясував обставини, які мають значення для розгляду справи та помилково вважав встановленими обставини, які не було доведено позивачем у визначеному законом порядку. Так, апелянт вказує, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити через недоведеність надання позивачем транспортно-експедиторських послуг відповідачу, а також через недоведеність настання строку оплати послуг (виставлення рахунків) за договором. Зауважує, що суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача як інфляційні втрати, так і курсову різницю, не врахувавши неможливості одночасного покриття матеріальних втрат від знецінення коштів, передбаченого договором за рахунок донарахування вартості послуг з урахуванням курсової різниці, та стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання, вираженого у гривнях, що за своїм змістом є подвійною відповідальністю за невиконання зобов`язання. Зазначає, що відсутність підстав для задоволення основної вимоги має наслідком відмову у задоволенні похідних вимог про стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат. Посилається на недоведеність позивачем настання строку оплати курсової різниці, що виключає можливість задоволення відповідної вимоги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2023 апеляційна скарга у справі № 910/1854/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Інтер Фіш Лайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2023 у справі № 910/1854/23; розгляд апеляційної скарги ТОВ "Інтер Фіш Лайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2023 у справі № 910/1854/23 призначено на 15.05.2023; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1854/23.

08.05.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи без його участі.

11.05.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить скаргу ТОВ "Інтер Фіш Лайн" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що апеляційна скарга не ґрунтується на нормах діючого законодавства, є безпідставною та необґрунтованою тому не може були задоволена, у той час як рішення місцевого господарського суду є правомірним, законним та обґрунтованим. Вказує, що відсутність оплати, у зв`язку з неотриманням рахунків та актів є безпідставною та неправомірною, оскільки з моменту надання послуг минуло більше року, однак жодної претензії відповідач на отримані ним акти та рахунки не надав, що свідчить про відсутність претензій та про прийняття актів та рахунків без зауважень. Зауважує, що документом підтверджуючим перевезення вантажу та отримання його ТОВ "Інтер Фіш Лайн" є CMR, а так як експедитор організовує доставку вантажу клієнту він виступає посередником та замовляє всі послуги в інтересах клієнта й розраховується за всі послуги зі свого рахунку, тому позивач і виставляє рахунки та акти виконаних робіт, дотримуючись вимог законодавства по веденню первинного документообігу, запровадженого в Україні. Стверджує, що нарахування курсової різниці є правомірним, обґрунтованим та законним.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 задоволено клопотання представника ТОВ "АФ-Групп" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та призначено розгляд апеляційної скарги ТОВ "Інтер Фіш Лайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2023 у справі № 910/1854/23 в режимі відеоконференції на раніше визначену дату - 15.05.2023.

До Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 24.04.2023, надійшли матеріали справи № 910/1854/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Інтер Фіш Лайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2023 у справі № 910/1854/23 відкладено на 05.06.2023.

Представник позивача в судовому засіданні 05.06.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судове засідання 05.06.2023 не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без участі відповідача.

Відповідно до частин 2, 3 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.09.2021 між ТОВ "АФ-Групп" (експедитор) та ТОВ "Інтер Фіш Лайн" (клієнт) укладено договір транспортного експедирування № ТО20092021, за умовами якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за винагороду і за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів у міжнародному сполученні та по території України, а також надавати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за погодженням сторін.

Відповідно до пункту 1.2 договору умови перевезення, характеристика вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови пов`язані з виконанням цього договору, встановлюються за згодою сторін.

Згідно з пунктом 1.3 договору під кожне конкретне перевезення клієнт надає експедитору заявку, в якій обумовлюється найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), планову дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про відправника вантажу і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО.

За умовами пункту 4.3 договору клієнт оплачує послугу з перевезення вантажу, супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (завантаження, та/або розвантаження вантажу, агентський збір тощо) на підставі виставленого рахунку протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту приходу судна в порт України.

Відповідно до пункту 4.7 договору всі ставки, тарифи, ціни і штрафи, зазначені в даному договорі в доларах США, сплачуються в гривнях за курсом, узгодженим сторонами в заявці. У разі відхилення узгодженого курсу від міжбанківського курсу на дату зарахування грошових коштів на банківський рахунок експедитора, сторони зазначеного договору погодили, що клієнт зобов`язується провести додаткову оплату за послуги експедитора, протягом 1 (одного) банківського дня після дати виставлення рахунку експедитора. Під терміном "додаткова оплата" розуміється грошова сума, розрахована за формулою: (КЗ - КВ) х ЕВ = ДО.

Де: КЗ - курс гривні до долара США, зафіксованого на міжбанківському валютному ринку, на дату зарахування на банківський рахунок експедитора грошових коштів в якості оплати за основним виставленим рахунком експедитора за надані їм послуги, мінус (-); КВ - курс гривні до долара США, зафіксованого на міжбанківському валютному ринку, на дату виставлення основного рахунку експедитора відповідно до узгодженої заявки, помножити (х); ЕВ - еквівалент вартості послуг експедитора виражений в доларах США відповідно до узгодженої заявки, дорівнює (=); ДО - додаткова оплата.

Термін дії договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами і до кінця календарного року. При відсутності пропозицій про розірвання цього договору за 20 днів до кінця року, такий договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (пункт 8.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору 08.12.2021 між сторонами укладено та підписано заявку № 19214 до договору, в якій сторони погодили вартість послуг з організації перевезення та експедирування вантажу. Заявка виконана в повному обсязі, CMR накладна № 19214 підписана відповідачем та отримано контейнер TRIU8981359, заперечення з приводу невиконання заявки або її неналежного виконання відсутні. 20.12.2021 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 2502 на суму 77 139,94 грн по контейнеру TRIU8981359, складено акт надання послуг від 20.12.2021 № 2526, які надіслано відповідачу за допомогою системи електронного документообігу.

08.12.2021 між сторонами укладено заявку № 19278 до договору, в якій сторони погодили вартість послуг з організації перевезення та експедирування вантажу. Заявка виконана в повному обсязі, CMR накладна № 19278 підписана відповідачем та отримано контейнер CGMU5547570, заперечення з приводу невиконання заявки або її неналежного виконання відсутні. 04.01.2022 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 60 на суму 66 120,04 грн та рахунок на оплату № 61 на суму 4 531,26 грн по контейнеру CGMU5547570, складено акти надання послуг від 04.01.2022 № 55 та № 56, які надіслано відповідачу за допомогою системи електронного документообігу.

08.02.2022 між сторонами укладено заявку № 19911 до договору, в якій сторони погодили вартість послуг з організації перевезення та експедирування вантажу. Заявка виконана в повному обсязі, CMR накладна № 19911 підписана відповідачем та отримано контейнер TRIU8513316, заперечення з приводу невиконання заявки або її неналежного виконання відсутні. 18.08.2022 виставлено рахунок на оплату № 311 по контейнеру TRIU8513316 на суму 60 833,80 грн та складено акт надання послуг № 293, які надіслано відповідачу за допомогою системи електронного документообігу.

08.02.2022 між сторонами укладено заявку № 19913 до договору, в якій сторони погодили вартість послуг з організації перевезення та експедирування вантажу. Заявка виконана в повному обсязі, CMR накладна № 19913 підписана відповідачем та отримано контейнер OTPU6310154, заперечення з приводу невиконання заявки або її неналежного виконання відсутні. 18.08.2022 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 312 по контейнеру OTPU6310154 на суму 60 833,80 грн та складено акт надання послуг № 294, які надіслано відповідачу за допомогою системи електронного документообігу.

08.12.2021 між сторонами укладено заявку № 19280 до договору, в якій сторони погодили вартість послуг з організації перевезення та експедирування вантажу. Заявка виконана в повному обсязі, CMR накладна № 19280 підписана відповідачем та отримано контейнер TEMU9433970, заперечення з приводу невиконання заявки або її неналежного виконання відсутні. 04.01.2022 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 62 по контейнеру TEMU9433970 на суму 65 520,22 грн та рахунок на оплату № 63 на суму 4 531,26 грн, а також складено акт надання послуг № 57 на суму 65 520,22 грн та акт надання послуг № 58 на суму 4 531,26 грн, які надіслано відповідачу за допомогою системи електронного документообігу.

08.02.2022 відповідно до умов договору, між сторонами укладено заявку № 19910 до договору, в якій сторони погодили вартість послуг з організації перевезення та експедирування вантажу. Заявка виконана в повному обсязі, CMR накладна № 19910 підписана відповідачем та отримано контейнер TTNU8260595, заперечення з приводу невиконання заявки або її неналежного виконання відсутні. 18.08.2022 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 310 по контейнеру TTNU8260595 на суму 60 808,80 грн та складено акт надання послуг № 292 на суму 60 808,80 грн, які надіслано відповідачу за допомогою системи електронного документообігу.

Відповідно до вказаних вище заявок ціна послуг за один контейнер сплачується клієнтом в гривнях по курсу продажу долара США у відповідності з даними сайту http:/kurs.com.ua/mejbank на дату виставлення рахунку, що в еквіваленті складає 1820 доларів США.

Всього позивачем доставлено відповідачу товар за заявками на загальну суму 400 319,12 грн.

Керуючись пунктом 4.7 договору позивачем виставлено відповідачу рахунок від 30.12.2022 № 381 на суму 96 725,77 грн та складено акт надання послуг № 397 на вказану суму.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо погашення заборгованості. Однак, претензії позивача були залишені без відповіді та задоволення.

У зв`язку з тим, що ТОВ "Інтер Фіш Лайн" не виконало в повному обсязі взяті на себе зобов`язання з оплати наданих ТОВ "АФ-Групп" транспортно-експедиторських послуг, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь, зокрема, 400 319,12 грн основного боргу та 96 725,77 грн курсової різниці. Крім того, позивачем на суму заборгованості нараховано 120 838,51 грн пені, 8 453,52 грн трьох процентів річних та 71 259,00 грн інфляційних втрат.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 2 статті 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Колегія суддів зауважує, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору транспортного експедирування від 20.09.2021 № ТО20092021.

Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (стаття 931 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 2 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з ЦК України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами був укладений договір транспортного експедирування від 20.09.2021 № ТО20092021.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконував свої зобов`язання за договором транспортного експедирування.

Згідно зі статтею 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Відповідно до статті 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

За умовами пункту 2.2.4 договору експедитор має право доручити виконання цього договору третій особі.

Позивач заперечуючи проти доводів скаржника, у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що скориставшись наданим йому правом закріпленим у договорі та законі уклав договори перевезення з третіми особами.

Колегія суддів зауважує, що у даних правовідносинах позивач не є перевізником вантажу, та погоджується з доводами позивача, що останній як експедитор організував доставку вантажу клієнту і виступав посередником та замовляв всі послуги в інтересах клієнта та розраховувався за всі послуги зі свого рахунку.

За умовами статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Таким чином, доставлення позивачем відповідачу товару, підтверджується саме підписаними без зауважень з боку відповідача зазначеними вище відповідними міжнародними товарно-транспортними накладними, що в свою чергу спростовує твердження скаржника про недоведеність надання позивачем транспортно-експедиторських послуг відповідачу.

За приписами статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас, жодних листів або претензій відповідача, направлених позивачу, щодо виконання транспортних заявок матеріали справи не містять.

Враховуючи що строк оплати за поставлений товар настав та відсутність в матеріалах справи доказів оплати колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 400 319,12 грн та курсової різниці у розмірі 96 725,77 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 120 838,15 грн, три проценти річних в сумі 8 453,52 грн та інфляційні втрати в розмірі 71 259,00 грн, нараховані за період з 11.02.2022 по 25.01.2023.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата інфляційних нарахувань від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, зокрема, від знецінення грошової одиниці за час такого користування.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 статті 343 ГК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами частини 4 статті 231 ГК України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 вищевказаної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 даного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 вищезазначеного Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведених норм, розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов`язань установлюється сторонами в договорі в відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов`язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачено в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін.

За умовами пункту 5.3.6 договору у разі прострочення клієнтом здійснення платежу за надані експедитором послуги, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає до сплати за кожний день і за весь період такого прострочення, до моменту повного погашення суми заборгованості.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних в сумі 8 453,51 грн за загальний період з 11.02.2022 по 25.01.2023, погоджується з судом першої інстанції, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, перевіривши здійснені місцевим господарським судом розрахунки пені та інфляційних втрат судова колегія погоджується, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в розмірі 68 931,37 грн та пеня в сумі 71 003, 26 грн.

Заперечень щодо невірності розрахунку пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат доводи апеляційної скарги не містять.

Посилання апелянта на не направлення позивачем на адресу відповідача рахунків на оплату послуг, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, судовою колегією оцінюється критично, з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 4.3. Договору № ТО20092021 від 20.09.2021 клієнт оплачує послуги з перевезення вантажів та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням, на підставі виставленого рахунку протягом 14 календарних днів з моменту приходу судна в порт України.

При цьому, як вже зазначалось раніше, надання позивачем експедиторських послуг відповідно до заявок відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт та СMR накладними.

За доводами позивача, документообіг між ним та відповідачем відбувався засобами системи електронного документообігу «M.E.Doc».

Також, в матеріалах справи наявний опис документів, що знаходяться в поштовому відправленні, одержувачем якого вказано ТОВ «Інтер Фіш Лайн».

Згідно вказаного опису, на якому міститься відтиск печатки відділення поштового зв`язку, позивач направив на адресу відповідача претензію, відповідні рахунки на оплату та акти надання послуг.

Крім іншого, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не заявляв відповідні заперечення на позовну заяву під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу. Водночас Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції у неповному обсязі з`ясував обставини, які мають значення для розгляду справи та помилково вважав встановленими обставини, які не було доведено позивачем у визначеному законом порядку, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2023 у справі № 910/1854/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Фіш Лайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2023 у справі № 910/1854/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2023 у справі № 910/1854/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Фіш Лайн".

4. Справу № 910/1854/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.06.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак