Рішення

від 29.03.2023 по справі 912/271/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 рокуСправа № 912/271/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Колісник Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу № 912/271/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМКОМПАНІ"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК-АГРО"

про стягнення 190 080,34 грн,

представники:

від позивача - Клешня О.В., ордер від 29.03.2023 ДП № 967/000028;

від відповідача - участі не брали.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМКОМПАНІ", яка містить вимоги до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК-АГРО" про стягнення 108 000,00 грн основного боргу за договором від 21.02.2022 № Д 22-02/09, 31 961,56 грн основного боргу (курсова різниця) за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, 11 540,00 грн 30 % річних за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, 16 978,78 грн пені за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, 21 600,00 грн штрафу за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, з покладанням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09 в частині своєчасного та повного розрахунку за прийнятий товар.

Ухвалою від 20.02.2023 господарський суд позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМКОМПАНІ" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК-АГРО" про стягнення 190 080,34 грн залишив без руху.

28.02.2023 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМКОМПАНІ" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 01.03.2023 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/271/23; постановив справу № 912/271/23 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судовий розгляд призначив на 29.03.2023 на 11:30.

24.03.2023 до господарського суду від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК-АГРО" надійшов відзив на позовну заяву від 22.03.2023, в якому відповідач просить відмовити в задоволення позовних вимог в частині застосування та пред`явлення до сплати оперативно-господарських та інших штрафних санкцій у відповідності до норм ГК України та ЦК України.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач, зокрема, зазначає, що Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІК-АГРО" фактично було отримано товар за Договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09 - 29.03.2022. Однак станом на дату отримання товару в Україні було введено воєнний стан. За твердженням відповідача, введення воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), яка виникла до фактичного набуття права власності покупця на отриманий товар. Крім того, несприятливі погодні умови, великі проблеми з забезпеченням паливно-мастильними матеріалами, можливістю придбання запасних частин до техніки і обладнання та інших витратних матеріалів, відтік працівників через введення воєнного стану (переміщення в інші регіони, мобілізація та інше) суттєво вплинули на проведення польових робіт і, як наслідок, кількісні показники урожаю 2022 року. Через блокаду портів і неможливість експорту зерна, на ринку України стався нищівний для сільгоспвиробника "обвал" цін на зернову продукцію (пшеницю, кукурудзу, сою, соняшник), виробником яких є відповідач, а відтак і зменшилась дохідна частина і спроможність своєчасного розрахунку за Договором. Зазначені обставини в своїй сукупності, призвели до того, що за результатами фінансово-господарської діяльності в 2022 році Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІК-АГРО" отримало прибуток в сумі лише 4 300,00 грн, що унеможливило своєчасну оплату за своїми зобов`язаннями. Відповідач зазначає, що він не відмовляється від своїх зобов`язань за основним боргом і обов`язково сплатить його після закінчення встановленого законом періоду дії воєнного стану, а можливо і раніше, за результатами фінансово-господарської діяльності в 2023 році.

14.02.2023 суд відкрив розгляд справи по суті.

У судовому засіданні брав участь представник позивача. Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду, про що свідчать матеріали справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

21.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМКОМПАНІ" (Продавець/Позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІК-АГРО" (Покупець/Відповідач) укладено Договір купівлі-продажу № Д 22-02/09 (далі - Договір, а.с. 12-13), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупця належні Продавцю мінеральні добрива, (надалі - Товар) згідно специфікацій, визначених у Додатках до Договору (далі - Додаток) та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язався прийняти Товар та оплатити його згідно умов Договору та додатків та/або видаткових накладних.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування Товару, номенклатура, його кількість, ціна за одиницю виміру, загальна вартість Товару, інші необхідні параметри та характеристики та терміни його оплати, а також інші умови, визначені в специфікаціях, викладених у Додатках до Договору та/або видаткових накладних.

Пунктами 2.1.-2.3. Договору сторони погодили, що загальна ціна (сума) даного Договору визначена в специфікації (ях), викладеній (их) у Додатку (ах) до Договору та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору, і становить 108 000,00 грн і складається з суми вартості Товару за всіма специфікаціями, викладеними у Додатку (ах) до Договору, та/або видаткових накладних тощо, підписаних в рамках цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Ціна за одиницю Товару, загальна вартість Товару, строки розрахунків, найменування, конкретний асортимент Товару визначаються в гривнях та зазначаються у специфікації (ях), викладеній (их) у Додатку (ах) до цього договору, та/або видаткових накладних. В ціну Товару входить вартість тари, упаковки, маркування та доставка Товару згідно умов поставки, вказаних в Договорі. Остаточна ціна Товару визначається виходячи із загальної вартості замовленого і поставленого Товару Покупцю, що визначається шляхом складання вартості окремих партій Товару, згідно специфікації (й), викладених у Додатку (ах) до цього договору, та/або видаткових накладних в період дії цього Договору.

Покупець зобов`язаний здійснити оплату Товару (або його партії) за ціною та у строки, вказані в специфікації (ях), визначених у Додатках до даного Договору, та/або рахунках-фактури, та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.6. Договору у відповідності до ст. 524, 533 Цивільного кодексу України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент ціни Товару в іноземній валюті. На дату поставки Товару ціна визначається в еквіваленті долара США та/або ЄВРО до гривні та вказується в гривні. Ціна Товару може бути змінена Продавцем в односторонньому порядку у випадку зростання міжбанківського курсу придбання долара США та/або ЄВРО до валюти України на 1 (один) або більше процентів, діючого на дату кожного фактичного платежу, відносно міжбанківського курсу придбання долара США та/або ЄВРО до валюти України, що діяв на дату поставки. У випадку проведення часткової або повної попередньої оплати - ціна частини Товару/партії Товару, який відпускається Покупцю, перераховується за ціною на день проведення оплати за нього. Вартість Товару розраховується за формулою та сплачується в гривні:

Х2 = (Y2/Y1) * X1, де

X1 - вартість Товару у національній валюті України на момент поставки Товару;

Y1 - міжбанківський курс придбання долара США та/або ЄВРО до валюти України на дату поставки Товару. В тому випадку коли Сторони договору погодили та вказали в колонці 7 - "Еквівалент вартості товару" Додатку, курс іноземних валют інший ніж курс продажу іноземних валют, що був встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату поставки Товару, то для коригування ціни Товару значення VI цієї формули встановлюється як погоджений Сторонами Курс іноземних валют, що Сторони вкачали в колонці 7 Додатку - "Еквівалент вартості товару".

Y2 - міжбанківський курс придбання долара США та/або ЄВРО до валюти України, який визначається на час закриття валютних торгів на міжбанківському валютному ринку в день, що передує дню фактичних розрахунків по даному Договору;

Х2 - кінцева вартість Товару у національній валюті України до сплати.

При цьому, загальна ціна Товару, підрахована з урахуванням результатів коригування ціни на Товар на дату здійснення кожного фактичного платежу, - є фактичною загальною ціною Товару по цьому Договору, яку Покупець зобов`язаний оплатити. У випадку несвоєчасної оплати, Покупець оплачує повну вартість придбаного Товару з урахуванням п. 2.3 цього Договору. При цьому ціна за Товар визначається на дату здійснення фактичного платежу. Курси валют і їх співвідношення визначаються згідно даних, вказаних на сайті: www.udinform.com. Міжбанківський курс придбання долара США та/або ЄВРО до валюти України, який визначається на час закриття валютних торгів на міжбанківському валютному ринку в день, що передує дню розрахунків по даному Договору. Перерахунок може робитися необмежену кількість разів у порядку визначеному в даному пункті.

Зазначене в даному пункті коригування ціни, також застосовується у випадку несвоєчасної оплати Товару Покупцем. За настання таких умов, Покупець оплачує повну вартість придбаного Товару з урахуванням ціни скоригованої в порядку п. 2.6. цього Договору. При цьому, загальна ціна за Товар скоригована на курсову різницю визначається па дату здійснення фактичного платежу.

Згідно з п. 3.2., 3.5., 3.6. Договору датою поставки Товару або його партії, вважається дата, вказана у видаткових накладних на відпуск Товару.

Товар вважається прийнятим за кількістю та якістю в момент отримання його представником Покупця від представника Продавця у відповідності до видаткової накладної.

Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту прийняття Товару Покупцем.

Відповідно до п. 4.1. Договору покупець, зокрема, зобов`язався здійснити оплату товару в терміни та на умовах, визначених Договором.

Пунктами 5.2., 5.4., 5.8. Договору сторони погодили, що в разі порушення Покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за Товар (його партію) відповідно до строків, встановлених специфікаціями, визначеними у Додатках до Договору та/або, Додатком до договору, та/або Договором, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 20% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості Товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених Договором (Додатками до Договору).

Покупець за несвоєчасний або неповний розрахунок за придбаний Товар (у тому числі у випадку неоплати або несвоєчасної оплати грошових коштів, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт) сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, від неоплаченої суми за кожний день прострочення до моменту повного виконання своїх грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання, Покупець зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30 % річних від простроченої суми з моменту початку такого прострочення і до повного виконання своїх грошових зобов`язань.

Відповідно до умов п. 7.1. Договору він набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по Договору, але не меншу ніж протягом одного року з моменту укладення.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

За змістом специфікації, складеної як Додаток № 1 до Договору (а.с. 14), товаром за договором є Аміачна селітра у кількості 3 т за ціною (без ПДВ) 30 000,00 грн, загальною вартістю (з ПДВ) 108 000,00 грн, що складає еквівалент загальної вартості 3 789,47 доларів США (пункт 1); покупець зобов`язаний оплатити загальну вартість товару в наступні строки та порядку: у строк не пізніше 01.10.2022 100 % вартості товару, що складає 108 000,00 грн. Датою отримання товару вважається дата вказана у видаткових накладних на відпуск товару (пункт 2).

На виконання умов договору Позивач передав, а Відповідач прийняв за видатковою накладною від 29.03.2022 № 24 (а.с. 15) товар на загальну суму 108 000,00 грн.

Позивач зазначає, що після отримання зазначеного Товару відповідач у строк, визначений Додатком №1 до Договору, який є невід`ємною частиною нього Договору, тобто до 01.10.2022 року, оплату не здійснив.

Позивачем було надано Відповідачу супровідним листом від 05.09.2022 № 23 (з деталізованим поясненням нової ціни отриманого Товару) новий рахунок для оплати отриманого Товару від 05.09.2022 № 148 на загальну суму разом з ПДВ 139 961,56 грн у відповідності до п. 2.6. Договору (а.с. 17).

Сума основного боргу (курсова різниця) склала 31 961,56 гривень. Розрахунок було здійснено відповідно до формули, визначеної сторонами у пункті 2.6 Договору із застосуванням міжбанківського курсу придбання долара США до валюти України, який визначається на час закриття валютних торгів на міжбанківському валютному ринку в день, що передує розрахунку.

Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату ані суми основного боргу, ані суми основного боргу (курсової різниці) станом на день звернення із цим позовом.

28.12.2022 Позивач направив Відповідачу претензію № 2 (а. с. 18-22) про сплату 139 961,56 грн основної заборгованості за Договором (з урахування курсової різниці). Проте Відповідач заборгованість не сплатив.

08.02.2023 в зв`язку з неоплатою отриманого Товару за Договором Позивачем Відповідачу було направлено акт звірки розрахунків та повторно на електронну адресу супровідним листом від 08.02.2023 № 5 (з деталізованим поясненням нової ціни отриманого Товару) новий рахунок для оплати отриманого Товару від 08.02.2023 № 2 на загальну суму разом з ПДВ 139 961,56 грн у відповідності до п. 2.6. Договору (а.с. 23-24). Розрахунок здійснено відповідно до формули, визначеної сторонами у пункті 2.6 Договору із застосуванням міжбанківського курсу придбання долара СІНА до валюти України, який визначається на час закриття валютних торгів на міжбанківському валютному ринку в день, що передує розрахунку.

Відповідно до бухгалтерської довідки Позивача (а.с. 25) за період з 21.02.2022 по 08.02.2023 за Договором грошові кошти не надходили.

Станом на день звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМКОМПАНІ" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК-АГРО" з даним позовом до суду, Відповідач свої зобов`язання з повної оплати прийнятого Товару (з врахуванням курсової різниці) не виконав.

Вирішуючи спір, господарський суд враховує наступне.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. До правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов`язання за Договором виконав, передав Відповідачу Товар (Аміачна селітра) на загальну суму 108 000,00 грн, термін оплати настав.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати прийнятого товару не виконав.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищенаведеного, а також тієї обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги стосовно основної заборгованості фактично не заперечено (про що останнім зазначено у відзиві на позовну заяву), факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, строк виконання зобов`язання за Договором є таким, що настав, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 108 000,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач нарахував відповідачу 31 961,56 грн курсової різниці.

Умовами пункту 2.6. Договору сторони обумовили можливість коригування ціни товару з урахуванням курсової різниці, у тому числі у випадку несвоєчасної оплати товару. Отже, сторони визначили формулу визначення вартості товару з урахуванням курсової різниці.

За розрахунками Позивача ця курсова різниця складає 31 961,56 грн та розрахована виходячи із курсу долара США згідно даних, вказаних на сайті "www.udinform.com" станом на дату звернення з позовною заявою, а саме станом на 08.02.2023.

Надаючи оцінку правомірності нарахування цієї суми суд зазначає, що згідно зі ст. 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Поряд з цим, за ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ч. 2 друга ст. 524 та ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті; у такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Водночас у пункті 6.3.4. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.02.2020 у справі № 910/10191/17 зазначено, що положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті.

Відтак сторонами правомірно у пункті 2.6. Договору урегульовано правовідносини стосовно можливого застосування курсової різниці.

Судом перевірено поданий позивачем розрахунок курсової різниці, з урахуванням курсу долара США станом на 08.02.2023 на рівні 36,9343 грн, а тому позовні вимоги про стягнення 31 961,56 грн курсової різниці підлягають задоволенню.

Крім того Позивачем заявлено про стягнення з Відповідача 11 540,00 грн 30 % річних, 16 978,78 грн пені та 21 600,00 грн штрафу, у зв`язку з чим слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

За положеннями ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є:

а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов`язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним способом тощо).

б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата 3% від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 5.2. Договору в разі порушення Покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за Товар (його партію) відповідно до строків, встановлених специфікаціями, визначеними у Додатках до Договору та/або, Додатком до договору, та/або Договором, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 20% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості Товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених Договором (Додатками до Договору).

Згідно з п. 5.8. Договору, відповідно до ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання, Покупець зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30 % річних від простроченої суми з моменту початку такого прострочення і до повного виконання своїх грошових зобов`язань.

Здійснивши перевірку правильності розрахунку штрафу судом встановлено, що він є арифметично вірним, заявлений в межах можливих нарахувань та відповідає умовам Договору, а отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 21 600,00 грн - 20% штрафу.

Судом перевірено поданий Позивачем розрахунок пені за період з 01.10.2022 по 08.02.2023 та встановлено, що остання заявлена в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги про стягнення 16 978,78 грн пені підлягають задоволенню.

В той час за розрахунком господарського суду, виходячи із періоду, визначеного Позивачем (з 01.10.2022 по 08.02.2023), з Відповідача підлягає стягненню 11 539,73 - 30 % річних.

Щодо посилань відповідача, що порушення зобов`язань за спірними договорами сталося внаслідок дії непереборної сили - військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану на території України, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 N 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Крім того у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Суд зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що Відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Крім того Відповідачем також не надано доказів щодо відсутньої можливості виконати зобов`язання за Договором (докази наявності значної заборгованості у період воєнного стану, тощо).

Також суд звертає увагу, що ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому Позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі.

З огляду на наведене, Відповідач не може бути звільнений від відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій за невиконання умов Договору через форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

В той час, суд враховує доводи Відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно несприятливих погодних умов, великих проблем з забезпеченням паливно-мастильними матеріалами, можливістю придбання запасних частин до техніки і обладнання та інших витратних матеріалів, відтік працівників через введення воєнного стану (переміщення в інші регіони, мобілізація та інше), що суттєво вплинули на проведення польових робіт і, як наслідок, кількісні показники урожаю 2022 року, а також "обвал" цін на зернову продукцію (пшеницю, кукурудзу, сою, соняшник), виробником яких є відповідач, в результаті чого зменшилась дохідна частина і спроможність своєчасного розрахунку за Договором.

Дослідивши доводи Відповідача, господарський суд вважає необхідним зменшити розмір пені та штрафу на 50 %, враховуючи наступне.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на компенсаторні механізми, які закладено сторонами в Договорі купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09: визначення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті, сплата пені, штрафу, а також 30 % річних у разі прострочення покупцем оплати, враховуючи майновий стан сторін (зменшення чистого прибутку відповідача у 2022 році в порівнянні з 2021) суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій та зменшити їх на 50 % від сум пені та штрафу.

Таким чином суд задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 10 800,00 грн, пені - в розмірі 8 489,39 грн.

В розрізі зазначеного вище суд вважає за необхідне вказати, що відповідне зменшення пені та штрафу є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені та штрафу як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/13801/19.

За таких обставин, беручи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані докази в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМКОМПАНІ".

Витрати позивача по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача у повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його дій.

Також Позивач заявляє про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21 800,00 грн.

Положеннями ст. 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В матеріалах справи містяться докази на підтвердження того, що 31.01.2023 між адвокатом Клешня О.В. (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМКОМПАНІ" (Клієнт) укладено Договір про надання професійної правничої допомоги № 2/31.01.2023 (надалі - Договір від 31.01.2023 № 2/31.01.2023), відповідно до умов п. 1.1, якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання, отримавши від клієнта копії документів з приводу заявленого питання та певний об`єм інформації, що необхідний для виконання доручення, надати професійну правничу допомогу клієнту, в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а саме підготувати та направити до Господарського суду Кіровоградської області позовну заяву з розрахунком позову та всіма додатками до позову від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМКОМПАНІ" (Позивач) з усіма правами представника, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК-АГРО" (Відповідач) в зв`язку із невиконанням останнім своїх зобов`язань по Договору купівлі-продажу № Д 22-02/09 від 21.02.2022 року, щодо оплати боржником заборгованості з урахуванням корегування ціни Товару на курсову різницю та відповідальності за невиконання зобов`язань по зазначеним договорам у вигляді річних, інфляційних, неустойки.

Відповідно до п. 5 Договору від 31.01.2023 № 2/31.01.2023, за надання професійної правничої допомоги загальний розмір гонорару (винагороди), який Клієнт сплачує Адвокату складає 11 800,00 грн, який сплачується Клієнтом на рахунок Адвоката, відкритий в установі банку.

Згідно п. 7 Договору від 31.01.2023 № 2/31.01.2023 на визначення розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги впливають обсяг правових послуг, необхідних для досягнення завдань та мети поставленого доручення, часу, витраченого Адвокатом на виконання відповідних завдань, роботи та допомоги. Сторони підтверджують, що обчислення гонорару адвокату здійснено за домовленістю Сторін та обґрунтовані за розміром, що відповідає вимогам зазначеним в Правилах адвокатської етики, та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. 627, 632, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Пунктом 10 Договору від 31.01.2023 № 2/31.01.2023 передбачено, що про надання допомоги та здійснений розрахунок Сторони складають відповідний Акт про надання професійної правової допомоги (та/або) Звіт.

Згідно п. 14 Договору від 31.01.2023 № 2/31.01.2023 він набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін і діє до 15.02.2023 року, але в будь-якому випадку до виконання прийнятих на себе Сторонами зобов`язань, крім випадків його дострокового припинення за згодою Сторін, за ініціативою однієї Сторони або внаслідок обставин непереборної сили.

Договір підписано та кріплено печатками сторін.

В матеріалах справи міститься копія платіжної інструкції від 01.02.2023 № 38, відповідно до якої Позивачем на виконання умов Договору від 31.01.2023 № 2/31.01.2023 сплачено на рахунок Адвоката Клешня О.В. грошові кошти в сумі 11 800,00 грн, із зазначенням призначення платежу: "за послуги професійної правничої допомоги № 2/31.01.2023 від 31.01.2023 року, без ПДВ".

Крім того в матеріалах справи міститься Договір про надання правничої правової допомоги від 15.03.2023 № 3/15.03.2023 (далі - Договір від 15.03.2023 № 3/15.03.2023), укладений між Адвокатом Клешня О.В. (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМКОМПАНІ" (Клієнт), відповідно до п. 1 якого, Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання, отримавши від Клієнта копії документів з приводу заявленого питання та певний об`єм інформації, що необхідний для виконання доручення, надати професійну правничу допомогу Клієнту, в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а саме представляти права і законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМКОМПАНІ" (Позивач) у Господарському суді Кіровоградської області по справі № 912/271/23 з усіма правами представника, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України у зв`язку із зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМКОМПАНІ" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК-АГРО" (Відповідач) в зв`язку із невиконанням останнім своїх зобов`язань по договору купівлі-продажу № Д 22-02/09 від 21 лютого 2022 року, щодо оплати боржником заборгованості з урахуванням корегування ціни Товару на курсову різницю та відповідальності за невиконання зобов`язань по зазначеним договорам у вигляді річних, інфляційних, неустойки.

Відповідно до п. 5 Договору від 15.03.2023 № 3/15.03.2023 за надання професійної правничої допомоги загальний розмір гонорару (винагороди), який Клієнт сплачує Адвокату складає 10 000,00 грн, який сплачується Клієнтом на рахунок Адвоката, відкритий в установі банку.

Згідно п. 6 Договору від 15.03.2023 № 3/15.03.2023 сторони підтверджують, що обчислення гонорару Адвокату здійснено за домовленістю Сторін та обґрунтовані за розміром, що відповідає вимогам зазначеним в Правилах адвокатської етики, ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. 627, 632, 901, 903 Цивільного кодексу України. 15.03.2023 № 3/15.03.2023 сторони підтверджують, що обчислення гонорару Адвокату здійснено за домовленістю Сторін та обґрунтовані за розміром, що відповідає вимогам зазначеним в Правилах адвокатської етики, ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. 627, 632, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 8 Договору від 15.03.2023 № 3/15.03.2023 про надання допомоги та здійснений розрахунок Сторони складають відповідний Акт про надання професійної правової допомоги (та/або) Звіт.

Згідно п. 14 Договору від 15.03.2023 № 3/15.03.2023, цей договір укладений Сторонами у двох автентичних примірниках - по одному для кожної із Сторін, набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін і діє до прийняття рішення господарським судом Кіровоградської області рішення у справі з урахуванням всіх можливих процесуальних рішень щодо вирішення питань про розподіл судових витрат (додаткове рішення та інш.), але в будь-якому випадку до виконання прийнятих на себе Сторонами зобов`язань, крім випадків його дострокового припинення за згодою Сторін, за ініціативою однієї Сторони або внаслідок обставин непереборної сили.

Договір підписано та кріплено печатками сторін.

21.02.2023 Сторонами підписано Акт надання професійної правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 31.01.2023 № 2/31.01.2023 (надалі - Акт від 21.03.2023), відповідно до п. 1 якого, Адвокат за договором про надання професійної правничої допомоги № 2/31.01.2023 від 31.01.2023, надав професійну правничу допомогу Клієнту, в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а саме підготував та направив до Господарського суду Кіровоградської області позовну заяву з розрахунком позову та всіма додатками до позову від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМКОМПАНІ" (Позивач) з усіма правами представника, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК-АГРО" (Відповідач) в зв`язку із невиконанням останнім своїх зобов`язань по договору купівлі-продажу № Д 22-02/09 від 21 лютого 2022 року, щодо оплати боржником заборгованості з урахуванням корегування ціни Товару на курсову різницю та відповідальності за невиконання зобов`язань по зазначеним договорам у вигляді річних, інфляційних, неустойки, а також надав допомогу у складанні заяви про усунення недоліків внаслідок залишення позовної заяви Господарським судом Кіровоградської області без руху.

Згідно п. 3 Акту від 21.02.2023 розмір виплати адвокату гонорару за виконане доручення склав 11 800,00 грн, які у відповідності до умов Договору від 31.01.2023 № 2/31.01.2023 були перераховані клієнтом на рахунок адвоката.

В п. 4 Акту від 21.02.2023 сторони передбачили, що підписанням цього Акту Сторони підтверджують факт надання послуг відповідно до положень Договору від 31.01.2023 № 2/31.01.2023.

Згідно п. 5 Акту від 21.01.2023 Сторони зауважень та скарг одна до одної стосовно виконання зазначеного доручення не мають.

Акт від 21.02.2023 підписано та скріплено печатками сторін.

В матеріалах справи міститься копія платіжної інструкції від 15.03.2023 № 114, відповідно до якої Позивачем на виконання умов Договору від 15.03.2023 № 3/15.03.2023 сплачено на рахунок Адвоката Клешня О.В. грошові кошти в сумі 10 000,00 грн, із зазначенням призначення платежу: "за послуги професійної правничої допомоги по рах. № 3/15.03.2023 від 15.03.2023, без ПДВ".

Матеріалами справи підтверджується факт отримання Позивачем послуг Адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником Позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява від 09.02.2023 № б/н та заява про долучення документів від 23.03.2023 № б/н.

Суд також враховує участь представника позивача, адвоката Клешні О.В. у одному засіданні суду в приміщенні Господарського суду Кіровоградської області (29.03.2023).

Крім того в матеріалах справи міститься ордер серії ДП № 967 від 29.03.2023 та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 0886 від 08.07.1999 року на Клешня О.В.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що сторони Договорів про надання професійної правничої допомоги від 31.01.2023 № 2/31.01.2023 та від 15.03.2023 № 3/15.03.2023 дійшли згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката - 21 800,00 грн (11 800,00 грн + 10 000,00 грн).

Поряд з цим у п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 висловлено правову позицію, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Господарський суд враховує, що клопотання відповідача в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не надходило.

В той час у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При цьому на предмет відповідності критеріям зазначеним в ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7 та 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7 та 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Слід зазначити, що справу № 912/271/23 у зв`язку з її незначною складністю було призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні. З урахуванням обсягу та характеру доказів у ній, кількості сторін, справа по своїй суті не є складною і як наслідок - не потребувала пошуку та вивчення адвокатом позивача значної кількості судової практики та приписів діючого законодавства України зі спірного питання для складання позовної заяви.

Також суд враховує, що Відповідачем під час вирішення даного спору жодних заяв по суті справи (крім відзиву на позовну заяву, в якому фактично не заперечено наявність основної заборгованості) подано не було, отже, у Позивача в особі його представника не було потреби у додатковому витрачанні часу на підготовку відповідей на них (відповідь на відзив).

Виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21 800,00 грн не є пропорційними до предмета спору, оскільки справа є малозначною, ціна позову складає 190 080,34 грн.

Господарський суд вважає пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору з урахуванням обставин та результату розгляду даної справи - 16 800,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача у сумі 16 800,00 грн. У відшкодуванні іншої частини витрат на професійну правничу допомогу позивача слід відмовити.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК-АГРО" (27540, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Миронівка, вул. Миру, 85В; код ЄДРПОУ: 30665010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМКОМПАНІ" (39025, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Жуки, вул. Молодіжна, буд. 1; код ЄДРПОУ: 44595510) 108 000,00 грн основного боргу за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, 31 961,56 грн основного боргу (курсова різниця) за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, 11 539,73 грн 30 % річних за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, 8 489,39 грн пені за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, 10 800,00 грн штрафу за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, а також судовий збір у розмірі 2 851,21 грн та 16 800, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМКОМПАНІ" (на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1); Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІК-АГРО" (27540, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Миронівка, вул. Миру, 85В, та на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2).

Повне рішення складено 31.03.2023.

Суддя О.Л. Бестаченко