Постанова

від 29.06.2023 по справі 912/271/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2023 року м. Дніпро Справа № 912/271/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Березкіна О.В.(доповідача),

судді: Іванов О.Г., Чус О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Cільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лік-Агро"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.03.2023 року у справі №912/271/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімкомпані"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лік-Агро"

про стягнення 190 080, 34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМКОМПАНІ" звернувся до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК-АГРО" із позовом про стягнення 108 000,00 грн. основного боргу за договором від 21.02.2022 № Д 22-02/09, 31 961,56 грн. основного боргу (курсова різниця) за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, 11 540,00 грн. 30 % річних за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, 16 978,78 грн. пені за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, 21 600,00 грн. штрафу за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, з покладанням на відповідача судових витрат.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.03.2023 року у справі №912/271/23 позов задоволено частково.

Суд стягнув з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лік-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімкомпані" 108 000, 00 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, 31 961, 56 грн. основного боргу (курсова різниця) за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, 11 539,73 грн. 30 % річних за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, 8 489, 39 грн. пені за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, 10 800,00 грн. штрафу за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, а також судовий збір у розмірі 2851,21 грн. та 16800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Лік-Агро" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.03.2023 року по справі № 912/271/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу (курсова різниця); 30% річних за період з 01.10.2022 по 08.02.2023; пені за період з 01.10.2022 по 08.02.2023 та штрафу за період з 01.10.2022 по 08.02.2023 - відмовити.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції прийняте несправедливе і упереджене рішення в частині можливості стягнення оперативно- господарських та інших штрафних санкцій у відповідності до ст. 236 ГК України та ст. ст. 610- 612, п.2 ст. 625 ЦК України під час дії воєнного стану в Україні в установленому Законом порядку.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність вимоги Позивача щодо стягнення 11540,00 грн. 30% річних за період з 01.10.2022 р. по 08.02.2023р. за пунктом 5.8 розділу 5 Договору на підставі ст. 625 ЦК України.

Апелянт посилається на те, що Позивач, при укладанні Договору, свідомо заклав можливість подвійного стягнення пені і в розмірі подвійної ставки НБУ у відповідності до п. 5.4 розділу 5 Договору, і у вигляді 30% річних в порушення ч. 2 ст. 625 ЦК України ( згідно якої ставка становить 3% ), що свідчить про намагання отримання Позивачем подвійної вигоди від отримання пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором.

Апелянт вважає, що пред`явлення позову про стягнення заборгованості за Договором в частині нарахування оперативно-господарських та інших санкцій у відповідності до норм ГК України та ЦК України, в тому числі з врахуванням подвійного нарахування пені, є протиправним, зважаючи на Указ Президента України « Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та рішення Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 та неможливості притягнення до відповідальності за порушення умов виконання Договору на період дії воєнного стану ( форс-мажору (обставин непереборної сили )).

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.03.2023 у справі № 912/271/23 і відмови товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМКОМПАНІ» в задоволенні позовних вимог

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Дармін М.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Cільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лік-Агро" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.03.2023 року у справі №912/271/23, призначено розглядати апеляційну скаргу в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

У зв`язку з відпусткою судді Дарміна М.О. відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.18р. зі змінами, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 912/271/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Чус О.В., Іванов О.Г.

12.06.2023року прийнято апеляційну скаргу Cільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лік-Агро" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.03.2023 року у справі №912/271/23 до провадження, колегією суддів у складі: суддя-доповідач Березкіна О.В. судді: Іванов О.Г., Чус О.В.

Товариством з з обмеженою відповідальністю "Агрохімкомпані" надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги СТОВ "ЛІК-АГРО", рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.03.2023 року у справі №912/271/23 залишити без змін. ( відзив на апеляційну скаргу). Також позивач у відзиві просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 3700 грн., долучивши до відзиву договір про надання професійної правничої допомоги №6/16.05/2023 від 16.05.2023 року з адвокатом щодо надання допомоги у підготовці відзиву на апеляційну скаргу, платіжну інструкцію про оплату 3700,00 грн. за цим договором та акт про надання професійної правничої допомоги від 22.05.2023 року у засвідчених копіях, і докази направлення відзиву з додатками на адресу відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМКОМПАНІ" (Продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІК-АГРО" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № Д 22-02/09 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупця належні Продавцю мінеральні добрива, (надалі - Товар) згідно специфікацій, визначених у Додатках до Договору (далі - Додаток) та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язався прийняти Товар та оплатити його згідно умов Договору та додатків та/або видаткових накладних (а.с. 12-13).

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування Товару, номенклатура, його кількість, ціна за одиницю виміру, загальна вартість Товару, інші необхідні параметри та характеристики та терміни його оплати, а також інші умови, визначені в специфікаціях, викладених у Додатках до Договору та/або видаткових накладних.

Пунктами 2.1.-2.3. Договору сторони погодили, що загальна ціна (сума) даного Договору визначена в специфікації (ях), викладеній (их) у Додатку (ах) до Договору та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору, і становить 108 000,00 грн і складається з суми вартості Товару за всіма специфікаціями, викладеними у Додатку (ах) до Договору, та/або видаткових накладних тощо, підписаних в рамках цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Ціна за одиницю Товару, загальна вартість Товару, строки розрахунків, найменування, конкретний асортимент Товару визначаються в гривнях та зазначаються у специфікації (ях), викладеній (их) у Додатку (ах) до цього договору, та/або видаткових накладних. В ціну Товару входить вартість тари, упаковки, маркування та доставка Товару згідно умов поставки, вказаних в Договорі. Остаточна ціна Товару визначається виходячи із загальної вартості замовленого і поставленого Товару Покупцю, що визначається шляхом складання вартості окремих партій Товару, згідно специфікації (й), викладених у Додатку (ах) до цього договору, та/або видаткових накладних в період дії цього Договору.

Покупець зобов`язаний здійснити оплату Товару (або його партії) за ціною та у строки, вказані в специфікації (ях), визначених у Додатках до даного Договору, та/або рахунках-фактури, та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.6. Договору у відповідності до ст. 524, 533 Цивільного кодексу України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент ціни Товару в іноземній валюті. На дату поставки Товару ціна визначається в еквіваленті долара США та/або ЄВРО до гривні та вказується в гривні. Ціна Товару може бути змінена Продавцем в односторонньому порядку у випадку зростання міжбанківського курсу придбання долара США та/або ЄВРО до валюти України на 1 (один) або більше процентів, діючого на дату кожного фактичного платежу, відносно міжбанківського курсу придбання долара США та/або ЄВРО до валюти України, що діяв на дату поставки. У випадку проведення часткової або повної попередньої оплати - ціна частини Товару/партії Товару, який відпускається Покупцю, перераховується за ціною на день проведення оплати за нього. Вартість Товару розраховується за формулою та сплачується в гривні:

Х2 = (Y2/Y1) * X1, де

X1 - вартість Товару у національній валюті України на момент поставки Товару;

Y1 - міжбанківський курс придбання долара США та/або ЄВРО до валюти України на дату поставки Товару. В тому випадку коли Сторони договору погодили та вказали в колонці 7 - "Еквівалент вартості товару" Додатку, курс іноземних валют інший ніж курс продажу іноземних валют, що був встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату поставки Товару, то для коригування ціни Товару значення VI цієї формули встановлюється як погоджений Сторонами Курс іноземних валют, що Сторони вкачали в колонці 7 Додатку - "Еквівалент вартості товару".

Y2 - міжбанківський курс придбання долара США та/або ЄВРО до валюти України, який визначається на час закриття валютних торгів на міжбанківському валютному ринку в день, що передує дню фактичних розрахунків по даному Договору;

Х2 - кінцева вартість Товару у національній валюті України до сплати.

При цьому, загальна ціна Товару, підрахована з урахуванням результатів коригування ціни на Товар на дату здійснення кожного фактичного платежу, - є фактичною загальною ціною Товару по цьому Договору, яку Покупець зобов`язаний оплатити. У випадку несвоєчасної оплати, Покупець оплачує повну вартість придбаного Товару з урахуванням п. 2.3 цього Договору. При цьому ціна за Товар визначається на дату здійснення фактичного платежу. Курси валют і їх співвідношення визначаються згідно даних, вказаних на сайті: www.udinform.com. Міжбанківський курс придбання долара США та/або ЄВРО до валюти України, який визначається на час закриття валютних торгів на міжбанківському валютному ринку в день, що передує дню розрахунків по даному Договору. Перерахунок може робитися необмежену кількість разів у порядку визначеному в даному пункті.

Зазначене в даному пункті коригування ціни, також застосовується у випадку несвоєчасної оплати Товару Покупцем. За настання таких умов, Покупець оплачує повну вартість придбаного Товару з урахуванням ціни скоригованої в порядку п. 2.6. цього Договору. При цьому, загальна ціна за Товар скоригована на курсову різницю визначається па дату здійснення фактичного платежу.

Згідно з п. 3.2., 3.5., 3.6. Договору датою поставки Товару або його партії, вважається дата, вказана у видаткових накладних на відпуск Товару.

Товар вважається прийнятим за кількістю та якістю в момент отримання його представником Покупця від представника Продавця у відповідності до видаткової накладної.

Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту прийняття Товару Покупцем.

Відповідно до п. 4.1. Договору покупець, зокрема, зобов`язався здійснити оплату товару в терміни та на умовах, визначених Договором.

Пунктами 5.2., 5.4., 5.8. Договору сторони погодили, що в разі порушення Покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за Товар (його партію) відповідно до строків, встановлених специфікаціями, визначеними у Додатках до Договору та/або, Додатком до договору, та/або Договором, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 20% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості Товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених Договором (Додатками до Договору).

Покупець за несвоєчасний або неповний розрахунок за придбаний Товар (у тому числі у випадку неоплати або несвоєчасної оплати грошових коштів, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт) сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, від неоплаченої суми за кожний день прострочення до моменту повного виконання своїх грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання, Покупець зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30 % річних від простроченої суми з моменту початку такого прострочення і до повного виконання своїх грошових зобов`язань.

Відповідно до умов п. 7.1. Договору він набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по Договору, але не меншу ніж протягом одного року з моменту укладення.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

За змістом специфікації, складеної як Додаток № 1 до Договору (а.с. 14), товаром за договором є Аміачна селітра у кількості 3 т за ціною (без ПДВ) 30 000,00 грн, загальною вартістю (з ПДВ) 108 000,00 грн, що складає еквівалент загальної вартості 3 789,47 доларів США (пункт 1); покупець зобов`язаний оплатити загальну вартість товару в наступні строки та порядку: у строк не пізніше 01.10.2022 100 % вартості товару, що складає 108 000,00 грн. Датою отримання товару вважається дата вказана у видаткових накладних на відпуск товару (пункт 2).

На виконання умов договору Позивач передав, а Відповідач прийняв за видатковою накладною від 29.03.2022 № 24 (а.с. 15) товар на загальну суму 108 000,00 грн.

Позивач зазначає, що після отримання зазначеного Товару відповідач у строк, визначений Додатком №1 до Договору, який є невід`ємною частиною нього Договору, тобто до 01.10.2022 року, оплату не здійснив.

Позивачем було надано Відповідачу супровідним листом від 05.09.2022 № 23 (з деталізованим поясненням нової ціни отриманого Товару) новий рахунок для оплати отриманого Товару від 05.09.2022 № 148 на загальну суму разом з ПДВ 139 961,56 грн у відповідності до п. 2.6. Договору (а.с. 17).

Сума основного боргу (курсова різниця) склала 31 961,56 гривень. Розрахунок було здійснено відповідно до формули, визначеної сторонами у пункті 2.6 Договору із застосуванням міжбанківського курсу придбання долара США до валюти України, який визначається на час закриття валютних торгів на міжбанківському валютному ринку в день, що передує розрахунку.

Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату ані суми основного боргу, ані суми основного боргу (курсової різниці) станом на день звернення із цим позовом.

28.12.2022 Позивач направив Відповідачу претензію № 2 (а. с. 18-22) про сплату 139 961,56 грн основної заборгованості за Договором (з урахування курсової різниці). Проте Відповідач заборгованість не сплатив.

08.02.2023 в зв`язку з неоплатою отриманого Товару за Договором Позивачем Відповідачу було направлено акт звірки розрахунків та повторно на електронну адресу супровідним листом від 08.02.2023 № 5 (з деталізованим поясненням нової ціни отриманого Товару) новий рахунок для оплати отриманого Товару від 08.02.2023 № 2 на загальну суму разом з ПДВ 139 961,56 грн у відповідності до п. 2.6. Договору (а.с. 23-24). Розрахунок здійснено відповідно до формули, визначеної сторонами у пункті 2.6 Договору із застосуванням міжбанківського курсу придбання долара США до валюти України, який визначається на час закриття валютних торгів на міжбанківському валютному ринку в день, що передує розрахунку.

Відповідно до бухгалтерської довідки Позивача (а.с. 25) за період з 21.02.2022 по 08.02.2023 за Договором грошові кошти не надходили.

Звертаючись до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК-АГРО" із позовом про стягнення 108 000,00 грн основного боргу за договором від 21.02.2022 № Д 22-02/09, 31 961,56 грн основного боргу (курсова різниця) за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, 11 540,00 грн 30 % річних за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, 16 978,78 грн пені за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, 21 600,00 грн штрафу за договором купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09, з покладанням на відповідача судових витрат, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохімкомпані» посилався на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09 в частині своєчасного та повного розрахунку за прийнятий товар.

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов`язання з повної оплати прийнятого Товару (з врахуванням курсової різниці) не виконав, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу, курсової різниці, пені, штрафу та 30% річних.

Проте, з урахуванням помилки при розрахунку 30% річних, суд стягнув їх у розмірі 11 539,73 грн., а не 11 540,00 грн., як просив позивач.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за Договором виконав, передав Відповідачу Товар (Аміачна селітра) на загальну суму 108 000,00 грн., термін оплати настав.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати прийнятого товару не виконав, а тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача суми основного боргу за договором у розмірі 108 000 грн.

Умовами пункту 2.6. Договору сторони обумовили можливість коригування ціни товару з урахуванням курсової різниці, у тому числі у випадку несвоєчасної оплати товару. Отже, сторони визначили формулу визначення вартості товару з урахуванням курсової різниці.

Згідно зі ст. 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Поряд з цим, за ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ч. 2 друга ст. 524 та ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті; у такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Водночас у пункті 6.3.4. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.02.2020 у справі № 910/10191/17 зазначено, що положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті.

Оскільки сторонами правомірно у пункті 2.6. Договору урегульовано правовідносини стосовно можливого застосування курсової різниці, то господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача курсової різниці, з урахуванням курсу долара США станом на 08.02.2023 на рівні 36,9343 грн., у сумі 31 961,56 грн.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

За положеннями ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є:

а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов`язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним способом тощо).

б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.

Відповідно до п. 5.2. Договору в разі порушення Покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за Товар (його партію) відповідно до строків, встановлених специфікаціями, визначеними у Додатках до Договору та/або, Додатком до договору, та/або Договором, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 20% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості Товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених Договором (Додатками до Договору).

Покупець за несвоєчасний або неповний розрахунок за придбаний Товар (у тому числі у випадку неоплати або несвоєчасної оплати грошових коштів, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт) сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, від неоплаченої суми за кожний день прострочення до моменту повного виконання своїх грошових зобов`язань.

З огляду на порушення виконання грошового зобов`язання, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення на користь позивача 16 978,78 грн. пені та 21 600,00 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата 3% від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з п. 5.8. Договору, відповідно до ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання, Покупець зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30 % річних від простроченої суми з моменту початку такого прострочення і до повного виконання своїх грошових зобов`язань.

Оскільки відповідач прострочив виконання господарського зобов`язання, здійснивши перевірку правильності розрахунку 30% річних, виходячи із періоду, визначеного Позивачем (з 01.10.2022 по 08.02.2023), господарський суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 11 539,73 - 30 % річних.

Разом з цим, врахувавши компенсаторні механізми, які закладено сторонами в Договорі купівлі-продажу від 21.02.2022 № Д 22-02/09: визначення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті, сплата пені, штрафу, а також 30 % річних у разі прострочення покупцем оплати, враховуючи майновий стан сторін (зменшення чистого прибутку відповідача у 2022 році в порівнянні з 2021) суд обґрунтовано зменшив розмір пені та штрафу на 50% та стягнув на користь позивача штраф в розмірі 10 800,00 грн., пеню - в розмірі 8 489,39 грн.

Позивачем в цій частині рішення суду не оскаржувалось.

Доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції настання форс-мажорних обставин, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно п. 10.4. Договору Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за Договором, внаслідок виникнення форс- мажорних обставин та/або обставин непереборної сили, зобов`язана сповістити іншу Сторону про це в письмовому вигляді протягом 10-ти (десяти) календарних днів (з попереднім одночасним направленням повідомлення в найкоротші терміни по факсу або телеграмою) про настання, терміни можливого їх припинення, характер несприятливих обставин, що наступили і можливі наслідки. Відповідач в зазначені строки не повідомив позивача про наявність обставин, які роблять неможливим, або перешкоджають виконанню ним (позивачем) зобов`язань за Договором.

До форс-мажорних обставин належать: війна і військові конфлікти, терористичні акти, аварії на транспорті, цивільні безлади, страйки, рішення і розпорядження урядових і державних органів, а також будь-які інші події і факти, які перебувають поза контролем сторін, коли їх неможливо уникнути і подолати, і якщо ці обставини вплинули або впливають на виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

До обставин непереборної сили відносяться: стихійні лиха, пожежа, землетрус, повінь, епідемії та інші природні явища, що знаходяться поза контролем сторін, коли їх неможливо уникнути і подолати, і якщо ці обставини вплинули на виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

У разі виникнення форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили строк виконання зобов`язань за договором відповідно відсувається на час, протягом якого діяли такі обставини.

Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за договором, внаслідок виникнення форс - мажорних обставин та/або обставин непереборної сили, зобов`язана сповістити іншу сторону про це в письмовому вигляді протягом 10-ти (десяти) календарних днів (з попереднім одночасним направленням повідомлення в найкоротші терміни факсом або телеграмою) про настання, терміни можливого їх припинення, характер несприятливих обставин, що наступили і можливі наслідки.

Зазначені обставини і момент їх настання повинні бути належним чином підтверджені Торгово-промисловою палатою України.

В постанові Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 суд зазначив наступні правові висновки: "Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс- мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс- мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс- мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом...".

Водночас форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами".

Лист ТПП від 28.08.2022 р. № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб`єктів господарської діяльності в частині виконання зобов`язань за договорами, і які з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, констатує загальновідомий факт, що війна, загалом, належить до форс-мажорних обставин. Однак самого цього факту недостатньо для встановлення правомірності невиконання особою зобов`язань внаслідок дії таких обставин, оскільки законом передбачений конкретний спосіб підтвердження форс-мажору шляхом отримання сертифікату ТПП.

Відповідач не надав сертифікату Торгово-промислової палати України, отриманого в порядку Регламенту за конкретним зобов`язанням, а тому відсутні підстави для звільнення його від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Крім того Відповідачем також не надано доказів щодо відсутньої можливості виконати зобов`язання за Договором (докази наявності значної заборгованості у період воєнного стану, тощо).

Також суд звертає увагу, що ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому Позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі.

З огляду на наведене, Відповідач не може бути звільнений від відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій за невиконання умов Договору через форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Доводи апелянта про те, що пунктом 5.4 розділу 5 Договору встановлено інший розмір процентів, то нарахування 30 (тридцяти) процентів річних від простроченої суми у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України є безпідставним та протиправним, є неспроможними, оскільки можливість стягнення 30% річних у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, сторони погодили при укладанні договору, і правова природа цих коштів не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Тобто інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19.

В свою чергу, передбачена п. 5.4 відповідальність є штрафними санкціями за порушення виконання зобов`язання, і можливість їх стягнення передбачено як законом так і умовами укладеного договору.

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив також стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 3700 грн.

Вирішуючи дане клопотання, колегія суддів враховує наступне.

Положеннями ст. 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До відзиву на апеляційну скаргу позивачем надано Договір про надання професійної правничої допомоги № 6/16.05/2023 від 16.05.2023 року з адвокатом щодо надання допомоги у підготовці відзиву на апеляційну скаргу, платіжну інструкцію про оплату 3700,00 грн за цим договором та акт про надання професійної правничої допомоги від 22.05.2023 року.

Зокрема, 16.05.2023 між адвокатом Клешня О.В. (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМКОМПАНІ" (Клієнт) укладено Договір про надання професійної правничої допомоги № №6/16.05/2023, відповідно до умов п. 1 якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання, отримавши від клієнта копії документів з приводу заявленого питання та певний об`єм інформації, що необхідний для виконання доручення, надати професійну правничу допомогу клієнту, в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а саме: підготувати та направити до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 5 Договору, за надання професійної правничої допомоги загальний гонорар адвоката складає 3700 грн., який розраховується наступним чином:

- - Ознайомлення з апеляційною скаргою та документами -1300 грн., складання відзиву на апеляційну скаргу з додатками - 2000 грн., направлення відповідачу відзиву на апеляційну скаргу разом з додатками та до Центрального апеляційного господарського суду - 400 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання Позивачем послуг Адвоката та понесення ним витрат в суді апеляційної інстанції, а саме представником Позивача складені та підписані наступні документи: відзив на апеляційну скаргу, направлення відзиву з додатками відповідачу, акт про надання правничої допомоги та докази оплати послуг адвоката у суді апеляційної інстанції у сумі 3700 грн.

В матеріалах справи міститься ордер серії ДП № 967 від 29.03.2023 та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 0886 від 08.07.1999 року на Клешня О.В.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вищезазначене, позивачем надано докази понесення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, їх розмір є доведеним, співмірним.

Згідно трекінгу № 4900000814461, розміщеному у відкритому доступі на сайті ukrposhta@ukrposhta.ua, відправлення на адресу відповідача отримано 30.05.2023 року.

При цьому, жодних заперечень щодо витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції відповідачем не надано, а тому колегія суддів вважає можливим у відповідності до ч.5 ст.129 ГПК України, стягнути на користь позивача 3700 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Cільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лік-Агро" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.03.2023 року у справі №912/271/23 - залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лік-Агро" ( код ЄДРПОУ 30665010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімкомпані" ( код ЄДРПОУ 44595510) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3700 грн.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя О.В.Чус