Рішення

від 27.03.2023 по справі 916/3602/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"27" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3602/22Господарський суд Одеської області у складі судді Гут С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.

отримавши зареєстровану 17.03.2022 р. за вх. № 2-367/23

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РІКОМ-М

про ухвалення додаткового рішення

по справі 916/3602/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РІКОМ-М

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку НАШ ДОМ №83

про стягнення 12960,00 грн заборгованості,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: Макаров О.Є.

Встановив:

23.12.2022 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю РІКОМ-М (далі ТОВ РІКОМ-М, Позивач) до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку НАШ ДОМ №83 (далі ОСББ НАШ ДОМ №83, Відповідач) 12960,00 грн заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням умов укладених 01.07.2018 р. договору на технічне обслуговування і ремонт ліфтів № 32 та 01.05.2020 р. договору на технічне обслуговування і ремонт ліфтів № 32 в частині своєчасної та остаточної оплати вартості виконаних робіт.

Звертаючись із позовом ТОВ РІКОМ-М, окрім заявлених до стягнення 12960,00 грн заборгованості, просить стягнути з ОСББ НАШ ДОМ №83 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн та 8000,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2022 р. позовній заяві ТОВ РІКОМ-М присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/3602/22 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 р. позов ТОВ РІКОМ-М до відповідача: ОСББ НАШ ДОМ №83 про стягнення 12960,00 грн заборгованості задоволено; стягнуто з ОСББ НАШ ДОМ №83 на користь ТОВ РІКОМ-М 12960,00 грн заборгованості та 2481,00 грн судового збору.

17.03.2023 р. ТОВ РІКОМ-М звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСББ НАШ ДОМ №83 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн та 8000,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 р. призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РІКОМ-М до розгляду в судовому засіданні на 27.03.2023 р.

27.03.2023 року від представника позивача (заявника) надійшло клопотання про розгляд заяви без участі представника.

Як зазначає заявник у заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю «РІКОМ-М» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ №83» 12960,00 грн. заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням умов укладеного 01.07.2018 року Договору на технічне обслуговування і ремонт ліфтів № 32 в частині своєчасної та остаточної оплати вартості виконаних робіт, та стягнення судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн. та 8000,00 грн. витрат на надання професійної правової допомоги.

Ухвалою суду від 28 грудня 2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

14 03.2023 року судом прийнято рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором від 01.07.2018 року у розмірі 12960,00 грн.

На підтвердження понесення позивачем судових витрат до позовної заяви було додано: Квитанція №30 від і 5.12.2022 року про сплату судового збору у розмірі 2481,00 грн. Платіжне доручення М2 З від 09.12.2022 року про оплату послуг адвоката у розмірі 8000 грн. Ордер серія ВНМІ212793 від 20.12.2022 року. Договір про надання правової допомоги МІ 9 від 08.12.2022 року. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЖТМ001167 від 01.04.2020 року.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Всі процесуальні документи та представництво позивача у судових засіданнях здійснювалось адвокатом Сендиком О.О., що слугує доказами того, що позивач дійсно поніс витрати на професійну правову допомогу.

Відтак, заявник просить суд стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дом №83» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКОМ -М» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн. та 8000,00 грн. витрат на надання професійної правової допомоги.

27.03.2023 року у судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з заявою про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Як зазначає відповідач, що заява позивача щодо ухвалення додаткового рішення є необґрунтованою і задоволенню підлягає частково.

Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики («Гонорар»), 1. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; 2. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до п. 5 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Згідно з п. 2 ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з п. 12 договору №19 «Про надання правової допомоги», укладеним 08.12.2022р. між адвокатом Сендик Олегом Олександровичем та TOB «РІКОМ М», клієнт зобов`язаний оплатити адвокату гонорар (винагороду) за всю роботу, яка була підготовлена та виконана адвокатом.

Розрахунок гонорару зазначений у Додатковій угоді, проте розмір гонорару або порядок його розрахунку ані в Договорі, ані в Додатковій угоді сторонам не визначений.

Із сенсу представлених документів вбачається, що при визначенні розміру гонорару сторони виходили ймовірно з погодинної оплати.

Враховуючи, що на виконання роботи адвокат витратив 5 годин (див. Додаткова угода №19/1 від 08.12.2022 року) і вартість 1 години ймовірніше всього була встановлена у розмірі 1000 грн., компенсації могла б підлягати сума не більш, ніж 5000 грн.

Але, пункти роботи, за яку адвокат намагається стягнути гроші, чітко не визначені та повторюються. Так, у Додатковій угоді зазначено, що на підготовку та ознайомлення з документами на досудовому розгляді адвокатом було витрачено 2 години, а на підготовку та складання документів до суду адвокатом було витрачено також 2 години, притому, що консультація була оцінена адвокатом у 2000 грн, що дорівнює 2 годинам.

Враховуючи, що справа по своїй суті не є складною і не потребує тривалого часу для вивчення документів та розробки правової позиції, то 3 години робочого часу - реальний час, який міг бути витрачений адвокатом на підготовку документів до судового розгляду.

Зазначені адвокатом пункти щодо підготовки документів не містять конкретного переліку документів, які складав адвокат, а з матеріалів справи вбачається, що є лише один документ, який склав адвокат - позовна заява, на що достатньо витратити не більш, ніж 2 години, а витрати на виконану адвокатом роботу, включаючи 1 годину консультації фактично складають 3000 грн.

Щодо намагань стягнути з відповідача грошові кошти на паливо, канцтовари, поштові, інші матеріальні витрати та на гонорар успіху, то це є намагання надмірно стягнути з відповідача грошові кошти, оскільки така група витрат взагалі не передбачена ані законом, ані договором, тому вимога щодо стягнення цих витрат є незаконною і не може прийматися судом до уваги.

Відповідно до п. З ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час».

Таким чином, враховуючи складність справи (нескладна), кваліфікацію і досвід адвоката (молодий адвокат, до 5 років стажу), заява позивача підлягає лише частковому задоволенню, в частині витрачених адвокатом 3 (трьох) годин робочого часу при вартості 1 (однієї) години правової допомоги 1000 (одна тисяча) грн., що становить суму компенсації 3000 (три тисячі) грн.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, господарський суд виходить із наступного.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Відповідно до приписів частини 4 статті 236 ГПК України господарський суд враховую правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21.

У цій справі, господарський суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись в тому числі такими критеріями, як пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, враховуючи клопотання Відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, з урахуванням ціни позову (пункти 1-2 частини 5 статті 129 ГПК України, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), дійшов висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення, з огляду на наступне.

Також суд зазначає, що заявник просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн.

Однак, слід зауважити, що рішенням Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 р. позов ТОВ РІКОМ-М до відповідача: ОСББ НАШ ДОМ №83 про стягнення 12960,00 грн заборгованості задоволено; стягнуто з ОСББ НАШ ДОМ №83 на користь ТОВ РІКОМ-М 12960,00 грн заборгованості та 2481,00 грн судового збору.

Відтак, суд відмовляє у стягненні з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн.

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю РІКОМ-М та присудженню стягненню на його користь з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку НАШ ДОМ №83 3000,00 грн. Іншу частину витрат нестиме позивач.

Керуючись ст.ст.123,126,129,130,232-235,244 ГПК України,

вирішив:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РІКОМ-М про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу по справі № 916/3602/22 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку НАШ ДОМ №83 (65015, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 59/5, Код ЄДРПОУ 34737460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РІКОМ-М (65113, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 56-А, кв. 192, Код ЄДРПОУ 42138693) 3000/три тисячі/грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу по справі № 916/3602/22.

В задоволенні решти заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 31 березня 2023 р.

Суддя С.Ф. Гут