ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" березня 2023 р. Справа № 924/881/16 (924/1022/17)
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крестьянінова А.О., розглянувши матеріали справи
за позовом публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат", м. Полонне
до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Хмельницький
товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія", м. Полонне
Головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області
за участю третьої особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача фізичної особи-підприємця Кашперського В.В.
про стягнення солідарно 1 600 000 грн. заподіяної майнової шкоди,
за участю представників учасників справи:
позивача: ліквідатор арбітражний керуючий Ярош В.Ю.;
відповідача 1: Луков А.В. - згідно наказу №3/04 від 13.01.2023 року; Кіт А.М. - згідно наказу№3407-к від 27.12.2022 року;
відповідача 2: не з`явився;
відповідача 3: не з`явився;
третьої особи: не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
1. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Публічне акціонерне товариство "Полонський гірничий комбінат" 02.11.2017 року звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області та товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія" про стягнення солідарно 1600000 грн. заподіяної майнової шкоди (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16 травня 2019 року, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 у справі №924/1022/17, відмовлено у позові Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - розпорядника майном ПАТ "Полонський гірничий комбінат" арбітражного керуючого Яроша Василя Юрійовича; фізичної особи - підприємця Кашперського В.В., смт. Ярмолинці, Хмельницька область до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області м. Хмельницький, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області - головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області, м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія" м. Полонне про стягнення солідарно 1600000 грн заподіяної майнової шкоди.
Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 року рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.05.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 у справі №924/1022/17 скасовано. Справу №924/1022/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області у межах провадження у справі про банкрутство ПАТ "Полонський гірничий комбінат" №924/881/16.
За результатами повторного розгляду справи №924/1022/17 Господарським судом Хмельницької області рішенням від 27.09.2021 у справі № 924/1022/17, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022, відмовлено у позові Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" (позивач) до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія" (відповідач-2), Головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області (відповідач-3), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача розпорядника майном ПАТ "Полонський гірничий комбінат" арбітражного керуючого Яроша Василя Юрійовича, Фізичної особи - підприємця Кашперського В.В., про стягнення солідарно 1 600 000 грн заподіяної майнової шкоди.
Постановою Верховного Суду від 19.10.2022 року касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Кашперського В`ячеслава Вікторовича задоволено частково. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2021 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі №924/1022/17 скасовано. Справу №924/1022/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2023 року вказану справу передано для розгляду судді Музиці М.В.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.01.2023 року справу №924/881/16 (924/1022/17) прийнято до розгляду суддею Музикою М.В., призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 28.02.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу №924/881/16 (924/1022/17) до судового розгляду по суті.
2. Стислий виклад позицій учасників справи.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває об`єднане виконавче провадження № 47533673 про стягнення коштів з ПАТ "Полонський гірничий комбінат" на користь фізичних, юридичних осіб та держави. У вказаному виконавчому провадженні двома актами опису і арешту майна від 26.02.2015 p., складеними державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Котом A.M., описано і передано на зберігання тодішньому голові правління ПАТ "ПГК" Мазуру М.М. відсів фракції 0-5 у кількості 200 000 тонн на суму 2 000 000 грн. та щебінь фракції 0-20 у кількості 4 000 тонн вартістю 240 000 грн., а згідно іншого акту опису передано на зберігання представнику ТД "Укрінпап" м. Київ Комарову А.П. щебінь фракції 5-20 у кількості 5 000 тонн вартістю 450 000 грн. Таким же актом від 22.07.2015 р., складеним державним виконавцем ДВС ГТУЮ Купчишиною О.О. описано і передано на зберігання тодішньому голові правління ПАТ "ПГК" Мазуру М.М. відсів фракції 0-5 у кількості 1000 000 тонн на суму 3 000 000 грн.
Стверджує, що постановою про передачу майна іншому зберігачу від 13.08.2015p., складеною державним виконавцем ДВС ГТУЮ Котом A.M. передано на зберігання Мартинюку В.М. як представнику ТОВ "Полонська гірнича компанія" (під його підпис) відсів фракції 0-5 у кількості 200 000 тонн на суму 2 000 000 грн., щебінь фракції 0-20 у кількості 4 000 тонн вартістю 240 000 грн. та відсів фракції 0-5 у кількості 1 000 000 тонн на суму 3 000 000 грн., які згідно попередніх двох актів опису і арешту майна від 26.02.2015 р. та 22.07.2015 р. були передані на зберігання Мазуру М.М. Таким же актом від 22.01.2016 p., складеним державним виконавцем ДВС ГТУЮ Котом A.M., описано і передано на зберігання ОСОБА_1 (під його підпис) щебінь фракції 10-20 у кількості 156 тонн (116 м.куб.) вартістю 15 600 грн.; щебінь фракції 5-10 у кількості 91 тонн (68 м.куб) вартістю 9 100 грн.; щебінь фракції 5-20 у кількості 633 тонн (469 м.куб) вартістю 63 300 грн., загалом на суму 88 000 грн. Для переведення із м.куб. у тонни застосовано коефіцієнт 1,35. В додаток до вказаного акту додана довідка № 16 від 22.01.2016 p., підписана керівником ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюком В.М. про те, що відповідно до акту виміру залишку щебеневої продукції від 17.12.2015 р. у залишку належний ПАТ "ПГК" є: щебінь фракції 10-20 у кількості 116 м.куб).; щебінь фракції 5-10 у кількості 68 м.куб.; щебінь фракції 5-20 у кількості 469 м.куб.
Позивач наголошує на тому, що листом ВПР УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області (за вих. №1915 від 21.06.2016 р.) за підписом головного державного виконавця Кота A.M. на адресу Полонського відділення поліції Шепетівського відділу поліції Головного управління поліції у Хмельницькій області надіслано повідомлення про злочин з інформацією про те, що ОСОБА_2 , як генеральним директором ТОВ "Полонська гірнича компанія", вчинено злочин, передбачений ст.388 КК України щодо розтрати, відчуження, приховування, підміни, пошкодження, знищення описаного і ввіреного для зберігання майна. Таким же актом від 26.07.2016 p., складеного державним виконавцем ДВС ГТУЮ Котом A.M., описано і передано на зберігання ОСОБА_1 уже як генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" (під його підпис), відсів фракції 0-5 у кількості 306 825,95 тонн (застосовано коефіцієнт 1,4 співвідношення м.куб. до тонни внаслідок 23% ущільнення), що складає 219 161,39 м.куб. на загальну суму 3068259,5 грн. (10 грн. тонна). Згідно письмової довідки маркшейдера ОСОБА_3 у формі та під назвою "інформація про кількість наявного на території ПАТ "ПГК" гранітного піщаного відсіву" від 14.01.2016 p., залишок такого відсіву складає кількість 1 200 000 тонн.
Звертає увагу суду на те, що на даний час Слідчим управлінням Головного управління поліції у Хмельницькій області розслідується кримінальна справа №1215240200000456 від 22.09.2015 р. за ознаками злочину передбаченого ст.388 ч. 1 КК України щодо посадових осіб ТОВ "Полонська гірнича компанія" та ТОВ "Укрінап" за попередньою заявою ВПР УДВС ГТУ у Хмельницькій області, а також слідчим відділом Полонського відділення поліції Шепетівського відділу поліції Головного управління поліції у Хмельницькій області кримінальна справа № 12017240200000494 від 20.09.2017 р. за фактом крадіжки 800 000 тон гранітного відсіву на суму за ринковими цінами близько 60 000 000 грн. В подальшому, п`ятьма актами від 09.11.2016 р. про передачу майна на відповідальне зберігання, складеними і підписаними державним виконавцем Котом A.M., який діяв на підставі довіреності від Департаменту ДВС МЮУ, вилучено у попереднього зберігача ХФ ДП "Сетам" і передано на зберігання голові правління ПАТ "ПГК" Синишину О.А. 31 найменування об`єктів нерухомого майна, 11 найменувань транспортних засобів, 28 найменувань іншого нерухомого і рухомого мана, 166 найменувань обладнання, а також відсів фракції 0-5 об`ємом 258 700 м.куб. згідно технічного звіту ТОВ "Геотехпромпроект" від 03.11.2016 p., або 362 180 тон. ПАТ "ПГК" іншого товару гірничо-видобувної промисловості (щебінь будь-яких фракцій, гірничу масу) не передано.
Зазначає, що оскільки державним виконавцем Котом A.M. на підставі зазначених вище актів опису і арешту у ПАТ "ПГК" було вилучено, накладено арешт і передано йому на зберігання ТОВ "Полонська гірнича компанія" 1 200 000 тонн відсіву фракції 0х5, на дату передання цього ж відсіву позивачу відсутнім є 837 820 тонн ( з врахуванням відповіді на відзив від 14.02.2023 року 754 518,6 тонн).
Представник відповідача 1 у судовому засіданні та у наданому відзиві на позов від 26.01.2023 року вважає вимоги позивача необґрунтованими. Зазначає, що підставою відповідальності є неправомірні дії з боку державного органу, наявність шкоди, її розмір та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Так, державним виконавцем в межах зведеного виконавчого провадження вживались заходи відповідно до чинного законодавств для виконання рішень. При цьому, акти опису та арешту майна про передачу на відповідальне зберігання ОСОБА_4 складені у відповідності до вимог п. 4.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень; зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описуваного майна. В подальшому, у зв`язку з відмовою ОСОБА_4 від зберігання, майно було передано на відповідальне зберігання представнику ТОВ «Полонська гірнича компанія» Мартинюку В.М. (все рухоме і нерухоме майно, весь майновий комплекс передано ОСОБА_1 на відповідальне зберігання 04.06.2015 року). Відтак, ОСОБА_1 встановив повністю по всьому периметру території позивача охорону та повністю контролював територію підприємства. Стверджує, що передача відсіву на відповідальне зберігання саме ОСОБА_1 було правильним рішенням державного виконавця, оскільки у останнього перебував на відповідальному зберіганні цілісний майновий комплекс, де і знаходився відсів, при цьому, така дія була вимушена, оскільки боржник сам відмовився від відповідального зберігання. Наголошує, що сам відсів не вилучався.
Зазначає про направлення до Полонського відділу поліції повідомлення щодо перевірки фактів відсутності арештованого відсіву, виявленого залученим експертом (маркшейдером), та відсутності інформації станом на даний час щодо виявлених фактів.
Також, після надходження від представника боржника заяви про передання описаного та арештованого майна на відповідальне зберігання ОСОБА_5 , державним виконавцем 09.11.2016 року винесено відповідну постанову та складено акт.
Додатково наголошує, що позивачем не надано жодного документа, який би підтверджував неправомірність дій державного виконавця. Окрім того, вважає, що у даному випадку навіть у разі наявності розтрати майна відповідальність має нести зберігач ОСОБА_1 , а не держава в особі Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.
Щодо розміру шкоди та її наявності посилається на позицію, викладену Верховним Судом у даній справі у постанові від 19.10.2022 року, та стверджує про припущення позивача щодо кількості переданого відсіву. Так, голова правління позивача у листі просить вжити заходи щодо збереження відсіву фракції 0-5 в кількості 1000000 тон, а не 1200000 тон, як вказує позивач, а у постанові від 13.08.2015 року жодним чином не вказано, яка кількість відсіву була передана на зберігання ОСОБА_1 . З викладеного вважає, що позивачу слід підтвердити, скільки фактично було передано на зберігання відсіву в тонах позивачу? Яка кількість відсіву була втрачена при зберіганні ОСОБА_1 .?, надавши документальні підтвердження, що в акті опису і арешту майна боржника від 22.07.2015 року вказана фактична кількість відсіву, адже під час складання цього акту виконавцем не проводилось зважування або залучення маркшейдера, що б підтверджувало наявність у боржника відсіву фракції в кількості 1000000,00 тонн. В контексті викладеного посилається на заяву свідка ОСОБА_6 . Стверджує, що документально підтвердити наявність та кількість відсіву можна лише бухгалтерськими документами, а не процесуальними документами, складеними державним виконавцем.
Вважає неналежними доказами наявності в позивача відсіву у кількості 1200000 тонн акти опису та арешти майна боржника, та довідку маркшейдера ОСОБА_3 . Додатково звертає увагу, що якщо брати до уваги інформацію маркшейдера Солодкого (14.01.2016 року), та дату передання на відповідальне зберігання відсіву ОСОБА_1 (13.08.2015 року), то щоденно з території підприємства мало б відвантажуватись 2792,7 тонн відсіву, або 56 залізничних вагонів, що відповідач 1 вважає малоймовірним.
Відповідач 3 у відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення мотивує тим, що позивачем не доведено, яку саме шкоду та якими протиправними діями чи бездіяльністю заподіяно органом Казначейства. Вважає, що позивачем помилково ототожнено Казначейство, яке є самостійною юридичною особою, з Державою Україна, то свідчить про те, що Казначейство є неналежним відповідачем.
Позивач у відповіді на відзив від 14.02.2023 року з посиланням на постанову Верховного Суду у даній справі стверджує про необґрунтованість заперечень відповідача 1 в частині відсутності доказів визнання дій державного виконавця неправомірними. Зазначає, що підставою для відмови боржника від зберігання відсіву стала передача всього цілісного майнового комплексу на зберігання ОСОБА_1 , який встановив охорону по всьому периметру та заволодів усіма приміщеннями, та не допускав ОСОБА_4 на територію підприємства. При цьому, у листі ОСОБА_7 не йшлося про передачу відсіву на відповідальне зберігання іншій особі, такі дії є виключно рішенням державного виконавця.
Також зауважує на можливості відповідальності ТОВ «Полонська гірнича компанія» лише перед поклажодавцем, тобто, ДВС.
Щодо розміру шкоди зазначає про ненадання відповідачем спростовуючих документів та свого розрахунку вартості та кількості втраченого майна. Відтак, оскільки реалізаційна вартість відсіву на даний час становить 100 грн. за тону, збитки становлять 75451860,00 грн. При цьому навіть врахувавши звіт спеціаліста (маркшейдера) ОСОБА_8 , недостача відсіву складатиме 698965, 71 тону, а розмір збитку 69896571 грн. Заперечує також щодо твердження відповідача про необхідність надання первинних бухгалтерських документів та звертає увагу на п. 10 Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Відповідач 1 у запереченнях на відповідь на відзив акцентує увагу на відповідальності органу державної влади лише за незаконні дії чи бездіяльність; правомірності передачі відсіву на відповідальне зберігання ОСОБА_1 ; не вчинення позивачем дій з оскарження рішень державного виконавця. Заперечує також щодо визначення вартості відсіву по наданих позивачем видаткових накладних, оскільки у них включені також інші, не пов`язані з вартістю відсіву, витрати.
Відповідач 2 в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, причин не вказав. Ухвали суду по даній справі надсилались останньому на його адресу, зазначену в ЄДР ЮО, ФОП та ГФ, проте, повернуті відділенням поштового зв`язку по причині відсутності адресата.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).
Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача 2 у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою, суд доходить до висновку про належне повідомлення ТОВ «Полонська гірнича компанія» у справі №924/1022/17 (924/881/16), проте, неявку останнього та ненадання відзиву без повідомлення причин.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Матеріалами справи встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває зведене виконавче провадження № 47533673 про стягнення з ПАТ "Полонський гірничий комбінат" на користь фізичних, юридичних осіб та держави (503 виконавчих документи).
17.07.2013 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження. Згідно інформаційних довідок з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна - комплекс та все рухоме майно які належить ПАТ "Полонський гірничий комбінат" знаходиться в банківській заставі АБ "Брокбізнесбанк" з 29.01.2008 року. Згідно даних Єдиного Державного реєстру виконавчих проваджень на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувають виконавчі провадження №47759454, 47759512, 47758698 про звернення стягнення на майно ПАТ "Полонський гірничий комбінат" на користь ПАТ "Брокбізнесбанк".
26.02.2015 державним виконавцем проведено опис та накладено арешт на відсів фракції 0x20 в кількості 4000 тонн та відсів фракції 0x5 в кількості 200000 тонн. Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазуру М.М.
Тоді ж проведено опис та накладено арешт на щебінь фракції 5x20 в кількості 5000 тонн, який знаходився в декількох місцях складування на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат". Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання представнику ТОВ ТД "Укрінпап" Комарову А.П. Зберігачів попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна. Інформацію про обтяження внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Державним виконавцем 04.06.2015 року описано та арештовано майно боржника, яке перебуває в заставі ПАТ "Брокбізнесбанк". Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.06.2015 по справі № 822/1317/15 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар`єр" до відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції Хмельницької області про скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції Хмельницької області про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 26.02.2015.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.10.2015 по справі № 822/3557/15 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД УКРІМПАП" про зобов`язання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції Хмельницької області виключити з акту опису та арешту майна від 16.02.2015 щебеневу продукцію фракції 5-20 в кількості 50000 тонн та зняти з неї арешт.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.03.2016 по справі №924/1855/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 року та постановою ВГСУ від 06.09.2016 року, відмовлено у позові ТОВ "ТД Укрімпап" до Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат", м. Полонне Хмельницької області (далі - ПАТ "Полонський гірничий комбінат"); Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю "УПТК-26", м. Хмельницький; Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі, м. Полонне Хмельницької області (далі - Управління ПФУ); Приватного підприємства "Вагова компанія "Міка", м. Дніпропетровськ; Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім нафтова компанія "Енергія", с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької області; Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Полонського району електричних мереж, м. Полонне Хмельницької області; Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Шатл", м. Запоріжжя; Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-Транс-Логістик", м. Київ; Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс", м. Коростень Житомирської області; Публічного акціонерного товариства "Хмельницьке шляхо-будівельне управління № 56", м. Хмельницький; Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан", м. Хмельницький; Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТІ Промтехсервіс", м. Коростень Житомирської області; Товариства з обмеженою відповідальністю "Олмакс Україна", м. Коростень Житомирської області; Приватного підприємства "Феррі", смт Клесів Сарненського району Рівненської області; Приватного підприємства "Дружба-Нафтопродукт", с. Нагірянка, Чортківського району Тернопільської області; Шепетівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області в особі Полонського відділення м. Полонне Хмельницької області; державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ (далі - Залізниця); Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень", м. Рівне; державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Південно-Західному регіоні", м. Хмельницький; державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" в особі відокремленого підрозділу Локомотивне депо Шепетівка, м. Шепетівка Хмельницької області про визнання права власності на щебінь фракції 5-20 у кількості 5000 тонн вартістю 450000,00 грн; звільнення майна з-під арешту.
22.07.2015 проведено опис та накладено арешт на відсів фракції 0x5 в кількості 1000000 т. Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазуру М.М. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна. 05.08.2015 року державним виконавцем, у відповідності до вимог пункту 4.2.7 інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р., здійснено перевірку наявності та стану зберігання описаного та арештованого щебеню фракції 5x20 за адресою боржника м. Полонне, вул. А.Герасимчука 190 А. На момент перевірки не виявлено фактів переміщення чи вивезення за територію підприємства боржника арештованого майна. Навантажувально-розвантажувальні роботи не проводились. Підприємство боржник господарської діяльності не здійснювало, про що складено акт державного виконавця.
13.08.2015 державним виконавцем повторно здійснено перевірку наявності та стану зберігання описаного та арештованого щебеню фракції 5x20 за адресою боржника м. Полонне, вул. А. Герасимчука 190 А. До перевірки залучено спеціаліста-маркшейдера, який дав висновок про наявність на складах ПАТ "Полонський гірничий комбінат" щебеневої продукції фракції 5x20 в кількості 5400 тон.
13.08.2015 описане та арештоване майно, яке перебувало на відповідальному зберіганні в голови правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазура М.М. передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна. Майно передано на відповідальне зберігання іншому зберігачу на підставі листа голови правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазура М.М. про неможливість зберігати описане майно.
11.09.2015 здійснено виїзд за адресою боржника (м. Полонне, вул. А.Герасимчука 190 А) та встановлено недостатню кількість на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат" щебеню фракції 5x20.
Згідно вимог пункту 4.2.10 Інструкції з організації примусовою виконання рішень, 14.09.2015 до Полонського РВ УМВС України у Хмельницькій області направлено повідомлення про злочин, передбачений статтею 388 КК України, щодо притягнення винних осіб до відповідальності за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт та яке описано державним виконавцем.
Працівниками Полонського РВ УМВС України у Хмельницькій області порушено кримінальне провадження, яке внесено в ЄРДР 22.09.2015 під № 120155240200000456.
28.10.2015 до системи електронних торгів арештованого майна внесено інформацію про реалізацію відсіву фракції 0x5 в кількості 1000000 тон вартістю 5.83 грн. за 1 кг.
14.01.2016р. знято майно з реалізації в зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів (відсів фракції 0x5 в кількості 1000000 тон вартістю 5.83 грн. за 1 тону).
В подальшому, 22.01.2016 описано та арештовано щебеневу продукцію (щебінь фракцій 5x10, 10x20, 5x20) в кількості 880 тон. Арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.
21.06.2016 залучено маркшейдерів, які провели заміри відсіву фракції 0x5 на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат" та направлено до Полонського ВП Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області повідомлення про незаконне вивезення арештованого відсіву.
06.07.2016 арештоване майно: щебінь фракції 5x10 (в кількості 91 тонна) вартістю 10192 грн (112 грн/тонна), фракції 5х 20 (в кількості 633 тонни) вартістю 64566 грн (102 грн/тонна), фракції 10x20 (в кількості 156 тонн) вартістю 15756 грн (101 грн/тонна) передано на реалізацію до СЕТАМ. Прилюдні торги не відбулись в зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, майно знято з реалізації 05.10.2016.
26.07.2016 описано та арештовано відсів фракції 0x5 в кількості 306825,95 тис. тонн (об`єм приведено в тони з урахуванням коефіцієнта 1,4 та 23% ущільнення). Арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.
10.08.2016р. арештований відсів передано на реалізацію до СЕТАМ вартістю 17 грн/тонна на загальну суму 5216041,15 грн.
Державним виконавцем залучено маркшейдерів для визначення кількості відсіву, який знаходиться на території боржника. Згідно технічних звітів ТОВ "Геотехпромпроект" від 22.06.2016 та від 17.08.2016 на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат" знаходиться відсів фракції 0x5 в кількості 379580 м.куб. що при переведенні в тонни становить (379580x1,4 (об`ємно насипна щільність для переводу з об`ємів в тони)х1,23 (коефіцієнт ущільнення)=653636,76 тонн.
20.09.2016 згідно вимог пункту 4.2.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень до Полонського відділу поліції направлено повідомлення про злочин щодо відсутності арештованого відсіву.
10.10.2016 винесено постанову про опис та арешт майна, якою накладено арешт на рухоме майно (плити огороджувальні, блоки, ворота металеві), яке виявлено на території боржника ПАТ "Полонський гірничий комбінат" м. Полонне, вул. А. Герасимчука, 190б. Арештоване майно передано на зберігання ОСОБА_9 . Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області №924/881/16 від 10.10.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Полонський гірничий комбінат" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Всі виконавчі провадження зупинено, крім стягнення заборгованості по заробітній платі.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області №924/881/16 від 13.10.2016 зупинено реалізацію майна боржника ПАТ "Полонський гірничий комбінат" (м. Полонне, вул. А. Герасимчука, 190б) по зведеному виконавчому провадженню №47533673.
09.11.2016 згідно вимог пункту 13 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, винесено постанову про передачу арештованого 26.07.2016р. (відсів фракції 0x5 в кількості 306825,95 тис. тон (об`єм приведено в тони з урахуванням коефіцієнта 1,4 та 23% ущільнення) та 10.10.2016 (рухоме майно) майна, на відповідальне зберігання іншому зберігачеві - голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Синишину О.А., про що складено цього ж дня відповідний акт.
На виконання доручення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.11.2016 на підставі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 04.11.2016 про заміну зберігача арештованого майна, описаного актом опису і арешту майна від 26.06.2015, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень 09.11.2016 було складено акти передачі майна на відповідальне зберігання голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Синишину О.А.
У матеріалах справи наявні копії наступних документів: лист начальника відділу ВПР УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Пащенюка І.А. № 2378 від 06.09.2016, акт опису і арешту майна від 26.02.2015, акт опису і арешту майна від 26.02.2015, акт опису і арешту майна від 22.07.2015, Постанова про передачу майна іншому зберігачу від 13.08.2015, акт опису і арешту майна від 22.01.2016, довідка № 16 від 22.01.2016 про залишок продукції , акт виміру об`єму залишку щебеневої продукції від 17.12.2015, лист (повідомлення про злочин) ВПР УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області №1915 від 21.06.2016, акт опису і арешту майна від 26.07.2016, інформація про кількість наявного на території ПАТ "ПГК" гранітного піщаного відсіву від 14.01.2016, лист Головного слідчого управління НП України № 940нд/24/4/2-2017 від 16.07.2017, лист прокуратури Хмельницької області №04/2/2-84-16 від 17.10.2017, постанова про передачу майна іншому зберігачу від 09.11.2017, акти про передачу майна іншому зберігачу від 09.11.2017, заява ПАТ "ПГК" №72/16/2016 від 10.11.2016, акт уцінки від 20.09.2016, договір поставки №19.09/17-П від 19.09.2017 із ФОП Кошельником О.В. із специфікацією, копіями рахунків фактури, накладних та випискою з банківського рахунку про оплату покупцем відсіву.
З вищевикладеного, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Верховний Суд у постановах у даній справі зазначив, що під час нового розгляду суду належить повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, з`ясувати дійсні правовідносини сторін у справі, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням всіх учасників справи, врахувавши при цьому зазначене у цій постанові, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Крім того, при новому розгляді справи суду слід співставити докази, які надають сторони та застосувати при винесенні рішення, серед іншого і стандарт доказування "вірогідності доказів".
Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій вкотре не врахували, що протиправність, заявлена позивачем при поданні позову полягає в порушенні права власності позивача на відсів, якого його було протиправно позбавлено, без відповідного зменшення вимог стягувачів, тобто шкода завдана позивачеві, на його думку, протиправною бездіяльністю органу державної влади внаслідок вилучення майна боржника з метою звернення стягнення на нього, і не забезпечення належної охорони та зберігання цього майна, за умови, що зберігачем призначено іншу особу, крім боржника.
Так, у даному випадку, суди ухилились від з`ясування обставин, на підставі доказів, які надано позивачем та не спростовано ні відповідачем, ні судом, щодо наявності або відсутності різниці у кількості вилученого під час виконання судових рішень арештованого відсіву та поверненні цього відсіву на відповідальне зберігання позивача. Суди достеменно не з`ясували, чи задовольнялись вимоги кредиторів у примусовому порядку під час проведення виконавчих дій за рахунок майна, нестача якого є предметом даного спору, якщо так, то у якій кількості та яким чином це може впливати на визначення розміру позовних вимог.
4. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Аналогічні норми містяться також в ст. 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування шкоди.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за заподіяння позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Верховний Суд у постанові у справі №752/3839/22 від 01.03.2023 року зазначив, що ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди.
Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.
Верховний Суд виходить з того, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів ДКС України.
При цьому залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКС України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не ДКС України чи її територіальний орган (вказана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, провадження № 14-515цс19).
Вищевикладеним спростовуються доводи відповідача 3 про неналежність останнього як відповідача у даній справі та відповідача 1 про відповідальність лише зберігача майна, тобто, відповідача 2.
З приводу відповідальності відповідача 2 судом враховується позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 26.01.2023 року у справі №923/1009/20. Так, у ЦК України питання зберігання майна регулюється главою 66 (§ 1. Загальні положення про зберігання), положення якої також застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом (стаття 955 цього Кодексу). Згідно із частиною першою статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 Велика Палата, надаючи оцінку відносинам щодо відповідальності особи за втрату арештованого майна, яке передане їй державним виконавцем на відповідальне зберігання дійшла таких висновків: "Аналіз наведених приписів ЦК України дозволяє дійти висновку, що складення державним виконавцем актів опису й арешту майна та їх підписання уповноваженою на зберігання особою свідчить про поширення на судового виконавця положень статті 955 ЦК України щодо зберігання ним описаного та вилученого у власника (уповноваженого органу) майна та його відповідальності перед власником за збереження такого майна, оскільки, вилучивши у власника описане майно, судовий виконавець тим самим прийняв на себе зобов`язання перед власником (уповноваженим органом) щодо його належного зберігання. Також складення цих актів з визначенням зберігача за постановою про арешт майна та його опис підтверджує ознаки укладення договору зберігання між судовим виконавцем і зберігачем щодо зберігання переданого йому арештованого (описаного) майна та можливу відповідальність зберігача за втрату ввіреного йому майна перед судовим виконавцем. Отже, актом приймання-передачі арештованого майна, складеним на виконання постанови судового виконавця, опосередковується виникнення двох зобов`язань щодо належного зберігання майна - судового виконавця перед власником (уповноваженою особою) та зберігача перед судовим виконавцем."
Із наведеного слідує, що у контексті спірних відносин у цій справі, наведеними нормами ЦК України, опосередковується відповідальність зберігача перед державним виконавцем за втрату переданого на зберігання арештованого майна, однак не нівелюється відповідальність такого органу перед власником майна, у якого це майно було вилучено.
Таким чином, відповідачами у справах даної категорії є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби та територіальних органів ДКС України, оскільки державний виконавець несе відповідальність перед власником майна, в той час як збергігач (в даному випадку - відповідач 2) відповідає за втрату ввіреного йому майна перед виконавцем.
Щодо заподіяння шкоди та її розміру судом враховується наступне.
На відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма ст. 1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Необхідною підставою для притягнення відповідного органу (органу державної виконавчої служби) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Причинний зв`язок, як обов`язкова умова відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові у справі №752/3839/22 від 01.03.2023 року, належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, а також інші докази.
Тобто, підтвердженням протиправності дій державного виконавця може бути не лише відповідне судове рішення, чим спростовуються доводи відповідача 1.
Як встановлено під час розгляду справи, спір у цій справі виник через те, що під час виконання судових рішень органами та посадовими особами ДВС було вилучено у боржника та передано на відповідальне зберігання інших осіб 1 200 000 тонн відсіву фракції 0х5, а повернуто на зберігання боржника лише частину цієї продукції. Із факту нестачі випливає протиправна бездіяльність, якою порушено право власності позивача на відсів, розмір шкоди, який визначається вартістю нестачі. Внаслідок вилучення майна боржника з метою звернення стягнення на нього, і не забезпечення належної охорони та зберігання цього майна, воно було частково втрачено, що, на думку позивача, свідчить про бездіяльність посадових осіб органів ДВС, в результаті якої було порушено право власності позивача на 754 518,6 тонн відсіву.
Дії/бездіяльність під час виконання судових рішень органами та посадовими особами ДВС щодо вилучення у боржника та передання на відповідальне зберігання інших осіб, зокрема, 1200000 тонн відсіву, внаслідок чого було завдано шкоди, яка полягає у поверненні на зберігання боржнику лише частини цієї продукції, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України).
Так, 26.02.2015 року державним виконавцем в межах зведеного виконавчого провадження описано та арештовано майно позивача, в тому числі, 200000 тонн відсіву фракції 0х5; 22.07.2015 проведено опис та накладено арешт на відсів фракції 0x5 в кількості 1000000 тонн. Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазуру М.М.
В подальшому, 13.08.2015 року державним виконавцем відповідно до постанови про передачу майна іншому зберігачу, передано описане та арештоване 26.02.2015 року майно, в тому числі, відсів фракції 0х5 в кількості 200000 тонн та описане та арештоване майно згідно з актом від 22.07.2015 року, зокрема, відсів фракції 0х5 в кількості 1000000 тонн, на відповідальне збереження представнику ТОВ "Полонська гірнича компанія".
Відповідно до постанови про передачу майна іншому зберігачу від 09.11.2016 року державним виконавцем передано на зберігання голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" майно позивача, арештоване державним виконавцем майно по зведеному виконавчому провадженні, в тому числі, 258700 м. куб. відсіву фракції 0х5. Згідно постанови, описане та арештоване згідно з актом опису та арешту від 22.07.2015 року, відсів фракції 0х5 в кількості 1000000 тон, яке повторно описане актом опису і арешту від 26.07.2016 року, в кількості 306825,95 тон, що є частиною арештованого відсіву з 1000000 тон
Твердження відповідача 1 про те, що позивачем не додано до матеріалів справи жодних первинних документів або інших доказів, з яких можна було б зробити висновок про кількість залишку відсіву на території ПАТ «Полонський гірничий комбінат» не відповідають обставинам справи, оскільки розмір збитків позивачем не обраховувався виходячи із залишку відсіву на території, а обраховувався (розмір) із встановленого самим же державним виконавцем, який передав на відповідальне зберігання відповідачу-2 1 200 000 т відсіву, а повернув назад лише 258700 м.куб. відсіву згідно даних, що відображені у документах, як під час вилучення відсіву із передачею на зберігання відповідачу-2, так і під час повернення його залишків голові правління позивача.
Відповідний висновок викладено у п. 56 постанови Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у даній справі.
При цьому, з описової частини постанови про передачу майна іншому зберігачу від 13.08.2015 року вбачається, що ОСОБА_1 було передано саме 1200000 тон відсіву фракції 0х5, чим спростовуються заперечення відповідача 1 про відсутність вказівки на кількість переданого на зберігання відсіву.
Одночасно в порядку, встановленому статтею 62 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем вчинялись дії з передачі стягувачам в рахунок погашення заборгованості відсіву фракції 0x5, реалізація якого по зведеному виконавчому провадженню №47533673 була зупинена лише ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 13 жовтня 2016 року у справі №924/881/16.
Як зазначив Верховний Суд у постанові у даній справі, протиправність, заявлена позивачем при поданні позову полягає в порушенні права власності позивача на відсів, якого його було протиправно позбавлено, без відповідного зменшення вимог стягувачів, тобто шкода завдана позивачеві, на його думку, протиправною бездіяльністю органу державної влади внаслідок вилучення майна боржника з метою звернення стягнення на нього, і не забезпечення належної охорони та зберігання цього майна, за умови, що зберігачем призначено іншу особу, крім боржника.
Таким чином, із факту виявлення нестачі випливатиме як протиправна бездіяльність, якою порушено право власності позивача на спірний відсів, так і розмір шкоди, який визначається вартістю цієї нестачі.
Вище встановлено, що повернуто позивачу з відповідального зберігання ОСОБА_1 258700 м.куб. Різниця між переданим та повернутим майном включає в себе і об`єм відсіву, реалізація якого відбулась в межах зведеного виконавчого провадження щодо стягнення на користь фізичних та юридичних осіб.
Так, за твердженням відповідача 1, викладеним у запереченнях на позовну заяву від 28.11.2017 року, державним виконавцем в порядку ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" для погашення заборгованості передано відсів фракції 0х5 загальною вагою 95827 тонн; у додаткових поясненнях від 02.05.2018 року зазначає про реалізацію протягом 2017-2018 років відсіву на підставі постанов державного виконавця від березня та червня 2016 року кількістю 82220,76 тонн, реалізацію самостійно боржником 6301,5 тонн, передання відсіву на користь стягувачів іншим зберігачам, окрім боржника, в кількості 19052,7 тон (загальною кількістю 107574,96 тонн). В свою чергу, відповідач 2 у клопотанні від 14.12.2017 року стверджує про виплату останнім заборгованості із заробітної плати за ПАТ "Полонський гірничий комбінат", за рахунок видачі готової продукції та сировини, на суму близько 500000,00 грн., підтвердження чому, за твердженням ТОВ "Полонська гірнича компанія" є у державного виконавця.
Проте, доказів викладених вище тверджень щодо кількості реалізованого відсіву матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано.
Відсутність доказів щодо кількості реалізованого в межах зведеного виконавчого провадження майна позивача - відсіву фракції 0х5 під час його перебування на відповідальному зберіганні ОСОБА_1 позбавляє суд можливості встановити нестачу майна ПАТ "Полонський гірничий комбінат" (чи має місце нестача та у якому розмірі), та, відповідно, визначити чи було порушено право власності позивача на відсів без відповідного зменшення вимог стягувачів (на необхідності встановлення чого для визначення наявності та розміру шкоди наголосив Верховний Суд у постанові у даній справі).
При цьому, суд не вважає допустимим здійснювати стягнення навіть частини суми шкоди без визначення всього її розміру.
З вищевикладеного, оскільки позивачем достатніми доказами не підтверджено позовні вимоги, відсутні підстави для покладення на державу обов`язку з відшкодування шкоди позивачу, тому в позові публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат", м. Полонне до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Хмельницький, товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія", м. Полонне, Головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області, за участю третьої особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача фізичної особи-підприємця Кашперського В.В., про стягнення солідарно 1 600 000 грн. заподіяної майнової шкоди, суд відмовляє.
5. Судові витрати.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
в позові публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат", м. Полонне до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Хмельницький, товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія", м. Полонне, Головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області, за участю третьої особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача фізичної особи-підприємця Кашперського В.В., про стягнення солідарно 1 600 000 грн. заподіяної майнової шкоди, відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 31.03.2023 року
СуддяМ.В. Музика
Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/
Віддруковано у 7 прим.: 1 - до справи, 2, 3 - позивачу (м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука, буд.190 Б; ОСОБА_10 : АДРЕСА_1 ); 4 - відповідачу 1 ( АДРЕСА_2 ); 5 - відповідачу 2 (30500, м. Полонне, вул. Декабристів, 53); 6 - Головному управлінню Державної казначейської служби в Хмельницькій області (вул. Свободи, 70, м. Хмельницький); 7 - ФОП Кашперському В.В. ( АДРЕСА_3 ); всім - рек. з пов. про вручення
Суд | Господарський суд Хмельницької області |
Дата ухвалення рішення | 29.03.2023 |
Оприлюднено | 03.04.2023 |
Номер документу | 109932221 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них: спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні